Місяць: Жовтень 2022

Денис Іванович Зубрицький (1777 — 1862) — галицький учений, громадський діяч і бібліофіл (книжкова виставка online)

Денис Іванович Зубрицький

 

У 2022 р. виповнюється 245 років від дня народження
Дениса Івановича Зубрицького
однієї з найзнаковіших постатей українського національно-культурного руху Галичини першої половини XIX ст., письменника, громадського діяча, ученого широкого спрямування, історика, юриста, економіста, бібліофіла. Д. Зубрицький був членом Ставропігійського інституту, учасником національного відродження 1848—49 рр., співзасновником Головної Руської Ради 1848 р., активно співпрацював з національно-культурними та науковими товариствами.

 
 
Д. Зубрицький народився у селі Батятичі на Жовківщині, походив з давнього шляхетського українського роду. Ще під час навчання у Львівській гімназії працював в архіві м. Львова, де допомагав реєструвати міські й земські грамоти та акти. Після закінчення гімназії працював в магістраті містечка Березів (Сяноцький округ). Тоді ж з’явилися перші публікації Дениса Івановича на тему сільського господарства у львівських періодичних виданнях, у яких він пропагував передові методи рільництва, вказував на важливість агротехніки.


Rozmaitości. Pismo dodatkowe do «Gazety Lwowskiej». Lwów, 1821.  Саме у львівських часописах «Rozmaitości» i «Pielgrzym Lwowski» з’явились перші публікації Дениса Зубрицького

Rozmaitości. Pismo dodatkowe do «Gazety Lwowskiej». Lwów, 1821.
Саме у львівських часописах «Rozmaitości» i «Pielgrzym Lwowski» з’явились перші публікації Дениса Зубрицького


Різноплановою була діяльність ученого, зацікавився він також і юриспруденцією. У 1809-1812 рр. Денис Іванович працював у Краєвому суді м. Львова судовим перекладачем. В юридичній роботі та й науковій Д. Зубрицькому сприяли товариські відносини з Леопольдом фон Захер-Мазохом старшим, батьком відомого письменника, шефом поліції м. Львова.
У 20-х рр. уряд призначив Д. Зубрицького опікуном дітей графа Пінінського. На знак вдячності за зразкове господарювання у маєтку сиріт і відданість Д. Зубрицький одержав від родини Пінінських у подарунок село. Невдовзі Д. Зубрицький зі сім’єю туди переїхав і досліджував тему методів ведення раціонального сільського господарювання. Задовго до появи праць польських дослідників-агрономів, до виникнення агрономічних товариств у Кракові і Львові, Д. Зубрицький вже був ознайомлений з роботами А. Тедеші і Я. Бургера. Ці праці він переклав і опублікував, щоб зробити їх доступними для своїх земляків. Д.І. Зубрицький також публікував власні праці з агрономії, теоретичної економії, ведення сільського господарства.



У 1829р. Д. Зубрицький був обраний членом Ставропігійського інституту, де впорядковував історичні акти в архіві Інституту, які врятував від забуття. На основі опрацьованих документів вчений написав свою відому працю «Літопис Львівського Ставропігійського братства». Невдовзі (1830 р.) Д. Зубрицький очолив Ставропігійську друкарню. Під його керівництвом було надруковано багато церковних книг: Євангеліє, 1832; Часослов, 1837; Молитвослов, 1837; Трефологіон, 1841 та ін. Крім релігійних творів, виходило друком і багато іншої літератури. Тоді ж Д. Зубрицький пише історичні праці про початки книгодрукування в Галичині. У 1836 році була опублікована його праця «Historyczne badania o drukarniach rusko-słowiańskich w Galicyi», у якій він висвітлив просвітницькі заслуги Ставропігії для українців у Галичині.



У 1837 р. вийшло друком видання про історію Галицького князівства: «Rys do historii narodu ruskiego w Galicyi i hierarchii cerkiewnej w temże królewstwie». У Ставропігійському інституті, окрім архівом і друкарнею, вчений керував також бібліотекою та школою. Д. Зубрицький був одним з найбільш знакових і шанованих діячів у Ставропігії, користувався величезним авторитетом серед її членів. У 1927р., через багато років після смерті вченого, Правляча Рада Ставропігійського Інституту на своєму засіданні ухвалила рішення про урочисте відзначення 150-літнього ювілею Дениса Зубрицького.


Zubrzycki D. Rys do historyi narodu ruskiego i hierarchij cerkiewnej w temże Królestwie. Lwów, 1837. На примірнику цього видання, який зберігається у відділі рідкісної книги ЛННБУ ім. В. Стефаника, є дарчий напис Дениса Зубрицького Ґвальбертові Павліковському.

Zubrzycki D. Rys do historyi narodu ruskiego i hierarchij cerkiewnej w temże Królestwie. Lwów, 1837.
На примірнику цього видання, який зберігається у відділі рідкісної книги ЛННБУ ім. В. Стефаника, є дарчий напис Дениса Зубрицького Ґвальбертові Павліковському.


Ім’я Д.І. Зубрицького стало відомим серед вчених та громадських діячів. Він постійно листувався з представниками різних наукових товариств: київської Тимчасової комісії для розбору давніх актів, Краківського товариства наук та ін. Окрім листів, вчені також постійно обмінювалися книжками та сприяли виданню власних творів за кордоном.



Наприкінці 30-х років ХІХ ст. Д. Зубрицький працював над впорядкуванням львівського міського архіву, що і спонукало вченого до написання найважливішої його праці «Хроніка міста Львова». Над «Хронікою» автор працював впродовж чотирьох років і у 1844 р., завдяки сприянню Захер-Мазоха (свою вдячність якому автор висловив у присвяті), праця побачила світ накладом у триста примірників.


Zubrzycki D. Kronika miasta Lwowa. Lwów, nakładem autora, 1844.

Zubrzycki D. Kronika miasta Lwowa. Lwów, nakładem autora, 1844.


Відозва до руського народу / Зоря Галицька, 1848. Ч.1. 2 травня 1848 року у Львові було засновано Головну Руську Раду – першу українську легальну політичну організацію, яка представляла інтереси українців Галичини в уряді у Відні. Серед її засновників був і Денис Зубрицький. 10 травня члени новоствореної Руської Ради підписали «Відозву до руського народу», яка закликала українське населення до використання завойованих революцією демократичних свобод, утворення рад на місцях, мирних взаємин з польським населенням і наголошувала на відданості конституції. Рада зобов’язувалася дбати про поліпшення життя народу конституційним шляхом, захист його національних прав, розвиток національної культури, рівність духовенства різних конфесій.
Відозва до руського народу / Зоря Галицька, 1848. Ч.1.


2 травня 1848 року у Львові було засновано Головну Руську Раду – першу українську легальну політичну організацію, яка представляла інтереси українців Галичини в уряді у Відні. Серед її засновників був і Денис Зубрицький. 10 травня члени новоствореної Руської Ради підписали «Відозву до руського народу», яка закликала українське населення до використання завойованих революцією демократичних свобод, утворення рад на місцях, мирних взаємин з польським населенням і наголошувала на відданості конституції. Рада зобов’язувалася дбати про поліпшення життя народу конституційним шляхом, захист його національних прав, розвиток національної культури, рівність духовенства різних конфесій.

Впродовж життя Д. Зубрицький зібрав багату бібліотеку, якою неодноразово користувалися відомі діячі Я. Головацький, А. Петрушевич, І. Гушалевич, І. Шараневич, М. Малиновський. Бібліотека містила багато рідкісних видань, творів слов’янської літератури, праці з історії України-Русі, рукописів історичних документів (серед них і з ХІІ ст.), а також хроніки, збірники проповідей. Серед раритетів Євангелії з XV і XVI ст., примірник першого видання «Енеїди» І. Котляревського (1798 р.). Денис Іванович мріяв залишити свою книгозбірню у спадок синові, та, через передчасну смерть сина, частину своєї бібліотеки він подарував Львівському університетові і Ставропігійському інститутові. У 1858 р. Денис Зубрицький, опинившись у скрутному фінансовому становищі, змушений був продати більшу частину своєї бібліотеки колекціонерові графу В. Баворовському.



Творчість Д. Зубрицького не залишалася поза увагою дослідників, починаючи від прижиттєвих згадок і до нашого часу. Яскравим свідченням цього є багата література, присвячена його діяльності.



Анна Борис, завідувач сектору відділу рідкісної книги

Опубліковано root в Без рубрики