26 червня 2025 р. урочисто відкрили ювілейну книжково-ілюстративну виставку “Служіння науці та бібліографії” присвячену 100-річчю від дня народження Марії Вальо (1925-2011). З вітальною промовою до присутніх звернулася заступниця генерального директора, кандидатка історичних наук, доцентка Ольга Колосовська. З ґрунтовним оглядом експонатів виступила наукова співробітниця відділу наукової бібліографії Наталія Рибчинська. Велике зацікавлення присутніх викликали наукові праці Марії Андріївни та документи з особового архіву вченої.
У стародрукованому фонді відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В. Стефаника зберігається чимала кількість цінних видань, серед яких особливу увагу привертають стародруки друкарні Києво-Печерської лаври могилянської доби.
Петро Могила (1596–1647) – нащадок роду молдавських господарів, митрополит Київський, Галицький та всієї Русі, архимандрит Києво-Печерської лаври, видатний реформатор освіти та української православної церкви. Неоціненною заслугою Петра Могили стало те, що завдяки йому було реформовано освіту духовенства, церковний обряд, а українська православна церква набула чіткої організаційної структури та була забезпечена високої якості церковно-теологічною літературою.
У науково-мистецькому середовищі Києво-Печерської лаври, Київської братської школи та Києво-Могилянського колегіуму утворився потужний осередок – гурток Петра Могили, або, як себе називали самі його учасники – Києво-Могилянський Атеней. Членами гуртка були, окрім самого Петра Могили, Тома Євлевич – ректор Київської братської школи; Атанасій Кальнофойський – письменник, чернець; Сильвестр Косов – письменник, богослов, згодом наступник Петра Могили на київській митрополії; Іларіон Денисович – ігумен Куп’ятицького монастиря, письменник; Ісайя Трофимович-Козловський – доктор богословія, ректор Києво-Могилянської колегії; Памво Беринда – визначний лексикограф, друкар, педагог, гравер, чернець Києво-Печерської лаври; Тарас Земка – ієромонах Києво-Печерської лаври, друкар, перекладач, освітній діяч, поет; Пилип Баєвський – поет, префект Києво-Могилянського колегіуму, єпископ; Йосип Калимон – поет; Павло Голодович-Остропольський – викладач Київського колегіуму та ін. Усі ці видатні діячі –однодумці Петра Могили, які залишили по собі вагомий пласт агіографічної та полемічної літератури, барокової поезії, науково-історичних розвідок, перекладів, тексти яких видавалися у друкарні Києво-Печерської лаври.
Архимандрит Петро Могила відіграв особливу роль у розвитку і діяльності друкарні Києво-Печерської лаври, яка була важливим інструментом для створення спільного комунікативного поля київської митрополії на всій території Речі Посполитої. Видавничий репертуар друкарні Києво-Печерської лаври охоплював релігійну, світську, полемічну літературу та навчальні посібники. Зберігаючи традиції своїх наставників Йова Борецького, Захарії Копистенського, Єлисея Плетенецького, Петро Могила вводив у загальний текст літургійних книг історичні відомості про давньоруських святих.
Видавничий репертуар друкарні Києво-Печерської лаври охоплював навчальні посібники, релігійну, світську та полемічну літературу. У фонді відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В. Стефаника зберігаються зразки практично усієї книжкової продукції друкарні Києво-Печерської лаври цього періоду. Численні провенієнції та маргінальні записи, залишені на сторінках стародруків попередніми власниками, є цінним джерельним матеріалом для вивчення шляхів побутування книжки та дослідження історії нашого регіону.
У 1628 р., невдовзі після обрання Петра Могили архимандритом Києво-Печерської лаври, друкарня видала в перекладі з грецької мови популярний у середньовіччі посібник з мистецтва управління державою – «Настанови Агапіта імператорові Юстиніану». Над перекладом тексту працював Петро Могила, а загалом виданням стародруку опікувався Памво Беринда. У тому ж році вийшов друком ще один переклад тексту «Поученія душеполезна различна к своим его учеником…» авторства авви Доротея (VI ст.), християнського святого родом з Палестини, його видання присвячувалося новообраному архимандритові Києво-Печерської лаври – Петру Могилі. На звороті титульного аркуша вміщено герб роду Могил та вірш «На пресвітлий герб…», авторства Тараса Земки.
Агапіт, діакон. Царю Іустініану главізни поучітельни. Київ, друкарня Києво-Печерської лаври, 1628. На останній сторінці – ініціали Памви Беринди. Примірник з бібліотеки «Студіону»
Агапіт, діакон. Царю Іустініану главізни поучітельни. Київ, друкарня Києво-Печерської лаври, 1628. На останній сторінці – ініціали Памви Беринди. Примірник з бібліотеки «Студіону»
Доротей, авва… Поученія душеполезна различна к своим его учеником. Київ, друкарня Києво-Печерської лаври, 1628
Доротей, авва… Поученія душеполезна различна к своим его учеником. Київ, друкарня Києво-Печерської лаври, 1628
Однією з найважливіших літургійних книг, виданих у друкарні Києво-Печерської лаври початкового періоду діяльності архимандрита, був «Служебник» (1629 р.). Тексти до цього видання на основі грецьких першоджерел редагував сам Петро Могила. Тарас Земка написав передмову, яка є ґрунтовним науковим трактатом про літургію. «Служебник» був схвалений до друку і використання під час богослужінь на київському соборі митрополитом Йовом Борецьким. У тому ж 1629 р. друкарня Лаври видала «Номоканон» з передмовою Петра Могили та «Акафісти».
Служебник. Київ, друкарня Лаври. 1.IV.1629. Книга з Крехівського монастиря оо. Василіян
Номоканон. Київ, друкарня Лаври, 1.1.1629. З бібліотеки графа В. Баворовського
Акафісти. Київ, друкарня Лаври, 1629. З бібліотеки Антонія Петрушевича. Також на сторінках збереглися давніші записи, які свідчать про те, що ця книга походить з родинної бібліотеки українських священників з Лемківщини Свідзінських. О. Іван Свідзінський був парохом с. Явірник Руський, де й помер у 1732 р. Син отця Івана, Павло Свідзінський (1704-1779), автор рукописного «Пом’яника київських митрополитів та перемиських єпископів», парох с. Лодина над Сяном, успадкував та розвивав родинну бібліотеку, започатковану ще дідом о. Авраамом в середині XVII ст.
У 1631 р. вийшла друком «Тріодь цвітна», передмови до книги написали Петро Могила і Тарас Земка. Стародрук містить пояснення ваги та значення церковних гімнів, нарис про їхній історичний розвиток. Видання ілюстроване гравюрами на біблійну тематику.
Тріодь цвітна. Київ, друкарня Лаври. 1631. ». Примірник з бібліотеки Наукового товариства ім. Шевченка
На останній сторінці «Тріоді» є криптонімічний запис глаголицею: «Памво іже Павло Беринда протосинкел, архитипограф»
За ініціативи Петра Могили у 1635 р. вийшли друком дві праці Сильвестра Косова – звіт про роботу київських та вінницьких шкіл «Exegesis» та польськомовний варіант давньоруського Печерського Патерика «Paterikon». У кінці книги вміщено трактат «Chronologia o prawosławnych metropolitach ruskich…», у якому подані докладні історичні відомості про православних київських митрополитів від часів хрещення Русі до Петра Могили.
Kossow, Sylwester. Exegesis: Danie sprawy o szkołach Kiowskich y Winickich. Drukowane w S. Lawrze Pieczarskiey. 1635. Примірник з Поторицької бібліотеки Дідушицьких
Kossow Silwestr. Paterikon… Київ, друкарня Лаври, 1635. З бібліотеки Ґвальберта Павліковського
Kossow Silwestr. Paterikon… Київ, друкарня Лаври, 1635. З бібліотеки Ґвальберта Павліковського
Герб митрополита Петра Могили
У 1636 р. у лаврській друкарні було надруковано «Trigonus radości…» – панегірик на честь приїзду до Києва білоруського шляхтича, підкоморія мстиславського Богдана Стеткевича. Хвалебні вірші написані від імені його сина, студента Колегіуму, Михайла Стеткевича, «працею і наглядом» Павла Остропольського, викладача Києво-Могилянського колегіуму.
Hołodowicz-Ostropolski, P. Trigonus radosci, dzielnosci, hoynosci... W Kiiowie, z drukarnie Monastera Pieczarskiego, 1636. З бібліотеки В. Баворовського
«Євангеліє учительне», надруковане у 1637 р. за розпорядженням і з благословення Петра Могили, де канонічний текст доповнений його роз’ясненнями. Текст Євангелія, перекладений з церковнослов’янської на давню українську мову відомим письменником, церковним діячем Мелетієм Смотрицьким, взято з видання друкарні Віленського братського Святодухівського монастиря (Єв’є, 1616).
Євангеліє учительне. Київ, друкарня Лаври, 1637. Примірник з бібліотеки Народного дому у Львові. На сторінках книги збереглися записи: «З книг… Романа Пасічинського від 1848 по 1899 приходника в Красному» та «Для бібліотеки Народного Дому жертвує Ісидор Пасічинський 1899». Роман Пасічинський (1806-1899) – священник в с. Красне Турківського повіту. Ісидор Романович Пасічинський (1853-1930) – поет, прозаїк, публіцист, фольклорист
«Тератургіма», видана у 1638 р., написана на доручення Петра Могили. Як і в «Патериконі» Сильвестра Косова, в «Тератургімі» зібрано свідчення про чуда, які відбувалися в Печерському монастирі і обох святих печерах. Також до видання увійшли записи самого Могили з рукописного збірника оповідань. У «Тератургімі» зібрано чимало матеріалу з історії Києва та Києво-Печерського монастиря. У тому ж році вийшов друком «Parergon cudow», текст до якого був складений за дорученням Петра Могили ігуменом Куп’ятицького монастиря Іларіоном Денисовичем. Видання оздоблене гравюрою із зображенням чудотворної ікони Куп’ятицької Божої Матері.
Kalnofoyski A. Тератургіма lvbo Cvda... Swietych Pieczarach... Z drukarni Kiiowopieczarskiey, 1638. З книг Ґвальберта Павліковського
Denisowycz, Ilarion. Parergon cudow. 1638. Книга з бібліотеки графа В. Баворовського
Denisowycz, Ilarion. Parergon cudow. 1638. Книга з бібліотеки графа В. Баворовського
1639 р. – друге перевидання «Служебника», до якого Петро Могила написав передмову, де, окрім іншого, пояснює причини, які спонукали його перевидати Служебник, а також вказує, які саме зміни було внесено до цього видання.
Служебник. Київ, друкарня Лаври, 1639. З бібліотеки Богословської Академії у Львові
У 1640 р. надруковано «Тріодь пісну» за наставництва Петра Могили. Книга присвячена Федору Проскурі-Сущанському – представникові давнього українського шляхетського роду. Окрім передмови-присвяти на його честь, перед основним текстом надрукована друга передмова П. Могили до читача, що містить міркування про високі моральні якості людини та сутність християнського посту. Для титульного аркуша було використано форту з Тріоді цвітної (1631р.). Згодом, у 1643 р. у друкарні Києво-Печерської лаври видано «Полуустав, або Правила істинного життя християнського…».
Тріодь пісна. Київ, друкарня Лаври, 1640. Книга з автографом Петра Могили походить з бібліотеки оо. Василіян у Львові
Автограф Петра Могили
Полуустав. Київ, друкарня Лаври, 1643
У 1644 р. вийшов друком польською мовою полемічний твір «Літос, або Камінь з пращі правди…». На титульному аркуші як автор зазначений Евзебій Пімин, який, як встановив у 1672 р. Йоаникій Галятовський, є псевдонімом Петра Могили.
Lithos albo Kamien z procy prawdy Cerkwie prawoslawney ruskiey. Kyiv, druk. Pieczarskiey Lawry, 1644. Примірник з бібліотеки А. Петрушевича
У 1645 р. видано українською та польською мовами «Катехизис, або Собраніе короткой науки о артикулах віри православно-кафоліческой» на доручення П. Могили.
Собраніе короткой науки о артикулах віри православно-кафоліческой. Київ, 1645. Книга складається з передмови до читача та тексту Катехизису
Zebranie krotkie o artykulach wiary prawoslawney katholickiey chrzescianskiey iako Cerkiew wschodnia apostolska uczy. Druk w Lawrze Pieczarskiey,1645. З бібліотеки В. Баворовського
У грудні того ж року в друкарні Лаври до дня народження митрополита Петра Могили був виданий панегірик латинською мовою, автором якого є Теодозій Баєвський. Після тексту панегірика надруковано оповідання «Felix cometa…» (Щаслива комета після дня народження Петра Могили), де поява комети попереджає не про трагічну, а про радісну подію, що провіщає зміни на краще.
Bajewski, Theodozy. Sancti Petri Metropolitae Kiowiensis. Kioviae, typ. Pieczariennibus, 1645.. З бібліотеки Ю. Оссолінського
16 грудня 1646 р., незадовго до смерті митрополита, вийшла друком книга, відома під назвою Великий Требник Петра Могили. Автором українською мовою передмови та розгорнутих богословських коментарів до кожного розділу був сам Петро Могила. Митрополит не лише самостійно правив тексти, звіряв їх з оригіналами, упорядковував ілюстрації, що мали національний характер, а й брав безпосередню участь у друкуванні книги. Видання складається з трьох частин. На початку книги надрукований вірш на герб роду Могил українською мовою. У «Требнику» П. Могила унормував і кодифікував усі приписи для кліру, за якими потрібно здійснювати Літургію. Книга містить українські православні обряди, значна частина яких не мала аналогів в богослужіннях в інших країнах. Це величезний корпус, що залишався найповнішим літургічним збірником на довгий час. «Требник» містить окрім служб і чинів церковно-слов’янською мовою, коментарі та пояснення переважно українською мовою.
Евхологіон албо Молитвослов или Требник. Київ, друкарня лаври, 16.ХІІ.1646
1 січня 1647 р. Петро Могила помер. Згодом у друкарні Києво-Печерської лаври було надруковано одну з поховальних проповідей, яку виголосив вихованець Колегії – Йосип Калимон.
Kalimon J. Żal ponowiony po pogrzebie Piotra Mohiły...metropolity... 1647. З бібліотеки Оссолінських
Період, коли жив і творив Петро Могила, вчені описали під назвою «могилянська доба». Митрополит Петро Могила увійшов в історію як визначний культурний діяч: засновник Київської колегії, меценат мистецтва, ініціатор відбудови старовинних київських храмів, проповідник, письменник, публіцист і майстерний наставник друкарні Києво-Печерської лаври.
Підготувала Анна Борис, зав. сектору відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В.Стефаника
24 червня 2025 року у межах відзначення 200-річчя від дня народження Володимира Дідушицького (1825-1899) урочисто відкрито виставку «Документальна спадщина родини Дідушицьких як складова історико-культурних фондів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В.Стефаника».
Численну громаду львівських науковців, музеєзнавців, бібліотекарів, представників родинного товариства Дідушицьких Меланію і Матеуша Дідушицьких та Марію Чарторийську привітав генеральний директор Бібліотеки, кандидат педагогічних наук Василь Ферштей.
Володимир Дідушицький – меценат, учений-орнітолог, фундатор і засновник Природничого музею у Львові, громадський діяч, посол до Галицького крайового сейму, зазначив генеральний директор, провадив активну наукову діяльність, був у центрі культурного і суспільно-політичного життя, шанованою особистістю європейського рівня.
Матеріали родинного зібрання Дідушицьких – Бібліотеки Поторицької, яка наприкінці 30-х рр. XX ст. займала поважне місце в соціокультурному ландшафті Львова і регіону з огляду на тяглість формування фонду і поважний історико-документальний потенціал, стали підгрунтям виставки. Їхню презентацію розпочала заступник генерального директора з наукової роботи, кандидатка історичних наук, доцентка Ольга Колосовська.
З огляду на трагічні історичні обставини минулого сторіччя Бібліотека втратила свою самостійність, її фонди були націоналізовані і розпорошені, більша їхня частина нині зберігається в ЛННБ України ім. В.Стефаника, констатувала доповідачка. Вони не ідентифіковані як окремі колекції, розосереджені, про їхнє походження інформують провенієнційні знаки.
Характеризуючи загалом окремі комплекси документів, О.Колосовська звернула увагу присутніх на поважне зібрання стародрукованих видань, цінних картографічних документів, колекції світлин (серед яких – невідомі біографам рідкісні фото ювіляра); акцентувала на чисельно представлених на виставці книжкових виданнях XIX-XX ст., що відображають напрями зацікавлень та бібліофільські пріоритети власників бібліотеки; а їхні екслібриси та інскрипти розкривають шляхи формування родинної книжниці, окреслюють комунікаційне коло Родини Дідушицьких.
Завідувачка відділу рукописів, кандидатка історичних наук Мирослава Дядюк ознайомила товариство з комплексом рукописних та архівних документів фонду «Дідушицькі, графи, власники маєтків у Галичині, ХVІ–ХХ ст.», що містить понад 9 тисяч архівних справ за 1527-1943 рр., зокрема родинно-маєткові та особисті матеріали членів родини Дідушицьких, споріднених із ними родів, багату епістолярну спадщину, рукописні книги та праці з історії, теології, філософії, юриспруденції.
Архівні документи, представлені на виставці, охоплюють період від ранньої історії роду (генеалогічна таблиця, рукопис праці «Історія Дідушицьких (1836) та ін.) до розкриття основних віх життя Ювілята (подорожній паспорт (1825 р., свідоцтво про одруження з Альфонсиною графинею Міончинською (1853 р.), особиста кореспонденція, щоденники, дипломи, матеріали з управління родинними маєтками, свідоцтво про смерть тощо). Представлені документи про участь В. Дідушицького у суспільному житті та парламентській діяльності; пов’язані з історією створення і діяльністю Поторицької бібліотеки, а також організацією і функціонуванням Природничого музею у Львові.
Багатство представленого на виставці матеріалу, фахове формування експозиції засвідчили гості події – Андрій Бокотей, доктор біологічних наук, завідувач відділу ландшафтного та біотичного різноманіття Державного Природознавчого музею НАН України, професор кафедри зоології Львівського національного університету імені Івана Франка та директорка Центрального державного історичного архіву України у м. Львові Олеся Стефаник.
Голова родинного товариства Дідушицьких Матеуш Дідушицький подякував колективу Бібліотеки за збереження і наукове представлення родинного зібрання Дідушицьких, організацію ювілейної виставки, різноманіття представленого матеріалу, фахово дібрані документи.
Свідома свого «русинського» походження родина Дідушицьких упродовж століть формувала багатонаціональну культурну спадщину, яка, за задумом В.Дідушицького, повинна була служити громадськості.
Виставка засвідчує багатство спільної історії різних національностей регіону, і, на переконання Матеуша Дідушицького, заініціює і стане початком низки спільних досліджень і проєктів.
«Родзинкою» дійства стало погашення ювілейної марки.
З нагоди Дня вишиванки, який цього року припадає на 15 травня, у головному корпусі Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника розгорнуто книжкову експозицію «Традиції української вишивки». Усі охочі можуть ознайомитися з численними виданнями з фонду Бібліотеки, які розкривають традиції та тонкощі української вишиванки. Зокрема, представлені праці дослідників кінця ХХ – початку ХХІ ст., які ґрунтуються не лише на фіксуванні, картографуванні вишивки як мистецького явища, а й на ґрунтовному вивченні особливостей загальнонаціональних і локальних мотивів, символіки вишиваних творів, самого процесу вишивання, технік і технологій тощо.
Шановні відвідувачі! Запрошуємо Вас до перегляду виставки та пропонуємо фотозвіт події . З Днем вишиванки!
2025 рік на Львівщині проголошений роком Івана та Юрія Липи, адже у лютому минає 160 років від дня народження українського громадського і політичного діяча, письменника, співзасновника таємного товариства «Братство тарасівців», міністра віросповідань УНР (1919), борця за незалежність України у XX столітті – Івана Липи; у травні – 125 років із дня народження продовжувача плеяди ідеологів і будівничих Української держави, визначного громадсько-політичного діяча, лікаря, письменника, літературознавця, борця за незалежність України – Юрія Липи.
На вшанування цих непересічних особистостей у виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника до уваги читачів представлена книжково-документальна експозиція «Іван та Юрій Липи у культурному і суспільно-політичному житті України».
Іван Липа (1865–1923)
У літературному доробку Івана Липи – казки, новели, поезії. Найбільше у його письменницькій спадщині оповідань, у яких він реалістично відобразив тяжке життя народу, духовні поривання і щоденну працю демократичної інтелігенції, картини воєнної дійсності.
До уваги читачів презентовані прижиттєві видання Івана Липи: повість «Нові хрести» (1913), «З нового світу» (1918), казка «Орел промінистий» (1920), «Трицарство» (1922), впорядкований ним альманах «Багаття» (1905), який став важливою подією в історії української літератури.
В окремому розділі виставки представлені видання, які вийшли після смерті Івана Липи: казка «Тихе слово» (1929); збірка оповідань «Тринадцять притч» (1935) – унікальний в українській літературі цикл казок, у яких він як філософ створює образ нової людини, яка живе в період колосальних суспільних зрушень і революційних змін; збірка «Оповіді про смерть, війну й любов» (1935), «Світильник неугасимий: 13 притч» (1994) та ін.
Невід’ємною складовою творчого доробку Івана Липи є його епістолярна спадщина, найповніше зібрання якої вийшло у 2020 році під упорядкуванням Ігоря Стамбола: «Листування Івана Липи (1892-1922)».
У наступному розділі експозиції до уваги читачів – наукові розвідки, монографії про Івана Липу, зокрема: Гаврилюк, І. Незабутний: памяти Івана Липи (1926); Огієнко, І. Світлій пам’яті Івана Липи, 1919–1923 («Наша Культура». 1937. Кн. 8/9), Погребенник Ф. Один з «тарасівців» («Дзвін». 1990. № 1), Глиняна Л. Алегорична проза І. Липи: параметри духовності («Слово і час». 2003. № 9), Качкан В. Посланник на ниву слова: Іван Липа в освітленні нових історичних джерел та матеріалів («Народознавчі зошити». 2010. № 1/2), Чорноморська хвиля української революції: провідники національного руху в Одесі у 1917–1920 рр. / Вінцковський Т. С., Музичко О. Є., Хмарський В. М. та ін. (2011), Стамбол, І. Іван Львович Липа в українському національному русі: (кінець XIX – початок 20-х років XX ст.): автореф. дис. канд. іст. наук (2016); Стамбол, І. Іван та Юрій Липи (2019) та ін.
Юрій Липа (1900–1944)
Науковий та літературний доробок Юрія Липи нараховує понад 360 праць, серед них – статті, вірші, рецензії, переклади.
На виставці представлені найголовніші його науково-політологічні праці: «Призначення України» (1938), «Розподіл Росії» (1941), в яких автор досліджує питання геополітичного становища України у світі; а також інші твори: роман «Козаки в Московії: Роман із ХVII століття» (2000); збірка поезій «Суворість» (1931), «Вірую: вибрані вірші» (1938), збірник «Поезії», укладений Є. Маланюком (1967), «Світлість» (2014), «Суворість: патріотичні поезії» (2015), «І прийде час: поезія» (2019); літературознавчі есе «Бій за українську літературу» (1935) та його перевидання з упорядкуванням, примітками та післямовою Л. Череватенка (2004); новели «Нотатник. Кн. 1, 2, 3» (1936), «Рубан» (2018) та ін.
В експозиції представлені також численні закордонні збірки, в яких опубліковано поетичні та прозові твори Ю. Липи: «Поезія визвольних змагань» (Торонто, 1954), «Збірка українських новель» (Нью Йорк, 1955), «Антологія української поезії» (Лондон, 1957), «Координати. Антологія сучасної української поезії на Заході» (Т. 1. Мюнхен, 1969) та ін.
Окрему частину експозиції складають спогади друзів і колег: Лев Биковський «Апостол новітнього українства: Юрій Липа» (1946), Тарас Бульба-Боровець «Армія без держави» (2015), Улас Самчук «На білому коні», «На коні вороному» (2012).
Крім того, в експозиції можна ознайомитись із дослідженнями сучасних липознавців: Баган О. Юрій Липа: людина і мислитель (1994); Ільницький М. «Не зрікайся своєї душі: концепція України в творчості Юрія Липи» («Дивослово». №4. 1994); Блажеєвська Ю. Проблема національного характеру в публіцистиці Ю. Липи: автореф. дис. канд. наук із соціальних комунікацій (2015); Гринів О. Підкова у спадок: колаж на життєписі Юрія Липи та його дружини Галини Захарясевич (2019); Янчук О. Бібліографія Юрія Липи: до 100-ліття від дня народження (2000); «Творчість Юрія Липи в культурно-історичному контексті ХХ століття: Всеукр. наук. конф., 27-28 квітня. Одеса» (2000) та ін.
Запрошуємо всіх зацікавлених оглянути виставку для ближчого знайомства з творчістю і драматичною долею Юрія Липи та Івана Липи.
27 січня 2025 р. у Львівській національній науковій бібліотеці України імені В. Стефаника відбулося відкриття ювілейної виставки «56 книжкових знаків Якова Гніздовського (з колекції Романа Ференцевича)», на яку прийшло багато живописців, графіків, студентів мистецьких навчальних закладів Львова.
Із привітальним вступним словом виступив генеральний директор книгозбірні Василь Ферштей. Директорка Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів Лариса Купчинська розповіла присутнім про книжкові знаки як про винятковий різновид графічного мистецтва. На особливостях мистецьких архівних матеріалів Я. Гніздовського з фонду Бібліотеки і приватних збірок у своєму виступі заакцентував увагу науковий співробітник відділу рукописів Ярослав Сеник.
Запрошені мистецтвознавці говорили про своєрідність образно-художньої манери митця-графіка, індивідуальне вираження світобачення у роботах – завідувачка відділу графіки Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького Марія Цимбаліста; про творчу особистість Я. Гніздовського в контексті мистецьких напрямів ХХ ст. – доктор історичних наук, професор Львівської національної академії мистецтв Роман Яців.
Уже звично, голова наглядової ради Бібліотеки Степан Давимука прийшов із подарунками – цього разу з декількома книжковими знаками, у тому числі Олекси Харкова («Ex libris o. Maріѧнa Романа Цурковського» 1937 р.).
27 січня 2025 р. виповнюється 110 років від народження відомого українського живописця, графіка, скульптора і мистецтвознавця Якова Гніздовського. Народився майбутній митець 27 січня 1915 р. у селі Пилипче на Тернопільщині, освіту здобув у Чортківській гімназії, закінчив Малу Семінарію у Львові. Від 1938 р. навчався у Варшавській академії мистецтв завдяки стипендії Митрополита Андрея Шептицького, у 1939–1942 рр. – в Академії мистецтв у Загребі. 1944 року перебував у таборі для переміщених осіб під Мюнхеном. У червні 1949 р. емігрував до Сполучених Штатів Америки, де проживав у Сент-Полі та Нью-Йорку. Упродовж 1956–1958 рр. жив і працював у Парижі. Дебютував на виставці графіки в Міннеапольському інституті мистецтв у 1950 р., де отримав другу премію за дереворит «Кущ». Згодом виставляв твори на виставках у США, Канаді, Франції, Великій Британії, Італії, Японії, Китаї тощо. Перша персональна виставка відбулася у 1954 р. в Нью-Йорку.
В історії мистецтва Я. Гніздовський відомий як живописець і графік, який проявив себе якнайкраще у найрізноманітніших жанрах. Звертаючись до графіки, велике значення надавав також ілюструванню друкованих видань. Відомими у його творчій спадщині є книжкові знаки, скульптура малих форм. Яків Гніздовський помер 8 листопада 1985 р. у Нью-Йорку. 5 листопада 2005 р. завдяки відомому громадському діячеві у США Роману Ференцевичу урну з прахом митця перепоховано на Личаківському цвинтарі у Львові.
До ювілейної дати у виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника відкривається експозиція 56 книжкових знаків Якова Гніздовського, які надійшли до фонду Бібліотеки у грудні 2019 р. завдяки старанням Романа Ференцевича. Сьогодні – це найбільша колекція екслібрисів митця, які розкривають основи творчих пошуків, авторський підхід до образно-композиційного вирішення творів, еволюцію розвитку його творчості в межах жанру в 1942–1985 рр.
Експонати виставки засвідчують високу обізнаність Я. Гніздовського з особливостями оформлення книжкового знака. Початкові знання він здобув у Львові як член молодіжного крила Асоціації незалежних українських митців (АНУМ), завдяки якій вийшов збірник «Екслібрис» (Львів, 1932) – перше узагальнене дослідження цього жанру на українських землях. Згодом митець удосконалював майстерність як активний член американського і британського товариств любителів книжкового знака.
Розуміння предмета розкрито у роботах Я. Гніздовського: «Оповістка в справі українського книжкового знака, званого Ex Libris» (листівка із закликом до української громади у Німеччині розвивати мистецтво екслібриса), «ХІХ Міжнародний Конґрес Екслібрисів в Оксфорді» (Наше життя. Нью-Йорк, 1983), «Про екслібрис» (Сучасність. Мюнхен, 1983).
На виставці експоновані перший у творчості Якова Гніздовського книжковий знак («Ex libris Наді й Антона Івахнюків»), виконаний у двох кольорах під час навчання у Загребі у 1942 р., а також досягнення графіка 1985 р.: «Ex libris Roman Ferencevych», «Ex libris James L. Weil Pablisher», «Ex libris William Elliot Butler». З-поміж інших на увагу заслуговують маловідомі широкому загалу екслібриси: «Ex libris Микола Степан Гордій Кравців» (1940-ві) і кириличний варіант екслібрису для Романа Ференцевича (1978).
Гніздовський Я. Ex Libris Наді й Антона Івахнюків. Папір, дереворіз, 1942.
Гніздовський Я. Ex Libris HN [автоекслібрис]. Папір, дереворіз, 1972.
Гніздовський Я. Ex Libris Fanny Hnizdovsky. Флізелін, дереворіз 1983.
Гніздовський Я. Ex Libris Roman Ferencevych. Папір, дереворіз, 1985.
Усі твори митця можна розділити на дві групи. Перша – ті, у композиції яких є зображення людини, предметів, пов’язаних з її діяльністю, захопленнями тощо, а також тварин, рослин і т. д. Усі вони вирізняються стилізацією зображення, притаманною лише Я. Гніздовському, яка виражена у збереженні симетрії стосовно центру відтвореного предмета через призму власного бачення. Її підсилюють лише окремі, проте важливі штрихи (поворот голови вівці, розташування плодів і листя на симетрично розгалуженій яблуні). До кращих у цьому ряді належать «Ex libris HN [Я. Гніздовського]» (1972), «Ex libris Julia Siebel» (1977), «Ex libris Ken Mitchell» (1980), «Ex libris Jacgues Hnizdovsky», «Ex libris Fanny Hnizdowsky», «Ex libris Benoit Junod» (усі 1982) та інші.
Гніздовський Я. Ex Libris Danylo Struk. Флізелін, дереворіз, 1959.
Гніздовський Я. Ex Libris AR [Aleksis Rannit]. Флізелін, дереворіз, 1978.
Гніздовський Я. Ex Libris HN [автоекслібрис]. Флізелін, дереворіз, 1978.
Гніздовський Я. Ex Libris НТШ [Наукове товариство імені Шевченка]. Флізелін, дереворіз, 1978.
Окрему групу становлять шрифтові екслібриси Я. Гніздовського. У них митець відобразив обізнаність з історією і теорією шрифтів; творче переосмислення графічного малюнка літер кириличних і латинських абеток різних епох; майстерність у збереженні стилістичної єдності не тільки із зображенням окремих предметів, але й композиційною системою; вміння підібрати або створити той чи інший шрифт для найповнішого відображення характеру людини-власника екслібрису або стилю її життя. У творі «Ex libris Familiae Kravciv» (1948) митець використав шрифт на зразок літописного півуставного письма. Працюючи над екслібрисом для Богдана Мирослава Бігуса (1948), запозичив елементи стилю бароко. У зрілому віці митець усе частіше використовував свої авторські шрифти, в окремих творах надавав їм самодостатнього значення і розв’язував складні змістові та художньо-декоративні завдання. Працюючи над шрифтовими екслібрисами, Яків Гніздовський неодноразово трактував літери як предмети, що дозволило йому активізувати середовище, в якому вони розташовані. Їхня взаємна конфігурація народжувала геометричні форми, які вирізняються вже згадуваною симетрією. Тут найпоказовішим є книжковий знак Наукового товариства імені Шевченка.
Запрошуємо всіх зацікавлених на урочисте відкриття виставки, яке відбудеться 27 січня 2025 р. о 15.00 у Львівській національній науковій бібліотеці імені В. Стефаника.
У 2025 році виповнюється 160 років від дня народження Михайла Івановича Туган-Барановського – видатного вченого-економіста, активного творця української академічної науки як інституту державності.
Саме він уперше у світовій науці розкрив інвестиційно-інноваційний механізм як рушій економічної динаміки. Всесвітньо визнаними стали фундаментальні дослідження М. Туган-Барановського: «Периодические промышленные кризисы. История английских кризисов, общая теория кризисов» (1923); з історії розвитку капіталізму в Російській імперії «Русская фабрика в прошлом и настоящем» (1926). Високу оцінку здобула економічна спадщина М. Туган-Барановського з історії й теорії соціалізму: «Сучасний соціялізм в історичнім своїм розвитку» (1921), «Социализм как положительное учение» (1918) та ін. Його підручник «Основы политической экономии» (1917) був визнаний одним із найкращих на той час у Росії та Україні.
Визнаними у світі були його синтетична концепція цінності, соціальна теорія розподілу, вчення про кооперацію, а основні ідеї вченого узагальнені у праці «Социальные основы кооперации» (1922). Вагомим внеском М. Туган-Барановського в економічну науку стало прогнозування ним у праці «Бумажные деньги и металл» (1917; перевидання 2004) багатьох ідей сучасної монетарної економіки; зокрема йому належить пріоритет у розробленні теорії паперових грошей та обґрунтуванні наукових основ монетарної політики.
Виставка праць М. Туган-Барановського, запропонована до уваги читачів Бібліотеки, – це чудова можливість ознайомитися з його надзвичайно багатою та різноплановою науковою спадщиною. Вона становить близько 140 праць, які охоплюють широкий спектр методологічних проблем із політичної економії, теорії цінності, дослідження економічних циклів та теорії економічної кон’юнктури, кооперації та соціалізму, аналізу процесів.
В експозиції репрезентовані наукові розвідки про М. Туган-Барановського, зокрема: А. Качор. Михайло І. Туган-Барановський на службі науки й свого народу: в 50-річчя смерти світової слави економіста і кооперативного діяча (1969); С. Злупко. Михайло Туган-Барановський: український економіст світової слави (1993); М. І. Туган-Барановський та державність України: Міжнар. наук.-теор. конф. (2004); Л. Коваль. Економічне вчення Михайла Тугана-Барановського (2009); В. М. Геєць. М. І. Туган-Барановський: вчений, громадянин, державотворець (2015); М. І. Туган-Барановський: творча спадщина та сучасна економічна наука: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. до 150-річчя з дня народження (2015) та ін.
Запрошуємо всіх охочих до 14 лютого 2025 р. оглянути виставку.
24 листопада минуло 140 років від дня народження Івана Титовича Калиновича (1884–1927) – визначного українського бібліографа, секретаря Бібліографічної комісії Наукового товариства імені Шевченка у Львові, засновника і редактора видавничої серії «Всесвітня бібліотека», громадсько-політичного діяча.
Особистий архів Івана Калиновича, який зберігається у відділі рукописів ЛННБ України ім. В. Стефаника, – знаний широкому колу дослідників. Саме з нього відібрано матеріали для віртуальної документальної виставки, першу частину якої складають вибрані документи, що стосуються його біографії, приватного життя та бібліографічної діяльності.
Друга частина – це оригінальні матеріали, які подарувала родина бібліографа з Канади: два дипломатичні документи, видані урядом ЗУНР для виїзду за кордон (1919), умова між Осипом Назаруком та Іваном Калиновичем про публікацію «Бібліографії української політичної літератури» (1921), копія листа Михайла Грушевського з умовами видання праці «Бібліографія української соціольоґичної і соціалістичної літератури за рр. 1871–1920» (1921) та кілька інших документів. Вони розкривають деякі маловідомі аспекти громадсько-політичної та бібліографічної діяльності І. Калиновича часів ЗУНР та його еміграції до Відня (1919–1922). Їх доповнюють також кілька матеріалів, що стосуються дружини Євгенії Калинович та племінниці Марії Шанковської.
Володимир Дорошенко називав Калиновича «бібліографом ентузіястом, щиро відданим улюбленій бібліографічній справі». Газета «Діло» писала 16 листопада 1927 р.: «… Львівська громада відвела на місце спочинку Івана Калиновича, передового українського бібліоґрафа, визначного громадського робітника і помітного політичного діяча». Таким він і постає в нашій уяві після перегляду цих документів, які нечасто потрапляють до поля зору дослідників.
ВИБРАНІ ДОКУМЕНТИ ДО БІОГРАФІЇ ІВАНА КАЛИНОВИЧА
Повідомлення в пресі про лекції Івана Калиновича у Бориславі. 1912 Ф. 57. Спр.1. Арк. 3
Книги, які Іван Калинович подарував Бібліотеці НТШ (нині у фондах ЛННБ України ім. В. Стефаника)
Іван Калинович – звичайний член НТШ. 1914. Ф. 57. Спр. 1. Арк. 6
Іван Калинович – секретар Державного Нафтового Комісаріату ЗУНР. 1919. Дрогобич Ф. 57. Спр. 5. Арк. 1
Повідомлення про прибуття великого літака з 20 особами [від уряду ЗУНР, включно з Іваном Калиновичем] із Кам’янця-Подільського до Відня. 30 липня 1919 Ф. 57. Спр. 1. Арк. 10
Візитівки Івана Калиновича. Ф. 57. Спр. 15. Арк. 51, 52, 53
Шаповал Микита. Лист до Івана Калиновича. 27 березня 1920. Відень. Автограф Ф. 57. Спр. 257. Арк. 7, 8
Панкевич Климентина, книгарня НТШ у Львові.
Уповноваження Іванові Калиновичу продавати книжки НТШ. 1922
Ф. 57. Спр. 15. Арк. 32
Меженко Юр, директор УНІКу. Лист до Івана Калиновича про співпрацю.
8 квітня 1924. Київ. Ф. 57. Спр. 296. Арк 1. Оригінал
Карта Івана Калиновича – учасника Загального збору Товариства «Ревізійний Союз Українських Кооператив».1926. Ф. 57. Спр.15. Арк. 26
Карта Івана Калиновича – учасника Загального З’їзду Товариства «Просвіта» у Львові.
1926. Ф. 57. Спр.15. Арк. 28
Програма Міжнародного з’їзду бібліотекарів і любителів книги у Празі.
Іван Калинович дописав назву своєї доповіді (№ 16). 1926
Ф. 57. Спр. 814. Арк. 2 зв.
Посвідчення Івана Калиновича – учасника Міжнародного з’їзду бібліотекарів і любителів книги у Празі. 1926. Ф. 57. Спр. 814. Арк. 3
Львів, вул. Кохановського (нині – Костя Левицького), 43, де Іван Калинович із родиною прожив останні п’ять днів свого життя
Надгробна плита і хрест на могилі Івана Калиновича.
Львів, Личаківський цвинтар, поле 4. 2024 листопада 1
МАТЕРІАЛИ РОДИНИ ІВАНА КАЛИНОВИЧА
Повідомлення про дитячий з’їзд українських народних шкіл у Золочеві. 1924. У президії – Надія Калинович. Ф. 57. Спр. 1. Арк. 10
Квитанції про оплату навчання Надії та Мирона Калиновичів. 1923, 1925. Ф. 57. Спр. 15. Арк. 16, 21, 22
Калинович Євгенія. Нотатки до бібліографічних картотек Івана Калиновича.1929, 1930,
б. д. Ф. 57. Спр. 778. Арк. 4-8
Калинович Євгенія. Лист до Івана Калиновича у Львові. 6 липня 1927. Бережани Ф. 57. Спр. 182. Арк. 2 зв.
Панкевич Климентина, книгарня НТШ у Львові. Лист до Євгенії Калинович із пропозицією продати «Польську бібліоґрафію»
К. Естрайхера. 30 червня 1932. Ф. 57. Спр. 182. Арк. 17
Панкевич Климентина, книгарня НТШ у Львові. Лист до Євгенії Калинович із пропозицією продати «Польську бібліоґрафію»
К. Естрайхера. 30 червня 1932. Ф. 57. Спр. 182. Арк. 17
Панкевич Климентина, книгарня НТШ у Львові. Лист до Євгенії Калинович із пропозицією продати «Польську бібліоґрафію» К. Естрайхера.
30 червня 1932. Ф. 57. Спр. 182. Арк. 17
БІБЛІОГРАФІЯ ПРАЦЬ ІВАНА КАЛИНОВИЧА
Примірник праці Івана Калиновича з відмітками цензури (з фондів ЛННБ України ім. В. Стефаника)
Українська Народня Република (Західна Область). Державний Секретаріат Заграничних Справ. «Перепустка за границю» Івана Калиновича. 13 квітня 1919. Станиславів. Оригінал
Українська Народня Република (Західна Область). Державний Секретаріат Заграничних Справ. Дипломатичний паспорт Івана Калиновича. 6 травня 1919. Станиславів. Оригінал
Грушевський Михайло. Лист до Івана Калиновича щодо видання праці «Бібліографія української соціольоґичної і соціалістичної літератури за рр. 1871–1920» (фрагмент).
19 березня 1921 р. Відень. Автограф. Ксерокопія
Грушевський Михайло. Лист до Івана Калиновича щодо видання праці «Бібліографія української соціольоґичної і соціалістичної літератури за рр. 1871–1920» (фрагмент).
19 березня 1921 р. Відень. Автограф. Ксерокопія
Грушевський Михайло. Лист до Івана Калиновича щодо видання праці «Бібліографія української соціольоґичної і соціалістичної літератури за рр. 1871–1920» (фрагмент). 19 березня 1921 р. Відень. Автограф. Ксерокопія
Умова між Осипом Назаруком та Іваном Калиновичем у справі публікації «Бібліоґрафії української політичної літератури» (фрагмент). 15 вересня 1921 р. Відень. Оригінал
Калинович Євгенія. Список бібліографічних видань Івана Калиновича, приготованих для Володимира Дорошенка. Автограф
Калинович Євгенія. Нотатки про перебування з донькою Надією і внуком Ігорем у таборах ДП. Автограф
Шанковська Марія. Лист із родоводом Калиновичів. Автограф. Фрагмент
Ярослав Сеник,
науковий співробітник відділу рукописів
У читальних залах відділу періодичних видань ім. Мар'яна та Іванни Коців з 01 липня 2025 р. по 18 липня 2025 р. тимчасово призупиняєтся обслуговування користувачів
(згідно з наказом № 29-аг від 16.06.2025 р.)
31 липня (четвер) – санітарний день.
Бібліотека читачів не обслуговуватиме.
ЛННБУ ім. В. Стефаника подовжує надання інформаційних послуг
повнотекстовий електронний архів української періодики LIBRARIA
Львівська національна наукова Бібліотека України імені В. Стефаника отримала річну передплату до повнотекстового електронного архіву української періодики онлайн LIBRARIAзавдяки грантовому фінансуванню Фонду катедр українознавства (Ukrainian Studies Fund) – освітньої благодійної інституції, створеної українською діаспорою в США 1958 року з метою сприяння розвитку освітніх програм, знань та інформації про Україну та українців. Найбільшим його проєктом є заснування програми україністики в Гарвардському університеті, ФКУ також надає підтримку численним проєктам вчених Північної Америки та Європи, в тому числі українським
(www.ukrainianstudiesfund.org).
Звертаємо увагу, що отримати доступ до повнотекстового електронного архіву української періодики онлайн LIBRARIA можна з комп’ютерів читальних залів Бібліотеки.
Research4Life
Прагнучи надати підтримку науковій спільноті України в умовах повномасштабної війни, яку розв’язала РФ, видавництва наукової літератури відкрили українським вченим до кінця 2022 року безкоштовний доступ до повнотекстових електронних ресурсів в межах проєкту Research4Life. Research4Life– проєкт, організований у форматі державно-приватного партнерства Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ), Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО), Програмою ООН із навколишнього середовища (ЮНЕП), Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ), Міжнародною організацією праці (МОП), Корнельським і Єльським університетами, а також Міжнародною асоціацією науково-технічних і медичних видавців.
Через порталResearch4Life надається доступ до електронних колекції книг і журналів міжнародних видавництв Elsevier, Springer Nature, John Wiley & Sons, Taylor & Francis, Emerald, Sage Publications, Oxford University Press, Cambridge University Press, IOP Publishing, повний перелік можна подивитись тут(обравши у відповідних полях назву країни Ukraine та тип установи NationalLibrary).
У межах платформи Research4Life забезпечується доступ до більше ніж 154 тис. наукових журналів і книг від понад 200 видавців з усього світу.
GOALI – дослідження в галузі права та соціальних наук.
Відеоінструкції з використання платформи Research4Lifeможна подивитись тут. Отримати тестовий доступ:
Доступ надається працівникам та користувачам бібліотеки віддалено за умови обов’язкового логування. Логін і пароль можна отримати склавши запит до контактної особи установи на електронну пошту: [email protected] (сервісна послуга ЕДД).
Цифрова бібліотека Onleihe дає можливість випозичати широкий спектр цифрових носіїв, таких як електронні книги, електронні документи, електронна музика, електронні аудіо та електронні відео, електронні періодичні видання.
Користувачам послуги Onleihe потрібно зареєструватись у Mein Goethe.de, або створити обліковий запис на Mein Goethe.de (реєстрація та користування Mein Goethe.de та Onleihe безкоштовні).
Onleihe – це новий електронний сервіс світової мережі бібліотек Goethe-Institut. Цей сервіс дозволяє взяти на обмежений проміжок часу електронні книжки, електронні аудіо-книжки й електронні періодичні видання у користування. Для цього потрібно просто завантажити обрані матеріали у нашій системі Onleihe.
Необхідність повертати матеріали зникає автоматично: після завершення терміну користування ви втрачаєте доступ до матеріалів.
Через систему Onleihe ви можете одним кліком мишки взяти необхідні вам матеріали на абонемент у будь-який час – 24 години на добу, 7 днів на тиждень.
каталог онлайнових цифрових колекцій Національної бібліотеки імені Оссолінських у Вроцлаві
Нагадуємо, що скористатися доступом до оцифрованих колекцій можна з будь-якого комп’ютера Бібліотеки, а також отримати дистанційний доступ до Katalog zbiorów cyfrowych (Zakład Narodowy im. Ossolińskich), зареєструвавшись у мережі Бібліотеки за допомогою читацького квитка.
Інформаційна база даних Zasoby cyfrowe Zakładu Narodowego im.Ossolińskich містить різноманітні типи колекцій, збережених на цифровому носії, тобто: електронні видання та публікації, оцифровані колекції (рукописи, журнали, стародруки), аудіодокументи тощо.
База даних постійно оновлюється та поповнюється новими документами. Представлена значна частина оцифрованих львівських архівів провідних польських аристократичних родів, у т.ч. Батовських, Оссолінський, Ценських, Любомирських та ін. Водночас база даних містить документи зі львівського архіву Оссолінеуму та окремі рукописи, зібрані у Вроцлаві.
Web of Science, Scopus, ScienceDirect
Львівська національна наукова Бібліотека України імені В. Стефаника подовжує надання доступу до передплачених баз даних Web of Science, Scopus, ScienceDirect (включно з безстроковим доступом до колекції 2088 електронних монографій 2019-2020 рр.).
Провайдер послуги підключення до наукометричних баз даних Державна науково-технічна бібліотека України.
Нагадуємо, що скористатися доступом до наукометричних баз даних можна з будь-якого комп’ютера Бібліотеки, а також отримати дистанційний доступ до наукометричних баз Web of Science, Scopus, ScienceDirect, зареєструвавшись у мережі Бібліотеки та створивши кабінет користувача.
![Повідомлення про прибуття великого літака з 20 особами [від уряду ЗУНР, включно з Іваном Калиновичем] із Кам’янця-Подільського до Відня. 30 липня 1919 Ф. 57. Спр. 1. Арк. 10](https://www.lsl.lviv.ua/wp-content/uploads/2024/12/6-spr1-st10-a.jpg "Повідомлення про прибуття великого літака з 20 особами [від уряду ЗУНР, включно з Іваном Калиновичем] із Кам’янця-Подільського до Відня. 30 липня 1919
Ф. 57. Спр. 1. Арк. 10")
