Борис Григорович Возницький народився 16 квітня 1926 р. у селі Ульбарів (нині – с. Нагірне Дубенського р-ну Рівненської обл.). Початкову освіту здобув у Дубенській загальноосвітній школі. У юнацькі роки брав участь у національно-визвольних змаганнях як зв’язковий УПА. У 1944 р. був мобілізований до лав радянської армії і зарахований до штрафної роти. Беручи участь у наступальній операції «Багратіон» проявив неабияку мужність, став одним із трьох бійців, які вижили в боях (із загального складу підрозділу в 60 осіб). За бойові заслуги нагороджений медаллю «За відвагу». У повоєнний період Б. Возницький здобув фахову освіту у Львівському училищі прикладного та декоративного мистецтва імені Івана Труша, а згодом – у Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна. Попри ґрунтовну художню підготовку, він обрав шлях мистецтвознавця і присвятив усе життя збереженню та популяризації культурної спадщини України.
За десятиліття самовідданої праці та безпосередньої участі Б. Возницького врятований величезний масив культурних цінностей, зібрано понад 35 000 експонатів. Визначним учинком науковця стало відкриття для світової спільноти генія барокової скульптури Іоана-Георгія Пінзеля і врятування його творів від фізичного знищення. Попри ідеологічний тиск і бюрократичні перепони радянського режиму, завдяки непохитній волі він успішно реалізував багато проєктів. Під його керівництвом фондосховища Львівської картинної галереї зросли з 11 000 одиниць збереження (у 1962 р.) до понад 62 000 одиниць, розміщених сьогодні у 20 музейних спорудах. Особливе місце в його діяльності посів порятунок замків «Золотої підкови». Держава належно оцінила досягнення вченого: у 1990 р. він став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка, а у 2001 р. відзначений орденом «За заслуги» II ступеня. У 2005 р. Б. Возницькому присвоїли найвище звання – Герой України. Життя Б. Возницького трагічно обірвалося 23 травня 2012 р. Постать ученого стала взірцем безкомпромісного служіння національній культурі, а його діяльність заклала фундамент для розвитку сучасної музейної справи в Україні.
З нагоди 100-річчя від народження Бориса Григоровича Возницького співробітники Інституту досліджень мистецьких бібліотечних ресурсів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника підготували тематичну книжково-ілюстративну виставку. На ній презентований і науковий доробок самого Б. Возницького, і широкий спектр досліджень, присвячених його багатогранній діяльності.
Передусім це видання, що репрезентують результати багаторічної діяльності Б. Возницького зі збереження культурної спадщини і розбудови музейної мережі. Серед них – каталог «Олеський замок» (Львів, 1977) і фотонарис «Каплиця Боїмів у Львові» (Львів, 1979). На окрему увагу заслуговує науковий каталог «Львівська галерея мистецтв: Палац Потоцьких» (Львів, 2006), який розкриває колекцію західноєвропейського мистецтва у відродженій резиденції. Експозиційний ряд доповнюють матеріали, що ілюструють підтримку Б. Возницьким сучасного мистецького процесу, зокрема каталог виставки «Живопис: Петро Сипняк, Орест Скоп, Василь Федорук» (Львів, 1991).
Чільне місце на виставці посідають фундаментальні дослідження Б. Возницького. Це – монографія «Микола Потоцький староста Канівський та його митці: архітектор Бернард Меретин і сницар Іоан Георгій Пінзель» (Львів, 2005), альбом «Іоанн Георг Пінзель: скульптура: перетворення» (Київ, 2007), у якому автор не тільки аналізує творчість митця, а й візуалізує його геній через багатий ілюстративний ряд.
Постать Б. Возницького як видатного музейника і науковця перебувала у центрі уваги дослідників ще за його життя. Важливе місце в експозиції посідає одна з перших життєписних праць – книга В. Грабовського «Борис Возницький» (Львів, 2000) із серії «Славетні галичани». Життєвий шлях і багатогранна діяльність крізь призму трагічної загибелі осмислені у виданні В. Пилип’юка та Р. Лубківського «Володар кам’яного персня: Борис Возницький» (Львів, 2012). Узагальнює життєвий шлях ученого «Борис Возницький: бібліографічний покажчик» (уклад. О. Максименко, Львів, 2016). Структура покажчика, що налічує 806 позицій, відображає специфіку його діяльності та складається з двох основних масивів: друкованих праць Б. Возницького і літератури про його особистість.
Представлені на тематичній книжково-ілюстративній виставці матеріали допомагають глибше проаналізувати визначальну роль Бориса Григоровича Возницького у становленні сучасної української мистецтвознавчої науки і його винятковий внесок у порятунок національної культурної спадщини.
