Український експресіоніст: з нагоди 100-річчя від народження Володимира Патика

Володимир Патик (9 жовтня 1926 р. – 28 серпня 2016 р.) – видатний український живописець, монументаліст, педагог, член Національної спілки художників України (1958), народний художник України (2006), лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1999). Його творчість є вагомою складовою українського живопису XX ст. і характеризується експресивним колоритом, виразною фактурою і глибоким філософським осмисленням національної ідентичності. 

Народився в с. Чорний Острів на Львівщині. Фахову освіту здобув у Львівській художньо-промисловій школі, згодом – у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (випуск 1953 р.), де його наставниками були Роман Сельський, Микола Федюк і Йосип Бокшай. Упродовж 1956–1991 рр. працював у Львівському художньо-виробничому комбінаті. Науково-педагогічну діяльність розпочав у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (1992–1998), обіймаючи з 1994 р. посаду доцента кафедри живопису. З 2006 р. викладав живопис у Львівському коледжі декоративного й ужиткового мистецтва ім. І. Труша. Основний період творчої та педагогічної діяльності художника пов’язаний зі Львовом. З метою пошуку нових образно-пластичних рішень він здійснив численні творчі подорожі різними регіонами України, країнами Прибалтики, Сибіром і Середньою Азією. В. Патик сформував самобутню авторську манеру, яка балансує на межі реалізму та експресії, коли колір стає головним носієм емоцій і композиційно-утворювальним елементом. До  раннього періоду його творчості належать живописні твори «Через кладку» (1955), «Сіті на лимані Дністра» (1962), «Т. Шевченко на батьківщині» (1964), «Гуцульська мадонна» (1965), «Дівчина з Буковини» (1966). Пізній період презентують полотна «Весільний натюрморт» (1968), «По Черкащині» (1980–1981), «Квіти рідної землі» (1983), «Земля Шевченка» (1999). До монументальних творів, перевірених часом і надалі знакових в історії мистецтва, належать: декоративне панно «Південь» у ресторані «Південний» (м. Ялта, АР Крим, 1965), розпис «Облога Львова» в кінотеатрі імені Б. Хмельницького (1968), рельєф із мозаїчним панно «Морська фауна» на фасаді магазину «Океан» (1978; обидва – Львів). Митець був активним учасником міжнародних виставок, організував десятки персональних експозицій. В. Патик увійшов в історію української культури як творець експресіонізму нового періоду, виховав не одне покоління українських митців. Його роботи сьогодні є окрасою провідних музеїв України та приватних колекцій по всьому світу.

З нагоди 100-річчя від народження В. Патика у виставковій залі Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів ЛННБ України ім. В. Стефаника до уваги користувачів представлено виставку книжково-журнальних видань.

 

 

Експозиційний простір розділено на декілька тематичних частин. Одна з них присвячена каталогам виставок, у яких брав участь В. Патик. З-поміж усіх варто виділити раритетне видання «Львів сміється: виставка шаржистів» (Львів, 1999), у якому представлено 77 шаржів митця. Окрему групу становлять мистецькі видання, які комплексно висвітлюють різні напрями діяльності майстра. Розвиток монументального і станкового живопису В. Патика розкриває альбом-монографія «Володимир Патик» (Київ, 2004), видана за сприяння Національної спілки художників України. До огляду запропонований мистецький альбом «Майстер кольору. Володимир Патик: малярство», в якому представлені репродукції його найвідоміших пейзажів, натюрмортів і жанрових полотен. В експозиції відмежоване наукове осмислення спадщини художника. Крім публікацій у періодичних виданнях, чільне місце займає монографія Р. Яціва «Володимир Патик: національна ідентичність, живопис, доба» (Львів, 2021), в якій проаналізовані інтелектуальні та філософські виміри його мистецького світогляду. Доповнює експозицію художньо-документальна повість відомого письменника Р. Горака «Під знаком Дамоклового меча» (Львів, 2021), яка висвітлює складний життєвий шлях Володимира Патика, його боротьбу за право залишатися самобутнім українським художником в умовах ідеологічного тиску.