Українська English

Роман Бліхарський
ORCID ID: https://orcid.org/ 0000-0002-7084-0473
кандидат наук із соціальних комунікацій
Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника
(Львів, Україна)
[email protected]


DOI: https://doi.org/10.37222/2786-7552-2023-2-1
ПАРАДИГМАЛЬНІ ПІДСТАВИ ПРЕСОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Анотація:

У статті змальовано парадигмальну модель наукового дослідження, яка складається із системи переконань, яких дотримуються науковці, концепцій, теоретичних моделей, епістемологічних позицій, методологічних прийомів та аксіологічних принципів, що визначають спектр наукових підходів до вивчення медіаявища.

З’ясовано, що вченим, які займаються проблематикою соціальних комунікацій, необхідно враховувати комплексність об’єкта вивчення, а сам процес дослідження повинен бути сконструйований таким чином, щоби, маючи визначені принципи, спрямування, чіткі дисциплінарні рамки, апробовану теоретичну та методологічну базу, у ньому також залишалась можливість для міждисциплінарної взаємодії бути адаптивним стосовно актуальних проблем та наукового інструментарію.

У статті парадигмальний метатеоретичний підхід розглянуто як один з ефективних шляхів організації системи вирішення амбівалентних завдань, які можуть постати при проведенні пресознавчих досліджень. Проаналізовано основні сучасні підходи до конструювання теоретико-методологічних та епістемологічних моделей вивчення журналістикознавчої, соціокомунікаційної проблематики на міждисциплінарних, поліпарадигмальних засадах та охарактеризовано домінуючі дослідницькі парадигми, на основі яких здійснено дослідження засобів масової інформації за кордоном.

Окреслено низку переваг використання парадигмального підходу в організації пресознавчих дослідженнь і при ефективному обміні та репрезентації отриманих знань, зокрема налагодження процесу вивчення преси, систематизація концепцій, теорій та методів її вивчення, визначення наукових стандартів проведення пресознавчих досліджень та ін.

Визначено, що важливим завданням вирішення проблем, пов’язаних із парадигмальною орієнтацією пресознавчих досліджень, – це проведення у майбутньому метанаукового аналізу вітчизняних наукових праць із комунікативістики, що дозволить виявити суперечності та узгодженість між засадничими й операційними елементами досліджень задля віднаходження та корегування оптимальної моделі вивчення медіа, зокрема преси.

Ключові слова: пресознавство, журналістикознавство, соціальні комунікації, наукова парадигма, метатеорія, метанаука, засоби масової інформації, преса.

Повний текст


Література

  1. Бутиріна М. В. До питання побудови метатеорії масової комунікації. Наукові записки Інституту журналістики. Київ, 2008. Т. 33. С. 40–44.
  2. Габор Н. Кінець журналістикознавства чи початок нової епохи досліджень. Медіакритика. URL: https://www.mediakrytyka.info/ novi-tehnologii-media/kinets-zhurnalistykoznavstva-do-pytannya-prosotsialnokomunikatsiynyy-napryam-suchasnykh-mediadoslidzhen.html.
  3. Казакова Т. В. Сучасне українське журналістикознавство крізь призму концепту «соціальні комунікації». Наукові записки Інституту журналістики. Київ, 2008. Т. 30. Січ.-берез. С. 6–10.
  4. Кун Т. Структура наукових революцій. Київ: Port-Royal, 2001. 228 с.
  5. Мантуло Н. Б. Парадигма як концепт теоретичного дискурсу масової комунікації. Наукові записки Інституту журналістики. Київ, 2010. Т. 40. Лип.–верес. С. 25–30.
  6. Романюк М. М. Науково-дослідний центр періодики: необхідність створення і перспективи розвитку. Українська періодика: історія і сучасність: тези доп. і повідомл. Всеукр. наук.-теорет. конф. (9–10 груд. 1993 р.). Львів, 1993. С. 3–4.
  7. Романюк М. Пресознавчі дослідження науковців ЛННБ України ім. В. Стефаника. Українська періодика: історія і сучасність: доп. та повідомл. дванадцятої Всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 30 листоп. – 1 груд. 2018 р. Львів, 2018. С. 76–82.
  8. Романюк М. Українське пресознавство на порозі ХХІ століття. Львів, 2000. 110 с.
  9. Сніцарчук Л. Об’єднані дослідницьким пошуком. Журналістика. Київ. 2014. Вип. 13. С. 41–45.
  10. Сніцарчук Л. Ще раз про бібліографію української преси, або Чи затребуваний нині український медіадосвід ХІХ–ХХ ст. Українська періодика: історія і сучасність: доп. та повідомл. дванадцятої Всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 30 листоп. – 1 груд. 2018 р. Львів, 2018. С. 93–100.
  11. Трачук Т. А. Розвиток історії української преси у працях науковців початку ХХ ст. Українське журналістикознавство. Київ, 2012. Вип. 11. С. 5–8.
  12. Фінклер Ю. Від журналістикознавства до медіавістики: як я б назвав нашу науку. Детектор медіа. URL: https://detector.media/production/ article/206088/2022-12-18-vid-zhurnalistykoznavstva-do-mediavistyky-yak-yab-nazvav-nashu-nauku/.
  13. Guba E. G., & Lincoln Y. S. (1994). Competing paradigms in qualitative research. Handbook of qualitative research. Sage Publications, Inc. p. 105–117.
  14. Kivunja C. & Kuyini A. B. Understanding and Applying Research Paradigms in Educational Contexts. International Journal of Higher Education. 2017. Vol. 6. N. 5. P. 26–41.
  15. James Potter, Roger Cooper, Michel Dupagne. The Three Paradigms of Mass Media Research in Mainstream Communication Journals. Communication Theory. 1993. Vol. 3. Issue 4. November. P. 317–335.