Без рубрики

У межах святкування 150-ліття Василя Стефаника у виставкових залах Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника організовано виставку «Стефаникіана Василя Семенюка: сердець мистецькі унісони», відкриття якої відбудеться 7 вересня о 16.00 (вул. Бібліотечна, 2).

Реалізація мистецького проєкту стала можливою завдяки тривалій співпраці Василя Семенюка, знаного живописця і графіка, члена Національної спілки художників України, заслуженого діяча мистецтв України і народного художника України, з Львівською національною науковою бібліотекою України імені В. Стефаника.

На виставці «Стефаникіана Василя Семенюка: сердець мистецькі унісони» репрезентовано 87 маловідомих широкій громадськості графічних листів, які були створені упродовж 1976–2018 років. Виконані у різних техніках, вони розкривають період «переінакшення натурного матеріалу, зі стилізацією реальних форм, психологізацією мотивів» (Р. Яців), пов’язаний із конкретизацією платформи творчих пошуків: «Село було, є і буде духовною скарбницею мого духу» (В. Семенюк). Водночас кожен із них засвідчує тяжіння автора до соціальної, проблемної творчості, основою якої є літературна спадщина В. Стефаника. На окрему увагу на виставці заслуговують шкіряні кліше та відбитки з них. Разом вони репрезентують творчу майстерню В. Семенюка. Вагомим доповненням експозиції є книжка «Василь Стефаник. Вибрані твори» (Київ, 1958), яку художнику в 1984 р. подарував Володимир Вітрук. Новели надихнули митця на створення 236 рисунків кульковою ручкою на сторінках видання, які не відтворюють зміст тексту, однак кожен із них відображає глибину авторської інтерпретації літературної спадщини письменника. У творах простежується потік думок та асоціацій, характер якого визначає потреба душі художника «сподіватися, очищатися і жити вічними істинами» (В. Семенюк).
 

 

Колектив Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника ласкаво запрошує усіх до перегляду творів із приватної колекції митця з 7 вересня до 15 жовтня 2021 р.

2 вересня о 17 год. у читальній залі імені Тетяни і Омеляна Антоновичів відбудеться 96 Оссолінська зустріч.

Тема зустрічі «Рисунки польських художників з Музею Любомирських у Львові» – презентація книги.

 

У межах відзначення 30-річчя незалежності України у виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника розгорнуто книжкову виставку «30 років Незалежності України».

24 серпня 1991 року — на позачерговій сесії Верховної Ради народні депутати ухвалили Акт проголошення незалежності України та винесли це питання на всеукраїнський референдум. Це доленосне рішення остаточно підтвердило нову геополітичну реальність — виникнення на Сході Європи незалежної держави та стало початком нового етапу в сучасній українській історії. Осягнути значущість цієї події без знання історії та політичних процесів складно. Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника підготувала виставку «30 років Незалежності України», аби розповісти про відновлення української державності та становлення незалежності.

До уваги читачів репрезентовані праці сучасних істориків, у яких досліджено становлення незалежності України: «Декларація про державний суверенітет України : історія прийняття, документи, свідчення» (Житомир, 2010); «Здобуття незалежності України 1991 : історія проголошення, документи, свідчення : у 2 т.» (Житомир, 2011); «Україна : політична історія XX – початок XXI століття» (Київ, 2007 с.); Капустян Г. Українська державність : етапи становлення (Кременчук, 2011); Рябошапко Г. «Суверенітет в Україні : від радянської федерації – до незалежної держави» (Львів, 2012); Подільський М. «Історія України 1990–2012 рр. «Руїна – чи не втрачена надія»» (Київ, 2013); Рафальський О., Калакура Я., Коцур В., Юрій М. «Антропологічний код української культури і цивілізації. Кн. 1, 2» (Київ, 2020); «Україна в історії Європи XIX – початкуXXI ст. : історичні нариси» (Київ, 2020); Коцур А. «Українська державність : історія та сучасність» (Чернівці, 2000); Шаповал Ю. «Торкнутись історії» (Київ, 2017) та ін.

 

 

Низка книжкових видань висвітлює історію створення «Народного руху України за перебудову» або просто «Руху», який став рушійною силою у просуванні України до незалежності: Гончарук Г. «Народний Рух України : Історія : 1989–1996 рр.» (Одеса, 2014); «Великі дерева в тіні не ростуть. Спогади і роздуми про Вячеслава Чорновола» (Камʼянське, 2018); Бірюк Л. «Народний Рух. Народження, шляхи становлення і діяльності (з архіву організації, публіцистика, спогади 1989–1990–1991 років)» (Тернопіль, 2019) та ін.

 

 

Окремий розділ виставки присвячений гарантам державного суверенітету й територіальної цілісності України — Президентам України: Кравчук Л. «Держава і влада» (Київ, 2001); Кравчук Л. «Одна Україна, єдиний народ : політичні роздуми над записами в щоденнику» (Харків, 2010); Кучма Л. «Україна – не Росія» (Москва, 2004); Кучма Л. «Своїм шляхом : роздуми про економічні реформи в Україні» (Київ, 2004); Ющенко В. «До нації : вибрані промови» (Київ, 2010); Ющенко В. «Недержавні таємниці : нотатки на берегах памʼяті» (Харків, 2014); Чередниченко В. «Виктор Янукович» (Харьков, 2013).

 

 

Наступний розділ експозиції присвячений основному закону України — Конституції, ухваленій і введеній в дію Верховною Радою України 28 червня 1996 року: Гетьман В. «Як приймалась Конституція України» (Київ, 1996); «Конституція України» (Київ, 2020); «Конституційний процес в Україні (2005–2008)» (Харків, 2009); «Конституції і конституційні акти України : історія і сучасність» (Київ, 2006).

 

 

Також до уваги читачів – дослідження Національної академії наук, а саме Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса, Інституту соціології, Інституту історії України: «Українське суспільство. Двадцять років незалежності. Соціологічний моніторинг : у 2 т.» (Київ, 2001); «Суспільні ідеали та уявні проекції українського майбутнього у репрезентації «діючих» генерацій інтелектуалів XX – початку XXI ст.» (Київ, 2019); Рафальський О. «Консолідація українського суспільства : етнополітичний вимір» (Київ, 2018); Гриценко О. «Декомунізація в Україні як державна політика і як соціокультурне явище» (Київ, 2019); «Демократизація політичних інститутів і суспільний розвиток в Україні : збірник наук. пр.» (Київ, 2019) та ін.

 

 

Окремий розділ виставки висвітлює продовження боротьби України за незалежність, державний статус, утвердження свого суверенного становища в оточенні сусідів: Кульчицький С. «Помаранчева революція» (Київ, 2005); Кузьо Т. «Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет» (Київ, 2018); Рущенко І. «Війна цивілізацій : анатомія російсько-українського конфлікту» (Київ, 2020); Филипович Л. «Майдан і церква» (Київ, 2015); Дудка Г. «Небесна сотня» (Харків, 2019); «Національна безпека України : кримський вектор : збірник документів і матеріалів (1917–2014 рр.) : у 5 ч.» (Львів, 2015); Кравченко В. «Україна, імперія, Росія : вибрані статті з модерної історії та історіографії» (Київ, 2011); Власюк О., Кононенко С. «Кремлівська агресія проти України : роздуми в контексті війни» (Київ, 2017); Положій Є. «Іловайськ» (Харків, 2017); Зіненко Р. «Війна, якої не було» (Харків, 2020); Бура Д., Красовицький О. «Хроніка війни, 2014–2020» (Харків, 2020) та ін.

 

 

Запрошуємо оглянути виставку, яка експонуватиметься до 29 вересня 2021 року.

Картографічні документи з фонду кабінету картографії ЛННБ України ім. В. Стефаника засвідчують трансформацію «Imago Ucrainæ» у європейській та світовій картографії від пізнього Середньовіччя і дотепер. Вони є джерелом для розуміння тогочасних історичних і геополітичних реалій, наукових знань та пересічних уявлень про Україну. Поява перших друкованих картографічних документів в епоху Відродження (на зламі XV-XVІ ст.), на яких зображено українські землі, була зумовлена інтенсивним розвитком книгодрукування, географії, картографії (особливо зацікавленням працями античних географів, зокрема Клавдія Птоломея). Такою є найдавніша карта (1513 р.) у збірці із страсбурзького видання «Географії» К. Птоломея німецького картографа М. Вальдземюллера.

 

 

Конститутивну роль у процесі формування «Imago Ucrainæ» в європейській картографії середини XVII-XVIII ст. відіграли праці Гійома Левассера де Боплана, які з’явилися майже водночас із становленням Гетьманщини, що сприяло утвердженню назви «Україна» в тогочасному європейському комунікаційному просторі, а також європейській картографії.

 

Свідченням цього стала поява в тодішніх світових картографічних центрах Амстердамі, Парижі, Нюрнберзі, Аугсбурзі карт України та її окремих земель, які ґрунтувалися на працях Боплана.

 

 

Наприкінці XIX ст. процес формування модерної української нації спричинив появу етнічних карт українського народу, зокрема авторства М. Кимаковича та Г. Величка.

 

 

На початку XX ст. зацікавленість «українським питанням» у світовій геополітиці, а також етнічний принцип визначення кордонів майбутньої Української держави були посутніми для публікації серії карт України провідними європейськими картографічними видавництвами (Freytag & Berndt, Kummerly & Frey, Imprimerie Dufrénoy).

 

 

 

Напередодні та в часи Першої світової війни, особливо з початком Української революції, картографічні документи стали одним із ефективних засобів пропаганди Української держави у світовому комунікаційному просторі. Серед них варто відзначити картографічні праці видатного українського вченого-географа Степана Рудницького. Процес державотворення у період Української революції 1917-1921 рр. відображений у картографічних документах, на яких Україна постала в міжнародно визнаних державних кордонах.

 

 

 

Після поразки Української революції справу пропаганди Української державності ефективно виконували картографічні праці видатного українського вченого-географа Володимира Кубійовича.

У рамках відзначення 50-річчя Західного наукового центру НАН України і МОН України у виставковій залі ЛННБ України імені В. Стефаника презентовано науковий доробок співробітників бібліотеки. Представлені видання висвітлюють результати наукової діяльності колективу книгозбірні у напрямі створення національної бібліографії української книги та формування репертуару української преси XVIII-XX ст.; наукового розкриття унікальних рукописних, книжкових та мистецьких фондів; досліджень проблем книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства; історії видавничої справи, збереження фондів, реставрації та консервації рідкісних видань.