Українська English

DOI: https://doi.org/10.37222/2524-0315-2021-13(29)-2

Роман Бліхарський, канд. наук із соціальних комунікацій, молодший науковий співробітник відділу наукових досліджень української періодики Науково-дослідного інституту пресознавства ЛННБ України ім. В. Стефаника

Мова статті — українська

«Не більша, як усі мої писання»: контекст та прев’ю автобіографії Василя Стефаника 1926 року

Анотація:
Окреслено передумови написання Василем Стефаником першого ав-тобіографічного твору. Розкрито деталі публікації коментованих літе-ратором Іваном Лизанівським фрагментів автобіографії письменника на сторінках журналу «Плужанин» — друкованого органу Спілки селянських письменників «Плуг». Охарактеризовано атмосферу українського радянського літературного процесу 20-х років ХХ ст. Крізь призму автобіографічного тексту письменника висвітлено контроверсійність ролі, яку у цьому процесі відігравала творчість та персона В. Стефаника.

Ключові слова: Василь Стефаник, Іван Лизанівський, автобіографія, «Плужанин», суб’єктність, літературний процес, комунікативний акт.

Повний текст статті


Список пристатейної літератури:
1. Вавжонек М. Василь Стефаник як представник галицьких радикалів. Український історичний журнал. 2014. № 5. С. 49–60.
2. Гаморак Юрій [Стефаник Ю.]. Василь Стефаник (Спроба біографії). Василь Стефаник. Твори / за ред. Ю. Гаморака ; 2-ге вид. Реґенсбурґ : Видавнича Спілка «Українське Слово», 1948. XLIII, 347 с.
3. Горак Р. Кров на чорній ріллі : есе-біографія Василя Стефаника. Київ : ВЦ «Академія», 2020. 608 с.
4. Кость С. Лизанівський Іван. Українська журналістика в іменах. Львів, 1996. Вип. ІІІ. С. 197–198.
5. Лежён Ф. В защиту автобиографии. Иностранная литература / пер. и вступ. Б. Дубина. 2000. № 4. URL: https://magazines.gorky.media/ inostran/2000/4.
6. Лизанівський І. Стефаник про себе. Плужанин. Харків, 1927. Лют. (№ 3 (18). С. 20–24.
7. Об’єднана резолюція 3-го з’їзду Плуга. Плужанин. Харків, 1926. Квіт.-трав. (№ 4/5). С. 3–4.
8. Омельчук О. Селянський вимір українського соцреалізму. Наукові праці : наук.-метод. журнал / Чорномор. держ. ун-т ім. Петра Могили. Миколаїв : Вид во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. Т. 118, вип. 105. С. 47–53.
9. Погребенник Ф. П. Лизанівський Іван. Українська літературна енциклопедія : у 5 т. Київ, 1995. Т. 3. С. 172.
10. Подоляка Н. Розстріляний за професійну діяльність: редактор і видавець Іван Лизанівський у громадсько-політичному і видавничому русі. Український інформаційний простір. 2018. Вип. 2. С. 122–132.
11. Рубльов О. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних політичних та культурних процесах (1914–1939). Київ : Ін-т історії України НАН України, 2004. 648 с.
12. Стефаник В. Повне зібрання творів : в 3 т. Київ : Вид-во Акад. наук Укр. РСР, 1953. Т. 2 : Автобіографічні твори, поезії в прозі, публіцистика, незакінчені твори і переклади. 223 с.
13. Шейко В. М. Еволюція провідних літературних об’єднань України у 20-х рр. ХХ ст.: культурологічний аспект. Культура України : зб. наук. пр. / Харків. держ. акад. культури. Харків, 2012. Вип. 38. C. 4–17.