Місяць: Березень 2023

ЛННБ України ім. В. Стефаника пропонує своїм зареєстрованим читачам повнотекстовий онлайн-доступ до видання народовців Буковини — газети «БУКОВИНА». Електронний ресурс містить оцифровані 30 описів 29 річників 116 примірників, що становить 12 849 сторінок фонду книгозбірні.

Буковина [Електронний ресурс]. – Чернôвцѣ : Юрій Федькович, 1885-

«Буковина» публікувала багато цінних матеріалів з історії Буковини, збройної боротьби за Українську Державу, що сприяло піднесенню національно-культурної свідомості буковинців та утвердженню державності й ідеї соборності України.

Газета виходила українською мовою у Чернівцях (1885–1910, 1918) та Відні (1915–1918) (січень 1912 р. – січень 1915 р. — під назвою «Нова Буковина»). У наступні роки «Буковину» почало видавати товариство «Руська Бесіда», газета стала неофіційним органом буковинських народовців, згодом — Української національно-демократичної партії.

У віденський період «Буковина: часопис політична і наукова для народу руського» мала паралельну назву «Bukowyna: Organ des Verbandes der ukrainischen Reichsrats- und Landtagsabgeordneten der Bukowina» як орган «Союзу українських послів на Буковині», а з 1918 р. була напівофіційним рупором української влади.

Редакторами газети у різні роки були Юрій Федькович, Сильвестр Дашкевич, Василь Дутчак, Осип Маковей, Павло Кирчів, Михайло Токарик, Іван Хромовський, Іван Созанський, Владислав Сєкерський, Віктор Строїч, Іван Захарко, Володимир Федорович, Євген Шушковський, Микола Спинул та ін.

У ЛННБ України ім. В. Стефаника оцифровано та удоступнено 29 річників газети за 1885–1909, 1915–1918 роки.

Режим доступу до газетних текстів організовано зі сторінки Електронного каталогу ЛННБ України ім. В. Стефаника: Інші каталоги – Цифрові колекції – Електронна версія періодики.

Продовжуючи цикл бібліографічних оглядів, започаткований у грудні 2022 р., пропонуємо до уваги читачів низку чужомовних друків, пов’язаних з іменами відомих українських релігійних та церковних діячів. Ці видання опрацьовані та зберігаються у фонді сектору формування і каталогізації іншомовних видань ХІХ – середини ХХ ст. (вул. Личаківська, 131) відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. ЛННБ України ім. В. Стефаника.

Документальним джерелом для вивчення історії й духовного життя Закарпатської України епохи національного відродження (кінець XVIII – середина XIX ст.) слугують праці о. Іоаникія Базиловича (1742–1821) — історика, священника-василіянина, ігумена Мукачівського монастиря (1784–1789), а також педагога, письменника, митця. І. Базилович — автор аскетичних, літургічних та історичних досліджень, найвідомішим із яких є двотомник «Короткий нарис фундації Федора Коріятовича» (“Brevis notitia fundationis Theodori Koriathovits … in monte Csernek ad Munkacs” (Cassoviac, 1799, 1804–1805). Підґрунтям для написання цих праць були матеріали, які зібрав і опрацював автор під час упорядкування фондів монастирської бібліотеки та єпархіального архіву.

Серед них, зокрема, прижиттєве видання його дослідження “Imago vitae monasticae” («Зображення чернечого життя»), яке побачило світ у 1802 р. в м. Кошице (Словаччина) з гравюрою на фронтиспісі і яке на сьогодні найдавнішою латиномовною книгою фонду нашого відділу.

З огляду на актуальність питання пасхального літочислення, яке набуло сьогодні в Україні особливої ваги у зв’язку зі зміною календаря свят, варто звернути увагу і на видання “Abhandlung über die Regeln, nach welchen die Slaven des griechischen Ritus den Ostertag berechnen” (Lemberg: Gedruckt bei dem Stauropigianischen Institute, 1836) («Трактат про правила, за якими слов’яни грецького обряду обчислюють день Пасхи») Митрополита Галицького та архиєпископа Львівського Григорія Яхимовича (1792–1863), 160 років від дня смерті якого минуло в лютому поточного року.

Примірник цього прижиттєвого видання з таблицею для визначення рухомих святкових днів містить автографи о. Михайла Копистянського (1816–1879), який походив зі священничої родини Сембратовичів, та о. Северина Торонського (1846–1902) — віцеректора Львівської греко-католицької духовної семінарії. Наявність цих власницьких знаків може слугувати підтвердженням того, що праця Григорія Яхимовича, захисника прав українського населення Галичини та прихильника збереження східних церковних і чернечих традицій, вже тоді була на часі.

У ретроспективному фонді відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. зберігаються також видання з приватної книгозбірні самого Митрополита Григорія, серед яких, зокрема, примірник посібника з граматики української мови Карла Піхлера “Kurzgefasste russinische Sprachlehre” (Lemberg, 1849).

До цінних чужомовних друків другої половини ХІХ ст. про великих українців належить ґрунтовне (413 с.) біографічне дослідження італійського священника, василіянського архимандрита у Гроттаферраті (1870–1876) Ніколи Контьєрі (1827–1899), присвячене церковному ієрарху, реформатору чернецтва, святому священномученику Йосафату Кунцевичу (1580–1623), 400 років від дня трагічної смерті якого минає цьогоріч (“Vita di S. Giosafat Arcivescovo e martire ruteno dell’Ordine di S. Basilio il Grande” (Roma: Tip. della S. Congregazione de Propaganda Fide, 1867) («Життя св. Йосафата, руського архиєпископа і мученика чину св. Василія Великого»).

Нікола Контьєрі, настоятель монастиря Санта-Марія-де-Гроттаферрата, який свого часу виконував обов’язки бібліотекаря та архіваріуса, а також вчителя літератури, філософії та теології, брав активну участь у підготовці канонізаційного процесу блаженного Йосафата Кунцевича. Свою працю про українського мученика за єдність Христової Церкви опублікував y 1867 р., напередодні, коли Папа Римський Пій ІХ зарахував Йосафата до лику святих.

Потрібно додати, що у рік канонізації свмч. Йосафата побачив світ також «Компендій житія св. Йосафата Кунцевича, архиєпископа Полоцького, мученика чину св. Василія», виданий у Римі на основі переказу історика Церкви та агіографа Ігнація Кульчинського (1707–1747) (“Compendio della vita di S. Giosafat Kuncewicz, Arcivescovo di Polotsk, martire dell’Ordine di S. Basilio” (Roma, 1867). Це видання, яке походить із книгозбірні «Студіону» з автографом Митрополита Андрея Шептицького на обкладинці, теж зберігається у фонді відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст.

Вшановуючи пам’ять про видатного церковного та релігійного діяча, Сейм Литви, відгукнувшись на прохання УГКЦ та Василіянського Чину у Литві, а також української громади у Вільнюсі, проголосив 2023 рік роком св. Йосафата Кунцевича — «апостола єдності Литви, України, Польщі та Білорусі» (за Вікіпедією).

Маргарита Кривенко, завідувач відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст.

ЛННБ України ім. В. Стефаника

• Документи про працю Ярослава Дашкевича у Львівській філії Бібілотеки АН УРСР

• Рукописи й машинописи з домашньої книгозбірні Ярослава Дашкевича й Олени Степанів у фондах Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника

• Книжки з домашньої книгозбірні Олени Степанів і Ярослава Дашкевича у фондах ЛННБ України ім. В. Стефаника

• Видання Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, підготовані у співпраці з Я. Р. Дашкевичем

У грудні 2021 року виповнилось 95 років від дня народження вченого.

Ярослав Романович Дашкевич (13.12.1926 – 25.2.2010, м. Львів) – український історик, сходознавець, бібліограф, археограф, джерелознавець, громадський діяч. Доктор історичних наук (1994), професор (1996).

Син громадських і військових діячів генерал-хорунжого Армії УНР Романа з Корибутів Дашкевича і хорунжої Українських Січових Стрільців, вченої Олени Степанів. Закінчив І Державну гімназію з українською мовою навчання у Львові (1941–1944). Від лютого до квітня 1944 навчався у Львівському медичному інституті, а від 1945 – у Львівському державному університеті імені Івана Франка (спеціальність «українська мова і література»).

Документи про працю Ярослава Дашкевича у Львівській філії Бібліотеки АН УРСР

Від серпня 1944 працював у Львівській філії Бібліотеки АН УРСР спочатку як бібліотекар відділу рукописів (1944–1945), старший бібліотекар кабінету Івана Франка (1945–1946), бібліограф цього ж кабінету (1946) у колишній Бібліотеці НТШ на вул. Радянській, 24, пізніше – бібліограф, а de facto в.о. завідувача новоствореного відділу бібліографії (1947–1949). У 1944–1948 працював над складанням «Словника українських псевдонімів, криптонімів та криптограм», картотеку якого після арешту автора використав радянський літературознавець О.І. Дей, видавши словник під своїм прізвищем («Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI–XX ст.)» (Київ, 1969). У 1946 брав участь у відборі друків ХІХ–ХХ ст. з фондів бібліотеки колишнього львівського Оссолінеуму для передачі їх Польській Республіці. 10 грудня 1949 звільнений з роботи «за антирадянські дії», а його справу передано слідчим органам.

Документи з особової справи Ярослава Дашкевича у ЛфБАН УРСР (1944-1949)

17 серпня 1944. Заява, особистий листок по обліку кадрів й автобіографія Я. Дашкевича

24 січня 1946. Фото з особової справи і списки наукових праць Я. Дашкевича

1 серпня 1944 – 15 грудня 1949. Накази про призначення і звільнення Я. Дашкевича з роботи

21-22 грудня 1945. Обкладинка і 1-й арк. протоколу бібліографічної наради у Києві. Автограф Я.Дашкевича, маш.

1947. Колектив Львівської філії БАН УРСР. Я. Дашкевич – в останньому ряду в центрі

У грудні 1949 просто у приміщенні бібліотеки був заарештований. Звинувачений в антирадянській діяльності та засуджений до 10 років виправно-трудових таборів, перебував у в’язницях і таборах у Львові, Золочеві, Києві, Харкові, Петропавловську, Карабасі, Спаську, Караганді (Казахстан).

У 1956 Я. Р. Дашкевич повернувся до Львова, безробітний. У 1957–1966 – бібліограф Інституту суспільних наук АН УРСР, у 1967–1972 працював у Державному музеї етнографії та художнього промислу АН УРСР. У 1973 і від жовтня 1974 до березня 1980 – на різних наукових посадах у Центральному державному історичному архіві УРСР у Львові. Від 1 листопада 1990 – керівник Львівського відділення Археографічної комісії АН УРСР, з 1992 – керівник Львівського відділення Інституту української археографії Академії наук України (з 1 лютого 1995 – Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України).

Рукописи й машинописи з домашньої книгозбірні Ярослава Дашкевича й Олени Степанів у фондах Львівської національної наукової бібліотеки України імені В.Стефаника

Значна частина родинної книгозбірні Олени Степанів і Ярослава Дашкевича після арешту матері  з будинку на вул. Пісковій, 5 потрапила у фонди Львівської філії Бібліотеки АН УРСР. У різних відділах ЛННБ України імені В. Стефаника віднайдено низку книг, машинописів і рукописів із власницькими знаками Ярослава Дашкевича й Олени Степанів. На рукописах і машинописах наукових праць з’явилися помітки спецфонду синім олівцем «автор – враг», «национ[алистическая]». На рукописах і машинописах наукових праць з’явилися помітки спецфонду синім олівцем «автор – враг», «национ[алистическая]».

1945. Обкладинка конфіскованої праці Олени Степанів «Львів». Титульний аркуш з написом цензури «Автор – враг»

Книжки з домашньої книгозбірні Олени Степанів і Ярослава Дашкевича у фондах ЛННБ України ім. В. Стефаника

На титульних сторінках книжок здебільшого є автографи власників з датами або дарчі написи. Частина друків – через прізвища авторів чи видавців, через час чи місце видання, через зміст — автоматично потрапила до спецфондів, після розсекречення вони повернулись у фонди бібліотеки.

Видання Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, підготовані у співпраці з Я. Р. Дашкевичем

Від 1990-х – прихильник та автор проекту фізичної реконструкції Бібліотеки НТШ. Один з активних діячів, які вимагали повернення українських культурних цінностей, зокрема архівних та рукописних матеріалів, вивезених до Польщі з Бібліотеки НТШ у березні 1944. Автор статей і спогадів про Бібліотеку НТШ у Львові.
 

 
У 1991 р. львівською академічною бібліотекою опубліковано дуже важливий архівний документ – протокол вікопомної наради 1945 р. у Києві, на якій йшлося про укладання бібліографії української книги 1798-1914 рр. і в якій брав участь молодий бібліограф Я. Дашкевич – «На шляху до створення репертуару української книжки».
 

 
Ярослав Дашкевич – ініціатор і науковий редактор багатотомного видання «Репертуар української книжки», започаткованого Ю. Меженком у 1930-х рр., продовженого у ЛфБАН УРСР у 1940-х рр., яке вийшло друком у незалежній Україні. Перший том «Репертуару української книги, 1798–1916: Матеріали до бібліографії» побачив світло денне в 1995 р., останній, дев’ятий – у 2005 р. Видання було підготоване відділом бібліографії у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України під керівництвом Луїзи Ільницької й за науковою редакцією Ярослава Дашкевича, який написав передмови до окремих томів.
 

 
Відділом наукової бібліографії було підготовано репринтне перевидання часопису «Бібліологічні вісті» а також систематичний покажчик змісту Л. Ільницької та О. Хміль до часопису «Журнал «Книгарь» – літопис українського письменства (1917-1920)» (обидва – зі вступними статтями Я. Дашкевича).
 

 
Також за участю вченого були підготовані й побачили світ два видання листування Ярослава Дашкевича з Юром Меженком. У збірнику листів Ю. О. Меженка до львів’ян, упорядкованого М.А.Вальо, Я. Р. Дашкевич підготував добірку листів Меженка до нього за1962-1968 рр. і вступну статтю.
 

 
Я. Р. Дашкевич був натхненником і науковим керівником великого проекту ретроспективної реконструкції розпорошених і переміщених фондів Бібліотеки НТШ у Львові, зокрема тих її архівних і рукописних фондів, які опинилися за кордоном і зберігаються в Національній бібліотеці у Варшаві й Національному закладі ім. Оссолінських у Вроцлаві. Каталог-інформатор, підготований Галиною Сварник, вийшов у 2005 р. На пропозицію вченого він був присвячений «Співробітникам Бібліотеки Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, які у 1920-1940 рр. збирали та зберігали документальні скарби українського народу».
 

 
Документи про діяльність Я. Р. Дашкевича у львівській академічній бібліотеці та спогади про долю збірок кол. Бібліотеки НТШ в повоєнний період вміщено у збірниках про переміщення і втрати фондів Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника від часу її створення як Львівської філії Бібліотеки АН УРСР до сучасності, – ініціатором і науковим керівником цього дослідницького й видавничого проекту був вчений. У другому томі збірника опубліковано також стенограму загальних зборів Львівської бібліотеки АН УРСР у зв’язку з арештом в.о. завідувача відділу бібліографії Ярослава Дашкевича.
 

 
Статті про українське і вірменське книгодрукування, про постаті бібліографів і книгознавців Івана-Омеляна Левицького, Юра Меженка, Федора Максименка, Мирона Кордуби, історика Івана Крип’якевича, мистецтвознавця Мечислава Ґембаровича та ін. опубліковано у збірниках праць вченого «Постаті» (три видання; Львів, 2006, 2007, 2016).
Чимало матеріалів про Бібліотеку НТШ, долю її збірок, про фонди ЛННБ України ім. В. Стефаника і про родинну книгозбірню Я. Дашкевича та його матері Олени Степанів  вміщено в найновішому виданні праць Ярослава Дашкевича «У світі книжки» (Львів, 2021), приуроченого до 95-річчя вченого.