Місяць: Лютий 2021

Запрошуємо Вас до участі у ІІ Міжнародній науковій конференції «ВИДАВНИЧИЙ РУХ В УКРАЇНІ: СЕРЕДОВИЩА, АРТЕФАКТИ» (Львів, 28–29 жовтня 2021 року)

 

Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника

 

Інформаційний лист

 

Шановні колеги,

запрошуємо Вас до участі у ІІ Міжнародній науковій конференції

 

«ВИДАВНИЧИЙ РУХ В Україні: СЕРЕДОВИЩА, АРТЕФАКТИ»

(Львів, 28–29 жовтня 2021 року)

 

 

Тематичні напрями:

  1. Видавничий рух в Україні як виразник суспільних ідей і процесів
  2. Світ мистецтва, театру й музики у видавничому втіленні
  3. Видавнича продукція музеїв, архівів, бібліотек як засіб збереження і популяризації історичної та культурної спадщини
  4. Видавничий рух і книжкова культура: територія взаємодії
  5. Особа видавця: просопографічний ракурс

 

Для участі в конференції просимо:

  1. До 15 квітня 2021 року заповнити реєстраційну форму учасника.
  2. До 1 червня 2021 року надіслати доповіді на електронну адресу оргкомітету vydrukh@gmail.com.

У назві файлу з текстом виступів належить зазначити номер тематичного напряму роботи конференції (від 1 до 5) і прізвище доповідача, зразок: 1_Левчук.doc. Тема листа до оргкомітету: Конференція_Прізвище доповідача.

 

Робочі мови конференції: українська, англійська, польська, білоруська, чеська. 

Участь у конференції безкоштовна.

Проїзд, проживання, харчування — коштом учасників. 

У разі подовження термінів загальнодержавних заходів, спрямованих на запобігання поширенню вірусу COVID-19, конференція відбудеться у віддаленому режимі. Про онлайн-платформу проведення буде повідомлено додатково.

 

Загальні вимоги до оформлення тез доповідей:

Формат файлу: *.doc, *.docх*. Ілюстративний матеріал слід додатково подавати у форматах *.tif або *.jpg з роздільною здатністю не менше 300 dpi.

Обсяг: 36 сторінок (сторінки не нумерувати)

Параметри сторінки: формат А 4, орієнтація книжкова, береги: ліве — 3 см, праве — 1,5 см, верхнє і нижнє — по 2 см;

Шрифт: для основного тексту — гарнітура Times New Roman, кегль 14 пунктів. Назву доповіді складають напівжирним шрифтом, кеглем 14 пунктів; прізвища авторів — нежирним шрифтом,
кеглем 14 пунктів, місто — курсивом, 12 пунктів.

Вирівнювання: за шириною сторінки.

Абзацний відступ: 1,25 см.

Міжрядковий інтервал: 1,5.

Бібліографічні покликання: підрядкові, розміщені у нижній частині сторінки. Їх складають шрифтом 12 кеглю і нумерують посторінково. Бібліографічні описи належить оформити відповідно до вимог ДСТУ 8302:2015 «Бібліографічні посилання: загальні положення та правила складання».

Приклади

Книга

Ціборовська-Римарович І. О. Друкарня Бердичівського монастиря босих кармелітів: історія та видавнича діяльність, 1758–1844. Київ, 2019. 652 с.

Вакарченко О. Г., Радченко А. І. Науково-видавнича діяльність Національної академії наук України, 2002–2011 рр. Київ, 2013. 142 с.

Стаття

Миколаєнко А. Українське видавництво «Смолоскип» в еміграції: еволюція від часопису до видавництва. Вісник Книжкової палати. 2019. № 5. С. 37–40.

Електронний ресурс  

Подоляка Н. Редакторська підготовка творів Бориса Грінченка харківським кооперативним видавництвом «Рух» // Український інформаційний простір2020. № 1. С. 197–206. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ukrinfsp_2020_1_16 (дата звернення: 12.02.2021)

Корбут А. Змагання велетнів: книговидання англійською // Читомо : портал про культуру читання і мистецтво книговидання.URL: https://export.chytomo.com/zmagannya-veletniv-knygovydannya-anglijskoyu/ (дата звернення: 14.02.2021)

Ілюстрації й таблиці
потрібно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, і вирівнювати по центру сторінки, без обтікання текстом та не виходячи за межі шпальти. Ілюстрації й таблиці повинні мати назву та номер (якщо їх дві і більше). У підписах шрифт понижують до 10 пунктів.

Оргкомітет залишає за собою право відбирати тексти відповідно до оголошеної тематики і за якісними критеріями

 

 З повагою Оргкомітет

 

Адреса оргкомітету:

Львівська
національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника

вул. В. Стефаника, 2

м. Львів, 79000

Контактні особи:

+38 (096) 743 0895 – Лариса Головата

+38 (097) 771 3327 – Надія Зубко

+38 (067) 981 8502 – Ірина Качур

+38 (097) 001 8964 – Валентина Мудроха

+38 (050) 586 0637; (093) 098 3024 – Володимир Пасічник

 

Опубліковано root в Без рубрики

150-річний ювілей видатної української письменниці і громадської діячки Лесі Українки (документальна виставка)


З нагоди 150-річного ювілею видатної української письменниці і громадської діячки Лесі Українки у виставковій залі ЛННБ України імені В. Стефаника презентовано документальну виставку. На ювілейній експозиції представлено документи з фондів книгозбірні, які яскраво висвітлюють поетичну, драматичну, публіцистичну та літературно-критичну спадщину письменниці. Окремі стенди виставки репрезентують дослідження багатогранної творчості і суспільної діяльності Лесі Українки, переклади її творів різними мовами.


Експозицію відкриває одна з останніх прижиттєвих фотографій Лесі Українки, зроблена в Києві 1913 р. Автентику і справжність непоказних документальних скарбів візуально відтінює серія барвистих ілюстрацій до драми-феєрії «Лісова пісня», створена львівською художницею Софією Караффою-Корбут.

Рукописна частина виставки демонструє автентичні історичні документи та матеріали про життя, творчість і долю її рукописних і книжкових збірок. Чималий блок документів презентує доробок львівських бібліотекарів і вчених — Марії Деркач, Володимира Дорошенка, Марії Штеліги, Михайла Возняка, Михайла Гуменюка, Марії Вальо та інших, які вивчали життя та творчість Лесі Українки.

На особливу увагу заслуговують перші вірші раннього періоду творчості письменниці та її переклади творів Г. Гейне, А. Міцкевича, І. Тургенєва, М. Гоголя українською, опубліковані в часописах «Зоря», «Молода Україна», «Дзвінок», «Літературно-науковий вісник» тощо. На виставці експонується низка прижиттєвих книжкових видань, зокрема її перша поетична збірка «На крилах пісень» (1893).

Широко представлені переклади Лесі Українки творів польської, німецької, французької, англійської, італійської літератури українською мовою.

Окремий розділ виставки присвячено епістолярній спадщині Лесі Українки, яка відображає її громадські інтереси й ідеали, розкриває суспільно-політичну та культурно-мистецьку атмосферу доби.

З фондів Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів на виставці представлені листові ілюстрації до драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Це твори відомої української художниці Софії Караффи-Корбут. Над ними вона працювала упродовж чотирьох років. Богдан Горинь, побачивши вперше оригінали, «зачаровано підходив до кожного й не міг відірватися. Вдивлявся, наче щось відшукував у бездоганно виконаних композиціях». Широкий загал побачив твори лише наприкінці 1991 р. Цикл розмістився у двох залах Національного музею (проспект Свободи, 20). Він отримав загальне схвалення. Багато відвідувачів виставки почало говорити про видання книжки з творами С. Караффи-Корбут. У 2000 р. у Львові у видавництві «Місіонер» вийшла драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня», яку прикрашали твори художниці. У 2007 р. вона була перевидана київським видавництвом «Веселка».

 

 

Запрошуємо оглянути виставку, яка експонуватиметься до 25 березня 2021 р.

 

 

Опубліковано root в Книжкові виставки

Коць Мар’ян-Павло (книжкова виставка online)

 


 
Другого березня 2021 р. виповнюється 10 років від дня смерті Мар’яна-Павла Коця (29.06. 1922, Львів – 02.03.2011, Львів) – мецената, громадсько-культурного діяча, журналіста, видавця, одного з чільних українців США.
 


 

Мар’ян Коць народився 29 червня 1922 р. у Львові. Навчався у Холмській українській гімназії. З приходом радянських військ на західну Україну емігрував до Польщі. Там до літа 1941 р. працював директором української школи в селі Ганна на Підляшші. В школі займався не тільки господарсько-адміністративними справами, а й викладав окремі дисципліни. Після повернення до Львова екстерном закінчив гімназію і вступив до Львівського політехнічного університету.

Після завершення Другої світової війни переїхав до Німеччини, потрапив до табору для переміщених осіб. Працював у Головній квартирі американської зони (УНРРА, згодом вона називалася ІРОВ – Інтернаціональна організація втікачів) у Штраубинзі, Деггендорфі, Ляндсгуті. Тут у Німеччині зустрів дівчину з України — Іванну, яка згодом стала його дружиною. У 1952 р. вони разом Іванною переїхали до Сполучених Штатів Америки, оселилися у Нью-Йорку. У 1953–1954 рр. Мар’ян-Павло навчався у Нью-Йоркському університеті. Відтак він – добрий знавець музики, поезії, живопису, загалом, як вважав сам, безнадійний гуманітарій, – став фабричним фінансистом, завідував заробітною платою працівників. Згодом очолював експортний відділ великого підприємства «П. Льоріланд». Коли створився Центральний український кооператив Америки у Джерсі-Сіті, Мар’ян Коць був обраний його віце-президентом.

Успішний фінансист довідався про подвижницьку діяльність у Нью-Йорку збирача й дослідника українських народних пісень Зиновія Лиська, який вже декілька років шукав фінансового помічника для видання своєї наукової праці. За підтримки М.Коця упродовж 1964–1971 рр. світ побачили «Українські народні мелодії» шість томів (576 с. кожний) З. Лиська. Сьомий том Зиновія Лиська вийшов уже у власному видавництві Мар’яна Коця у місті Лексинґтон, штат Нью-Йорк.

У 1994 р. світ побачив ще одну працю З. Лиська, рукопис якої зберігався у відділі рукописів ЛННБ України ім. В. Стефаника: «Піонери музичного мистецтва Галичини» (Львів, 1994, 143 с.), яка також вийшла у «Видавництві М.П.Коць». У репертуарі цього видавництва – наукова, науково-популярна, художня література. У багатьох бібліотеках України нині зберігаються книги, видані у «Видавництві М. П. Коць». Переважна більшість цих видань не була комерційна, не приносила жодних прибутків, тож потрапляла до читачів завдяки меценатству Мар’яна Коця.

Книги видавництва М. П. Коць


 

Незалежність України відкрила йому не лише друге дихання, а й принесла подвоєне навантаження і водночас помножила ті суми, які він до цього витрачав на благодійність.

Мар’ян Коць ініціював створення благодійного «Фонду Івана Мазепи», коштами якого було реставровано будинок Мазепи в Києві і створено Музей гетьманства. Відкриття музею відбулося 11 березня 1993 року. Меценат зробив значний внесок у музейну збірку, придбавши для неї документи, твори мистецтва, предмети козацької старовини. Він став ініціатором організації зустрічей з глядачами, проведення вечорів пам'яті, вшанування імен видатних українців. Мар’ян Коць був також ініціатором, натхненником та спонсором встановлення першого в Україні та Європі загалом пам'ятника гетьману Мазепі у селі Мазепинцях Київської області.

За ініціативи і фінансового сприяння Мар’яна Коця та його дружини у 1991 р. вперше відбувся Композиторський конкурс в межах «КиївМузикФесту». Рушієм ідеї заснування цього конкурсу виступило бажання подружжя віднайти видатного композитора в Україні. Їх турбувало питання — чому така велика, співоча Україна не має свого Гріга чи Штрауса? Перший конкурс носив ретроспективний характер, до участі допускалися твори українських композиторів, написані у 1960—1991 рр. Другий — присвячений темі Голодомору, геноциду 1932–1933 рр. На третій конкурс українських композиторів приймалися твори на тему Чорнобильської катастрофи. Четвертий конкурс присвячувався Україні. П'ятий і останній — творчості жінок-композиторів. Конкурси відбувалися впродовж 1991–1995 рр.

Мар’ян Коць брав активну участь у роботі Асоціації дослідників Голодомору, будучи її представником в Америці; співпрацював, як експерт у США з Національною комісією з питань повернення в Україну культурних цінностей. За його сприяння і безпосередньої участі відбулася низка знакових для культурного життя України акцій: перевезена спадщина відомої художниці, учениці Ф. Кричевського, Людмили Морозової, здійснено її перезахоронення на Беркове́цькому цвинтарі (найбільший київський некрополь); відкрито для України ім’я видатного хореографа Василя Авраменка, повернена його спадщина (передана в Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського та в музей Корсунь-Шевченківського заповідника Черкаської області), перезахоронено прах хореографа в його рідному містечку Стеблові; перевезено архів етнографа, археолога, дослідника Африки Юрія Шумовського (передано до музею Дубнівського заповідника Рівненської обл., де народився вчений); перевезено архів видатного письменника Василя Барки (переданий до Інституту літератури ім.&nbspТ.&nbspШевченка).

Мар’ян Коць спонсорував створення «Енциклопедії української музики», підтримував фінансово часописи «Березіль» (Харків) і «Бористен» (Дніпропетровськ), надавав підтримку львівському видавництву «Червона калина». Він опікувався Колегіумом Києво-Могилянської академії, школою-інтернатом в Артемівську Донецької області.

М.-П. Коць у редколегії


 

Це далеко не повний перелік конкретних виявів національного патріотизму Мар’яна Коця впродовж багатьох років: докладний же опис всієї культурної праці потребує окремої великої статті. Він – почесний член Спілки композиторів України і почесний член шкільної ради школи-інтернату в Артемівську, представник у США Національної комісії при Кабінеті Міністрів України за повернення в Україну культурних цінностей, член редколегії часопису «Березіль» (Харків) і «Бористен» (Дніпропетровськ). Працював головою Фундації Української академії наук у США тривалий час очолював Інститут східноєвропейських досліджень ім. В. Липинського, був співзасновником Українського соціологічного інституту, редактором кількох періодичних видань, зокрема «Наша громада», «XXI століття», «Голос діаспори».

За ухвалою Ліги українських меценатів Мар’яну Коцю присуджено за самовіддану благодійну діяльність премію імені Євгена Чикаленка.

Важливий напрям, пов’язаний з видавничою діяльністю М. Коця, — публікація досліджень, присвячених жертвам голодомору. Це — «Чорні жнива» Тамари Поліщук (К., 1997, 369 с.) про голодомор 1932–1933 рр. у Валківському й Коломацькому районах Харківської області, де окрім численних документів, свідчень людей, подано поминальний список встановлених жертв. «Голод в Україні. 1946–1947 рр.: Документи й матеріали» (К., 1996, 374 с.) —- фундаментальна праця, якої одної досить, аби проректи злочинною комуністичну ідеологію. На потреби Асоціації дослідників голоду-ґеноциду 1932-1933 рр. М. Коць передавав усі кошти від продажу книжок свого видавництва.

М. Коць підтримав поновлене видання наукового журналу «Наше минуле», який редагував С. Білоконь як «журнал незалежної історичної думки» (1993, ч. 1, 218 с.); видання Юрія Косача «Сузір’я Лебедя» (Повість про рід Косачів; 276 с.) й «Чортівська скеля» (повість про замах на Перацького; 456 с.); першодрук епіграм відомого ху¬дожника і графіка "Миколи Бутовича «Епіграми Бутумбаса» (1995, 224 с.}, де зібрано велику кількість дружніх літературних і мистецьких шаржів — справжня ґалерея портретів видатних постатей української культури та багато інших, які навіть годі згадати.

У 1999 р. Мар’ян Коць доброчинно підтримав відновлення будинку по вул. П.Ковжуна, 8 у м. Львові, який належить ЛННБ України ім. В. Стефаника де зараз знаходиться відділ періодичних видань ім. Мар’яна та Іванни Коців. Він також передав до фондів відділу свою приватну колекцію книжкових та періодичних видань (8 915 прим.). Наказом директора Бібліотеки за № 89 від 11 вересня 2003 р. відділ періодичних видань отримав назву ім. Мар’яна та Іванни Коців.

З колекції Мар'яна Коця


 

М. Коць — кавалер орденів «За заслуги» 3-го, 2-го й 1-го ступенів (1998, 2005, 2007), які отримав за вагомий особистий внесок у справу повернення в Україну культурних цінностей, привернення уваги міжнародної спільноти до визнання Голодомору 1932—1933 рр. актом геноциду українського народу, активну громадську діяльність з метою вшанування пам'яті жертв народної трагедії. 2002 р. рішенням Дубнівської міської ради за № 472 від 11 жовтня 1995 р. Мар’янові Коцю присвоєно звання «Почесний громадянин» міста Дубна. Українська православна церква Київського патріархату нагородила М. Коця орденом Св. Володимира за самовіддану благодійну діяльність в справі національного відродження.

Поховано М.Коця, за його заповітом, в Україні на Личаківському кладовищі Львова на полі №26. «Усе йде, усе минає, залишається тільки слава»…

Опубліковано root в Без рубрики

Франц Ґрільпарцер (1791–1872) — видатний австрійський поет і драматург (книжкова виставка, присвячена 230-річчю від дня народження)

Франц Ґрільпарцер (1791–1872) — видатний австрійський  поет і драматург

(книжкова виставка, присвячена 230-річчю від дня народження)

 


У секторі нової німецькомовної книги відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника експонується книжкова виставка, присвячена 230-річчю від дня народження Франца Ґрільпарцера (1791–1872) — видатного австрійського поета і драматурга.

Ім’я Ґрільпарцера (нім. Franz Grillparzer) — творця національної класичної літератури — значить для Австрії те саме, що Ґете — для Німеччини. Його вірші вивчають діти в гімназіях Австрії, драми класика не сходять зі сцени Бурґтеатру у Відні — одного з найвизначніших театрів Європи.


Майбутній письменник народився у Відні в сім’ї адвоката, навчався в гімназії св. Анни; у 1804 р. слухав курс філософії, студіював політологію та право у Віденському університеті (1807–1811). Від 1815 р. — посадовець у Судовій палаті. У 1832 р. Ф. Ґрільпарцер став директором Хофкаммерархіву — найстарішого з центральних архівів Відня. У 1847 р. обраний одним із перших членів Віденської Академії наук. У 1856 р. Ф. Ґрільпарцер вийшов на пенсію. 1861 р. призначений австрійським придворним радником пожиттєво. Того самого року став членом австрійської Палати панів. Похований у Відні на Гітцінському кладовищі.

Франца Ґрільпарцера поважають і вшановують на батьківщині: від 1859 р. він — почесний доктор університетів Відня та Лейпцига, у 1864 р. — почесний громадянин Відня. У 1889 р. йому поставили пам’ятник у Віденському народному саду. У 1890 р. у Відні було створене товариство ім. Ґрільпарцера, яке до сьогодні видає щорічник (“Jahrbuch der Grillparzer-Gesellschaft”) та надсилає його до австрійських бібліотек Східної та Південно-Східної Європи й Азії, зокрема до ЛННБ України ім. В. Стефаника.

Його ім’я сягає космічних просторів — 17 жовтня 1993 р. був відкритий астероїд головного поясу і названий на честь найвідомішого австрійського драматурга XIX ст. — 30933 Грільпарцер.

 

 

Франц Ґрільпарцер підтримував дружні стосунки з Генріхом Гейне, Карлом Людвігом Берне, Людвігом ван Бетховеном, Францом Шубертом.

На виставці представлені сучасні видання творів автора та літературознавчі джерела про його життя і різнопланову творчість, якими перманентно поповнюється фонд ЛННБ України ім. В. Стефаника від 1992 р. за сприяння партнерів — уряду Австрії. На увагу заслуговують насамперед драматичні твори Ф. Ґрільпарцера (історичні трагедії, комедія, драматична казка, п’єси), в яких гармонійно “поєдналися формальні елементи австрійського та іспано-католицького театрального бароко, віденської народної драми та драм Веймарської класики”.

Австрійський письменник багато подорожував, вивчав давню і сучасну історію, філософію, літературу багатьох країн. Виставка пропонує щоденник його подорожі до Константинополя і Греції (“Tagebuch auf der Reise nach Konstantinopel und Griechenland”).

Перу Ф. Ґрільпарцера належить низка ліричних віршів, зокрема цикл “Елегії з Понту” (“Tristia ex Ponto”, 1835), та зразки художньої прози — новели “Сандомирський монастир“ (“Das Kloster bei Sendomir”, 1828) і “Бідний музикант” (“Der arme Spielmann”, 1847). До уваги користувачів запропоновано декілька видань одного з найвідоміших німецьких белетристичних творів — новели “Бідний музикант” — зашифрованого автопортрета.

Біографічні та критичні матеріали, експоновані на виставці, красномовно свідчать про те, що питання, які порушував і розвивав автор у своїх творах (історія, політика, традиції Австрії, звернення до античних сюжетів), не втратили свого значення дотепер. Серед них виокремимо: колективні монографії: “Grilparzer heute — wiederentdeckt oder vergessen?” та “Franz Grillparzer: ein Finanzbeamter und Archivdirektor” з генеалогією його роду; монографічне дослідження Ґерхарда Бауманна “Franz Grillparzer: Dichtung und österreichische Geistesverfassung”; матеріали лондонського симпозіуму 1986 р. “Grillparzer und die Europäische Tradition”; збірник доповідей “Stichwort: Grillparzer” на Першому форумі, присвяченому австрійському класику, з автографом упорядників.

До виставки залучена також австрійська книга з фонду сектору формування і каталогізації іншомовних видань ХІХ — середини ХХ ст. відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. Твори Ґрільпарцера мовою оригіналу і в перекладах, серед яких рідкісні прижиттєві, що вийшли друком у відомих видавничих фірмах Європи (Манца, Котта, Байєра, Фрайтака та ін.), свого часу поповнили цінні історичні колекції Дідушицьких з Поториці та львівського Оссолінеуму. Окремі видання, адаптовані для навчальних цілей, використовували в українських книгозбірнях: табірній бібліотеці м. Йозефова (колишня Чехословаччина) та бібліотеці Кружка У.П.Т. в Яворові, про що свідчать їхні власницькі знаки.

 

 

Не менш цікавими й актуальними є афоризми та цитати Франца Ґрільпарцера:

Мистецтво — квітка живої природи.
Хто осуджений поспішно, той, бува, осуджений дарма.
Людей можна терпіти лише поодинці, натовп надто близький до тваринного світу.
Мовчання і хоробрість — нерозлучні.
Розум і здатність його використовувати — два різні дари.
Неосвічений бачить тільки щось окреме, напівосвічені — правило, освічені — виняток.
Атеїсти більш релігійні, ніж вони вважають, а віруючі менш вірять, ніж вони думають.
Релігія — це поезія непоетичних людей.
Зі всіх чеснот найрідкісніша — справедливість. З десяти великодушних людей — лише одна справедлива.

 

Запрошуємо оглянути виставку, яка експонуватиметься до 15 березня 2021 р. за адресою: вул. Лисенка, 14, сектор нової німецькомовної книги відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. ЛННБ України ім. В. Стефаника.

 


Маргарита Кривенко  завідувач відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст.

Наталія Ясінська  завідувач сектору нової німецькомовної  книги відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст.

Олександра Біда провідний бібліотекар сектору нової німецькомовної книги відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст.

Опубліковано root в Книжкові виставки

Міжнародна наукова конференція, присвячена 150-річчю з дня народження Василя Стефаника (25-26 червня 2021 р.) (запрошення до участі)

Шановні колеги,

запрошуємо Вас до участі у Міжнародній науковій конференції «Василь Стефаник в українському та світовому соціокультурному просторі», яка відбудеться 25-26 червня 2021 р.

 

 

Інформаційний лист

 

ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ імені В. СТЕФАНИКА

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД імені ОССОЛІНСЬКИХ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені І. ФРАНКА

НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО імені  ШЕВЧЕНКА

 

Міжнародна  наукова конференція 

«Василь Стефаник в українському та світовому соціокультурному просторі»,

присвячена 150-річчю з дня народження письменника

(25-26 червня 2021 р., м. Львів)

 

Місце проведення: Львівська національна наукова бібліотека України

імені В. Стефаника, , вул. В. Стефаника,  2, м. Львів.

 

Основні тематичні напрями роботи конференції:

  1. Василь Стефаник – знакова постать епохи «зламу віків».
  2. Бібліотечна Стефаникіана.
  3. Переклади творів Василя Стефаника іншими мовами.
  4. Рецепція творчості Василя Стефаника у міжвоєнній українській та еміграційній книзі.
  5. Василь Стефаник в українській та європейській пресі.
  6. Мова творів Василя Стефаника.
  7. Архівна Стефаникіана.
  8. Василь Стефаник в мистецтві – образотворчому, театральному тощо.
  9. Вивчення творчості В. Стефаника у середній та вищій школі.

 

Робочі мови конференції: українська, польська, англійська.

Доповіді та повідомлення, а також заповнену анкету учасника конференції просимо надсилати до 20 квітня 2021  р.  за адресою:

E-mail:  150stefanyk_conference@ukr.net

Вимоги до оформлення доповідей: формат *dос, обсяг 5–7 сторінок, шрифт Times New Roman, кегль 14, міжрядковий інтервал 1,5, поля 2 см, покликання у тексті в квадратних дужках та позатекстовий список літератури в алфавітному порядку.

Матеріали конференції будуть надруковані у збірнику «Василь Стефаник в українському та світовому соціокультурному просторі» (Львів, 2021).

Статті публікуватимуться безкоштовно.

Контактні телефони: +38(067) 2628151 Зоряна Тарасівна Грень, вчений секретар

Опубліковано root в Без рубрики

«Стефаникіана в екслібрисі» (з 14 травня 2021 р. до 31 серпня 2021 р. у ЛННБУ ім. В. Стефаника)

Запрошуємо взяти участь у виставці «Стефаникіана в екслібрисі»  (з 14 травня 2021 р. до 31 серпня 2021 р. у ЛННБУ ім. В. Стефаника).

Виставка відбуватиметься з 14 травня 2021 р. до 31 серпня 2021 р. у ЛННБУ ім. В. Стефаника (Львів, вул. Стефаника, 2).

 

Інформаційний лист (завантажити)




Опубліковано root в Без рубрики

Бій під Крутами

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року. Це пам’ятна і водночас трагічна подія нашої історії – 5-годинний бій між чотиритисячним підрозділом російської Червоної армії та майже удесятеро разів меншим загоном київських курсантів і козаків «Вільного козацтва». У цьому трагічному бою оборонці української держави зупинили стрімкий наступ ворога, що дало змогу українській делегації укласти Берестейський мирний договір, який, фактично врятував українську державність.

Читати більше...

Опубліковано root в Без рубрики