виставка

Лис

2024

Видання друкарні Флоріана Унглера у фондах відділу рідкісної книги Львівської національної наукової бібліотеки імені В. Стефаника (книжкова виставка онлайн)

Технологія друку, винайдена Йоганном Гутенбергом, сприяла швидкому поширенню мистецтва книгодрукування в Європі. Уже наприкінці XV ст. у різних містах Німеччини, Італії, Франції, Іспанії, Англії, Польщі діяли постійні друкарні. Головним осередком друкарства у Польщі став Краків – одне з найбільших міст Європи. Стародруки краківських друкарень першої половини XVІ ст., збережені у збірці палеотипів відділу рідкісної книги ЛННБ України ім. В. Стефаника, становлять майже третину всіх колекційних примірників. Серед них видання з друкарень Каспера Гохфедера, Яна Галлера, Матвія Шарфенберга, Ієроніма Вієтора, Флоріана Унглера.

Одним із перших видавничих осередків у Кракові була друкарня Флоріана Унглера, заснована у липні 1510 р. Дослідники виділяють три періоди його друкарської діяльності. У 1510–1516 рр. Унглер друкував самостійно або у партнерстві з Вольгангом Лерном. Частину книг видавав також на замовлення Яна Галлера і Марка Шарфенберга. Упродовж 1510–1516 рр. у друкарні Унглера з’явилося більше 80 видань. У колекції палеотипів відділу рідкісної книги зберігається 10 примірників (9 видань) із цього періоду діяльності Флоріана Унглера, зокрема праця С. Заборовського «Contra malos, Divites et Usurarios Tractatus» та перша праця античності, в якій проаналізовано тему душі, – трактат Арістотеля «De anima».

Праця Станіслава Заборовського Contra malos, Divites et Usurarios Tractatus («Проти злих багатіїв і лихварів». Краків, 1512). Трактат був першим із відомих польських антилихварських текстів, написаний не університетським професором, а чиновником королівської адміністрації.

Перша праця античності, у якій проаналізовано тему душі: трактат Арістотеля De anima («Про душу». Краків, 1513). Трактат складається з трьох книг. Душу у ньому розглянуто як сутність, яка уможливлює приписування природному тілу ознаки «живий».

Авторами праць, які друкував Унглер, були вчені з Краківської академії та видатні гуманісти: Павел із Кросна, Ян Дантишек, Ян із Глогова, Анджей Кживіцький, Ян зі Стобниці та Рудольф Агрікола. Унглеру належать заслуги в популяризації наукової літератури в галузі історії, ботаніки, географії, медицини, астрології. Одне з видань – книга Вацлава з Кракова «Introductorium Astrologie compendiosum», збережена у колекції відділу рідкісної книги.

Книга Вацлава з Кракова Introductorium Astrologie compendiosum («Короткий вступ до астрології». Краків, 1515)

Проте Унглер, захоплений астрологією і переповнений видавничо-друкарськими ідеями, очевидно знехтував економічними аспектами підприємництва. Закономірно, що основною причиною його невдач стало характерне для нього коштовне творче експериментування, схильність до постійних змін, різноманітні спроби і досліди. Проаналізувавши його видання зауважимо, що немає жодного року, щоб Флоріан Унглер не запроваджував деякої новизни до своїх поліграфічних методів. За перші шість років діяльності друкарні він двічі переробив і наново відлив основні текстові шрифти і підготував три зовсім нові. На конкурентному краківському ринку тоді домінувала видавнича продукція Яна Галлера. Тож Унглер був змушений закрити свою друкарню і перейти з усім друкарським обладнанням, шрифтами, дереворитами, прикрасами (рамки, віньєтки тощо) у підпорядкування Галлера. Упродовж наступних п’яти років, з 1516 до 1521 р., Унглер був технічним керівником Галлерівської друкарні.

У 1521 р., після розриву контракту з Галлером, Флоріан Унглер знову почав керувати друкарнею самостійно. Упродовж 1521–1536 рр. надруковано близько 170 найменувань книг. Серед них «Żywot pana Jesu Krista…krotko sebrany» і перші карти Польщі та Великого князівства Литовського Бернарда Ваповського, які є найстарішими пам’ятками польської картографії. Технічне нововведення, застосоване Унглером, – тиснення написів рухомими шрифтами за допомогою окремої форми – дало змогу досягти потрібних редакторських ефектів. У колекції палеотипів відділу рідкісної книги зберігається 17 примірників (16 назв) з друкарні Флоріана Унглера цього періоду. Серед них:

«Regule Congruitatis et figure constructionis, cum vitijs (viciis) grammaticalibus et figuris talia excusantibus. Per… Bartholomeum de Usingen…concinate» Варфоломія Узінгена;

«Dialigus / Iacobi Fabri Stapulensis in Phisicam introductionem» Джеймса Фабрі зі Стапуленсіса;

«Donati…gramatici illustris Barbarismus, et Anthonij Nebrissensis, De nominibus numeralibus, punctis clausarum clausular[is] ac ordine partium orationis documenta» давньоримського вченого, коментатора творів Вергілія, Теренція.

Regule Congruitatis et figure constructionis, cum vitijs (viciis) grammaticalibus et figuris talia excusantibus. Per… Bartholomeum de Usingen…concinate («Правило відповідності та фігури побудови з граматичними дефектами та фігурами, що виправдовують їх. За... Варфоломієм Узінгенським... підготовлено». Краків, 1522). Праця Варфоломія Узінгена, монаха-августинця і доктора богослів’я, вчителя Мартіна Лютера.

Dialigus. Iacobi Fabri Stapulensis in Phisicam introductionem («Діалог. Вступ до фізики Джеймса Фабрі зі Стапуленсіса». Краків, 1522 ).

Donati…gramatici illustris Barbarismus, et Anthonij Nebrissensis, De nominibus numeralibus, punctis clausarum clausular[is] ac ordine partium orationis documenta («Донаті... видатний граматик Барбарисмус і Антоній Небрісенський про кількісні іменники, речення та порядок частин мови документи». Краків, 1523). Праця відомого давньоримського граматика, коментатора творів Вергілія, Теренція.

Видання друкарні Унглера вирізняє з-поміж інших велика кількість гравюр і друкованих прикрас. Обидві Унглерівські друкарні мали загалом кілька десятків комплектів літер, серію ініціалів, заставок, рамок, а також понад тисячу ксилографій, виготовлених здебільша у Кракові. Для ошатності стародруків широко використовували дереворити, наприклад, у друкарні був набір гравюр, які ілюстрували життя і страсті Ісуса. Таким багато ілюстрованим є видання «Żywot pana Jesu Krista… krotko sebrany: Item Modlitwy roskosne…» Бальтазара Опека.

Żywot pana Jesu Krista…krotko sebrany: Item Modlitwy roskosne… item to nowo przydano… («Життя Господа Ісуса Христа, Бальтазара Опека». Краків, 1522). Праця Опека «Життя Всемогутнього Сина Божого Господа Ісуса Христа» є компіляцією латинських і польських джерел.

Флоріан Унглер співпрацював із краківськими друкарями Ієронімом Вієтором і Матвієм Шарфенбергом. На жаль, книговидавничій діяльності Унглера завадила пожежа 1528 р., яка знищила друкарню. Цей трагічний випадок, безумовно, вплинув на фінансовий стан закладу. Утім, через рік Унглер знову відновив роботу. У цей період у його друкарні видано:

«Psalmorum omnium iuxtra Hebraicam veritatem paraphrastica / interpretatio Ioanni Dantisco dedicata autore Ioanne Campensi…» Іоанна Дантішка, присвячене Іоанну Кампенсі.

Psalmorum omnium iuxtra Hebraicam veritatem paraphrastica / interpretatio Ioanni Dantisco dedicata autore Ioanne Campensi… («Перифрастичне тлумачення псалмів, все згідно з єврейською правдою / тлумачення Іоанна Дантіска, присвячене автору Іоанну Кампенсі». Краків, 1532).

Також відома дидактична поема про найбільш розповсюджені лікарські рослини, написана Одо Магдуненсісом, близько 1065 р., яку вважали уніфікованою працею з фітотерапії у Європі: «Aemilius macer de herbarum virtutibus: cum expositione terminorum contentorum in hoc opera, auctore Simone a Lowitz… addit. ponderibus varijs et nomenclatura variorum herbarum secundum seriem alphabeti». Польське видання містить 2756 віршованих рядків, описи й ілюстрації 77 рослин та їхнє використання в медицині.

Aemilius macer de herbarum virtutibus: cum expositione terminorum contentorum in hoc opera, auctore Simone a Lowitz… addit. ponderibus varijs et nomenclatura variorum herbarum secundum seriem alphabeti («Емілій Мацер про властивості трав: з поясненням термінів, що містяться в цій праці, Саймон Ловіц... додає різні ваги та номенклатуру різних трав відповідно до серії алфавіту». Краків, 1532). Дидактична поема про найбільш розповсюджені лікарські рослини, написана Одо Магдуненсісом близько 1065 р., яку колись приписували Еміліусу Мацеру (? –16 р. до н.е.). Це було перевиданння De Herbarum Virtutibus (Неаполь, 1477) з назвами рослин, які вперше переклав польською мовою Саймон де Ловіч у 1532 р.

Цю книгу можна вважати своєрідним підготовчим етапом до друку одного з найкращих видань друкарні Флоріана Унглера: ілюстрованого гербарію ботаніка і лікаря Стефана Фалімєржа – «O ziolach y o moczy gich». Ця перша природничо-медична енциклопедія польською мовою містила близько 500 ілюстрацій лікарських рослин, а також тексти з біології, зоології та народної медицини. У колекції палеотипів Бібліотеки є один примірник цього раритетного видання. Книга надрукована двома кольорами, перший аркуш – у гравірованій чорній рамці з червоним друком. У рамці вміщено ініціали друкаря. Кожен розділ розпочинається з гравюри. Видання містить не лише розділи з описами різних рослин та їхніх цілющих властивостей, але й інформацію про ліки, які отримували з органів тварин, риб і птахів, способи добування коштовних каменів та їхні лікувальні властивості. Книга ілюстрована численними дереворитами і таблицею зі знаками зодіаку.

Ілюстрований гербарій ботаніка і лікаря Стефана Фалімєржа – O ziolach y o moczy gich («Про рослини та їхню силу». Краків, 1534). Містить велику кількість маргінальних записів, зроблених лікарями Галичини, фіторецептів

Флоріан Унглер увійшов в історію книгодрукування як новатор шрифтів. У 1527 р. він застосував злегка курсивний шрифт, що є першою спробою створення польського шрифту. Близько 1531 р. Унглер представив текстовий фрактал. Крім того, друкував книги угорською та німецькою мовами, використовував готичний і грецький шрифти, іврит. У 1528 р. Унглер опублікував працю Яна Ван Кампена, християнського гебраїста, який викладав іврит у Льовені і Кракові, з граматики івриту, засновану на творах Еліаса Левіта «Ex variis libellis Eliae Grammaticorum omnium doctissimi, huc fere congestum est opera Ioannis Campensis, quicquid [!] ad absolutam grammaticen. Hebraicam est necessarium».

Ex variis libellis Eliae Grammaticorum omnium doctissimi, huc fere congestum est opera Ioannis Campensis, quicquid [!] ad absolutam grammaticen. Hebraicam est necessarium («З різноманітних памфлетів граматика Еліаса тут зібрано майже всі твори Іоанна Кампенського, все необхідне для абсолютної єврейської граматики». Краків, 1534). Граматика івриту, заснована на творах Еліаса Левіта

Друкарська продукція Флоріана Унглера, крім зазначення місця друку та друкаря: Cracoviae, impressum per Florianum Unglerium; Krakow, wyrazono przez Floriana Bawara…, або impressum… per Florianum Unglerium, містить знаки з ініціалами видавця FV. Видавничий знак Унглера мав не лише інформаційне, але й декоративне призначення. У книгах Флоріана зустрічаємо також кілька ілюстрацій, які символізують св. Флоріана. Дослідник історії польської книги Казімєж Пєкарський припустив, що у праці Вацлава із Кракова «Introductorium astrologiae» на деревориті із зображенням св. Флоріана був представлений сам Унглер.

Epistole Senece. Lucii Annei Senece Cordubensis… Magistri et institutoris honeste vite Ad Lucillium Epistolarum Liber de vivendi ratione… – Cracovię, impressum per Florianum... («Листи Сенеки. Луцій Анней Сенека з Кордуби… Майстри і вчителі, живіть чесно. Листи до Луція. Книга про стиль життя… Краків, надруковано Флоріаном». Краків, 1524)

Друкарський знак Флоріана Унглера у палеотипі: O ziolach y o moczy gich («Про рослини та їхню силу». Краків, 1534)

Ілюстрація з зображенням св. Флоріана у праці Вацлава з Кракова Introductorium astrologiae (Краків, 1515). Припускають, що на деревориті зображений сам Унглер

Після смерті Флоріана Унглера в 1536 р. друкарня перейшла у власність його дружини Гелени, яка впродовж наступних п’ятнадцяти років (1537–1551 рр.) керувала нею. Деякий час, у 1537–1540 рр., книги виходили ще під іменем Унглера (мабуть, із комерційних міркувань). У колекції палеотипів зберігається 12 книг, виданих Геленою у цей період. Серед них раритетний примірник:

«Farraginis actionum iuris civilis et Provincialis Saxonici, Municipalisque Maydeburgensis: Libri septem, per Ioannem Cervum Tucholiensem, collecti et revisi… In libro quinto continetur formula processus iudiciarii iuris terrestris provincialis ac castrensis Polonici…». З гербом Львова.

Sermo habitus per… Samuelem Macieiowski Episcopum Craco[viensem]... et R. P. Cancellarium in funere... Sigismundi Primi Regis Poloniae («Промова... Самуеля Мацейовського, Краківського [Віденського] єпископа... і Р. П. Канцлера на похоронах... Сигізмунда Першого Короля Польського». Краків, 1548)

Farraginis actionum iuris civilis et Provincialis Saxonici, Municipalisque Maydeburgensis: Libri septem, per Ioannem Cervum Tucholiensem, collecti et revisi… In libro quinto continetur formula processus iudiciarii iuris terrestris provincialis ac castrensis Polonici… («Сукупність дій цивільного та провінційного права Саксонії, та муніципалітету Майдебург: сім книг, зібраних і перероблених Джоном Сервусом Тухоліенсе... П’ята книга містить формулу судового процесу провінційного та військового-територіального права Польщі....» Краків, 1540). З гербом Львова.

Від 1541 р. книги друкували під видавничим титулом «Wdowa Unglerowa», «Vidua Ungleri» або «Vidua Floriani». Наприклад:

«Sermo habitus per… Samuelem Macieiowski Episcopum Craco[viensem]… et R. P. Cancellarium in funere… Sigismundi Primi Regis Poloniae».

У 1551 р., після смерті Гелени, обладнання й поліграфічні матеріали викупила родина Шарфенбергів.

У колекції палеотипів відділу рідкісної книги Бібліотеки налічується 56 примірників (51 назва), які вийшли друком у майстерні Флоріана Унглера та його вдови. Найдавніші датовані 1512 р., останній друк – 1550 р. Ім’я Флоріана Унглера асоціюється зі створенням доступної практичної сімейної книги. Це чітко простежуємо і в нашій колекції: серед палеотипів, виданих друкарем, є 29 книг першого формату і 22 – другого, решта – третього і четвертого форматів.

Провенієнційне дослідження примірників палеотипів, виданих у друкарні Флоріана Унглера, засвідчило, що більшість видань походили з бібліотек Зигмунта Чарнецького та Фундації Віктора Баваровського. Вони містять суперекслібриси та екслібриси: Zygmunt Czarnecki, Z Księgozbioru Zygmunta Czarneckiego, штампи: Z Księgozbioru Zygmunta Czarneckiego, Biblioteka Fundacyi W. Hr. Baworowskiego, Biblioteka WB.

Екслібрис: Z Księgozbioru Zygmunta Czarneckiego

Штампи: Z Księgozbioru Zygmunta Czarneckiego і Biblioteka Fundacyi W. Hr. Baworowskiego

Багатоілюстровані раритетні видання друкарні Флоріана Унглера належать до історико-культурного фонду книжкових пам’яток державного та світового рівня та є окрасою колекції палеотипів відділу рідкісної книги ЛННБ України ім. В. Стефаника.

Підготували

Любов Льода, м. н. сп.,

Наталія Лев, пров. бібліотекарка

відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В. Стефаника

Жов

2024

Книжкова виставка «День української писемності та мови»

27 жовтня на честь київського літописця Нестора, з іменем якого пов’язують зародження писемної української мови, в Україні відзначають важливе свято – День української писемності та мови. Його було встановлено для зміцнення статусу української мови та писемності в усіх сферах життя і спрямоване на підтримку та розвиток української мови як неодмінного елемента національної самосвідомості та культурної спадщини України.

З нагоди свята в читальній залі відділу бібліотекознавства ЛННБ України ім. В. Стефаника розгорнуто книжкову експозицію «День української писемності та мови». На ній представлені словники, наукові розвідки, історичні матеріали, які знайомлять з історією походження української мови, окреслюють непростий шлях її розвитку та сучасні тенденції.

Запрошуємо оглянути виставку до середини листопада 2024 р.

Жов

2024

Урочисте відкриття ювілейних виставок: «У вимірах часу. Миколі Ільницькому – 90» та «Бібліографія як покликання. Луїзі Ільницькій – 85».

30 вересня 2024 року у виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника відбулося урочисте відкриття ювілейних виставок: «У вимірах часу. Миколі Ільницькому – 90» та «Бібліографія як покликання. Луїзі Ільницькій – 85».

Виставка «У вимірах часу. Миколі Ільницькому – 90»

Микола Миколайович Ільницький – доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, заслужений діяч науки і техніки України, читач Бібліотеки з 1958 р.

До уваги численних відвідувачів запропоновано оглянути частину значного творчого доробку науковця. Це, зокрема, збірники літературно-критичних статей: «Барви і тони поетичного слова» (1967), «Таємниці музи» (1971), «Енергія слова» (1978), «На вістрі серця і пера: Про спадкоємність художніх ідей і новаторство в сучасній українській поезії» (1980), «Безперервність руху» (1983), «У вимірах часу» (1988), двотомне видання «Драма без катарсису» (1999, 2003), «У фокусі віддзеркалень: статті, портрети, спогади» (2005), «Знаки доби і грані таланту» (2014), «Читаючи, перечитуючи…» (2019); тритомник «На перехрестях віку» (2008, 2009), навчальний посібник «Порівняльне літературознавство» (у співавторстві з В. Будним) (2008), «Формули пізнання Яцкова» (2021), «Франко: антиномія природи і духу» (2023) тощо. А також літературні портрети: «Іван Драч» (1986), «Ключем метафори відімкнені вуста…: Поезія Ігоря Калинця» (2001), «Три формули мого осягнення Антонича (2011), навчальний посібник «Українська літературознавча думка ХХ століття (Західна Україна, еміграція)» (2015) та ін.

Окремий розділ книжкової експозиції знайомить із поетичною творчістю Миколи Ільницького, його збірками: «Земні артерії» (1965), «Мозаїка доріг» (1980), «За роком рік» (1988), «Вересневі відлуння» (2011), «Поезія» (2016, серія «25 улюблених віршів» вид-ва «Каменяр»), низкою перекладів: «Бгагавадгіта (Божественна пісня): з санскриту (1999, 2019), «Румі: Поезії. З фарсі» (1983), творів Сааді Ширазі «Бустан» (2016), «Ґулістан» (2016).

Численні публікації статей, рецензій, спогадів, інтерв’ю в українській і зарубіжній пресі («Слово і Час», «Дивослово», «Дукля», «Українська літературна газета» тощо) засвідчують активність ювіляра в літературному процесі впродовж усієї творчої діяльності, а нагороди та відзнаки – його визначну роль у розвитку української культури. Він – заслужений діяч науки і техніки України; нагороджений Почесною грамотою Верховної ради України та медалями.

Посеред книжкових здобутків – найсвітліше: світлини, на яких батьки Миколи Ільницького, відомі українські літературні діячі: Ліна Костенко, Леонід Новиченко, Микола Жулинський, Володимир Панченко, Віра Вовк, Наталя Пилип’юк, а також найближча родина.

Інший розділ ювілейної експозиції присвячений дослідженням, які висвітлюють багатогранну творчість ученого: книги «Україна: Культурна спадщина, національна свідомість, державність: ювілейний збірник на пошану члена-кореспондента НАН України Миколи Ільницького» (Львів, 2004), науковий портрет із серії «Слово про вченого» (Львів, 2011), також бібліографічні покажчики його наукових праць: «Микола Ільницький: біобібліографічний покажчик» (2004), «Микола Ільницький: біобібліографічний покажчик (2005–2020)» (2021).

Виставка «Бібліографія як покликання. Луїзі Ільницькій – 85»

Луїза Ільницька – відома в Україні і за її межами бібліографиня та книгознавиця. Експоновані на виставці матеріали висвітлюють різні напрями її роботи як ініціаторки й керівнички важливих бібліографічних проєктів, укладачки бібліографічних покажчиків, авторки ґрунтовних досліджень і статей, цікавих розвідок, співавторки колективних праць, редакторки книгознавчих збірників, рецензентки.

Ювілярка працює у Львівській національній науковій бібліотеці України імені В. Стефаника (тоді Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника АН УРСР) з 1970 року: як бібліотекарка (1970—1972), старша редакторка (1972—1974), головна бібліографиня (1974—1988), завідувачка відділу наукової бібліографії (1988—2023), тепер – старша наукова співробітниця цього відділу (з 2023).

Луїза Ільницька є ініціаторкою та виконавицею широкомасштабних бібліографічних проєктів загальнонаціонального значення з історії української бібліографії, теоретичних і практичних проблем створення національної бібліографії. Це, перш за все, дев’ятитомний «Репертуар української книги 1798—1916 рр.: матеріали до бібліографії» – археографічне видання цінної архівної пам’ятки – картотеки української книги зазначених років, над якою після ІІ Світової війни працювали бібліографи Бібліотеки АН УРСР та її філії у Львові. Видання здійснене під науковим керівництвом професора Ярослава Дашкевича впродовж 1995–2005 рр. Другий проєкт – шеститомне видання бібліографії «Українська книга в Галичині, на Буковині, Закарпатті, Волині та в еміграції, 1914–1939», яке заплановано завершити цього року. Це єдине в Україні і, мабуть, у світі базове джерело, яке реєструє в повному обсязі західноукраїнську й українську еміграційну книгу міжвоєнної доби.

Луїза Іванівна уклала понад 30 бібліографічних покажчиків гуманітарного профілю, зокрема, Марка Вовчка, В. Стефаника, Р. Іваничука, Р. Федоріва, М. Ільницького, М. Гуменюка, впорядкувала численні збірники наукових праць Бібліотеки, ініціювала перевидання раритетного журналу «Бібліологічні вісті» (1924–1930).
Серед численних опублікованих праць Ювілярки у наукових збірниках та журнальній періодиці привертають увагу: «Матеріали до бібліографії української книги, 1798–1916 рр.: історія створення картотеки (1945–1948) і проблеми видання» (1996), «Національна бібліографія в Україні: теоретичні і практичні аспекти» (1996, 2001), «До питання про банки даних з українознавства» (у співавторстві) (1998), «Бібліографія західноукраїнської та української еміграційної книги міжвоєнного періоду, 1914–1939: засади створення» (2005).

Луїза Іванівна – авторка унікального історико-книгознавчого жанру –історії першодруків знакових для української культури книг. Мова про книги «“Русалка Дністровая” (1837) у бібліотеках і музеях світу» (2007) та «Перше видання “Енеїди” (1798) І. П. Котляревського у бібліотеках, музеях, архівах світу» (2020), а також про ґрунтовне дослідження історії збережених у світі примірників першого видання «Кобзаря» Т. Шевченка 1840 року. Ці розвідки ґрунтуються на скрупульозних архівних та бібліотечних розшуках, у них простежено шляхи книги до читача, рідкісні деталі формування читацьких і бібліофільських зібрань. Вони є безцінною джерельною базою для книгознавців, літературознавців, бібліографів.

Велику увагу Л. Ільницька присвятила дослідженню бібліографічної спадщини Наукового Товариства імені Шевченка у Львові, опублікувала низку статей на цю тему, а також упорядкувала кілька збірників наукових праць.

Л. Ільницька – дійсний член Наукового товариства імені Шевченка в Україні, голова комісії з книгознавства і бібліографії НТШ від часу її створення до сьогодні.

За свої досягнення ювілярка відзначена орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2011 р.) та грамотою Верховної Ради України (2023), одержала нагороду ім. Миколи і Володимири Ценків за рукопис праці «Руська Трійця» (1993), почесну відзнаку Української Бібліотечної Асоціації (2008).

Своїми багатими знаннями й досвідом Ювілярка щедро ділиться з усіма, не тільки з працівниками відділу чи Бібліотеки, а й з тими, хто звертається по допомогу.

Відкриваючи ювілейні виставки Миколи та Луїзи Ільницьких, генеральний директор ЛННБ України ім. В. Стефаника Василь Ферштей відзначив вагомий науковий українознавчий доробок обидвох ювілярів та вручив Миколі Ільницькому квиток почесного читача Бібліотеки.

Привітали ювілярів колеги-науковці: доктор філологічних наук, завідувач відділу української літератури Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, професор кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка Тарас Пастух; доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка Михайло Гнатюк; доктор філологічних наук, професор, академік НАН України, директор Інституту Івана Франка НАН України Євген Нахлік.

Присутні з великим зацікавленням оглянули презентовані наукові доробки ювілярів і послухали фахові огляди експозицій докторки філологічних наук, старшої наукової співробітниці, завідувачки відділу наукових досліджень української періодики Науково-дослідного інституту пресознавства Мар’яни Комариці та наукової співробітниці відділу наукової бібліографії Наталії Рибчинської.

Отож, зичимо дорогим Ювілярам довгих літ, міцного здоров’я і творчого натхнення.

З роси Вам і води!

Сер

2024

День пам’яті захисників України (книжково-ілюстративна виставка)

29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Його встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, які віддали життя за Батьківщину, як нагадування про одну з найкривавіших подій війни на сході України – Іловайську трагедію. У цей день ми згадуємо також захисників і захисниць України, полеглих від 2014 року у війні України проти агресії російської федерації.

Для збереження пам’яті, висловлення шани і вдячності героям у виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника розгорнуто книжково-ілюстративну виставку «День пам’яті захисників України», на якій представлені видання, що відтворюють незламність волі й духу українських воїнів, є свідченням кровопролитної боротьби за майбутнє нашої держави.

До уваги читачів репрезентовані праці сучасних дослідників, у яких висвітлено події серпня-вересня 2014 року під час війни українського народупроти агресії росії на сході України, а також спогади про загиблих українських вояків, які захищали нашу землю в перші місяці війни: «АД 242: історія мужності, братерства і самопожертви» (Харків, 2016); Положій Є. «Іловайськ: розповіді про справжніх людей» (Харків, 2017); «Книга памʼяті випускників Національного університету оборони України імені Івана Черняховського – учасників АТО» (Київ, 2018); «Книга памʼяті воїнів Дніпропетровщини, загиблих в АТО/ООС» (Дніпро, 2020); «Назавжди в строю: памʼятні місця на честь загиблих військовослужбовців Національної гвардії України» (Київ, 2020); Вовк І. «На щиті: спогади родин загиблих воїнів. Іловайськ» (Харків, 2020); Вовк І. «На щиті: спогади родин загиблих воїнів. Донецький аеропорт» (Харків, 2020); Вовк І. «На щиті: спогади родин загиблих воїнів. Дебальцеве» (Харків, 2020); Вовк І. «Василь Сліпак» (Харків, 2020) та ін.

Окремий розділ виставки висвітлює продовження боротьби України за незалежність, державний статус, утвердження суверенного становища: Кульчицький С. «Помаранчева революція» (Київ, 2005); Діяк І. «Національна трагедія і боротьба за незалежність. Маніфест українця» (Київ, 2007); Кузьо Т. «Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет» (Київ, 2018); «За Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ!: фотолітопис боротьби і звитяг» (Косів; Львів; Київ, 2018); Гайдуцький П. «Біль за Україну» (Київ, 2019); Рущенко І. «Війна цивілізацій: анатомія російсько-українського конфлікту» (Київ, 2020); Дудка Г. «Небесна сотня» (Харків, 2019); «Національна безпека України: кримський вектор: збірник документів і матеріалів (1917–2014 рр.): у 5 ч.» (Львів, 2015); Кравченко В. «Україна, імперія, Росія: вибрані статті з модерної історії та історіографії» (Київ, 2011); Власюк О., Кононенко С. «Кремлівська агресія проти України: роздуми в контексті війни» (Київ, 2017); Зіненко Р. «Війна, якої не було» (Харків, 2020); Бура Д., Красовицький О. «Хроніка війни, 2014–2020» (Харків, 2020) та ін.

АД_242. Історія мужності, братерства і самопожертви. Фотографія_Сергія_Лойка
АД_242. Історія мужності, братерства і самопожертви. Фотографія_Сергія_Лойка

Павло Гайдуцький. Біль за Україну
Павло Гайдуцький. Біль за Україну

Книга пам'яті випускників національного університету оборони України імені Івана Черняховського — учасників АТО
Книга пам'яті випускників національного університету оборони України імені Івана Черняховського — учасників АТО

Національна гвардія України. Назавжди в строю.
Національна гвардія України. Назавжди в строю.

Книга пам'яті воїнів Дніпропетровщини, загиблих в АТО/ООС
Книга пам'яті воїнів Дніпропетровщини, загиблих в АТО/ООС

Кожен із загиблих захисників – це герой, який боровся за нашу спільну мрію про мирну і демократичну Україну. Ми в скорботі схиляємо голови перед величним подвигом героїв полеглих у боях за вільну, незалежну і нескорену Україну. Цього дня ми запалюємо свічки, кладемо квіти до меморіалів, молимося за загиблих і дякуємо нашим захисникам за все.

Герої не вмирають!

Вони навічно залишаються в наших серцях і пам’яті.

Пам’ятаємо і будемо пам’ятати…

Сер

2024

З Днем Незалежності, Україно! : книжково-ілюстративна виставка

Шановні читачі та друзі ЛННБ України ім. В. Стефаника, вітаємо Вас із Днем Незалежності України!

33-ю річницю Незалежності ми знову зустрічаємо в умовах війни. Кожен із нас на своєму фронті захищає рідну землю. Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника з нагоди свята підготувала у виставковій залі книжково-ілюстративну виставку «З Днем Незалежності, Україно!», на якій представлені документи, що є не лише історичним свідченням становлення держави, але й цінним джерелом знань для сучасної молоді, яке допомагає глибше усвідомити ціну нашої незалежності. Експозиція є важливим кроком на шляху до поширення правдивої інформації, а також спрямована на активну підтримку морального духу і психологічної стійкості українців.

До уваги читачів запропоновані праці сучасних дослідників, у яких висвітлено становлення незалежності України: Гуржій О. «Українська козацька держава в другій половині XVII–XVIII ст.: кордони, населення, право» (Київ, 1996); Чухліб Т. «Гетьмани і монархи: українська держава в міжнародних відносинах 1648–1714 рр.» (Київ; Нью-Йорк, 2003); Капустян Г. Українська державність: етапи становлення (Кременчук, 2011); Рябошапко Г. «Суверенітет в Україні: від радянської федерації – до незалежної держави» (Львів, 2012); Кентржинський Б. Мазепа (Київ, 2013); «Українська держава другої половини XVII–XVIII ст.: політика, суспільство, культура» (Київ, 2014); «Україна в історії Європи XIX – початку XXI ст.: історичні нариси» (Київ, 2020) та ін.

Українське націотворення початку двадцятого століття репрезентовано у низці видань: Киричук Ю. «Український національний рух 40-50-х років XX століття: ідеологія та практика» (Львів, 2003); Борець Ю. «ОУН-УПА : шляхами лицарів ідеї чину» (Київ, 2008); Чайковський Д. «Степан Бандера: людина-борець-провідник» (Київ, 2017); Гаврилюк-Кисильова М. «Правда архівних документів та свідчень очевидців подій національно-визвольної боротьби ОУН, УПА за Українську Самостійну Соборну Державу за книгами Нестора Мизака “За тебе, свята Україно”» (Чернівці, 2018) та ін.

Ряд книжкових видань розкривають історію створення Народного руху України, який став рушійною силою на шляху України до незалежності: Гончарук Г. «Народний Рух України: історія: 1989–1996 рр.» (Одеса, 2014); «Великі дерева в тіні не ростуть: спогади і роздуми про В’ячеслава Чорновола» (Камʼянське, 2018) та ін.

Окремий розділ виставки висвітлює продовження боротьби України за незалежність, державний статус, утвердження суверенного становища в оточенні сусідів: Кульчицький С. «Помаранчева революція» (Київ, 2005); Кравченко В. «Україна, імперія, Росія: вибрані статті з модерної історії та історіографії» (Київ, 2011); «Національна безпека України: кримський вектор: збірник документів і матеріалів (1917–2014 рр.): у 5 ч.» (Львів, 2015); Кузьо Т. «Війна Путіна проти України: революція, націоналізм і криміналітет» (Київ, 2018); Дудка Г. «Небесна сотня» (Харків, 2019); Рущенко І. «Війна цивілізацій: анатомія російсько-українського конфлікту» (Київ, 2020); Положій Є. «Іловайськ» (Харків, 2017); Бура Д. і Красовицький О. «Хроніка війни, 2014–2020» (Харків, 2020) та ін.

Ще один розділ експозиції присвячений війні на сході України, розпочатій російськими військами, які вторглися у квітні 2014 року на територію українського Донбасу після захоплення російською федерацією Криму: Зіненко Р. «Війна, якої не було» (Харків, 2020); Позняк-Хоменко Н. «Волонтери: сила небайдужих» (Київ; Тернопіль, 2020); Кравченко Н. «Гібридна війна Росії проти України: (1991–2021 рр.)» (Київ, 2022); Дембіцький С. «Українське суспільство в умовах війни, 2022» (Київ, 2022); Боряк Г. і Ясь О. «За ідентичність і незалежність: війна Росії проти України: історичні передумови, геополітичні паралелі» (Київ, 2022); Кілар А. «Український воїн: суспільний статус і стереотипи сприйняття (1914–2023)» (Львів, 2024) та ін.

Запрошуємо оглянути тематичну виставку до 27 вересня 2024 року.

Лип

2024

ВИСТАВКА З НАГОДИ 100-ЛІТТЯ ВІД НАРОДЖЕННЯ ВОЛОДИМИРА ОВСІЙЧУКА

ВОЛОДИМИР ОВСІЙЧУК (28 липня 1924 – 26 липня 2016) – український мистецтвознавець, педагог, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1994), премії Національної академії наук України імені І. Я. Франка (2000). Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого IV (2015) і V (2009) ступенів.

Володимир Овсійчук народився в селі Малий Скнит на Поділлі. Напередодні війни закінчив середню школу у Славуті. У 1944 р. його мобілізували до армії. 1952 р. завершив вищу освіту у Львівському університеті імені І. Франка (історичний факультет). Працював у Львівській галереї мистецтв (нині Львівська національна галерея мистецтв ім. Б. Г. Возницького), в Інституті прикладного та декоративного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв), згодом – в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії (з 1992 р. – Інститут народознавства НАН України), де з 1991 р. очолював відділ мистецтвознавства.

У творчому доробку – понад 135 наукових праць, зокрема 15 монографій. Досліджував українське мистецтво Х–ХХ ст., є автором низки праць з українського іконопису. 1966 р. захистив кандидатську дисертацію, присвячену дослідженню мистецької культури Галичини (тема «Львівський живопис XVI–XVIII ст.»). 1989 р. захистив докторську дисертацію на тему «Розвиток гуманістичних ренесансних тенденцій в українському мистецтві та їх зв’язок з народно-визвольною боротьбою (друга половина XVI – перша половина XVII ст.».

З нагоди 100-ліття Володимира Овсійчука в Інституті досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів у липні 2024 р. підготовлено книжково-ілюстративну виставку, яка відображає зосередженість ученого впродовж усього творчого життя на якомога повнішому розкритті «української мистецької стилістики у контексті світової художньої культури» (С. Павлюк).

Овсійчук В. А. Майстри українського бароко: Жовківський художній осередок. Київ, 1991

Овсійчук В. А. Українське малярство X—XVIII ст.: Проблеми кольору. Львів, 1996

Овсійчук В. Крвавич Д. Оповідь про Ікону. Львів, 2000

Овсійчук В. А. Класицизм і романтизм в українському мистецтві. Київ, 2001

Овсійчук В. А. Мистецька спадщина Тараса Шевченка у контексті європейської художньої культури. Львів, 2008

Лип

2024

Іммануїл Кант (1724–1804) – філософ, мислитель, гуманіст (книжкова виставка)

Україна разом зі світом відзначає 300-річчя Іммануїла Канта. З цієї нагоди у секторі нової німецькомовної книги відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. ЛННБ України ім. В. Стефаника розгорнуто ювілейну виставку, присвячену основоположнику німецької класичної філософії, одному з визначних представників епохи Просвітництва, філософсько-естетична спадщини якого не втрачає свого значення і сьогодні. У своїх працях німецький мислитель XVIII ст. особливу увагу приділяв загальнолюдським цінностям – добру, миру, свободі, справедливості, моральності. Намагався знайти відповіді на важливі для людства питання: “Що я можу знати?”, “Що я повинен робити? ”, “Що я можу сподіватися?”, “Що таке людина?”. Саме Іммануїлу Канту належить повчальний вислів: «Чого не хочеш, щоб хтось робив тобі – не роби цього нікому». Відомий філософ і вчений також вважав, що «жити треба головним чином для того, щоб працювати».

Зацікавленій аудиторії пропонуємо, найперше, повне зібрання творів Канта (“Immanuel Kant’s sämmtliche Werke”) (Leipzig, 1870–1901) з фонду сектора формування і каталогізації іншомовних видань ХІХ–середини ХХ ст. відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. Це багатотомне видання побачило світ у знаній серії «Філософська бібліотека» (“Philosophische Bibliothek”) під редакцією юриста і філософа Юліуса Германа фон Кірхмана – найстарішій книжковій серії (заснована в 1868 р.) видань філософських праць від античності до сучасності, науково підготовлених провідними фахівцями галузі – з коментарями, покажчиками, бібліографією.

Тематичну виставку продовжує добірка лейпцігських видань ХІХ ст. окремих творів Канта, серед яких його три знамениті «Критики»: найвідоміша праця вченого – «Критика чистого розуму» (“Kritik der reinen Vernunft”), яка знаменує поворотний момент в історії філософії та початок сучасної філософії; «Критика практичного розуму» (“Kritik der praktischen Vernunft”) та «Критика сили судження» (“Kritik der Urteilskraft”). Експозиція репрезентує також інші важливі кантівські твори з питань етики та естетики, епістемології та історії релігії, астрономії та геонаук: “Prolegomena zu einer jeden künftigen Metaphysik die als Wissenschaft wird auftreten können” («Пролегомени до кожної майбутньої метафізики, яка може постати як наука»); “Träume eines Geistersehers: erläutert durch Träume der Metaphysik” («Сни провидця, пояснені снами метафізики»); “Von der Macht des Gemüts durch den blossen Vorsatz seiner krankhaften Gefühle Meister zu sein” («Здатність розуму бути володарем своїх патологічних почуттів через простий намір»); “Zum ewigen Frieden: ein philosophischer Entwurf” («Вічний мир: філософський нарис»); “Allgemeine Naturgeschichte und Theorie des Himmels: nebst zwei Supplementen” («Загальна природнича історія та теорія неба»); “Die Religion innerhalb der Grenzen der bloßen Vernunft” («Релігія в межах тільки розуму») та ін. Ці книжечки малого формату у м’яких обкладинках помаранчевого кольору, в яких видавалася філософська класика, виходили у популярній серії, що існує і сьогодні – «Універсальна бібліотека Reclam» (Reclams Universal-Bibliothek). Вони призначались для навчального процесу та ідеально підходили для самостійного вивчення і подальшого розуміння філософської думки Канта.

Представлена на виставці ретроспективна частина фонду відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. використовувалася, зокрема, у приватних книгозбірнях українського вченого-математика Мирона Зарицького; літературознавця та видавця Олександра-Миколи Моха; галицької громадської діячки та педагога Евстахії Тишинської; українського ченця-василіянина, книголюба, багатолітнього директора гімназії оо. Василіян у Бучачі (нині Тернопільської обл.) Іринея Яворського та ін. відомих українців. Творчість Канта була об’єктом зацікавлень польського мистецтвознавця і мецената Елеазара Бика та вірменського архієпископа Йосипа Теодоровича; свого часу ці видання поповнили й цінні книжкові зібрання Центральної Василіянської бібліотеки у Львові, львівського Оссолінеуму, фундації ім. Віктора Баворовського, про що свідчать відповідні власницькі знаки.

Вагоме місце у виставковому проєкті займають сучасні видання, присвячені життю та вченню видатного філософа, до якого зверталися й продовжують звертатися мислителі різних шкіл та напрямів.

Серед книжок біографічного характеру виокремимо першу за більш ніж півстоліття повну і об’ємну (639 с.) біографію Іммануїла Канта (“Kant: Eine Biographie”), написану Манфредом Кюном (Kühn, Manfred) у перекладі з англійської Мартіна Пфайфера (Pfeiffer, M. Martin). Використовуючи новітні дослідження, доктор Кюн дає можливість читачеві пройти тим шляхом, яким пройшов сам Кант: від класичного університетського професора і вченого-дослідника до великого мислителя, що виступає на захист людської моралі.

До 200-ї річниці з дня смерті Канта німецький вчений і журналіст Манфред Ґаєр (Manfred Geier) у своїй праці п. н. «Світ Канта» (“Kants Welt: Eine Biographie”) майстерно поєднав життєпис відомого філософа з його найважливішими творами, які вважають вершиною в історії мислення та дії. Майже всі ключові духовні та політичні виклики сьогодення були раніше сформульовані Кантом – від проблеми миру через межі мовленого та мислимого до претензій релігійних та езотеричних форм віри.

Особистості мислителя та його вченню присвячена й історико-філософська монографія (“Kants Leben und Lehre“) німецького та американського філософа і культоролога Ернста Кассірера (Ernst Cassirer), яка увійшла восьмим томом до найповнішого 25-томного видання його творів.

На виставці експонується також цілий ряд книжкових видань знаних європейських кантознавців, які розкривають різні аспекти творчості чільного представника західної філософії. Зокрема, автори Отфрід Гоффе (Otfried Höffe) та Гюнтер Шульте (Günter Schulte) в однойменних розвідках про кенігсберзького філософа („Immanuel Kant“) крок за кроком простежують формування трьох фундаментальних кантівських «Критик», без вивчення і розуміння яких неможливо подолати лабіринт кантівської філософії.

Професор Вюрцбурзького університету Вернер Флах (Werner Flach) у праці «Іммануїл Кант. Ідея трансцендентальної філософії» (“Immanuel Kant. Die Idee der Transzendentalphilosophie“) зосереджує свою увагу на основній теорії Канта, а професор Боннського університету Пітер Бауманнс (Peter Baumanns) у виданні “Kants Ethik. Diе Grundlehre“ дає початкові знання про кантівську етику – найактуальнішу частину його спадщини.

Німецька філософиня Сабіна С. Гельхаар (Sabine S. Gehlhaar) у монографічному дослідженні «Ранній позитивістський (Гельмгольц) і феноменологічний (Гуссерль) перегляд епістемології Канта» („Die frühpositivistische (Helmholtz) und phänomenologische (Husserl) Revision der Kantischen Erkenntnislehre“) аналізує співвідношення філософії і традиційної релігії відповідно до визначень мислителів.

Внесок у філософську історію риторики трьох великих філософів (Канта, Фіхте, Гегеля) висвітлив у праці “Die Rhetorik bei Kant, Fichte und Hegel“ швейцарський історик мистецтва Тобіо Беццола (Tobia Bezzola), за що у 1992 р. отримав ступінь доктора.

У науковому виданні п. н. «Джон Локк та Іммануїл Кант: Історична рецепція та сучасна актуальність» (“John Locke Und / And Immanuel Kant: Historische Rezeption und Gegenwartige Relevanz”), опублікованій професором Тулейнського університету Мартіном Томпсоном, порушується ряд питань, серед яких, рецепція Канта в правовій і політичній теорії (природне право, філософія права, політична теорія, політика) ХІХ ст. тощо.

Зосередитися на вивченні кантівської філософії пропонує читачеві один із найвідоміших публічних інтелектуалів Німеччини, засновник інституту практичної філософії Гернот Бьоме (Gernot Böhme) у книзі «Філософствування з Кантом» („Philosophieren mit Kant: Zur Rekonstruktion der Kantischen Erkenntnis- und Wissenschaftstheorie“). У ній автор розглядає філософію не просто як науку, а як вчення мудрості, як спосіб життя, який має вести людей до самих себе.

Іммануїл Кант залишив по собі чимало цікавих і повчальних висловлювань. Пропонуємо окремі з них:

Здатність використовувати розум, щоб розрізнити добре і погане, є вродженою для всіх людей.
Обов’язок стосовно себе полягає в тому, щоб людина дотримувалася людської гідності в самій собі.
Людина може стати людиною лише завдяки вихованню.
Думати – означає розмовляти із собою.
Будь-яке наше пізнання починається з досвіду.
Наука – це організовані знання, мудрість – це організоване життя.
Не може бути більшої і природнішої відрази, як відраза до рабства.
Війна погана тим, що творить більше злих людей, ніж їх забирає.
Дві речі наповнюють страхом: зоряне небо наді мною і моральний закон у мені.
Один, дивлячись у калюжу, бачить у ній бруд, а інший – зірки, що відображаються в ній.

Запрошуємо ознайомитися з виставкою до 30 серпня 2024 р. за адресою: м. Львів, вул. Лисенка, 14, сектор нової німецькомовної книги відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. ЛННБ України ім. В. Стефаника.

Найперше, повне зібрання творів Канта (“Immanuel Kant’s sämmtliche Werke”) (Leipzig, 1870–1901) із серії «Філософська бібліотека» (“Philosophische Bibliothek”)

Маргарита Кривенко, завідувач відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст.

Оксана Береза, завідувач сектору формування і каталогізації іншомовних видань ХІХ–середини ХХ ст. відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст.

Наталія Ясінська, завідувач сектору нової німецькомовної книги відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст.

Олександра Біда, провідний бібліотекар сектору нової німецькомовної книги відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст.

Лип

2024

День Української Державності (книжково-ілюстративна виставка)

Сьогодні, 15 липня, Україна втретє відзначає державне свято — День Української Державності, а українські християнські церкви вшановують памʼять Київського князя Володимира Великого та День Хрещення Русі-України. Цьогоріч День Державності вперше святкуємо 15 липня з огляду на перехід Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на Новоюліанський стиль календаря.

З цієї нагоди у виставковій залі Книгозбірні розгорнуто книжково-ілюстративну виставку «День Української Державності».

Дуже важливо знати й пам’ятати про усі надбання України, особливо зараз, під час страшної загарбницької війни та інформаційної маніпуляції російської пропаганди, що спотворює правду та приховує факти української історії й культури.

Для українського народу становлення національної державності проходило надзвичайно складно й тривало. Репрезентовані книжкові документи висвітлюють етапи її розвитку: Київської Русі — княжої доби; Української козацької держави ХVІ–ХVІІІ ст.; державності Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки; державності Радянської України; сучасної відродженої Української держави.

До уваги читачів представлені видання, присвячені атрибутам державності, зокрема запропоновано переглянути сторінки, на яких утверджено українську мову як невіддільний державний атрибут, найважливіший маркер національної самоідентифікації; розкривають глибинні народні традиції та етнокультурний феномен українства; змальовують видатні історичні та сучасні постаті.

Вітаємо з Днем Української Державності!

Лип

2024

Ярославу Ганіткевичу – 95 (книжкова виставка)

9 липня відзначає свій 95-літній ювілей Ярослав Ганіткевич – доктор медичних наук, професор, видатний український вчений у галузі фізіології та патології жовчовиділення, фізіологічної ролі поверхнево-активних речовин, біотехнології, біомінералогії, історик медицини, дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, член Міжнародного товариства істориків медицини (Лондон), почесний член Українського лікарського товариства, лауреат премії Івана Огієнка, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, голова Львівського осередку Всеукраїнського товариства Івана Огієнка, державний стипендіат України, багаторічний читач Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника.

З цієї нагоди у Бібліотеці розгорнуто книжкову виставку, яка відображає вагомий науковий доробок професора у різних царинах медичної науки.

Ярослав народився 9 липня 1929 року у м. Радехові (Львівська обл.) в ремісничій родині Володимира і Катерини (з дому Никон) Ганіткевичів, про яких у співавторстві з сестрою Марією написав книжку «Родовід Ганіткевичів та споріднених родів» (Львів, 2006). У книжці розкрито генеалогію роду від початку ХVIII ст. (1734 р.) до наших днів (8–10 поколінь, понад 160 родин), подано короткі біограми понад 550 осіб, 11 таблиць зі схемами родових дерев і 200 родинних світлин. Підрозділ 5.2 безпосередньо присвячено родинам Володимира Ганіткевича (батька ювіляра), Ярослава Ганіткевича, Ярослави Ганіткевич-Галущак (доньки) і Володимира Ганіткевича (сина).

Родовід Ганіткевичів та споріднених родин / Марія Ганіткевич, Ярослав Ганіткевич; за ред. З. Служинської. Львів, 2007. 119 с., 35 арк. кольор іл. і схем. Обкладинка.

Родовід Ганіткевичів та споріднених родин …. Титульна сторінка.

Родовід Ганіткевичів та споріднених родин… Зміст.

Родовід Ганіткевичів та споріднених родин… Таблиця 5. Дерево роду Марії Ганіткевич-Андрійчук і Володимира Ганіткевича.

Родовід Ганіткевичів та споріднених родин …. Ілюстрована вкладка.

1951 року Я. Ганіткевич завершив навчання на лікувальному факультеті. Львівського медичного інституту, де й працював до 1956. Відтоді – в Івано-Франківському медичному інституті (від 1959 року – доцент). Від 1970 року – професор, завідувач кафедри фізіології людини і тварин у Чернівецькому університеті. Унаслідок конфлікту, пов’язаного з намаганням відстояти викладання українською мовою, у 1981 році залишив Університет і повернувся до Львова, де працював у системі Академії наук: спершу старшим науковим співробітником у Львівському відділенні Інституту економіки, від 1984 – Інституту геології і геохімії горючих копалин, від 1986 – провідним науковим співробітником відділу фізико-хімії і технології горючих копалин Інституту фізичної хімії. 1989 року у Львівському медичному університеті організував лабораторію жовчнокам’яної хвороби, яку очолював до 1996 року.

1954 року Я. Ганіткевич надрукував свою першу розвідку в збірнику рефератів наукових праць теоретичних кафедр Львівського медінституту. Відтоді написав, зредагував, уклав і упорядкував понад 500 друкованих праць, назви яких зафіксовано у біобібліографічних покажчиках, приурочених до 70- і 85-річчя вченого і експонованих на виставці. Окрім бібліографічних описів праць професора покажчик містить відомості про його життя, науково-дослідницьку, науково-організаторську, педагогічну та громадську діяльність; літературу про вченого, рецензії на його праці.

Ярослав Ганіткевич: бібліограф. покажчик / уклад. В. Дяків, Н. Курнат; вступ. ст. З. Служинська, В. Дяків; ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України та ін. Львів, 1999. 63 с. Обкладинка.

Ярослав Ганіткевич: бібліограф. покажчик / [автори вступ. ст.: Зиновія Служинська, Василь Дяків]. Львів, 2018. 103 с. Обкладинка.

Ярослав Ганіткевич: бібліограф. покажчик… Основні дати життя і діяльності.

Серед дослідницьких пріоритетів ювіляра – проблеми фізіології і патології жовчовидільної системи, фізіологічні ролі поверхнево-реактивних речовин, рекреації. Вони відображені у численних наукових статтях, матеріалах конференцій, рецензіях, авторефератах дисертацій, монографіях «Роль желчи и желчных кислот в физиологии и патологии организма (Київ, 1980), «Исследование желчи. Биохимические и биофизические методы» (Київ, 1985; у співавторстві з Ярославом Карбачем). Частину з цих публікацій репрезентовано на виставці.

Рецензия на кн.: Желчеобразование и желчегонные средства / А. С. Саратников Н. П. Скакун. Томск, 1977 // Физиологический журнал. 1979. № 6. С. 939–941.

Влияние малых концентраций поверхностно-активных веществ на мембранний гидролиз крахмала / Я. В. Ганиткевич, М. В. Остапович, Л. В. Заболотная // Физиологический журнал. 1981. № 3. С. 467–472.

Актуальні питання ранньої діагностики жовчнокам’яної хвороби // Лікарський збірник. Нова серія. 1991. Т. 1. С. 51–56.

Рентгенографічні дослідження жовчних конкрементів / М. П. Павловський, Л. О. Василечко, Я. В. Ганіткевич, А. Г. Кузьмик // Доклады АН Украины. 1994. № 9. С. 154–158.

Ярослав Ганіткевич – засновник та перший голова Лікарської комісії відновленого Наукового товариства імені Шевченка у Львові; ініціатор видання «Лікарського збірника», який виходив друком упродовж 1898–1939 років; відтак був ліквідований радянською владою, а від 1991-го публікувався у Львові як «Лікарський збірник. Нова серія». На виставці презентовано окремі випуски часопису, які Я. Ганіткевич готував до друку як головний редактор (1991–1998), а також ті томи, які містять статті вченого або дописи інших дослідників про багатогранну діяльність ювіляра.

Другий і п’ятий випуски «Лікарського збірника» містить біобібліографічний довідник про українських лікарів, які зібрав та опрацював архівар і директор бібліотеки Українського лікарського товариства Північної Америки д-р Павло Пундій. Я. Ганіткевич доповнив видання вступними статтями і розвідками «Медична секція Українського наукового товариства в Києві – перша наукова організація українських лікарів у Наддніпрянській Україні» та «Павло Пундій – дослідник і хранитель історії української медицини». Збір матеріалів про дальші покоління лікарів затягнувся на десятиліття. Лише 2008-го вийшла друком третя книга довідника «Українські лікарі», що подає біобібліографічні матеріали про 1170 лікарів: учасників національно-визвольної боротьби і українського державотворення (1-ша частина) та репресованих і реабілітованих лікарів (2-га частина), збагачені 168 світлинами.

Лікарський збірник. Нова серія / Наук. т-во ім. Т. Шевченка у Львові. Львів, 1991. Т. 1. 136 с.

Українські лікарі: біобібліограф. довідник. У 3-х кн. Кн. 1. Естафета поколінь національного відродження / Павло Пундій; гол. ред. Я. Ганіткевич. Львів; Чикаго, 1994. 326 с. (Лікарський збірник. Нова серія; т. ІІ).

Українські лікарі: біобібліограф. довідник. У 3-х кн. Кн. 2. Лікарі діяспори та їх діяльність для рідного краю / Павло Пундій; гол. ред. Я. Ганіткевич. Львів; Чикаго, 1996. 448 с. (Лікарський збірник. Нова серія; т. V).

Українські лікарі: біобібліограф. довідник. У 3-х кн. Кн. 3. Учасники національно-визвольної боротьби й українського державотворення, репресовані та реабілітовані лікарі України / Ярослав Ганіткевич, Павло Пундій; наук. ред. Л. Пиріг. Львів, 2008. 428 с.

На виставці представлено ХVІІ том «Лікарського збірника», в якому з нагоди 80-ліття професора подано вибрані українсько- та англомовні праці вченого з фізіології та патології жовчовиділення і жовчокам’яної хвороби, фізіологічної ролі поверхнево-активних речовин, рекреації та з історії медицини. До книги увійшли автобіографічні матеріали, рецензії на деякі з праць професора, покажчик праць вченого та літератури про нього (понад 675 позицій). Ілюстровані вкладки віддзеркалюють родинні зустрічі, міжнародні відрядження, участь у конференціях і презентаціях книг, інші важливі події в житті ювіляра, основні книжкові видання, нагороди, подяки, грамоти. Презентований на виставці примірник містить автограф: «Дар відділу україніки Львівської національної бібліотеки імені В. Стефаника НАН України з вдячністю за сприяння у підготовці видань. Я. Ганіткевич. Львів, 10.11.2009».

Вибрані праці: до 80-ліття від дня народж. Ярослава Ганіткевича / Наук. т-во ім. Шевченка, Укр. лікар. т-во у Львові. Львів, 2009. 423 с. (Лікарський збірник. Нова серія; т. XVII). Палітурка.

Ярослав Ганіткевич зробив вагомий внесок у висвітлення історії української медицини. На виставці експоновано видання «Українські лікарі – вчені першої половини XX століття та їхні наукові школи» (Львів, 2002), в якій вмішено 40 біографічних нарисів про українських лікарів, які працювали у першій половині XX ст. та були викреслені тоталітарним режимом з історії медицини в УРСР. У книжці подано основні відомості про життя вчених, їхню наукову та педагогічну діяльність, засновані науково-медичні школи, участь в українському суспільному житті.

Відвідувачам виставки доступне видання «Історія української медицини в датах та іменах» (Львів, 2004), що висвітлює розвиток і становлення української медицини та фармації від найдавніших часів до 2000 року. У книжці наведено дані про медицину княжих часів, козацької держави; про монастирську, народну та цехову медицину; відображено початки сучасної української наукової медицини, які пов’язані з діяльністю випускників європейських університетів та медичного класу Києво-Могилянської академії; оприявлено відомості про лікарів різних національностей, які працювали в Україні; події та факти, замовчувані за часів тоталітаризм, зокрема період «українського ренесансу» 1920-х років; наведено основні відомості про українську радянську медицину та її представників; про лікарів-українців в еміграції і створені ними українські лікарські організації, а також основні матеріали про медицину і фармацію у незалежній Україні.

Для студентів медичних закладів вищої освіти Ярослав Ганіткевич разом з Олександром Голяченком підготував навчальний посібник «Історія медицини» (Тернопіль, 2004), в якому подано короткі відомості про зародження медицини, її еволюцію в Стародавньому світі, Середні віки і Новий час. В окремих розділах висвітлено розвиток медицини на українських землях у найдавніші часи, в Україні-Русі, у Козацькій та Гетьманській державах, за радянських часів та в роки незалежності України. В окремих підрозділах висвітлено поступ у сфері теоретичної і клінічної медицини, становлення громадської медицини, розвиток фармації.

Ярослав Ганіткевич – редактор і упорядник (разом з Павлом Пундієм), автор вступної статті до зібрання вибраних праць Євгена Озаркевича — видатного лікаря, науковця і організатора національних наукових шкіл, засновника першого українськомовного науково-медичного видання «Лікарського збірника». Власне, до 100-річчя від виходу в світ збірника приурочено це видання. Книга містить всі його наукові, науково-практичні, науково-публіцистичні праці, латинсько- і німецько-український словник фахової термінології, епістолярій (листи до Михайла Павлика, Михайла Драгоманова, Олександра Барвінського, Юліана Бачинського, Михайла Коса, Володимира Гнатюка, митр. Андрея Шептицького та інших представників тогочасної української інтелігенції), багатий ілюстративний матеріал, бібліографію праць, які не увійшли до зібрання, список літератури про Євгена Озаркевича, хронологія життя і діяльності.

Українські лікарі-вчені першої половини XX століття та їхні наукові школи: біогр. нариси та бібліогр. Львів, 2002. 540 c.

Історія української медицини в датах та іменах. Львів, 2004. 368 с.

Історія медицини: підручник / Олександр Голяченко, Ярослав Ганіткевич. Тернопіль, 2004. 246 с.

Праці / Є. Озаркевич; упоряд. Я. Ганіткевич, П. Пундій; під заг. ред. Я. Ганіткевича. Львів, 1999. 302 с.

Ярослав Ганіткевич опублікував кілька десятків статей з історії української медицини: про забутих та репресованих вчених, про українські національні науково-медичні школи, перші українські науково-медичні організації, національну медичну літературу та освіту та ін. На виставці експоновано публікації про Степана Зощука, Миколу Корпана, Євгена Озаркевича, Ярослава Окуневського, Анізія Олексу, Олександра Пучківського, Зиновію Служницьку та інших медиків.

Ганіткевич – автор та співавтор низки статей про українських лікарів в представленій на виставці «Енциклопедії сучасної України». Декілька гасел про українських медиків репрезентує довідник «Професори Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, 1784–2006» (Львів, 2006), енциклопедія «Львівський національний університет імені Івана Франка» (Львів, 2011–2014). Нарис про військового лікаря Ярослава Окуневського представлено у збірнику наукових праць «Визначні постаті України: Андрій Чайковський та Теофіл Окуневський» (Львів, 2010).

Трагедія групи львівських професорів у 1941 році (до 70-ї річниці страти вчених) // Вісн. соц. гігієни та організації охорони здоров’я України. 2011. № 3. С. 85–96.

Внесок українських лікарів у світову медицину // Гуманістичий вісник. 2009. С. 133–147.

Підпільний Український червоний хрест – медична служба УПА в роки національно-визвольної боротьби // Гуманістичний вісник. 2008. С. 83–92.

Проблеми формування української історії медицини як науки й універси¬тетської дисципліни // Українська національна ідея: здоров’я нації: матеріали наук.-практ. конф. Львів, 2004. С. 107–115.

Євген Озаркевич – фундатор української медичної науки в Галичині // Лікарський збірник. Нова серія. 1991. Т. 1. С. 11–18.

Ярослав Окуневський. Повернення (до 150-річчя від дня народження) / Я. Ганіткевич, В. Шендеровський, М. Солоненко // Світогляд. 2011. № 4. С. 58–63.

Степан Зощук – видатний український лікар // Вісн. соц. гігієни та організації охорони здоров’я України. 2011. № 4. С. 122–126.

Олександр Пучківський – засновник української національної ніколи оториноларингологів (до 125-річчя від дня народження) // Укр. інформ. бюл. 2006. № 3. С. 50–52.

Змагання українців за створення своєї національної вищої медичної ніколи // Іван Огієнко у діалозі культур і духовності: зб. наук. пр. Житомир, 2010. С. 26–44.

Від 1991 року Ярослав Ганіткевич розпочав роботу над українським медичним календарем. Того ж року у першому томі відновленого «Лікарського збірника» надруковано двосторінковий допис під назвою «Наш календар». Від 2012 року такі календарі ювілейних і знаменних дат виходили окремими виданнями. На виставці представлено випуски за 2014 та 2015 роки. У них акумульовано відомості про річниці лікарів і вчених-медиків та про важливі події становлення медицини і розвитку охорони здоров’я на різних землях України за Х–ХХ століття, а також про українських лікарів у різних країнах світу.

Наш календар // Лікарський збірник. Нова серія. 1991. Т. 1. С. 125–126.

Український медичний календар на 2014 рік. Київ, 2013. 84 с.

Український медичний календар на 2015 рік. Київ, 2014. 76 с.

Одним із важливих завдань українського національного відродження Ярослав Ганіткевич вважав розвиток і поширення сфери використання української мови. Щоб уникнути суржику, калькування і мовних покручів у фаховій мові, вчений долучився до підготовки одного з розділів довідника «Антисуржик: вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити» за загальною редакцією знаної мовознавиці Олександри Сербенської (Львів, 1994); видав «Словник русизмів у мові медиків» (Львів, 1995), опублікував на сторінках періодики «Термінологічні куточки». Як член редакційної ради брав участь у виданні двотомного «Українсько-англійського медичного ілюстрованого словника Дорланда» (Львів, 2007).

Антисуржик / за заг. ред. О. Сербенської та ін. Львів, 1994. 148 с.

Лікувальні заклади / Я. Ганіткевич // Антисуржик / за заг. ред. О. Сербенської та ін. Львів, 1994. С. 56–60.

Словник русизмів у мові медиків: для студентів мед. вузів та лікарів / Львів, держ. мед. ін-т. Львів, 1995. 26 с.

Термінологічний куточок // Укр. інформ. бюл. здоров’я. 2002. № 3. С. 84.

Медичний ілюстрований словник Дорланда: укр.- англ.: у 2-х т. Львів, 2007.

Запрошуємо усіх охочих оглянути виставку у читальній залі довідково-бібліографічних видань відділу бібліотекознавства Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника (головний корпус).

Бібліотека сердечно вітає ювіляра, зичить йому міцного здоров’я на многії і благії літа. З роси й води Вам, вельмишановний Ярославе Володимировичу!

Лип

2024

85-літній ювілей Ігоря Калинця (документальна виставка)

У виставковій залі книгозбірні розгорнуто документальну експозицію, присвячену 85-літньому ювілею Ігоря Калинця – поета і прозаїка, перекладача, яскравого представника «пізньошістдесятницької» генерації і дисидентсько-самвидавного руху в Україні, політв’язня, почесного доктора Львівського національного університету імені Івана Франка.

На виставці представлено архівні документи з фондів відділу рукописів нашої Книгозбірні, зокрема листи до Омеляна і Тетяни Антоновичі, нагородні грамоти, фотоматеріали. Окремий розділ виставки репрезентує поетичні збірки автора, серед яких книжки, написані до ув’язнення 1972 року: «Поезії з України» (Брюссель, 1970), «Коронування опудала» (Нью-Йорк, 1972), «Вогонь Купала» (Балтимор, 1975). Збірка «Тринадцять антологій» (Київ, 1991) розпочинає цикл видань, які вийшли друком в Україні. Серед найповніших – «Зібрання творів» у двох томах (Київ, 2004) та «Поезії» з серії «Бібліотека Шевченківського комітету» (Львів, 2008). До бібліографічних раритетів можна зарахувати видання перекладених творів Ігоря Калинця: «Bilanz des Schweigens» (Дармштат, 1975), «Podsumowując Milczenie» (Варшава, 1995), «Le Couronnement de L’épouvantail» (Па-де-Кале, 1996), «Karpat lub księga z Poselja» (Варшава, 1999) та ін.

Ювіляр багато зробив для повернення в літературу імені Богдана Ігоря-Антонича, зокрема написав розвідку «Знане і незнане про Антонича», кілька передруків якого репрезентовано на виставці (Львів, 2011, 2017), упорядкував збірку творів поета для дітей з розкішними ілюстраціями Вікторії Ковальчук (Львів, 2021). До уваги читачів представлено також інтерв’ю Ігоря Калинця з Юрієм Зайцевим «Одержимість» (Львів, 2002); збірник статей, спогадів, виступів і реплік «Про декого, дещо, і, передовсім, про себе» (Львів, 2016); добірку листів з ув’язнення до доньки Звенислави (Львів, 2017).

На виставці експоновано чимало видань творів Ігоря Калинця для дітей різного віку, зокрема «Про дівчинку і квіти» (1995), «Деякі пісеньки» (2002), «Моя найкраща книжечка» (2012), «Пісеньки та віршики зі Львова» (Львів, 2014), «Пан Ніхто» (2021) та інші.

Окремий розділ виставки присвячено працям, що висвітлюють життєвий і творчий шлях знаного письменника, наприклад: монографія «З роси, з води і з кетяга калини…» Ганни Віват (Одеса, 2012), нарис «Ключем метафори відімкнені вуста» Миколи Ільницького (Париж; Львів; Цвікау, 2001) та інші. Репрезентовано видання про родину Калинців, зокрема книжки «Попід Золоті ворота» Петра Шкраб’юка (Львів, 1997), «Українська поезія під судом КҐБ: кримінальні справи Ірини та Ігоря Калинців» (упорядкування Юрія Зайцева; Львів, 2004).

Більша частина видань, представлених на виставці, містять автографи Ігоря Калинця, Миколи Ільницького Михайла Овчаренка та інших співавторів і колишніх власників видань.

Усіх охочих запрошуємо оглянути виставку, яка експонуватиметься до серпня 2024 року, а ювіляру зичимо доброго здоров’я і нових творчих здобутків!