Місяць: Грудень 2024

Науково-практична конференція «Рукописна традиція та сьогодення»

Науково-практична конференція «Рукописна традиція та сьогодення»



20 грудня 2024 року відбулася науково-практична конференція, організована співробітниками відділу рукописів ЛННБ України ім. В. Стефаника – «Рукописна традиція та сьогодення». Заступниця генерального директора Бібліотеки з наукової роботи, докторка наук із соціальних комунікацій, професорка Лідія Сніцарчук, вітаючи учасників, наголосила на важливості розкриття джерелознавчого потенціалу рукописних фондів книгозбірні, окреслила основні завдання, які стоять перед науковими установами в сучасних реаліях.

Робота  конференції розпочалася з мультимедійної презентації наукового проєкту «Антиімперські наративи в українській гуманітаристиці ХХ ст. крізь призму біографій учених». Молоді науковці: кандидат історичних наук Данило Кравець (керівник), доктори філософії Назар Різун та Марія Пірко, представили результати дослідження крізь призму біографій та наукової діяльності п’ятьох визначних учених: Богдана Заклинського (1886–1946) – культурного та громадського діяча, краєзнавця, педагога; Михайла Возняка (1881–1954) – літературознавця, академіка АН УРСР; Михайла Демковича-Добрянського (1905–2003) – історика, журналіста, очільника української редакції Радіо «Свобода» у Мюнхені; Ярослава Дашкевича (1926–2010) – історика, сходознавця; Богдана Якимовича (1952–2022) – історика, заслуженого працівника культури України. Промовці продемонстрували оригінальні методологічні підходи у своїх дослідженнях. Зокрема, Данило Кравець окреслив антиімперські наративи у діяльності й публіцистичній творчості М. Демковича-Добрянського. Назар Різун розповів про свою роботу із вивчення епістолярної спадщини професора Ярослава Дашкевича, зокрема про спілкування з працівниками ісландських та шведських архівів і бібліотек у процесі пошуку документальних джерел для своїх вірменознавчих праць. Також молоді вчені порушили питання шляхів виявлення та опрацювання джерел досліджуваної тематики, перспектив у реалізації проєкту.

Завідувачка відділу рукописів ЛННБ України ім. В. Стефаника Мирослава Дядюк розкрила склад та обсяг фондів відділу рукописів на кінець 2024 року, відзначила інтенсивне поповнення архівних фондів, їхнє опрацювання та популяризацію.

Результати роботи над розкриттям особових архівних фондів були представлені у чотирьох доповідях. Кандидат історичних наук Роман Дзюбан докладно оглянув архівний фонд Володимира Яреми (патріарха Димитрія) (1915-2000) – церковного діяча, дослідника церковного мистецтва (ікон, іконостасів та архітектури) і зібрані ним колекційні матеріали до історії церкви. Данило Кравець проаналізував архівну спадщину громадсько-політичного діяча, науковця, публіциста, співзасновника й голови дослідно-видавничого об’єднання «Пролог» у Нью-Йорку, теоретика українського націоналізму Мирослава Прокопа (1913-2003). Торкнувся питання його ролі у створенні й діяльності УГВР, ЗЧ ОУН, співпраці з НТШ в Америці. У своєму виступі кандидат історичних наук Назарій Лоштин розкрив зміст архіву Петра-Франца Крип’якевича (1857-1914), греко-католицького священника, педагога, науковця; розповів про палеографічні та археографічні особливості опрацювання документів. Наукова співробітниця Галина Сварник розповіла про архів Марії Деркач (1896-1972) – літературознавиці, архівістки, бібліотекарки, вказала на значний масив документів, який відображає основні сторінки її біографії, науково-організаційної діяльності в Бібліотеці НТШ, Львівській філії Бібліотеки АН УРСР.

Учасниця конференції, кандидатка наук із соціальних комунікацій Леся Кусий розповіла про особливості опрацювання документів і матеріалів архіву «Пластового загону «Червона Калина» у Нью-Йорку за 1925-2006 рр.», торкнулася питання висвітлення документів до історії діяльності пластунів на еміграції та в Україні.

У доповідях учасники конференції розповіли про архівні колекції відділу рукописів, зокрема Назар Різун – про інформаційний потенціал дипломів випускників вищих навчальних закладів Львова, Праги, Кракова та інших міст з опрацьованої ним «Колекції дипломів XIX–XX ст.». Кандидатка історичних наук Марія Кольбух представила результати науково-дослідної роботи з виявлення та опрацювання кириличних пам’яток, встановлення дат надходжень до архівної колекції «Окремі надходження».

Дві доповіді були присвячені архівній спадщині та постійним музейним експозиціям, присвяченим визначним представникам української еліти, до створення яких долучилися співробітники відділу рукописів. Кандидатка історичних наук Тамара Литвин у своєму виступі розкрила архівну спадщину українського історика Івана Крип’якевича (1886-1967) та її популяризацію у Меморіальному читальному залі імені Івана Крип’якевича. Науковий співробітник Ярослав Сеник зосередив увагу на розкритті змісту масиву документів біографічної, громадської та професійної діяльності з архіву українських громадських діячів і меценатів – подружжя Антоновичів, їхньому значенні та ролі у створенні «Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів», торкнувся питання створення документальної експозиції Меморіального читального залу імені Тетяни та Омеляна Антоновичів.

Під час обговорення та підбитті підсумків учасники конференції  відзначили великий джерелознавчий потенціал рукописної спадщини ЛННБ України ім. В. Стефаника та наголосили на необхідності її фахового розкриття та впровадження до науково-інформаційного обігу, а також на важливості таких щорічних науково-практичних конференцій.

 

к. і. н. Мирослава Дядюк, н. с. Галина Сварник

 

 

 

 

Опубліковано Admistration в Без рубрики
Міжнародна наукова конференція «Пресознавчий дискурс: від минулого до сьогодення»

Міжнародна наукова конференція «Пресознавчий дискурс: від минулого до сьогодення»

Шостого грудня 2024 р. Науково-дослідний інститут пресознавства ЛННБ України імені В. Стефаника провів Міжнародну наукову конференцію «Пресознавчий дискурс: від минулого до сьогодення», яка відбулася у змішаному форматі: очному та дистанційному (on-line на платформі google.meet), об’єднавши у цьому форумі 73 учасника.

На запрошення НДІ пресознавства відгукнулися знані пресо- і журналістикознавці та початкуючі науковці з усіх регіонів України (з Києва, Харкова, Ужгорода, Сум, Одеси, Тернополя, Дніпра, Дрогобича, Івано-Франківська, Полтави, Запоріжжя, Кривого Рогу і Львова), а також колеги з Великої Британії, Польщі, Румунії та Хорватії, зокрема: працівники структурних підрозділів ЛННБ України імені В. Стефаника, відділу пресознавства Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка, Національного університету «Львівська політехніка», Школи журналістики та комунікацій Українського католицького університету, Навчально-наукового інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, факультету журналістики і міжнародних відносин Київського національного університету культури і мистецтв, кафедри журналістики Сумського державного університету, науково-організаційного відділу Президії НАН України, кафедри масової та міжнародної комунікації Дніпровського національного університету ім. О. Гончара, Одеської національної наукової бібліотеки, Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Інституту досліджень української діаспори імені Любомира Винара, Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, Ужгородського національного університету, Національного університету «Запорізька політехніка», Дрогобицького державного пе­дагогічного університету ім. І. Франка, Українського державного університету ім. М. Драгоманова, Івано-Франківського національного медичного університету, Київського столичного університету ім. Бориса Грінченка, Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка та колег із далекого і близького закордоння: Папського університету Яна Павла II у Кракові та Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні (Польща), Nissan Institute of Japanese Studies University of Oxford та Wadham College University of Oxford (Велика Британія), Загребського університету та Хорватського католицького університету (Хорватія), журналу «GeoPolitica» (Румунія).

Робота конференції розпочалася пленарним засіданням, на якому 14 доповідачів виголосили доповіді, в яких розглядалася проблематика історії преси, журналістики і публіцистики України, Польщі, Хорватії; обговорювалися актуальні питання висвітлення повномасштабного вторгнення Росії проти України у пресі Швейцарії; акцентувалися проблеми «формування» біографій українських публіцистів ХІХ – початку ХХ ст. крізь призму взаємодії зі штучним інтелектом; актуалізувалася начасність започаткування серії досліджень з історії української крайової журналістики тоталітарної доби на основі вивчення архівної документалістики; підкреслювалася вагомість агітаційної карикатури та коміксової журналістики як важливого чинника пропаганди під час війни. Енергійна дискусія під час обговорення доповідей засвідчила актуальність порушених у виступах проблем. Доповідачі й учасники дискусії наголосили на необхідності проведення подібних наукових заходів та організації нових платформ для обговорення питань преси і журналістики в історичному і сучасному контекстах.

На конференції працювали чотири секції: «Преса XIX–XX ст.: історичний та джерелознавчий аспекти» (16 доповідачів; модератор – Олеся Дроздовська); «Преса як поліаспектний інформаційний ресурс» (13 учасників; модератор – Мар’яна Комариця); «Медіакомунікації: теоретичні і практичні аспекти» (17 учасників; модератор – Роман Бліхарський) та «Українська журналістика в іменах» (13 учасників; модератор – Василь Габор).

Учасники конференції підкреслили важливість організації міжнародних наукових форумів для обговорення галузевої проблематики, ознайомлення з результатами досліджень колег, налагодження наукових контактів з науковцями вітчизняної і міжнародної наукової спільноти, реалізації спільних дослідницьких проєктів.

Надія Кулеша


Програма Міжнародної наукової конференції «Пресознавчий дискурс: від минулого до сьогодення»

Опубліковано Admistration в Без рубрики
Збережені скарби духовних провідників (книжкова виставка)

Збережені скарби духовних провідників (книжкова виставка)

 

Книжкова виставка «Збережені скарби духовних провідників» – це вже другий виставковий проєкт, реалізований у співпраці ЛННБ України імені В. Стефаника та Гарнізонного храму св. апп. Петра і Павла. Основою цих проєктів є іншомовні видання з фонду відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. ЛННБ України ім. В. Стефаника (вул. Личаківська, 131), які до 2011 р. зберігалися в приміщенні Храму (колишньому книгосховищі Бібліотеки). Цього разу в експозиції, присвяченій 13-й річниці відновлення діяльності Храму, презентовані 27 книг із приватних колекцій відомих діячів Української греко-католицької церкви, які зробили вагомий внесок у розбудову церковного, культурно-освітнього, релігійно-духовного, державотворчого життя в Україні у XIX – першій половині ХХ ст. Зібрані ними книгозбірні, які сьогодні, на жаль, розпорошені, є важливим сегментом національної історико-культурної та духовної спадщини.

Першим українським кардиналом (1856) – найвищим церковним ієрархом – був митрополит Львівський і єпископ Перемишльський Михайло Левицький (1774–1858), який доклав багато зусиль для підвищення освітнього рівня населення Галичини. Отець Михайло зібрав одну з перших у Галичині приватних колекцій, багатих на давні українські рукописи та стародруки. Ставши митрополитом, він розмістив книгозбірню у своїй Унівській резиденції і ще за життя, у 1858 р., заповів її «на заснування бібліотеки Митрополітального дому» у Львові. Для позначення своїх книжок владика Михайло одним із перших українців використав штамп (овальний червоний) із написом “Ex libris” і монограмою „M. M.” (“Ex libris M[ichaelis] M[etropolitae]), що означає «З книг Михайла митрополита».

До когорти провідних діячів українського національного відродження середини ХІХ ст. належав Григорій Яхимович (1792–1863) – митрополит Галицький та архиєпископ Львівський, доктор богослів’я, філософії і вільних мистецтв; автор численних проповідей і богословських праць.

Серед експонатів виставки варто звернути увагу на німецькомовне львівське видання 1836 р. авторства Владики Григорія “Abhandlung über die Regeln, nach Welchen die Slaven des griechischen Ritus den Ostertag Berechnen” («Трактат про правила, за якими слов’яни грецького обряду обчислюють день Пасхи»). Цікаве воно з огляду на актуальність питання пасхального літочислення, яке набуло в Україні особливої ваги через запровадження Новоюліанського календаря. На примірнику цього прижиттєвого видання з таблицею для визначення рухомих свят – автографи о. Михайла Копистянського (1816–1879), який походив зі священничої родини Сембратовичів, та о. Северина Торонського (1846–1902) – віцеректора Львівської греко-католицької духовної семінарії.

На виставці експонуються також книги з приватної колекції самого митрополита Григорія – примірник посібника з граматики української мови Карла Піхлера “Kurzgefasste russinische Sprachlehre” (Lemberg, 1849), позначений овальним синім штампом із текстом латиною “Gregorius Metropolita”.

Заслуговують на увагу відвідувачів і видання з автографом українського церковного діяча, митрополита і реформатора, кардинала Сильвестра Сембратовича (1836–1898), який походив зі священничої родини і був вихований під впливом свого дядька – митрополита Галицького о. Йосифа Сембратовича. Сумлінні працівники на ниві Христовій Йосиф і Сильвестр Сембратовичі майже всю останню третину XIX ст. очолювали УГКЦ. Їхні зусилля були спрямовані у різні сфери суспільного життя: релігійну, громадську, політичну, наукову тощо. Владика Сильвестр Сембратович вважав, що його родина – «то Церква, клир і руський нарід».

Найбільш знаковою особистістю для Української церкви XX ст. став фундатор наукових та освітніх інституцій, великий благодійник митрополит Андрей Шептицький (1865–1944), який увійшов в історію УГКЦ як один із найвизначніших ієрархів. На експозиції презентовані іншомовні видання ХІХ – першої половини ХХ ст. із його приватної книгозбірні, а також різногалузеві книги латинською, німецькою, польською, італійською, французькою мовами з бібліотечних зібрань інституцій та інших історико-культурних формувань, засновником або опікуном яких був Владика Андрей – «Церковного музею», «Бібліотеки Митрополитальної», «Книгозбірні «Студіону». Художні екслібриси для фундацій Владики спроєктував відомий галицький маляр Модест Сосенко (1875–1920).

Особливу цінність має нещодавно виявлений у фонді Відділу європейської книги ЛННБ України ім. В. Стефаника і вперше представлений на цій виставці гербовий суперекслібрис Андрея Шептицького, який прикрашає обидві палітурки прижиттєвого видання найвідомішої праці німецького каноніста Джозефа Голвека (1854–1926) «Церковні карні закони» (1899) («Die kirchlichen Strafgesetze»). В основі геральдичної композиції родового герба Шептицьких – т. зв. три «мовні символи» – підкова і стріла, що символізують відвагу, лицарство й фізичну силу, а також хрест як ознака побожності, стійкості у вірі та інших християнських чеснотах. Ініціали А і Ш по обидва боки герба ідентифікують власника суперекслібриса. Детальнішу інформацію про цей, досі невідомий у науковому світі атрибут високої книжкової культури митрополита Андрея Шептицького, плануємо оприлюднити найближчим часом.

Особистість Патріарха Йосифа Сліпого (1892–1984) – науковця, богослова, керівника академічних і наукових інституцій, однієї з найяскравіших постатей у новітній історії Церкви, який очолив УГКЦ після смерті Андрея Шептицького у листопаді 1944 р., можна охарактеризувати через книги з його книгозбірні, зокрема ті, що експонуються на виставці. Крім богословської та релігійної літератури, філософських та історичних праць, у бібліотеці Владики Йосифа були й навчальні, науково-популярні та довідкові іншомовні видання з фізики, математики, психології, археології, мистецтва, географії і навіть доволі велика кількість путівників країнами Європи, а також оригінальна і перекладна художня література, серед якої – давньогрецька і давньоримська тощо. Їх вирізняє кольоровий художній екслібрис пензля видатного графіка першої третини ХХ ст. Святослава Гординського (1906–1993). На ньому, виконаному в синій та чорній барвах, фігурують образи-символи, що вказують на душпастирську і суспільну працю ректора Духовної Академії у Львові: Святодухівська вежа, розгорнуте Святе Письмо та Юрій-Змієборець із піднятим мечем.

На експонованих із книгозбірні патріарха Й. Сліпого примірниках є й інші власницькі знаки (овальний штамп із написом латиною та наліпка). Особливо привертає увагу особистий підпис власника на посібнику для мандрівників Південною Німеччиною з авторської серії німецького видавця Карла Бедекера (Süddeutschland : Oberrheim, Baden, Württemberg, Bayern und die Angrenzenden Teile von Österreich : Handbuch für Reisende. Leipzig, 1913).

Cеред експонатів виставки можна оглянути також книги європейськими мовами з бібліотеки справжнього подвижника української духовності, предстоятеля УГКЦ, від 1946 р. – єпископа-скитальця і захисника українських вигнанців на чужині Кир Івана Бучка (1891–1974) – з автографом Владики та екслібрисом, автором якого також був Святослав Гординський.

Окремий розділ виставкового простору присвячений вшануванню історико-культурної памʼяті про інших відомих представників галицького духовенства – церковного діяча, професора Юліяна Корнила Дзеровича (1871–1943), військових капеланів Володимира Домета Садовського (1865–1940) та Ігнатія Цегельського (1886–1970).

Знаний український історик, професор Ярослав Дашкевич у своїй передмові до львівського видання книги о. Мирослава Марусина «Архипастир скитальців архиєпископ Іван Бучко» (2008) писав: «Історія значною мірою складається з особистостей. Визначальну роль у ній відіграли постаті духовних провідників…».

Перефразовуючи слова митрополита Андрея Шептицького, саме вони своєю тихою, щоденною працею робили все для релігійної єдності, а разом з тим – і для блага свого народу.

Висловлюю щиру подяку працівникам відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. за активну участь у підготовці цієї тематичної виставки.

Запрошуємо всіх охочих та зацікавлених відвідати виставку, яка триватиме з 6 до 26 грудня 2024 р. у приміщенні музею Підземелля Гарнізонного храму свв. апп. Петра і Павла (м. Львів, вул. Театральна, 11).

 

Завідувач відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст.

ЛННБ України ім. В. Стефаника   Маргарита Кривенко

 

Опубліковано Admistration в Без рубрики
Іван Титович Калинович (1884–1927) (документальна виставка)

Іван Титович Калинович (1884–1927) (документальна виставка)

Іван Титович Калинович (1884–1927)

24 листопада минуло 140 років від дня народження Івана Титовича Калиновича (1884–1927) – визначного українського бібліографа, секретаря Бібліографічної комісії Наукового товариства імені Шевченка у Львові, засновника і редактора видавничої серії «Всесвітня бібліотека», громадсько-політичного діяча.

Особистий архів Івана Калиновича, який зберігається у відділі рукописів ЛННБ України ім. В. Стефаника, – знаний широкому колу дослідників. Саме з нього відібрано матеріали для віртуальної документальної виставки, першу частину якої складають вибрані документи, що стосуються його біографії, приватного життя та бібліографічної діяльності.

Друга частина – це оригінальні матеріали, які подарувала родина бібліографа з Канади: два дипломатичні документи, видані урядом ЗУНР для виїзду за кордон (1919), умова між Осипом Назаруком та Іваном Калиновичем про публікацію «Бібліографії української політичної літератури» (1921), копія листа Михайла Грушевського з умовами видання праці «Бібліографія української соціольоґичної і соціалістичної літератури за рр. 1871–1920» (1921) та кілька інших документів. Вони розкривають деякі маловідомі аспекти громадсько-політичної та бібліографічної діяльності І. Калиновича часів ЗУНР та його еміграції до Відня (1919–1922). Їх доповнюють також кілька матеріалів, що стосуються дружини Євгенії Калинович та племінниці Марії Шанковської.

Володимир Дорошенко називав Калиновича «бібліографом ентузіястом, щиро відданим улюбленій бібліографічній справі». Газета «Діло» писала 16 листопада 1927 р.: «… Львівська громада відвела на місце спочинку Івана Калиновича, передового українського бібліоґрафа, визначного громадського робітника і помітного політичного діяча». Таким він і постає в нашій уяві після перегляду цих документів, які нечасто потрапляють до поля зору дослідників.

ВИБРАНІ ДОКУМЕНТИ ДО БІОГРАФІЇ ІВАНА КАЛИНОВИЧА



Повідомлення в пресі про лекції Івана Калиновича у Бориславі. 1912 Ф. 57. Спр.1. Арк. 3


Книги, які Іван Калинович подарував Бібліотеці НТШ (нині у фондах ЛННБ України ім. В. Стефаника)


Іван Калинович – звичайний член НТШ. 1914. Ф. 57. Спр. 1. Арк. 6


Іван Калинович – секретар Державного Нафтового Комісаріату ЗУНР. 1919. Дрогобич
Ф. 57. Спр. 5. Арк. 1


Повідомлення про прибуття великого літака з 20 особами [від уряду ЗУНР, включно з Іваном Калиновичем] із Кам’янця-Подільського до Відня. 30 липня 1919
Ф. 57. Спр. 1. Арк. 10


Візитівки Івана Калиновича. Ф. 57. Спр. 15. Арк. 51, 52, 53


Калинович Іван. Записник. 1914–1920. Автограф
Ф. 57. Спр. 3. Арк. 37зв.–38


Шаповал Микита. Лист до Івана Калиновича. 27 березня 1920.
Відень. Автограф
Ф. 57. Спр. 257. Арк. 7, 8


Панкевич Климентина, книгарня НТШ у Львові.
Уповноваження Іванові Калиновичу продавати книжки НТШ. 1922
Ф. 57. Спр. 15. Арк. 32


Меженко Юр, директор УНІКу. Лист до Івана Калиновича про співпрацю.
8 квітня 1924. Київ. Ф. 57. Спр. 296. Арк 1. Оригінал


Карта Івана Калиновича – учасника Загального збору Товариства «Ревізійний Союз Українських Кооператив».1926. Ф. 57. Спр.15. Арк. 26


Карта Івана Калиновича – учасника Загального З’їзду Товариства «Просвіта» у Львові.
1926. Ф. 57. Спр.15. Арк. 28


Програма Міжнародного з’їзду бібліотекарів і любителів книги у Празі.
Іван Калинович дописав назву своєї доповіді (№ 16). 1926
Ф. 57. Спр. 814. Арк. 2 зв.


Посвідчення Івана Калиновича – учасника Міжнародного з’їзду бібліотекарів і любителів книги у Празі. 1926. Ф. 57. Спр. 814. Арк. 3


Львів, вул. Кохановського (нині – Костя Левицького), 43, де Іван Калинович із родиною прожив останні п’ять днів свого життя


Надгробна плита і хрест на могилі Івана Калиновича.
Львів, Личаківський цвинтар, поле 4. 2024 листопада 1


МАТЕРІАЛИ РОДИНИ ІВАНА КАЛИНОВИЧА



Повідомлення про дитячий з’їзд українських народних шкіл у Золочеві. 1924. У президії – Надія Калинович. Ф. 57. Спр. 1. Арк. 10


Квитанції про оплату навчання Надії та Мирона Калиновичів. 1923, 1925. Ф. 57. Спр. 15. Арк. 16, 21, 22


Калинович Євгенія. «Спис випожичених книжок»  Ф. 57. Спр. 778. Додаток. Арк. 2


Калинович Євгенія. Нотатки до бібліографічних картотек Івана Калиновича.1929, 1930,
б. д. Ф. 57. Спр. 778. Арк. 4-8


Калинович Євгенія. Лист до Івана Калиновича у Львові. 6 липня 1927. Бережани Ф. 57. Спр. 182. Арк. 2 зв.


Панкевич Климентина, книгарня НТШ у Львові. Лист до Євгенії Калинович із пропозицією продати «Польську бібліоґрафію» К. Естрайхера.
30 червня 1932. Ф. 57. Спр. 182. Арк. 17


БІБЛІОГРАФІЯ ПРАЦЬ ІВАНА КАЛИНОВИЧА




Примірник праці Івана Калиновича з відмітками цензури (з фондів ЛННБ України ім. В. Стефаника)


Останнє видання серії «Всесвітня бібліотека» Івана Калиновича


НОВІ НАДХОДЖЕННЯ ДО АРХІВУ ІВАНА КАЛИНОВИЧА



Українська Народня Република (Західна Область). Державний Секретаріат Заграничних Справ.
«Перепустка за границю» Івана Калиновича. 13 квітня 1919. Станиславів. Оригінал


Українська Народня Република (Західна Область). Державний Секретаріат Заграничних Справ.
Дипломатичний паспорт Івана Калиновича. 6 травня 1919. Станиславів. Оригінал


Грушевський Михайло. Лист до Івана Калиновича щодо видання праці «Бібліографія української соціольоґичної і соціалістичної літератури за рр. 1871–1920» (фрагмент).
19 березня 1921 р. Відень. Автограф. Ксерокопія


Умова між Осипом Назаруком та Іваном Калиновичем у справі публікації «Бібліоґрафії української політичної літератури» (фрагмент). 15 вересня 1921 р. Відень. Оригінал



Калинович Євгенія. Список бібліографічних видань Івана Калиновича, приготованих для Володимира Дорошенка. Автограф


Калинович Євгенія. Нотатки про перебування з донькою Надією і внуком Ігорем у таборах ДП. Автограф


Шанковська Марія. Лист із родоводом Калиновичів. Автограф. Фрагмент


Ярослав Сеник,
науковий співробітник відділу рукописів

Опубліковано Admistration в Без рубрики