У стародрукованому фонді відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В. Стефаника зберігається чимала кількість цінних видань, серед яких особливу увагу привертають стародруки друкарні Києво-Печерської лаври могилянської доби.
Петро Могила (1596–1647) – нащадок роду молдавських господарів, митрополит Київський, Галицький та всієї Русі, архимандрит Києво-Печерської лаври, видатний реформатор освіти та української православної церкви. Неоціненною заслугою Петра Могили стало те, що завдяки йому було реформовано освіту духовенства, церковний обряд, а українська православна церква набула чіткої організаційної структури та була забезпечена високої якості церковно-теологічною літературою.
У науково-мистецькому середовищі Києво-Печерської лаври, Київської братської школи та Києво-Могилянського колегіуму утворився потужний осередок – гурток Петра Могили, або, як себе називали самі його учасники – Києво-Могилянський Атеней. Членами гуртка були, окрім самого Петра Могили, Тома Євлевич – ректор Київської братської школи; Атанасій Кальнофойський – письменник, чернець; Сильвестр Косов – письменник, богослов, згодом наступник Петра Могили на київській митрополії; Іларіон Денисович – ігумен Куп’ятицького монастиря, письменник; Ісайя Трофимович-Козловський – доктор богословія, ректор Києво-Могилянської колегії; Памво Беринда – визначний лексикограф, друкар, педагог, гравер, чернець Києво-Печерської лаври; Тарас Земка – ієромонах Києво-Печерської лаври, друкар, перекладач, освітній діяч, поет; Пилип Баєвський – поет, префект Києво-Могилянського колегіуму, єпископ; Йосип Калимон – поет; Павло Голодович-Остропольський – викладач Київського колегіуму та ін. Усі ці видатні діячі –однодумці Петра Могили, які залишили по собі вагомий пласт агіографічної та полемічної літератури, барокової поезії, науково-історичних розвідок, перекладів, тексти яких видавалися у друкарні Києво-Печерської лаври.
Архимандрит Петро Могила відіграв особливу роль у розвитку і діяльності друкарні Києво-Печерської лаври, яка була важливим інструментом для створення спільного комунікативного поля київської митрополії на всій території Речі Посполитої. Видавничий репертуар друкарні Києво-Печерської лаври охоплював релігійну, світську, полемічну літературу та навчальні посібники. Зберігаючи традиції своїх наставників Йова Борецького, Захарії Копистенського, Єлисея Плетенецького, Петро Могила вводив у загальний текст літургійних книг історичні відомості про давньоруських святих.
Видавничий репертуар друкарні Києво-Печерської лаври охоплював навчальні посібники, релігійну, світську та полемічну літературу. У фонді відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В. Стефаника зберігаються зразки практично усієї книжкової продукції друкарні Києво-Печерської лаври цього періоду. Численні провенієнції та маргінальні записи, залишені на сторінках стародруків попередніми власниками, є цінним джерельним матеріалом для вивчення шляхів побутування книжки та дослідження історії нашого регіону.
У 1628 р., невдовзі після обрання Петра Могили архимандритом Києво-Печерської лаври, друкарня видала в перекладі з грецької мови популярний у середньовіччі посібник з мистецтва управління державою – «Настанови Агапіта імператорові Юстиніану». Над перекладом тексту працював Петро Могила, а загалом виданням стародруку опікувався Памво Беринда. У тому ж році вийшов друком ще один переклад тексту «Поученія душеполезна различна к своим его учеником…» авторства авви Доротея (VI ст.), християнського святого родом з Палестини, його видання присвячувалося новообраному архимандритові Києво-Печерської лаври – Петру Могилі. На звороті титульного аркуша вміщено герб роду Могил та вірш «На пресвітлий герб…», авторства Тараса Земки.
Однією з найважливіших літургійних книг, виданих у друкарні Києво-Печерської лаври початкового періоду діяльності архимандрита, був «Служебник» (1629 р.). Тексти до цього видання на основі грецьких першоджерел редагував сам Петро Могила. Тарас Земка написав передмову, яка є ґрунтовним науковим трактатом про літургію. «Служебник» був схвалений до друку і використання під час богослужінь на київському соборі митрополитом Йовом Борецьким. У тому ж 1629 р. друкарня Лаври видала «Номоканон» з передмовою Петра Могили та «Акафісти».
У 1631 р. вийшла друком «Тріодь цвітна», передмови до книги написали Петро Могила і Тарас Земка. Стародрук містить пояснення ваги та значення церковних гімнів, нарис про їхній історичний розвиток. Видання ілюстроване гравюрами на біблійну тематику.
За ініціативи Петра Могили у 1635 р. вийшли друком дві праці Сильвестра Косова – звіт про роботу київських та вінницьких шкіл «Exegesis» та польськомовний варіант давньоруського Печерського Патерика «Paterikon». У кінці книги вміщено трактат «Chronologia o prawosławnych metropolitach ruskich…», у якому подані докладні історичні відомості про православних київських митрополитів від часів хрещення Русі до Петра Могили.
У 1636 р. у лаврській друкарні було надруковано «Trigonus radości…» – панегірик на честь приїзду до Києва білоруського шляхтича, підкоморія мстиславського Богдана Стеткевича. Хвалебні вірші написані від імені його сина, студента Колегіуму, Михайла Стеткевича, «працею і наглядом» Павла Остропольського, викладача Києво-Могилянського колегіуму.
«Євангеліє учительне», надруковане у 1637 р. за розпорядженням і з благословення Петра Могили, де канонічний текст доповнений його роз’ясненнями. Текст Євангелія, перекладений з церковнослов’янської на давню українську мову відомим письменником, церковним діячем Мелетієм Смотрицьким, взято з видання друкарні Віленського братського Святодухівського монастиря (Єв’є, 1616).
«Тератургіма», видана у 1638 р., написана на доручення Петра Могили. Як і в «Патериконі» Сильвестра Косова, в «Тератургімі» зібрано свідчення про чуда, які відбувалися в Печерському монастирі і обох святих печерах. Також до видання увійшли записи самого Могили з рукописного збірника оповідань. У «Тератургімі» зібрано чимало матеріалу з історії Києва та Києво-Печерського монастиря. У тому ж році вийшов друком «Parergon cudow», текст до якого був складений за дорученням Петра Могили ігуменом Куп’ятицького монастиря Іларіоном Денисовичем. Видання оздоблене гравюрою із зображенням чудотворної ікони Куп’ятицької Божої Матері.
1639 р. – друге перевидання «Служебника», до якого Петро Могила написав передмову, де, окрім іншого, пояснює причини, які спонукали його перевидати Служебник, а також вказує, які саме зміни було внесено до цього видання.
У 1640 р. надруковано «Тріодь пісну» за наставництва Петра Могили. Книга присвячена Федору Проскурі-Сущанському – представникові давнього українського шляхетського роду. Окрім передмови-присвяти на його честь, перед основним текстом надрукована друга передмова П. Могили до читача, що містить міркування про високі моральні якості людини та сутність християнського посту. Для титульного аркуша було використано форту з Тріоді цвітної (1631р.). Згодом, у 1643 р. у друкарні Києво-Печерської лаври видано «Полуустав, або Правила істинного життя християнського…».
У 1644 р. вийшов друком польською мовою полемічний твір «Літос, або Камінь з пращі правди…». На титульному аркуші як автор зазначений Евзебій Пімин, який, як встановив у 1672 р. Йоаникій Галятовський, є псевдонімом Петра Могили.
У 1645 р. видано українською та польською мовами «Катехизис, або Собраніе короткой науки о артикулах віри православно-кафоліческой» на доручення П. Могили.
У грудні того ж року в друкарні Лаври до дня народження митрополита Петра Могили був виданий панегірик латинською мовою, автором якого є Теодозій Баєвський. Після тексту панегірика надруковано оповідання «Felix cometa…» (Щаслива комета після дня народження Петра Могили), де поява комети попереджає не про трагічну, а про радісну подію, що провіщає зміни на краще.
16 грудня 1646 р., незадовго до смерті митрополита, вийшла друком книга, відома під назвою Великий Требник Петра Могили. Автором українською мовою передмови та розгорнутих богословських коментарів до кожного розділу був сам Петро Могила. Митрополит не лише самостійно правив тексти, звіряв їх з оригіналами, упорядковував ілюстрації, що мали національний характер, а й брав безпосередню участь у друкуванні книги. Видання складається з трьох частин. На початку книги надрукований вірш на герб роду Могил українською мовою. У «Требнику» П. Могила унормував і кодифікував усі приписи для кліру, за якими потрібно здійснювати Літургію. Книга містить українські православні обряди, значна частина яких не мала аналогів в богослужіннях в інших країнах. Це величезний корпус, що залишався найповнішим літургічним збірником на довгий час. «Требник» містить окрім служб і чинів церковно-слов’янською мовою, коментарі та пояснення переважно українською мовою.
1 січня 1647 р. Петро Могила помер. Згодом у друкарні Києво-Печерської лаври було надруковано одну з поховальних проповідей, яку виголосив вихованець Колегії – Йосип Калимон.
Період, коли жив і творив Петро Могила, вчені описали під назвою «могилянська доба». Митрополит Петро Могила увійшов в історію як визначний культурний діяч: засновник Київської колегії, меценат мистецтва, ініціатор відбудови старовинних київських храмів, проповідник, письменник, публіцист і майстерний наставник друкарні Києво-Печерської лаври.
Підготувала
Анна Борис, зав. сектору відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В.Стефаника
