Без рубрики

29 червня 2022 р. у виставкових залах Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника відбулося урочисте відкриття мистецько-документальної виставки «Мар’ян Коць (1922–2011): Українець, меценат, видавець», присвяченої 100-річчю від дня народження українського патріота, талановитого організатора, благодійника Мар’яна-Павла Коця. Захід організовано за сприяння Благодійної організації «Благодійний фонд “Поможи Україні”». Відеозвіт про подію можна переглянути тут.

М.-П. Коць невтомно працював над поверненням в Україну культурних цінностей, мистецьких творів, архівів, бібліотечних зібрань. 2006 року родина Коців передала на постійне збереження до Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника власну книгозбірню, що налічує майже дев’ять тисяч примірників унікальних книжкових і періодичних видань української діаспори, а також приватну мистецьку колекцію творів світового значення, до якої увійшло 154 одиниці (11 скульптур та 143 одиниці живопису і графіки).
Презентована експозиція — акт вдячності і пошани великому Українцеві від ЛННБ України ім. В. Стефаника.

До уваги відвідувачів представлено унікальні мистецькі та книжкові твори, які репрезентують різноманітні сфери інтересів М.-П. Коця.

На виставці експоновано частину колекції мистецьких творів, чільне місце серед яких посідає гравюра Тараса Шевченка «Барон П. К. Клодт» (1861). Репрезентовано також доробок митців української діаспори Європи, Америки та Австралії. Колекція повертає імена митців, багато з яких сьогодні навіть не згадано у словниках та енциклопедіях.

Окремий розділ на виставці — видавничі проєкти М.-П. Коця, зокрема фундаментальне видання «Українські народні мелодії» Зиновія Лиська в шести томах, «Релігійні твори Олександра Кошиця», а також книги, присвячені питанню голодоморів.

У розділі виставки «З приватної книгозбірні Іванни і Мар’яна Коців» представлено примірники видань з автографами осіб, з якими співпрацювало, творило, приязнилося подружжя Коців.

Зі вступною промовою до присутніх звернувся генеральний директор ЛННБ України ім. В. Стефаника Василь Ферштей. Про концепцію виставки, її складові детально розповіла директор Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів Бібліотеки Лариса Купчинська.

Знаковою подією у новітній історії книгозбірні стало відкриття 18 вересня 2003 року нових приміщень відділу періодичних видань на вул. Ковжуна, 8, ремонт, реставрацію й адаптацію яких було здійснено за кошт подружжя Іванни і Мар’яна Коців. Сьогодні цей відділ, який налічує понад 2 млн одиниць зберігання, названий іменем Коців.

На відкритті також виступив кандидат історичних наук, завідувач відділу періодичних видань імені Іванни та Мар’яна Коців ЛННБ України ім. В. Стефаника Юрій Романишин; доктор історичних наук, професор Львівської національної академії мистецтв, заслужений працівник культури України Роман Яців; генеральний директор Львівської національної філармонії, заслужений діяч мистецтв України, народний артист України Володимир Сивохіп; кандидат мистецтвознавства, старший науковий співробітник Меморіального музею Станіслава Людкевича Яким Горак; музикознавець, викладач теоретичних дисциплін Львівського музичного фахового коледжу імені С. П. Людкевича Роксолана Гавалюк. Кожен із них окреслив складові експозиції.
Присутніх також привітав Голова наглядової ради ЛННБ України ім. В. Стефаника професор, доктор економічних наук Степан Давимука.

Запрошені на відкриття виставки Максим Римар, Олена Кравець, Ірина Кірчанова виконали твір Станіслава Людкевича «Тріо для скрипки, віолончелі і фортепіано в 3 частинах», а Богдан Колодій — фінал із «Карпатської сюїти» Володимира Зубрицького.

Експозицію можна оглянути з 1 липня до 23 грудня 2022 р., з 12.00 до 15.00 щоденно, крім суботи та неділі (вул. Бібліотечна, 2), попередньо зареєструвавшись за адресою: [email protected].

Реєстрація груп до 10 осіб.
Вхід безкоштовний.

Телефони для довідок:
+38-067-67-25-885
+380-322-61-55-20

У виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника розгорнуто книжково-ілюстративну експозицію, присвячену 130-річчю від дня народження Юрія Олексійовича Меженка.

Юрій Меженко (справжнє прізвище — Іванов; 1892-1969) — бібліограф, бібліотекознавець, книгознавець, літературний та театральний критик, бібліофіл. З його іменем пов’язане створення найбільших бібліотечно-бібліографічних установ України: Головної Книжної палати (нині — Книжкова палата України імені Івана Федорова), Всенародної (Національної) бібліотеки України (нині — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського), Українського наукового інституту книгознавства.

Перші опубліковані праці Ю. Меженка стосувалися бібліотекознавства та окремих питань бібліографії: «Міжнародна децимальна бібліографічна класифікація» (1919), «Бібліотечна техніка» (1921), «Децимальна міжнародна система та питання музикографії» (1923), «Теоретичні передумови організації української бібліографічної роботи» (1926) та інші.

Він був одним із засновників журналу «Музагет» (1919), активно співпрацював із періодичними виданнями, зокрема із часописами і збірниками «Шлях», «Книгар», «Гроно», «Літературно-критичний альманах».

У першій половині 1920-х pоків Юрій Меженко — один із «основоположників нової української критики», автор статей про творчість В. Кобилянського — «Є в світі люде…» (Гроно. Київ, 1920), П. Тичини— «Критичні й ліричні замітки на полях сторінок двох останніх книжок П. Тичини» (Гроно. 1920), М. Хвильового — «Творчість М. Хвильового» (Шляхи мистецтва. 1923. № 5), Є. Плужника — «Нотатки на сторінках “Днів”— першої книжки Євг. Плужника» (Життя й революція. 1926. № 8 ), а також рецензій на збірки творів Д. Загула — «Рец. на кн. На грані: поезії» (Книгар. 1919. № 22), М. Рильського — «Рец. на кн. На узліссі: Ідилія» (Літературно-науковий вісник. 1918. Т. 70), П. Тичини «Сонячні кларнети» (Музагет. 1919. № 1/3), М. Хвильового «Рец. на кн. Сині етюди» (Книга. 1923. № 1) та інших.

Не можна оминути увагою надзвичайно плідну діяльність Юрія Меженка і в галузі театрального мистецтва. Крім багатьох статей і рецензій на вистави українських театрів 1920–1930-х pоків, він опублікував ґрунтовні наукові дослідження, присвячені М. Кропивницькому — «Хронологія артистичної діяльності М. Л. Кропивницького: матеріали до біографії» (Марко Лукич Кропивницький: зб. ст., спогадів і матеріалів. Київ, 1955), Л. Ліницькій — «Життя артистки» (Любов Павлівна Ліницька. Київ, 1957), Г. Затиркевич-Карпинській — «Хронологія артистичної діяльності Г. П. Затиркевич-Карпинської» (Слово про Ганну Затиркевич-Карпинську: спогади, статті, матеріали. Київ, 1966) та іншим.

Багато зусиль учений доклав до створення та редагування ґрунтовних книгознавчих журналів — «Бібліологічні вісті» (1923–1930) та «Праці» УНІКу (1926–1930).

У 1930 р. він опублікував «Матеріали до “Шевченкіани”, 1917–1929» (Життя й революція. 1930. Кн. 3), «Два епізоди (до історії Шевченківських видань)» (Літературна критика. 1940. Кн. 3).

Юрій Меженко ініціював створення «Бібліографії української книги, 1798–1914» і керував подальшою підготовкою видання. За неповні два роки роботи паралельно було створено дві картотеки — у Києві та Львові (приблизно 25тис. карток у кожній). У 1947 р. в Україні розпочалася чергова «чистка» української культури. Меженка звинуватили в політичних помилках, заборонили випуск «Наукового збірника Бібліотеки АН УРСР» (що виходив за його редакцією), роботу над «Репертуаром…» припинили, його друковані праці знищили.

Львівський варіант картотеки повністю зберігся у відділі бібліографії ЛННБУкраїни ім. В. Стефаника як архівний документ, оскільки картотеку використовували лише як службову. У 1995 р. фахівці Бібліотеки, розуміючи цінність цієї архівної картотеки, опублікували перший том матеріалів. Усього вийшло дев’ять томів видання «Репертуар української книги, 1798–1916: матеріали до бібліографії»

У 1964 р. світ побачив покажчик літератури про Шевченка за 1917–1963 роки під редакцією Ю. Меженка (Харків).

Ще один розділ ювілейної експозиції присвячений дослідженням, які висвітлюють багатогранну творчість вченого, — це, зокрема, книги: М. А. Вальо «Листи Юрія Меженка до львів’ян (1923–1969)» (Львів, 2002); «Листування Юра Меженка з Ярославом Дашкевичем (1945–1969)» / упоряд.: Р. Дзюбан, Г. Сварник (Львів, 2009); «Юрій Олексійович Меженко (1892–1969): матеріали до біогр.» / уклад.: Т. А. Ігнатова, Н. В. Козакова, Н.В. Стрішенець (Київ, 1994) та інші; публікації: Вальо М. «Юрій Меженко — редактор “Бібліологічних вістей”» (Записки ЛНБ ім. В. Стефаника. Львів, 2003.Вип. 11); Гуменюк М. «Журнал “Бібліологічні вісті” (1923–1930)» (Книгознавство та бібліографія. Київ, 1983); Дашкевич Я. «“Бібліологічні вісті”— ідеї та люди» (Книжник. 1992. № 1), Ківшар Т. І. «Організатор бібліотечної справи…» (Книжник. 1992. № 3); Ковальчук Г. І. «Український науковий інститут книгознавства: історія та наук. діяльність» (Бібліотекознавство і бібліографія. 1992. Вип. 31), Королевич Н. І.«Фундатор державної бібліографії на Україні» (Книжник. 1992. № 3) та ін.

29 червня 2022 р. о 15.00 у виставкових залах Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника (вул. Бібліотечна, 2) відбудеться урочисте відкриття мистецько-документальної виставки «Мар’ян Коць (1922–2011): Українець, меценат, видавець». Захід організовано за сприяння Благодійної організації «Благодійний фонд “Поможи Україні”».

Український патріот, інтелігент і естет, невтомний організатор, видавець і меценат, Мар’ян-Павло Коць усе своє життя трудився на благо України, яку був змушений покинути через історичні обставини і в еміграції торувати нелегкий шлях від простого робітника до директора Українсько-американської федеральної кредитної спілки «Самопоміч» у Джерсі-Сіті, президента кооперативів Східних Штатів, керівника Українського конгресового комітету Америки.

Невтомна, цілеспрямована діяльність М.-П. Коця та Іванни, зосереджена на підтримці української еміграції, яка гуртувала навколо себе активних людей, забезпечувала вагомі результати у царині збереження національної ідентичності і культурної спадщини. М.-П. Коць думками і серцем був зі своїм народом, жив Україною.

Презентована експозиція — акт вдячності і пошани великому Українцеві від ЛННБ України ім. В. Стефаника за подаровані безцінні книжкову і мистецьку колекції і значну фінансову допомогу.

Знаковою подією у новітній історії Бібліотеки стало відкриття 18 вересня 2003 року нових приміщень відділу періодичних видань на вул. Ковжуна, 8, ремонт, реставрацію і адаптацію яких було проведено за кошт подружжя Іванни і Мар’яна Коців. Сьогодні цей відділ, який налічує понад 2 млн одиниць зберігання, названий іменем Коців.

На виставці експоновано частину колекції мистецьких творів, чільне місце серед яких посідає гравюра Тараса Шевченка «Барон П. К. Клодт» (1861). Репрезентовано також доробок митців української діаспори Європи, Америки та Австралії. Колекція повертає імена митців, багато з яких сьогодні навіть не згадано у словниках та енциклопедіях.

Окремий розділ на виставці — видавничі проєкти М.-П. Коця, зокрема фундаментальне видання «Українські народні мелодії» Зиновія Лиська в шести томах, «Релігійні твори Олександра Кошиця», а також книги, присвячені питанню голодоморів.

У розділі виставки «З приватної книгозбірні Іванни і Мар’яна Коців» представлено примірники видань з автографами осіб, з якими співпрацювало, творило, приязнилося подружжя Коців.

Запрошуємо на урочисте відкриття мистецько-документальної виставки «Мар’ян Коць (1922–2011): Українець, меценат, видавець».

Колектив Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника сумує через смерть українського історика, знаного фахівця бібліотечної справи, заслуженого працівника культури України, доктора історичних наук, професора кафедри бібліотекознавства і бібліографії факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка, старшого наукового співробітника відділу бібліотекознавства ЛННБ України ім. В. Стефаника — Богдана Зіновійовича Якимовича.

Богдан Зіновійович здійснив неоціненний внесок у розвиток бібліотечної справи в Україні, збереження та примноження культурної спадщини. До сфери наукових інтересів вченого входило франкознавство, військова і воєнна історія, вексилологія, лексикографія, історія видавничої справи в Україні.

Винятковим є внесок Богдана Якимовича також у відродження української національної символіки, зокрема на підставі його авторського проєкту Верховна Рада незалежної України затвердила українські національні символи як державні.
Богдан Якимович був активним діячем Всеукраїнського товариства «Просвіта», співорганізатором Народного Руху, головою Львівського обласного відділення Товариства зв’язків з українцями за межами України (Товариства «Україна-Світ»), був заступником голови експертної комісії Львівської міської ради з упорядкування назв вулиць і площ міста Львова, членом Національної Ради Конгресу української інтелігенції.

За визначні наукові здобутки та професійні досягнення Богдана Якимовича було нагороджено численними державними нагородами, серед нагород відомого вченого — настільна медаль першого Міністра оборони України генерал-полковника Костянтина Морозова (1992), нагрудний знак «Знак пошани» Міністра оборони України (2021), відзнака «Слава Україні» (до 30-річчя Спілки офіцерів України) (2021), ювілейна медаль — Знак народної пошани «30 років незалежності України» всеукраїнських громадських організацій (2021) та ін. За наукову працю в 2001 р. отримав Почесну грамоту Президії НАН України і ЦК профспілки НАН України.

Ми будемо пам’ятати Богдана Зіновійовича як неперевершеного майстра своєї справи, людину високої громадянської позиції, щедру душею, тактовну та доброзичливу.

Світла пам’ять про Богдана Зіновійовича Якимовича — видатного вченого, чуйну і душевну людину — назавжди збережеться у серцях всіх, хто його знав і працював із ним.
Вічная пам’ять.