103 Оссолінська зустріч «Artes. Сучасні львівські митці»

103 Оссолінська зустріч «Artes. Сучасні львівські митці»

Запрошуємо Вас на 103 Оссолінську зустріч «Artes. Сучасні львівські митці» (29 травня 2024 р. о 17.00)

 

Зустріч навколо книги Пйотра Лукашевича «Artes. Nowocześni plastycy lwowscy», яка презентує Об’єднання митців artes, що діяло у Львові у 1929–1935 роках і було одним з найоригінальніших явищ в авангардному мистецтві Центрально-Східної Європи. Пйотр Лукашевич реконструює історію цієї групи та всебічно аналізує творчість митців, таких як Отто Ган, Єжи Яніш, Роман Сельський, Марґіт Райх-Сельська, Александр Кшивоблоцький, Людвік Ліллє та Генрик Стренг, яких з легкістю маркували «сюрреалістами зі Львова».

«З сюрреалізмом їх об’єднувало головне спрямування – романтичне по суті заперечення інтелекту на користь почуттів і домінуючої ролі уяви. Від сюрреалізму вони також взяли нову, органічну морфологію, протиставлену попередній механістично-абстрактній, але передусім засвоїли сміливість і свободу в поетичному перетворенні дійсності, в динамічному об’єднанні форм і образів».

Вперше книга Пйотра Лукашевича була опублікована у 1975 році у видавництві Оссолінеум під назвою «Zrzeszenie Artystów Plastyków artes (1929–1935)». А наприкінці 2023 р. побачило світ нове оновлене видання цієї чудової монографії – «Artes. Nowocześni plastycy lwowscy»,

 

У дискусії візьмуть участь:

Пйотр Лукашевич, автор книги «Artes. Nowocześni plastycy lwowscy» (Artes. Сучасні львівські митці) та її українського видання «Об’єднання Митців artes (1929-1935) та інші історії львівського модернізму».

Андрій Бояров, автор опрацювання та післямови польського видання книги та редактор, автор передмови, доповнень і перекладу її українського видання.


29 ТРАВНЯ 2024, 17:00 (захід польською та українською мовами)

Читальний зал ім. Тетяни і Омеляна Антоновичів ЛННБ України імені В. Стефаника, вул. В. Стефаника, 2

Вхід вільний!

Захід транслюватиметься онлайн із синхронним перекладом з польської на українську мову

Зустріч із синхронним перекладом української на польську мову буде доступна тут: https://www.facebook.com/events/964728071635661/

На зустрічі будуть представлені книжки: «Artes. Nowocześni plastycy lwowscy» (Видавництво Ossolineum, Вроцлав, 2023 ), а також «Об’єднання Митців artes (1929–1935) та інші історії львівського модернізму» (Центр міської історії Центрально-Східної Європи, Львів, 2021).

Відеозвіт про зустріч:

Опубліковано Admistration в Без рубрики
НА СЛУЖБІ НАУКИ І КУЛЬТУРИ: <br>ДО 90-РІЧЧЯ ВІД НАРОДЖЕННЯ ОЛЕГА КУПЧИНСЬКОГО (книжкова виставка)

НА СЛУЖБІ НАУКИ І КУЛЬТУРИ:
ДО 90-РІЧЧЯ ВІД НАРОДЖЕННЯ ОЛЕГА КУПЧИНСЬКОГО (книжкова виставка)

 

Академічна спільнота Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника сердечно вітає Олега Антоновича Купчинського зі славним ювілеєм!

З цієї нагоди у виставковій залі Книгозбірні підготовано документальну виставку. У першій її частині експоновано архівні матеріали, які загалом відображають різні етапи біографії вченого: зокрема його Свідоцтво про закінчення 1947 р. Сороцької семирічної школи, Диплом про вищу освіту, здобуту у 1953–1958 роках у Львівському державному університеті імені І. Франка (нині – Львівський національний університет імені І. Франка). Окремо виділено документи, пов’язані з місцями праці О. А. Купчинського. У 1959–1960 роках  –  на посаді бібліотекаря Львівської наукової бібліотеки АН УРСР (нині – ЛННБ України ім. В. Стефаника), згодом, у 1960–1978 роках – співробітника Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові, у 1978–1996  – наукового співробітника Інституту суспільних наук АН УРСР (нині – Інститут українознавства імені І. Крип’якевича НАН України). Від 1994 р. він – викладач історичного факультету Львівського національного університету імені І. Франка і Львівської богословської академії (нині – Український католицький університет). Підсумовують  наукові  здобутки Диплом кандидата філологічних наук (1974 р.) і Диплом доктора історичних наук (2007 р.).



Найбільш численно представлена частина виставки, присвячена науковому доробку О. А. Купчинського, адже за 65 років наукової діяльності він підготував і видав майже 900 праць.  З них  експоновані: «Каталог пергаментних документів Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові, 1233–1799» (Київ, 1972; у співавторстві), «Українські географічні назви на -ичі XIV–XX століть» (Київ, 1974), «Найдавніші слов’янські топоніми України як джерело історико-географічних досліджень» (Київ, 1981), «Земські та гродські судово-адміністративні документальні фонди Львова» (Київ, 1998), «Акти та документи Галицько-Волинського князівства ХІІІ – першої половини ХІV століть: дослідження, тексти» (Львів, 2004).



 

Окремі видання О. А. Купчинського доповнюють статті в довідкових та енциклопедичних виданнях, у збірниках наукових праць, в українських та закордонних періодичних виданнях. Ось лише деякі з них: «Василь Стефаник у документах Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові» (Архіви України. 1971. № 4), «Втрачені пергаментні грамоти міст і сіл Галичини XIV – першої половини ХІХ ст.» (Бібліотекознавство та бібліографія: збірник наукових праць. Київ, 1982), «Біля джерел творчості “Руської трійці”» (Жовтень. 1986. № 10), «Професор Микола Мельник» (Вісник фонду Олександра Смакули. 1998. № 1), «Август Бєльовський та Іван Вагилевич: наукові контакти та співпраця» (Варшавські українознавчі записки. 1999. Т. 8/9), «Компаневич Варлаам» (Довідник з історії України (А–Я). Київ, 2001) та інші.

Упродовж багатолітньої праці О. А. Купчинський був співупорядником 16 колективних збірників документів і матеріалів, присвячених різним темам та особам в історії та культурі України: І. Франкові, Лесі Українці, М. Драгоманову, В. Гнатюкові та іншим. Вагомими для української культури і науки стали «Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст.: збірник документів» (Київ, 1970), «“Русалка Дністрова”: документи і матеріали» (Київ, 1989), «Листування українських славістів з Францом Міклошичем» (Київ, 1993, листи у Відні зібрав І. Свєнціцький), «Взаємне листування Михайла Грушевського та Мирона Кордуби» (Львів, 2016), які також представлено на виставці.



 

Відображено в експонатах пропонованого викладу й працю О. А. Купчинського як редактора, відповідального редактора і члена редколегії понад 30 різних колективних праць. Основні з них: «Київська Русь: культура, традиції. Збірник наукових праць» (Київ, 1982), «З історії міжслов’янських зв’язків: збірник наукових праць» (Київ, 1983), «Іван Крип’якевич. Галицько-Волинське князівство» (Київ, 1984), «Іншомовні джерела до історії міст і сіл України» (Львів, 1995), «Михайло Грушевський і Західна Україна» (Львів, 1995), «Дзендзелівський Й. Українське і слов’янське мовознавство: збірник праць» (Львів, 1996), «Український правопис і наукова термінологія: історія, концепції та реалії сьогодення» (Львів, 1996), «125 років Наукового товариства імені Шевченка» (Львів, 2001), «Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича» (Київ, Львів, 2004) та інші.



 

Із відновленням роботи Наукового товариства імені Шевченка в Україні О. А. Купчинський був редактором і відповідальним редактором багатьох його видань, передусім монографічних і серійних: «Визначні діячі НТШ», «Історичні джерела», «Українознавча наукова бібліотека НТШ», «Вісник НТШ» (2005–2013, від 2014 – член редколегії), «Хроніка НТШ» (у різні роки). Від 1990 р. – відповідальний редактор «Записок НТШ». Упродовж 1990–2022 років за редакцією О. А. Купчинського з’явилися 56 томів «Записок НТШ» суспільно-гуманітарної тематики (57 том – у друку). Окрема заслуга належить О. А. Купчинському за те, що він, на відміну від своїх попередників, не побоявся розширити тематику видання, і тепер, крім традиційних філологічних та історично-філософських досліджень, окремими томами виходять праці Секцій і Комісії НТШ на різноманітні теми з археології, спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін, етнографії, фольклористики, музикознавства, образотворчого та ужиткового мистецтва, театрознавства, архітектури й містобудування. Працю О. А. Купчинського на ниві редагування видань НТШ та розбудови їхньої «інфраструктури» загалом багато науковців та дослідників називають по-справжньому подвижницькою.



 

Окремий стенд виставки розповідає про фундаментальне видання «Енциклопедія: Наукове товариство імені Шевченка», оскільки О. А. Купчинський є автором цього наукового проєкту (кінець 1990-х – початок 2000-х рр.) і відповідальним редактором першого багатотомного видання про найдавніше наукове громадське товариство в Україні: історію становлення інституції від 1873 р. до сьогодні, його структуру, основні видання, контакти з різними національними й закордонними науковими установами та навчальними закладами, а також про наукову й громадсько-суспільну діяльність членів Товариства й проблематику їхніх досліджень. У 2012–2022 роках вийшли п’ять томів Енциклопедії (всього заплановано 14 томів).



 

Організатори виставки з-поміж інших праць О. А. Купчинського виділили п’ять томів особистих досліджень із різних гуманітарних питань під загальним заголовком «Вибрані статті та матеріали» (2011–2022): «Студії з історії української мови та ойконімії» (2011. Т. 1); «Прикладна архівістика та спеціяльні історичні дисципліни» (2011. Т. 2); «Відомі та маловідомі постаті національної науки і культури» (2011. Т. 3); «Наукове товариство ім. Шевченка: дослідження, матеріали» (2013. Т. 4); «Видатні особистості української і закордонної науки й культури ХІХ – початку ХХІ сторіч» (2022. Т. 5).



 

Багато уваги присвячено розпочатій наприкінці 1980-х років діяльності Олега Антоновича як учасника ініціативної групи зі створення Народного Руху України за перебудову, 1989 р. – як делегата Установчого з’їзду Руху у Києві, члена львівського Товариства української мови імені Т. Шевченка «Просвіта». Тоді ж він увійшов до складу ініціативної групи львівських учених із відновлення Наукового товариства імені Шевченка у Львові (1989), був співавтором Статуту НТШ. У 1989–2005 роках – науковий секретар НТШ,  у 1989–2006  роках– голова Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін Товариства. Дійсний член НТШ (з 1992), голова (2005 – 2014), почесний голова (з 2014) НТШ, член Світової Ради НТШ (з 2006). Знаковими у становленні відродженого НТШ у Львові стала підготована під керівництвом О. А. Купчинського низка видань: «З історії Наукового товариства імені Шевченка: збірник доповідей і повідомлень наукових сесій і конференцій НТШ у Львові» (Львів, 1997), «125 років Наукового товариства ім. Шевченка» (Львів, 2001), «Наукове товариство ім. Шевченка: 130 років праці для України» (Львів, 2003),  «145 років Наукового товариства ім. Шевченка» (Львів, 2019), «Наукове товариства ім. Шевченка: 150 років на службі української науки та культури» (Львів, 2023), а також «Періодичні та серійні видання Наукового товариства імені Шевченка (1885–1939): анотований покажчик» (Львів, 1991), «Бібліографія “Записок Наукового товариства імені Шевченка”: Томи I–CCXL (1892–2000)» (Львів, 2003), «Каталог видань Наукового товариства ім. Шевченка в Україні: 1989–2003» (Львів, 2003).

Окремо репрезентована діяльність О. А. Купчинського у 1980–2020 роки у численних фотографіях: «Під час науково-дослідного стажування. Біля нагробного пам’ятника Іванові Могильницькому на цвинтарі у місті Перемишлі (Польща): Олег Купчинський» (1988), «Під час відкриття на проспекті Тараса Шевченка у Львові пропам’ятної таблиці на честь НТШ: Ярослав Падох, Дмитро Штогрин, Микола Мушинка, Олег Купчинський» (1991),  «Дарування представниками «З’єднаного українського допомогового комітету Америки» Енциклопедії «Britannica». Зліва Роман Кирчів, Микола Ільницький, Олег Романів, Роксолана Зорівчак, Р. Сіра, Х. Сеник, Георгій Максимович, Христина Кульчицька, Олег Купчинський» (1994) «Між засіданнями XIII-ої Щорічної конференції з українознавства в Іллінойському університеті в м. Урбана-Шампейн (США): Олександр Мишанич, Лариса Онишкевич, Дмитро Штогрин, Олег Купчинський» (1994), «У Президії Наукової конференції “Михайло Грушевський і сучасна історична наука”: Наталія Яковенка, Ярослав Пеленський, Олег Купчинський, Ярослав Дашкевич» (1996), «У науково-видавничому відділі НТШ в Україні: Ігор Гирич, Олег Купчинський, Володимир Кравченко» (2001), «Редакційний колектив “Енциклопедії НТШ”: Надія Олійник, Олег Купчинський, Олександра Савула, Юрій Ковалів, Василь Майхер» (2023). Доповнюють їх світлини Олега Антоновича у колі знайомих і близьких: «У редакції журналу “Дзвін” у Львові: Юрій Коваль, Андрій Содомора, Олег Купчинський, Микола Ільницький» (1990), «На зустрічі з управою Фундації Ганса Зайделя: Олег Купчинський, о. Борис Ґудзяк» (1999), «В кулуарах виставки наукових праць Олега Купчинського до його 70-річчя у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника АН України: Олег Купчинський, Олександр Дзьобан, Степан Костюк» (2004) та інші.



 

Наукову, науково-редакційну, науково-організаційну працю О. А. Купчинського вже високо оцінили його сучасники. Свідченням цього є численні публікації про вченого в періодичних виданнях України: «Архіви України» (Київ), «Бюлетень Західного наукового центру» (Львів), «Вісник Львівського університету» (Львів), «Вісник НТШ» (Львів), «Дзвін» (Львів), «Універсум» (Львів), «Суботня пошта» (Львів), «Вільне життя» (Тернопіль) та інші, починаючи від 1973 р. На виставці експоноване двотомне видання «До джерел: збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя» (Київ ; Львів, 2004). До редакційної колегії увійшли: Ігор Гирич, Ярослав Грицак, Микола Крикун, Леонід Рудницький і Наталія Яковенко. У першому томі представлено «Матеріали до бібліографії праць Олега Купчинського», які уклала Марія Трегуб. До експозиції увійшли видання Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника «Олег Купчинський: бібліографічний покажчик» (Львів, 2006), підготований Марією Трегуб, з передмовою Марії Вальо. Доповненням є численні привітання знаних осіб та установ, адресовані О. А. Купчинському з нагоди чергових святкових і ювілейних дат: від Верховної Ради України (за підписом Р. Кошулинського), Інституту українознавства імені І. Крип’якевича (за підписом Я. Ісаєвича), Інституту енциклопедичних досліджень НАН України (за підписом І. Дзюби, Я. Яцківа і М. Железняка), Інституту історії НАН України (за підписом В. Смолія), Інституту Івана Франка НАН України (за підписом Є. Нахліка), Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Рильського (за підписом Г. Скрипник), Світової ради Наукових товариств імені Шевченка (за підписом Л. Рудницького і А. Кіпи), Українського міжнародного комітету з питань науки і культури при НАН України (за підписом Я. Яцківа) та інші. Окремо представлені численні нагороди: почесна відзнака Міністерства культури і туризму України «За досягнення в  розвитку культури і мистецтва» (2014), Обласна премія в галузі культури, літератури, мистецтва, журналістики та архітектури в номінації «Літературознавство, сучасна літературна критика та переклади – імені Михайла Возняка» за книгу «Взаємне листування Михайла Грушевського та Мирона Кордуби» (2017), Диплом Лауреата Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Братів Богдана та Левка Лепких за серію літературно- і мистецтвознавчих досліджень останніх років (2017), Почесна грамота «За особливі заслуги перед Українським народом» і відзнака від Верховної Ради України (2023) за вагомий особистий внесок у соціально-економічний і культурно-освітній розвиток держави, значні досягнення в професійній діяльності, активну громадську позицію, сумлінну працю та високий професіоналізм.



 

Олеже Антоновичу, впродовж десятиліть Ви були і залишаєтеся потужною інтелектуальною силою, надійним орієнтиром української науки. Серед Ваших наукових зацікавлень – великий спектр наукових проблем у сфері гуманітаристики, які Ви успішно розв’язуєте у численних ґрунтовних дослідженнях. Своєю щоденною працею та небайдужим ставленням до української історії, мови та культури Ви заслужили щиру вдячність та справжнє захоплення. Ваш талант, професіоналізм, компетентність – це ті якості, які зробили Вас авторитетним і шанованим науковцем загальнослов’янського рівня.

За Вашими плечима – великий і яскравий шлях, на якому Ви проявили себе видатним ученим-істориком та мовознавцем, талановитим педагогом, інтелігентною, мудрою та відповідальною людиною. Результати Вашого невтомного творчого пошуку збагатили скарбницю української науки, стали неоціненним внеском у її розвиток.

Високо цінуємо той щирий і незламний патріотизм, шануємо за тверду громадянську позицію, самовідданість у творчій праці, невичерпну національну енергетику.

 

До організації виставки долучилися працівники структурних підрозділів бібліотеки, активним читачем яких тривалий час був Ювіляр, і чиї фонди стали джерельною базою поважного наукового доробку Олега Антоновича Купчинського. Експозицію готували працівники відділу бібліотекознавства Роксоляна Вдовичин­, Богдана Мартинюк-Лотоцька, Наталія Прокопенко, Христина Савчак, Мар’яна Саган. До підбору та презентації матеріалів доклалася  кандидатка філософських наук, доцентка кафедри філософії Львівського національного університету імені І. Франка Ореста Лосик.


Відеозвіт про урочисте відкриття виставки можна переглянути на ютуб-каналі Бібліотеки.


 

Опубліковано Admistration в Без рубрики
З журбою радість обнялась (виставка культурної спадщини мистецького осередку села Підберізці)

З журбою радість обнялась (виставка культурної спадщини мистецького осередку села Підберізці)

З нагоди Всесвітнього дня вишиванки, який щорічно традиційно відзначають у третій четвер травня, у виставкових залах Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів ЛННБ України імені В. Стефаника організовано виставку пам’яток культурної спадщини мистецького осередку села Підберізці Підберізцівської територіальної громади на Львівщині.

У першій і – найбільшій – частині експозиції представлені вишивані, пишно оздоблені вироби початку минулого століття, зокрема першої його третини. З-поміж численних експонатів привертають увагу вишиті золотими руками українських жінок сорочки, запаски і кептарики. Виконані на різних тканинах, як правило, лляними, бавовняними і вовняними нитками, різними техніками, вони гармонійно поєднують традиційні орнаменти з тими, які тільки входили в моду на початку ХХ ст. Багате розмаїття орнаментів, окремих їхніх елементів свідчить про творче переосмислення українками давнього і нового. Кожна вишивана річ вражає поєднанням мотивів: геометричних, рослинних, зооморфних. Сорочки вдало доповнюють ткані речі, зокрема крайки.


Поряд із традиційним вбранням села Підберізці в інший частині виставки можна оглянути зразки декоративно-прикладного мистецтва: наволочки, обруси, верети (вереття) тощо. На окрему увагу заслуговують вишиті рушники різного призначення, які знайомлять із життям та побутом не тільки окремого села, але й цілого регіону. Цю частину експозиції доповнюють фотографії селян у народному вбранні. Збережені на плівці миті не тільки є свідченням неповторних культурних традицій, а й прекрасним джерелом для вивчення матеріальної культури, втраченої протягом десятиліть.


Окрему частину виставки формують твори Івана Весни (1909–1985), українського скульптора, родом із села Підберізці, учня скульптора і різьбяра Андрія Коверка, автора багатьох скульптур і рельєфів на історичні теми. Збережені родиною його роботи доповнені архівними матеріалами, які розкривають творчий шлях митця, а також численними фотографіями творів, у тому числі вже втрачених.


На виставці експонуються світлини місцевої церкви Архистратига Михаїла, яка збудована у 1891–1910 роках у неовізантійському стилі знаним архітектором Іваном Левинським (1851–1919) і оздоблена монументальними розписами пензля Модеста Сосенка (1875–1920). Як стверджує дослідниця творчої спадщини митця, Олеся Семчишин-Гузнер, ця сільська церква є однією з небагатьох, де поліхромія знаного українського живописця збережена у первинному вигляді.

Організатор цієї мистецької виставки – Ірина Вишинська ставила перед собою мету показати багатство культури українського народу на прикладі села Підберізці, яке творить самобутній мистецький осередок. За сприяння відділу з питань освіти, культури та дозвілля Підберізцівської ТГ, родини Івана Весни, а також усіх односельчан, які надали матеріали, вона зібрала і підготувала для експозиції десятки пам’яток. Першим кроком до подальшого їхнього дослідження і популяризації став підготовлений до виставки буклет зі світлинами церкви Архистратига Михаїла, її розписів, різьбленої проповідниці роботи Івана Весни (1937 р.). Крім того, з ініціативи Ірини Вишинської і за проєктом Тетяни Срібної односельчани вишивають ялинкові прикраси, а також сорочечки для немовлят, які передають до пологових будинків Львова.

Ялинкові прикраси, вишиті громадою села Підберізці у 2023 р.


Висловлюємо щиру подяку всім, хто долучився до організації та проведення виставки: голові Підберізцівської територіальної громади Василеві Ковалю, начальниці відділу з питань освіти, культури та дозвілля Олесі Крохмалюк, головному спеціалісту відділу з питань освіти, культури та дозвілля Христині Попович, студії Юрія Мельничука та її випускникам, родині Івана Весни, а також усім мешканцям села Підберізці, які зберегли і надали такі чудові експонати.

Окрему подяку складаємо адміністрації і працівникам Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, зокрема Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів.


Експозицію можна оглянути протягом 16 травня – 28 червня 2024 р. у будні з 12.00 до 16.00 (вул. Бібліотечна, 2), попередньо зареєструвавшись за адресою: [email protected].

Кожного вівторка о 15. 00 – кураторська екскурсія Ірини Вишинської.


Відеозвіт про відкриття виставки:

Опубліковано Admistration в Без рубрики
День героїв (книжкова виставка)

День героїв (книжкова виставка)

Щорічно в Україні 23 травня відзначається День героїв. У цей день українці вшановують памʼять Героїв, які боролись за суверенітет та незалежність України за час її існування і власне зараз ведуть боротьбу проти російської армії за нашу свободу.
Ідея вшанування борців-героїв зародилася в національно-визвольному русі під час Другої світової війни. Її запровадили постановою ІІ Великого Збору Організації українських націоналістів (ОУН), який відбувся у квітні 1941 року в Кракові. Ця дата присвячена памʼяті одного з найвидатніших українських націоналістів Євгена Коновальця, якого було вбито 23 травня 1938 року співробітником НКВС. Крім того, З травня 1924 року не стало головного ідеолога державної самостійності України початку XX століття, одного із авторів ідейних засад українського націоналізму Миколи Міхновського, а 25 травня 1926 року – провідника української національно-визвольної боротьби 1917-21 років Симона Петлюри.
З нагоди цього дня у виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника розгорнуто книжкову виставку «Українці – нація героїв». Відвідувачам Бібліотеки запропоновано переглянути низку видань, на сторінках яких описано героїчне минуле та сьогодення України.

Опубліковано Admistration в Без рубрики
Христос воскрес! (книжкова виставка)

Христос воскрес! (книжкова виставка)

Опубліковано Admistration в Без рубрики
Книжкова виставка, присвячена Миколі Сумцову (1854–1922)

Книжкова виставка, присвячена Миколі Сумцову (1854–1922)

У Львівській національній науковій бібліотеці України імені В. Стефаника відкрито книжкову виставку, присвячену Миколі Сумцову (1854–1922) — українському вченому, літературознавцю, бібліографу, етнографу, фольклористу, публіцисту, громадському діячеві, членові-кореспонденту Санкт-Петербурзької Академії наук (1905), дійсному члену Української Академії наук (1921; ВУАН), члену Чеської Академії наук (1899), низки слов’янських наукових товариств, дійсному члену НТШ (від 1908 р.).

Микола Сумцов – автор понад 1500 наукових праць, найбільш вагомі з них представлені на експозиції, зокрема: «Слобожане. Історично-етнографічна розвідка» (1918), «Слобідсько-українські історичні пісні» (1918) «Леонардо да Вінчі: дослідження професора М. Ф. Сумцова» (1900), «О свадебныхъ обрядахъ» (1881), «Хлеб в обрядах и песнях» (1885), «Писанки» (1891) та ін.

М. Сумцов досліджував історію української літератури XVII–XX ст. Результатом його наукових пошуків стали такі праці: «Характеристика южнорусской литературы семнадцатого века» (1885), «К истории южнорусской литературы XVII ст.» (1884, 1885); низка розвідок про Г. Сковороду («Житие Сковороды», 1886), П. Куліша («П. О. Куліш: з приводу століття народження – 27 липня 1819 р.», 1919), І. Манжуру («Памяти И. И. Манжуры», 1893), О. Потебню («Велетень думки і слова: О. О. Потебня», 1922), Г. Квітку-Основ’яненка («Г. Ф. Квитка, как этнограф», 1893) та ін.

Привертають увагу наукові роботи вченого про Тараса Шевченка: «О мотивах поэзии Шевченко» (1898), «Харьков и Шевченко» (1911), «О Шевченке» (1903), «Дубы Т. Г. Шевченка» (1911); про життя і творчість українського церковного та політичного діяча, ректора Києво-Могилянській колегії Л. Барановича (1620-1693) – «Лазарь Баранович» (1885), а також про І. Вишенського («Іоаннъ Вышенскій», 1885), І. Галятовського («Іоанникій Галятовскій», 1883, «Обзор содержания проповедей Иоанникия Галятовского», 1913), І. Гізеля («Иннокентий Гизель»). Усі вони засвідчили вагомий внесок ученого в дослідження української культури XVI – XVII ст.

Серед наукових зацікавлень Миколи Сумцова – лінгвістичні питання. У своєму «Начерку розвитку української літературної мови» (1918) витоки нової української мови він починає від поетичної творчості Івана Мазепи. Заслуговують на увагу і такі його праці, як: «Вага і краса української народної поезії» (1910), «Старі зразки української народньої словесности» (1918) та інші.

До уваги відвідувачів виставки фольклористичні студії «К вопросу о влиянии греческого и римского свадебного ритуала на малорусскую свадьбу» (1886), «Из южнорусской старины» (1881), «Современная южнорусская этнография» (1893), у яких М. Сумцов досліджував походження української обрядовості, звичаєвості, особливості їхнього побутування в різних регіонах України, вивчав український мелос.

На експозиції репрезентовані видання, у яких вчений аналізував історичний розвиток зарубіжних і вітчизняних бібліотек, зокрема Харківської громадської бібліотеки (нині – Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка), вивчав питання самоврядування народних бібліотек, їхньої типології, структури; розробляв моделі бібліотечного фонду, культури читання, розмірковував над питанням організації позакласного читання учнів в сільських, народних шкільних бібліотеках, пояснював значення бібліографічних списків для управління читанням: «К вопросу о Харьковской общественной библиотеке» (1885), «Первый каталог Харьковской общественной библиотеки» (1886), «Систематический каталог Харьковской общественной библиотеки» (1887) та інші.

Один із розділів експозиції знайомить із джерелами про науковий та творчий шлях видатного українського вченого. Це, зокрема, «Микола Федорович Сумцов (1854–1922): бібліографічний покажчик» (1999); Сушко В. «Скарбничий Слобідської України» (2019); Мандебура О. «Микола Сумцов і проблеми соціокультурної ідентичності» (2011); Шишов І. «Українознавець: Спроба першого прочитання наукових праць Миколи Федоровича Сумцова» (2000) та ін.
На виставці представлені автореферати, що розкривають багатогранну діяльність ученого: Іванова О. «Фольклористичні праці М. Ф. Сумцова в контексті української фольклористики другої пол. XIX – поч. XX століття» (2002); Савченко Г. «Життя, діяльність і науково-історична спадщина академіка М. Ф. Сумцова (1854–1922 рр.)» (1993); Кін О. «Проблеми навчання і виховання в педагогічній спадщині М. Сумцова» (2001) та інші.

Запрошуємо оглянути виставку у головному корпусі ЛННБУ імені В. Стефаника (Стефаника,2) впродовж місяця.



Підготувала матеріал м.н.с. Н. Прокопенко

Опубліковано Admistration в Без рубрики
ПАМ’ЯТКИ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: АРХІВ РОДИНИ БІБЕРОВИЧІВ (Дарунок Богдана Волошинського фондам ЛННБУ ім. В. Стефаника)

ПАМ’ЯТКИ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: АРХІВ РОДИНИ БІБЕРОВИЧІВ (Дарунок Богдана Волошинського фондам ЛННБУ ім. В. Стефаника)

17 квітня 2024 р. о 16.00 год. у читальній залі імені Тетяни та Омеляна Антоновичів Львівської національної наукової бібліотеки імені Василя Стефаника (вул. В. Стефаника, 2) до фондів Бібліотеки було передано мистецький архів видатних українських драматичних акторів Івана та Іванни Біберовичів.


Іван Біберович (1854–1920) – актор, режисер, перекладач драматичних творів, театральний діяч. Від 1871 р. грав у складі театральних труп А. Моленцького, О. Бачинського і Руського народного театру товариства «Руська бесіда» у Львові, директором якого був упродовж 1882–1892 років. Іванна Біберович (1858–1937) – акторка Руського народного театру товариства «Руська бесіда» у Львові у 1874–1893 роках, його довголітня примадонна. 1893 р. подружжя зійшло з професійної сцени. Через рік – 1894 р., переїхало на стале проживання до Коломиї, де долучилося до організації аматорського театрального руху в місті. Упродовж тривалої акторської кар’єри і творчих стосунків із багатьма діячами української культури Іван та Іванна Біберовичі сформували чималий артистичний архів, який по їх смерті зберігали представники кількох поколінь коломийських родин Курп’яків, Коссаків і Волошинських.

Архів Біберовичів одним із перших дослідив та описав член Національної спілки краєзнавців України Богдан Волошинський. Згодом із науково-краєзнавчими публікаціями виступив у часописах «Жовтень», «Дзвін», «Науковий вісник Музею Івана Франка у Львові», «Просценіум», «Краєзнавець Прикарпаття», написав статті до «Енциклопедії Сучасної України» й «Енциклопедії Коломийщини», видав книжку «Родина Біберовичів». Докладно історія родини та перипетії фотоспадщини описані у статті «Доля архіву Біберовичів» (часопис «Просценіум», рубрика «Архів»).

Основа архіву – збірка давніх театральних світлин, світських портретів, фото в сценічних костюмах та постановних фото сцен театральних вистав за участю акторів і театральних діячів Руського народного театру товариства «Руська бесіда» у Львові. Серед них знані українські митці: Іван Біберович, Іванна Біберович, Михайло Коралевич, Теофілія Романович, Марія Романович, Антон Моленцький, Петро Кукула, Ольга Моленцька, Теофілія Бачинська, Іван Григорович, Казимир Плошевський, Марія Фіцнер, Тит Гембицький, Елеонора Стечинська, Кароліна Клішевська.

Особливу культурну цінність має рідкісний фотопортрет видатного українського театрального діяча, режисера, актора, письменника і драматурга Марка Кропивницького (1840–1910) з дарчим підписом для Іванни Біберович, надісланий із Петербурга і датований 16 січня (ст. ст.) 1887 р. У збірці також портрети українських письменників і драматургів: Юрія Федьковича, Сидора Воробкевича (з автографом), Григорія Цеглинського. Унікальними є світлини та афіші з відзначення 75-літнього ювілею Іванни Біберович у Коломиї в березні 1937 р. До збірки ввійшли –світлини вченого і громадсько-політичного діяча Кирила Студинського (з дарчим підписом І. Біберовичу) у молодому віці та учня випускного класу Бережанської гімназії, майбутнього церковного діяча (і дядька письменника Богдана Лепкого) Омеляна Глібовицького (з дарчим підписом І. Біберович). А також – портрети (світські і в ролях) польських драматичних і оперних акторів Гелени Моджеєвської, Густава Зімаєра, Олександра Бандровського, Антоніни Квєцінської, Феліції Стаховіч-Грекової, Аделі Желязовської.

Передання мистецького архіву Івана та Іванни Біберовичів Львівській національній науковій бібліотеці імені Василя Стефаника допоможе повноцінно впровадити ці пам’ятки української культурної спадщини до наукового обігу, зробити їх доступнішими для сучасних дослідників історії українського театру в Галичині. Оскільки свого часу Бібліотеці вже отримала значну кількість іконографічних матеріалів (зокрема й у царині історії галицько-українського театру) з ліквідованого совєтською владою Музею НТШ у Львові, то долучені до мистецьких фондів матеріали архіву Біберовичів поповнять джерельну базу для провадження подальших фахових досліджень історії українського театру і творення нових культурно-мистецьких видавничих проєктів.

Чин передання мистецького архіву Івана та Іванни Біберовичів присвячено 160-річчю створення першого професійного українського театру в Галичині – Руського народного театру товариства «Руська бесіда» у Львові.


Відеозвіт про захід

Опубліковано Admistration в Без рубрики
«Російсько-українська війна в німецькомовних виданнях»: книжкова виставка

«Російсько-українська війна в німецькомовних виданнях»: книжкова виставка

            «Війна не для літератури». Як зазначає Сергій Жадан, «спроба використати війну як літературний матеріал – це найгірше, що може зробити письменник. І все ж не писати про війну неможливо».

            У секторі нової німецькомовної книги відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. ЛННБ України ім. В. Стефаника підготовлено тематичну виставку з нових надходжень, яка представляє 43 видання німецькою мовою про військову агресії росії проти України. Ця різножанрова література (здебільшого, коротких форм) побачила світ у відомих  видавництвах Берліна, Мюнхена, Лейпціга, Гамбурга, Відня та інших міст Європи.

            На виставці демонструються, насамперед, оригінальні та перекладні твори сучасних українських літераторів, істориків, митців, написані в різні періоди цієї загарбницької війни, а також спроби іноземних авторів осмислити жахливі українські реалії.

            Вирізняються з експонованої літератури щоденники – особливий жанр документальної прози, які доносять світові правдиві свідчення про жорстокість та варварство трагічних подій, що відбуваються в Україні вже більше десяти років і кардинально змінили життя мільйонів людей.

            Від початку російсько-української війни вела свій щоденник Євгенія Білорусець – письменниця та художниця, лауреатка літературної премії Горста Бінгеля 2022. Побачене та пережите у бойовій столиці описує вона у своїх спогадах «Початок війни : щоденник з Києва» (“Anfang des Krieges : Tagebücher aus Kyjiw”).

            Свідченням людини, яка потрапляє в нову страшну реальність і намагається їй протистояти, є воєнний щоденник Сергія Жадана – автора хроніки подій, що відбуваються у розбомбленому Харкові 2022 р. (“Himmel über Charkiw : Nachrichten vom Überleben im Krieg / Небо над Харковом: Новини виживання на війні”).

            Як і мільйони українців, рятуючись від війни, опинилася за кордоном Юлія Сольська – авторка книжки «Коли я прокинулася на війні: Щоденник втечі з України» (“Als ich im Krieg erwachte: Tagebuch einer Flucht aus der Ukraine”). Публікація її щоденника – це бажання її серця і політична заява, якою вона ділиться з 44 мільйонами співвітчизників: «Я хочу жити не в Росії, а в Україні!».

            У «Щоденнику з Херсона» (“Tagebuch aus Cherson – Vom Leben und Überleben im Krieg in der Ukraine: 40 Briefe eines Vaters an seine Tochter”) батько Юрій розповідає донці Анні, яка в Ізраїлі, про своє життя та виживання в окупованому Херсоні до листопада 2022 р., коли українська армія почала визволення міста. Це історія про важкі будні в зоні бойових дій, коли довелося рятуватись на невеликому човні, залишивши за бортом 73 роки свого життя.

            У «Щоденнику вторгнення» (“Tagebuch einer Invasion”) Андрія Куркова містяться нотатки з війни, дуже особисті, але адресовані світу, усім нам. Він показує історичну тяглість, яка робить зрозумілою боротьбу незламного українського народу за самовизначення.

            Щоденникові записи про війну та відчайдушний спротив українців упродовж січня-травня 2022 р. подає читачам у своїй книжці (“Im Schatten des Krieges. Tagebuch auf zeichnungen aus der Ukraine» / «У тіні війни: щоденникові записи з України») німецький письменник Крістоф Брумме, який багато років живе в Україні. Він розповідає про повсякденне життя своєї родини, своїх знайомих і друзів, про страхи, страждання, тугу та політичні оцінки. На думку автора, тимчасова поразка Росії лише призведе до нескінченного зростання бажання реваншу. Кінець війни може настати лише разом із кінцем російської держави в її нинішньому вигляді.

            Окремою категорією документальної літератури, експонованої на виставці, є добірка репортажів з охопленої війною України. Зокрема, відома німецька репортерка Катрін Айгендорф доносить до читача вражаючі історії про людей, які в одну мить залишилися без даху над головою, про сім’ї, які вимушено роз’єдналися, про дітей, які втратили дитинство після 24 лютого 2022 р. У своїх текстах авторка стверджує: злочинна система, яка бомбардує цивільне населення і морить його голодом, яка нищить культурну спадщину та ідентичність,  неминуче зазнає краху. Для Катрін Айгендорф найважливіше показати усьому світові, що таке Україна насправді: боротьбу народу за незалежність і територіальну цілісність, за вільну та демократичну країну («Putins Krieg – Wie die Menschen in der Ukraine für unsere Freiheit kämpfen» / «Війна путіна – Як народ України бореться за нашу свободу»).

            Аналогічні висновки щодо російської агресії робить репортер Даніель Шульц на сторінках книги «Я більше не чую сирен. Війна і побут в Україні» (“Ich höre keine Sirenen mehr. Krieg und Alltag in der Ukraine”).

            Заслуговує на особливу увагу й есеїстика, яка на виставці представлена, зокрема, творами  українського історика та експерта зі Східної Європи Сергія Плохія («Лінія Фронту» (“Die Frontlinie”); знаних письменниць Тані Малярчук Історія продовжується за мить, ми просто видихаємо» (“Gleich geht die Geschichte weiter, wir atmen nur aus”) та Оксани Забужко Найдовший книжковий тур» (“Die längste Buchtour“), а також збіркою есеїв «Україна моя любов: голоси вільної нації» (“Ukraine mon amour: Stimmen einer freien Nation“) інших українських інтелектуалів, які аналізують політичний та суспільний розвиток країни від Євромайдану до повномасштабного російського вторгнення – найважливіші і найтрагічніші події та контексти новітньої української історії, які зараз знаходяться в центрі міжнародної уваги.

            Про передумови російської агресії, стосунки між Україною та росією, які формувалися упродовж багатьох століть; про етнічні, релігійні та соціальні проблеми, а також політичні, географічні, культурні та історичні обставини; про наслідки, які матиме напад росії на Україну для західних держав і міжнародного порядку тощо розмірковують журналісти та науковці на сторінках зарубіжних книжкових видань із промовистими заголовками: «Нерівні брати: росіяни та українці від Середньовіччя до сучасності» («Ungleiche Bruder. Russen und Ukrainer vom Mittelalter bis zur Gegenwart») східноєвропейського історика, іноземного члена НАНУ (1996) Андреаса Каппелера; «Україна. Боротьба за незалежність. Історія і сьогодення» (“Die Ukraine. Kampf um Unabhängigkeit. Geschichte und Gegenwart”) німецького історика Вольфганга Бенца; «Історія Криму: Іфігенія і путін у Тавриді» («Geschichte der Krim: Iphigenie und Putin auf Tauris») німецької історикині, фахівчині з історії Східної Європи Керстін Сюзанни Йобст; «Війна проти України. Передісторія, Події, Наслідки» («Der Krieg gegen die Ukraine. Hintergründe, Ereignisse, Folgen») політологині, проф. Оксфордського ун-ту Гвендолін Сасс (Зассе); «Розуміння України: історія, політика та боротьба за свободу» («Ukraine verstehen: Geschichte, Politik und Freiheitskampf») німецького журналіста  Штеффена  Добберта та ін.

            Заключним акордом цієї тематичної експозиції є видання київської спільноти Pictoric п. н. «Картинки проти війни» (Bilder gegen den Krieg“), яке візуально документує вторгнення російських окупаційних військ на українські землі та героїчну відсіч агресору. Подані ілюстрації реальних подій, створені десятьма українськими митцями, дають глибоке розуміння жахіть війни і того психологічного стану, в якому опинилося українське суспільство. Водночас вони залишають надію і віру, зміцнюють бажання бачити батьківщину мирною і переможною, а також усвідомлення того, що (перефразовуючи  відомий вислів), «коли говорять гармати, музи не мовчать…».

            Запрошуємо ознайомитися з виставкою до 30 квітня 2024 р. за адресою: м. Львів, вул. Лисенка, 14, сектор нової німецькомовної книги відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. ЛННБ України ім. В. Стефаника.

            Маргарита Кривенко, завідувач відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст.
            Наталія Ясінська, завідувач сектору нової німецькомовної книги відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст.
            Олександра Біда, провідний бібліотекар сектору нової німецькомовної книги відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст.

Опубліковано Admistration в Без рубрики
Візит п. Ганни Горобець – директорки видавництва «Горобець» (Київ), засновниці і очільниці проєкту «Повертаємо в Україну культурну спадщину»

Візит п. Ганни Горобець – директорки видавництва «Горобець» (Київ), засновниці і очільниці проєкту «Повертаємо в Україну культурну спадщину»

27 березня 2024 р. Бібліотеку відвідали п. Ганна Горобець, директорка видавництва «Горобець» (Київ) та очільник Благодійного фонду «Відродження історико-культурної спадщини України» ім. Героя України Б. Г. Возницького п. Ігор Жук До бібліотечного фонду п.Г.Горобець подарувала два знакові видання, що нещодавно побачили світ у межах проєкту «Повертаємо в Україну культурну спадщину».

Ганна Горобець, засновниця і очільниця видавничого проєкту, метою якого є публікування давніх українських манускриптів, що у різний час і спосіб були вивезені/викрадені з України. Упродовж 15 років у межах проєкту видано знакові для нашої історії та культури рукописи ХІ–ХІV століть, шість з цих видань наявні у фондах Бібліотеки: Реймське Євангеліє, Холмське Євангеліє, Лавришівське Євангеліє, Луцьке Євангеліє, Луцький Псалтир, Віденський Октоїх.

Оскільки проєкт «Повертаємо в Україну культурну спадщину» покликаний удоступнити науковцям і всім, хто цікавиться культурною спадщиною, факсимільні видання середньовічних кодексів України, які опинилися за кордоном, користувачам Бібліотеки невдовзі стануть доступними подаровані факсиміле:

Христинопільський Апостол ХІІ століття: Факсимільне видання та кодикологічне дослідження / упоряд. та автор дослідження архим. Методій (Станіслав) Волощенко; вступна стаття Олександра Охріменка. Київ: Видавництво “Горобець”, 2023. xvii, 606, CL c.
Галицько-Волинське Євангеліє XII століття: Видання факсимільного типу. Дослідження / Відп. ред. В Мойсієнко. Київ: Видавництво “Горобець”, 2023. 608 c.

Генеральний директор Бібліотеки Василь Ферштей ознайомив гостей з діяльністю установи та подарував книжкові видання, підготовлені науковцями Бібліотеки.

Опубліковано Admistration в Без рубрики
Дарунок Благодійного фонду «Відродження історико-культурної спадщини України» ім. Героя України Б. Г. Возницького

Дарунок Благодійного фонду «Відродження історико-культурної спадщини України» ім. Героя України Б. Г. Возницького

25 березня 2024 р. очільник Благодійного фонду «Відродження історико-культурної спадщини України» ім. Героя України Б. Г. Возницького п. Ігор Жук подарував нашій книгозбірні цінне факсимільне видання: Львівський Апостол. Діяння та послання апостольські Івана Федоровича 1574 року: Видання факсимільного типу. Львів; Київ: Горобець, 2023. 580 с.

Ця книжкова памʼятка традиційно вважається найдавнішою точно датованою книгою, надрукованою в Україні, матеріальним свідченням тривалості української культурної традиції. Факсимільне перевидання видатного першодруку відзначає велетенські заслуги друкованого слова та життєвого і творчого подвигу «друкаря книг перед тим небачених» Івана Федоровича, майстра книжного мистецтва, талановитого художника-гравера, інженера, ливарника, східнословʼянського гуманіста і просвітителя XVI ст.

Для перевидання використано примірник з фонду відділу рідкісної книги нашої бібліотеки.

Над створенням цього видання працювали фахівці Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, Української академії друкарства, Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Опубліковано Admistration в Без рубрики
Завантажити ще