24 червня 2025 року у межах відзначення 200-річчя від дня народження Володимира Дідушицького (1825-1899) урочисто відкрито виставку «Документальна спадщина родини Дідушицьких як складова історико-культурних фондів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В.Стефаника».
Численну громаду львівських науковців, музеєзнавців, бібліотекарів, представників родинного товариства Дідушицьких Меланію і Матеуша Дідушицьких та Марію Чарторийську привітав генеральний директор Бібліотеки, кандидат педагогічних наук Василь Ферштей.
Володимир Дідушицький – меценат, учений-орнітолог, фундатор і засновник Природничого музею у Львові, громадський діяч, посол до Галицького крайового сейму, зазначив генеральний директор, провадив активну наукову діяльність, був у центрі культурного і суспільно-політичного життя, шанованою особистістю європейського рівня.
Матеріали родинного зібрання Дідушицьких – Бібліотеки Поторицької, яка наприкінці 30-х рр. XX ст. займала поважне місце в соціокультурному ландшафті Львова і регіону з огляду на тяглість формування фонду і поважний історико-документальний потенціал, стали підгрунтям виставки. Їхню презентацію розпочала заступник генерального директора з наукової роботи, кандидатка історичних наук, доцентка Ольга Колосовська.
З огляду на трагічні історичні обставини минулого сторіччя Бібліотека втратила свою самостійність, її фонди були націоналізовані і розпорошені, більша їхня частина нині зберігається в ЛННБ України ім. В.Стефаника, констатувала доповідачка. Вони не ідентифіковані як окремі колекції, розосереджені, про їхнє походження інформують провенієнційні знаки.
Характеризуючи загалом окремі комплекси документів, О.Колосовська звернула увагу присутніх на поважне зібрання стародрукованих видань, цінних картографічних документів, колекції світлин (серед яких – невідомі біографам рідкісні фото ювіляра); акцентувала на чисельно представлених на виставці книжкових виданнях XIX-XX ст., що відображають напрями зацікавлень та бібліофільські пріоритети власників бібліотеки; а їхні екслібриси та інскрипти розкривають шляхи формування родинної книжниці, окреслюють комунікаційне коло Родини Дідушицьких.
Завідувачка відділу рукописів, кандидатка історичних наук Мирослава Дядюк ознайомила товариство з комплексом рукописних та архівних документів фонду «Дідушицькі, графи, власники маєтків у Галичині, ХVІ–ХХ ст.», що містить понад 9 тисяч архівних справ за 1527-1943 рр., зокрема родинно-маєткові та особисті матеріали членів родини Дідушицьких, споріднених із ними родів, багату епістолярну спадщину, рукописні книги та праці з історії, теології, філософії, юриспруденції.
Архівні документи, представлені на виставці, охоплюють період від ранньої історії роду (генеалогічна таблиця, рукопис праці «Історія Дідушицьких (1836) та ін.) до розкриття основних віх життя Ювілята (подорожній паспорт (1825 р., свідоцтво про одруження з Альфонсиною графинею Міончинською (1853 р.), особиста кореспонденція, щоденники, дипломи, матеріали з управління родинними маєтками, свідоцтво про смерть тощо). Представлені документи про участь В. Дідушицького у суспільному житті та парламентській діяльності; пов’язані з історією створення і діяльністю Поторицької бібліотеки, а також організацією і функціонуванням Природничого музею у Львові.
Багатство представленого на виставці матеріалу, фахове формування експозиції засвідчили гості події – Андрій Бокотей, доктор біологічних наук, завідувач відділу ландшафтного та біотичного різноманіття Державного Природознавчого музею НАН України, професор кафедри зоології Львівського національного університету імені Івана Франка та директорка Центрального державного історичного архіву України у м. Львові Олеся Стефаник.
Голова родинного товариства Дідушицьких Матеуш Дідушицький подякував колективу Бібліотеки за збереження і наукове представлення родинного зібрання Дідушицьких, організацію ювілейної виставки, різноманіття представленого матеріалу, фахово дібрані документи.
Свідома свого «русинського» походження родина Дідушицьких упродовж століть формувала багатонаціональну культурну спадщину, яка, за задумом В.Дідушицького, повинна була служити громадськості.
Виставка засвідчує багатство спільної історії різних національностей регіону, і, на переконання Матеуша Дідушицького, заініціює і стане початком низки спільних досліджень і проєктів.
«Родзинкою» дійства стало погашення ювілейної марки.
