Місяць: Січень 2020

Бій під Крутами

 У виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В.Стефаника розгорнуто  книжкову виставку «Бій під Крутами в сучасній історіографії».

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року. Це пам’ятна і водночас трагічна подія нашої історії – 5-годинний бій між чотиритисячним підрозділом російської Червоної армії та майже удесятеро разів меншим загоном київських курсантів і козаків «Вільного козацтва». У цьому трагічному бою оборонці української держави зупинили стрімкий наступ ворога, що дало змогу українській делегації укласти Берестейський мирний договір, який, фактично врятував українську державність.

27 юнаків-крутянців, які потрапили у полон до більшовиків – було страчено. Під час похорону у Києві на Аскольдовій Могилі голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав загиблих юнаків героями, а поет Павло Тичина присвятив їм вірша «Пам’яті тридцяти». Цей бій став важливою сторінкою української історичної пам’яті, він символізує патріотизм і жертовність у боротьбі за незалежну Україну. Десятиріччями історія бою замовчувалася, обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії. На державному рівні вшановувати пам’ять героїв Крут почали в Україні лише 2004 року. А через два роки на місці бою було встановлено пам’ятник.

Відвідувачам Бібліотеки запропоновано переглянути низку видань, на сторінках яких описано бій під Крутами: «Героїка трагедії Крут» (Київ, 2008); «Крути : збірка у пам’ять героїв Крут» (Київ, 2008); «Крути : проблеми державотворення – від доби Української революції 1917-1921 років до сьогодення : матеріали Всеукраїнської наукової конференції, Крути, 29 січня 2009 р.» (Чернігів ; Ніжин, 2011); Я. Тинченко «Перша українсько – більшовицька війна (грудень 1917 – березень 1918)» (Київ – Львів, 1996), книга Ю.Сороки «Бій під Крутами» (Київ, 2013); «Крути: памяті героїв Крут» (упорядники Осип і Надія Зінкевичі, Київ, 2013); «Герої Крут – лицарський подвиг юних українців (Дрогобич, 1995)» ; С. Збаразький «Крути : у 40-річчя Великого Чину» т а інші.

Окремий розділ виставки присвячений висвітленню Бою під Крутами в сучасних довідниках та енциклопедіях: експонуються, зокрема статті відповідної тематики в «Енциклопедії сучасної України» (Київ, 2001); «Довіднику з історії України: в 3-х т.» (Київ, 1995); в «Українській малій енциклопедії: у 4-х т.» (Київ, 2016); а також у книгах: «Держава: ілюстрована енциклопедія України» (Київ, 2008); «Україна: хронологія розвитку. Т. 6: Новітня історія 1917–2010 рр.» (Київ, 2011).

 

Опубліковано root в Без рубрики

Дарунок краєзнавця Василя Лаби

Фонд Львівської національної наукової бібліотеки України ім.В.Стефаника  поповнено низкою ілюстрованих науково-популярних  краєзнавчих видань Василя Лаби, подарованих автором. Це, зокрема розвідки: «Хроніка життя Щирця у 1939-59 роках», «Історія села Володимирці», «Історія села П’ятничани від давніх часів до 1939 року», «Літопис парафії Смереків від давніх часів до 1939 року», монографічна праця «Історія села Лани», а також покажчик окремих видань В.Лаби  та краєзнавчих публікацій у періодичних виданнях за 1984-2019 роки «35 років на службі галичан» і ще 30-ть інших книг, які, фактично склали своєрідну серію.

Спонукою до продуктивної краєзнавчої праці, за словами автора, є його любов до ближнього, яка «наказує працювати, йти до людей і голосити правду про минуле», а за мотто, фактично могли б бути слова Михайла Грушевського про те, що «завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю, народ – нацією, країна – державою».

Дякуємо шановному Василеві Лабі за подаровані книги – його вагому націєтворчу працю, спрямовану на повернення історичної пам’яті нашому народу. Дай Боже!

 

 

Опубліковано root в Без рубрики

Видатний галицький бібліограф Іван Левицький

Виставку до 170-х уродин галицького бібліографа, письменника, публіциста Івана Левицького розгорнуто у Львівській національній науковій бібліотеці України ім.В.Стефаника, у читальному залі відділу бібліотекознавства.

Іван Левицький народився 6 (18) січня 1850 року в селі Берлоги (нині Рожнятівського району Івано-Франківської області). Навчався у Станіславівській гімназії, звідки його забрали до австрійської армії. 1871 року у Будапешті склав екзамени на атестат зрілості, згодом поступив на філософський факультет Віденського університету. Спочатку І.Левицький належав до галицьких «москвофілів», потім приєднався до «народовців». Основною справою його життя завжди була бібліографія, якою він зацікавився у 1877 році. У 1909 році очолив Бібліографічне товариство імені Тараса Шевченка. І.Левицький активно співпрацював з багатьма галицькими періодичними виданнями, був редактором газет та журналів, писав про історію українського шкільництва в Галичині, популярні історичні оповідання, останні – публікував під псевдонімом Іван з Берліг, укладав календарі.

Найголовніші праці бібліографа І.Левицького: «Галицко-русская  библиография ХІХ столетия» (т.1-2, 1888-95); «Українська бібліографія Австро-Угорщини» (т. 1-3, 1909-11), «Галицько-руська бібліографія за роки 1772-1800» (1903); «Реєстр наукових і літературних праць професора Михайла Грушевського» (1906) та інші. І.Левицький зібрав колосальні матеріали про 2000 діячів, праці яких зберігаються у відділі рукописів ЛННБ України ім.В.Стефаника.

Твори І.Левицького мали схвальні відгуки в українській, російській та польській пресі, їх високо оцінено в «Енциклопедичному словнику Брокгауза і Єфрона» та в праці О.Пипіна «История русской этнографии».

З 1879 року і до кінця свого життя І.Левицький працював дрібним урядовцем у різних страхових товариствах Львова. Відійшов у вічність 30 січня 1913 року, похований на Личаківському кладовищі.

На виставці у Бібліотеці представлено частину доробку вченого, зокрема двотомне  видання «Галицко-руская библіографія XIX-го столѣтія съ увзглядненіемъ рускихъ изданій появившихся въ Угорщинѣ и Буковинѣ (1801-1886)»; тритомна праця «Українська бібліоґрафія Австро-Угорщини за роки 1887-1900»; «Галицько-руська бібліографія за роки 1772-1800» та ін. Життєвий та творчий шлях науковця розкривають численні розвідки у довідково-енциклопедичних та монографічних виданнях, зокрема це нарис Гуменюка М. П. «І. О. Левицький», надрукований на сторінках видання цього ж автора «Українські бібліографи XIX- початку XX століття» (Харків, 1969); праці вміщені у збірнику  «Іван Омелянович Левицький : збірник наукових праць» (Львів, 2002 р.) – Вальо М. А. «Фундатор української бібліографії», Кульчицької Т. Ю. «Іван Омелянович Левицький (1850-1913) на тлі епохи», Баб’яка П. Г. «Іван Омелянович Левицький як журналіст, письменник, перекладач і видавець» та ін., а також статті в довідково-енциклопедичних виданнях – «Енциклопедія Львова», «Енциклопедія історії України», «Українська журналістика в іменах», «Енциклопедія українознавства» та інші матеріали.

 

 

Опубліковано root в Без рубрики

Книжкова виставка «Василь Симоненко – світлий талант, трагічна доля» до 85-х уродин письменника

У виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника розгорнуто книжкову експозицію, присвячену 85-річчю від дня народження письменника Василя Симоненка (1935 – 1963). Олесь Гончар нарік В.Симоненка «витязем молодої української поезії», а Василь Стус сказав, що «на голос Симоненка, найбільшого шістдесятника із шістдесятників, поспішала молодь. Час поспішав так само».

Виходець із Полтавщини, Василь Симоненко почав активно віршувати під час навчання у Київському університеті. Правда, за життя поета вийшла друком лише його одна збірка «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій та Лоскотон» (1963).

Вже у той час почали набувати великої популярності його самвидавні твори, що поклали початок українському рухові опору 1960-1970 років. У них звучала сатира на деспотичний радянський лад, таврування російського великодержавного шовінізму, але домінувала – любов до України. Самвидавною творчістю В.Симоненко, за визначенням сучасної критики, увійшов в історію української літератури, як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України другої половини ХХ століття.

Один із найвідоміших його віршів «Лебеді материнства», присвячений синові, покладений на крила музики А.Пашкевичем, став популярною піснею й водночас – заповітом власному народу: «Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину». Саме ці слова викарбувані на пам’ятникові В.Симоненка у Черкасах, на місці його вічного спочинку.

На виставці у Бібліотеці експонуються вже раритетні прижиттєві видання творів Василя Симоненка, а також пізніші видання, зокрема книга його новел «Вино з троянд», що побачити світ 1965 року у серії «На добрий вечір» у Львівському республіканському видавництві «Каменяр»; поетичне «Вибране» «Лебеді материнства», яке вийшло друком 1981 року, аж через 15 років після попереднього «Вибраного»; до слова, передмову до «Лебедів материнства» Олеся Гончара «Витязь молодої української поезії» було опубліковано 10 років перед тим у його книзі «Про наше письменство»; а також – найновіші видання творів В.Симоненка, літературознавчі та біографічні матеріали, книги споминів.

Слід згадати й про приїзд Василя Симоненка до Львова 1962 року на «День поезії», що дало імпульс до написання ним вірша «Український лев»:

Бубнявіють думки, проростають словами,
Їх пагіння бринить у завихренні днів –
Цілий тиждень живу і ходжу між левами,
Недаремно ж і місто взивається Львів.
Є міста-ренеґати, є просто байстрята,
Є леви, що мурликають, наче коти, –
Божевільно байдуже облизують ґрати,
І пишаються з власної сліпоти.
Але думать про них я сьогодні не хочу,
Бо мені, видно, трішечки повезло –
Я побачив у Львові Міцкевича очі,
Кривоносові плечі й Франкове чоло.
Сивий Львове! Столице моєї мрії,
Епіцентр моїх радощів і надій!
Вибухає душа – я тебе зрозумію.
Але Львове, хоч трішки мене зрозумій.
Я до тебе прийшов із захопленням сина.
Од степів, де Славута легенди снує,
Щоби серце твоє одчайдушно левине
Краплю сили хлюпнуло у серце моє!

Опубліковано root в Виставки

Спільна коляда

Спільною різдвяною колядою розпочався робочий день 8 січня Нового 2020 року у Львівській національній науковій бібліотеці України ім. В. Стефаника. Колектив привітав генеральний директор Бібліотеки Василь Ферштей, а святкові віншування прозвучали з уст голови профспілкової організації Ольги Шульц. Потім під звуки старовинної ліри, на якій грав науковий співробітник бібліотеки Володимир Пасічник, присутні виконали колядки «Бог предвічний», «Бог ся рождає» та інші.

З цікавістю усі оглянули  виставку книг, нотних видань та листівок під назвою «Українське Різдво», яку склали документи відповідної тематики із фонду Бібліотеки, зокрема поштівки, передані нещодавно з Іспанії, із особистого архіву Дмитра Бучинського (1913-1963) — літературознавця, журналіста, перекладача, видавця, бібліографа, члена НТШ Європи та НТШ Канади, а також найновіші вітальні листівки, одержані Бібліотекою цьогоріч.

 

 

Опубліковано root в Події
«ЛЬВІВ. 1939 РІК… ТОТАЛІТАРИЗМ В ДІЇ»

«ЛЬВІВ. 1939 РІК… ТОТАЛІТАРИЗМ В ДІЇ»

    У 2020 році минає 80-та річниця з часу знищення радянською владою національних установ і організацій Галичини, зокрема Наукового Товариства імені Шевченка, Народного Дому, Студіону, Оссолінеуму та інших.

    З метою відновлення історичної пам’яті у ЛННБ України ім.В.Стефаника підготовлено виставку архівних документів, періодичних видань та книг під назвою «Львів. 1939 рік… Тоталітаризм в дії», що складається з розділів: «Архівні документи: переміщені фонди» та «Спецфонд. Ув’язнена книга».

    Запрошуємо на відкриття виставки, що відбудеться у головному корпусі бібліотеки, за адресою: вул.Стефаника,2, у четвер, 13 лютого, об 11 годині.

 

Опубліковано root в Без рубрики

Книжкова виставка «ВАСИЛЬ СТУС — ПОСТАТЬ НАД ПЛИНОМ ЧАСУ»

6 січня 1938 року, на самий Святвечір, народився Василь Стус — видатний український поет XX століття, перекладач, прозаїк, мислитель, літературознавець, правозахисник, борець за незалежність України у XX столітті. Він — один із найактивніших представників українського дисидентського руху. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1991), Герой України (2005, посмертно).
За власні переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури, рідної мови Василь Стус зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув 4 вересня 1985 року.

Ось що сказав про Василя Стуса український релігійний діяч, патріарх-предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Любомир Гузар:  «Справжні велети духу спроможні бути вільними і в невільній державі. Василь Стус навіть за ґратами лишався вільною людиною, саме тому його смерть у неволі перетворилася на безсмертне утвердження справжньої свободи. Власне, наявність таких людей —дозволяла вважати наш народ волелюбним».

Майже 60 видань, експонованих на виставці (українських і зарубіжних), розкривають многотрудний життєвий шлях Василя Стуса, а також показують його значний творчий доробок, зокрема, як поета-новатора, який органічно поєднав традиції українського красного письменства та європейської літератури. Віддаючи перевагу верліброві, він творив поезію, яка характеризується ліричністю, мелодійністю, її основу становить усвідомлення внутрішньої свободи, готовності до боротьби за кращу долю народу і України.

Ці його поетичні рядки — своєрідне гасло життя поета-мученика:

Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,
сталить твій дух — тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб’є з власної тропи.
На ній і стій, і стрій — допоки скону,
допоки світу й сонця — стій і стій.
Хай шлях — до раю, пекла чи полону —
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.

Опубліковано root в Виставки

Оссолінська зустріч

12 лютого 2020 року, у середу, у головному корпусі ЛННБ України імені В.Стефаника, о 17-й годині, відбудеться 94-а Оссолінська зустріч. Із лекцією «Традиції латинської Європи і римське право» виступить Францішек Лонгшам де Бер’є — католицький священик, професор юридичних наук, завідувач кафедри римського права Ягеллонського університету, член президії Комітету з юридичних наук Польської академії наук, член групи експертів з біоетики Конференції єпископату Польщі.

Опубліковано root в Без рубрики