Книжкові виставки


Виставка, присвячена 150-річчю від дня народження Кирила Студинського

Кирило Студинський – філолог-славіст, літературознавець, мовознавець, фольклорист, письменник, громадський діяч.

Доктор філософії (1894), академік Всеукраїнської академії наук (1924.), голова Наукового товариства ім. Шевченка у Львові (1923–1932).


У виставковій залі Бібліотеки розгорнута книжкова виставка, присвячена 150-річчю від дня народження Кирила Студинського (1868–1941).

Ім’я Кирила Студинського добре відоме у науковому світі. Його дослідницький діапазон охоплював загальне мовознавство, слов’янську філологію, українську літературу, історію національного руху, історію і філософію християнства, патрологію (вивчення творів Отців Церкви) тощо. Вагомим внеском у розвиток книгознавства стало дослідження кириличних стародруків, зокрема, цьому питанню присвячена праця вченого «Адельфотес», граматика видана у Львові в р. 1591: студія літературно-язикова [Львів, 1895], яка експонується на виставці. До уваги читачів також представлено «Літературні замітки» (Львів,1901), працю К. Студинського «До історії взаємин Галичини з Україною» (Львів,1906), дослідження «Польські конспірації серед руських питомцїв і духовеньства в Галичинї в роках 1831 – 46 – Львів» (Львів,1908).

Накладом Наукового товариства ім. Шевченка Кирило Студинський опублікував дослідження середньовічного письменництва, як-от: «Пам’ятки полемічного письменства» [Львів,1906], «Аnтіграфи», полємічний твір Максима (Мелетія) Смотрицького з 1608 р. : студії» (Львів,1925). Також читач може ознайомитися зі студією «Копітар і Зубрицький» (Львів, 1918), видання «Причинки до історії унії» (Львів, [Б.р.]).

Визначну роль у суспільно-громадському житті Галичини відіграла діяльність Кирила Студинського як одного з керівників Християнсько-суспільної партії, співредактора її друкованого органу – часопису «Руслан», члена товариства «Просвіта» й редактора його видань (1903–1906), члена Крайової шкільної ради (1905–1914), голови Учительської громади (1916–1920), голови Національної ради (1921–1922).

Одним з напрямів наукової діяльності Кирила Студинського було дослідження українського національного відродження в Галичині у другій половині ХІХ ст. На виставці представлені праці: «Кореспонденція Якова Головацького» (Львів,1909), «Ґенеза поетичних творів Маркіяна Шашкевича» (Львів,1910), «Карло Яромір Ербен і Яків Головацький» (Львів,1935).

Увагу читачів привернуть дослідження вченого епістолярної спадщини видатних діячів української культури, урядових матеріалів, зібраних у різних архівах та бібліотеках, спогадів сучасників. Це, зокрема, збірники: «Матеріяли до історії культурного життя в Галичинї в 1795–1857 рр.: замітки й тексти» (Львів,1920), «Галичина й Україна в листуванні 1862–1884 рр.: матеріали до історії української культури в Галичині та її зв’язків з Україною» (Харків; Київ,1931), «Галичани в гостині у Мих. Максимовича 1872 р.» (Львів,1935), «Остап Ніжанківський у моїх спогадах» (Львів,1937).

Окремий розділ книжкової експозиції присвячено виданням про життя та діяльність Студинського. Це, зокрема, монографія А. Кліша «Кирило Студинський: життя та діяльність» (Тернопіль, 2011), розвідка Є. Дороша та В. Слюзара «Кирило Студинський: документи, спогади, світлини» (Тернопіль, 2008), книга У. Єдлінської «Кирило Студинський, 1868–1941 : життєписно-бібліографічний нарис» (Львів, 2006), дослідження Ф. Колесси «Академік Кирило Студинський про вплив усної словесности на поетів українського літературного відродження» (Львів,1930), розвідка І. Свєнціцького «Загальна характеристика наукової діяльности академіка Кирила Студинського» (Львів, 1928).

 


Виставка до 165-річчя від дня народження Михайла Павлика

У виставковій залі Бібліотеки експонується книжкова виставка, присвячена 165-річчю від дня народження Михайла Павлика – відомого суспільно-політичного та громадського діяча, публіциста, письменника, перекладача, вченого, редактора, видавця, який залишив значну наукову, літературно-критичну та художню спадщину.

Це історичні та публіцистичні статті, поетичні та прозові твори, переклади з багатьох іноземних мов.
На виставці представлені його оповідання (Чернівці, 1909), «Твори» (упорядкування, вступна стаття, підготовка текстів та примітки П. Й. Ящука; Київ, 1959), книга «Михайло Павлик. Проза, публіцистика, листування : (з маловідомої спадщини)» (Львів, 1995).
Експоновано також видання «Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895)» (зладив Михайло Павлик ; видав Лев Когут; Чернівці, 1910–1912), «Народні пісні в записах Михайла Павлика» (упорядкування і примітки О. І. Дея та В. А. Качкана ; вступна стаття О. І. Дея; Київ, 1974)
М. Павлик тісно контактував з І. Франком. Першою їхньою спільною роботою було редагування науково-літературного журналу «Друг» – органу демократичної молоді Західної України. Продовжуючи традиції «Громадського друга», М. Павлик разом з І. Франком видавали часописи «Дзвін» і «Молот». Окрім цих часописів, на виставці експонується громадсько-політичний часопис «Народ», що виходив у Коломиї впродовж 1890–1895 рр. за редакцією М. Павлика. До уваги відвідувачів книжкової експозиції – журнал «Друг» за 1874р., де надруковано перший поетичний твір М. Павлика «Прийди, весно!». Покладений на ноти Віктором Матюком, вірш став популярною піснею, яку виконували в Галичині.
У цьому ж часописі за 1878 р. надруковані оповідання М. Павлика «Юрко Куликів», «Ребенщукова Тетяна» та «Пропащий чоловік».
Експоновано також 4-томне дослідження «Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну словесність і письменство» (У Львові, 1899–1907 рр.), яке підготував і видав М. Павлик, кілька томів листування М. Драгоманова з передовими представниками науки, літератури, мистецтва, зокрема з І. Франком, М. Бучинським, Лесею Українкою, дослідження «Михайло Петрович Драгоманов: 1841-1895. Його юбілей, смерть, автобіографія і спис творів» (уклав і видав М. Павлик; Львів, 1896),
«Пам’яті Михайла Драгоманова» (1902), «Михайло Драгаманов. Єго роль в розвою України» (1907), «Михайло Драгоманов як політик» (1911). На виставці є також розвідка М. Драгоманова «Пропащий час : українці під Московcьким царством (1654–1876) // (з передмовою Михайла Павлика ; Львів, 1909) та ін.
Чимало рецензій, відгуків написав М. Павлик на твори І. Франка. На виставці представлена ґрунтовна бібліографічна праця «Спис творів Івана Франка за перше 25-ліття його літературної діяльності, 1874–1898. На пам’ять його ювілею 30.ІХ.1898» (Львів, 1898).
Окремий розділ експозиції присвячено розвідкам сучасних літературознавців про діяльність видатного громадського та політичного діяча, як-от монографія П. Шкраб’юка «Ми, українські радикали…» (Львів, 2012), розвідка Л. Приймак «Михайло Павлик – літературний критик і перекладач» (Івано – Франківськ, 2003), два видання Г. Єрушевича та Я. Мельника «Світогляд М. Павлика» (Івано-Франківськ, 2004) та хрестоматія–антологія «Ідейна спадщина Михайла Павлика» (Івано-Франківськ, 2014) тощо.

 


Виставка, присвячена найвідомішому твору Івана Котляревського — «Енеїда»

У виставковій залі Бібліотеки експоновано книжкову виставку, присвячену найвідомішому твору Івана Котляревського — «Енеїда».

Це була перша друкована українська книга, написана живою народною мовою, що своєю появою стверджувала початок нового етапу розвитку нашої літератури. Над «Енеїдою» І. Котляревський працював близько 30 років (з перервами). Три перші частини вийшли друком у 1798 р., четверта — в 1809 р., п’ята — в 1822 р.; повністю твір завершено 1826 р., а видано в 1842 р., після смерті письменника.
До уваги відвідувачів виставки – видання «Енеїди» І. Котляревського різних років: «Енеида» (Санктпетербургъ, 1808); «Виргиліева Энеида» (Санктпетербургъ, 1809); «Вергілієва Енеїда на українську мову перелицьована» (Києв, 1886); «Енеїда» (Київ, 1931); «Енеїда» (Львів, 1936); «Вергілієва Енеїда» (Київ, 1936); «Енеїда» (Київ, 1944, 1955, 1962, 1969, 1970, 1989, 1994, 2012, 2013); «Енеїда» (Рівне, 1998); «Енеїда» (Торонто, 2004); «Енеїда» (Харків, 2006, 2008, 2011); «Енеїда» (Тернопіль, 2018).
Експоновано також дослідження історії написання «Енеїди» та її впливу на сучасну українську літературу: Житецький П. «Энеида Котляревскаго и древнѣйшій списокъ ея въ связи съ обзоромъ малорусской литературы XVIII вѣка» (Кіевъ, 1900); Гординський Я. «Причинки до студий над “Енеїдою” І. Котляревского» (Коломия, 1907); Житецький П. «Енеїда Котляревського в звязку з оглядом української літератури XVIII століття» (Київ, 1919); Єнсен А. «Перелицьована Енеїда Котляревського» (Перемишль, 1921); Марковський М. «Найдавніший список “Енеїди” І. П. Котляревського й деякі думки про генезу цього твору» (Київ, 1927); Ващенко В. «Лексика “Енеїди” І. П. Котляревського : покажчик слововживання» (Харків, 1955); Плющ П. «Мовні засоби гумору в “Енеїді” І. Котляревського : спецкурс» (Київ, 1959); Шевчук В. «”Енеїда” Івана Котляревського в системі літератури українського бароко : розмисел» (Львів, 1998); Неборак В. «Перечитана “Енеїда”: спроба сенсового прочитання “Енеїди” Івана Котляревського на тлі зіставлення її з “Енеїдою” Вергілія» (Львів, 2001); Шковира Ю. «Нова Енеїда: Гумористична точка зору на новітню історію» (Дніпропетровськ, 2002); Бевз Г. «Енеїда : перелицьована втретє» (Київ, 2012); «Проект Енеїда : візуальна історія легендарної поеми» (Київ, 2017).


Виставка, присвячена Денису Лукіяновичу

У виставковій залі Бібліотеки експонується книжкова виставка, присвячена Денисові Лукіяновичу (1873–1965) – українському письменникові, літературознавцю, публіцисту.

Денис Лукіянович народився 13 вересня 1873 р. в селі Городниця (тепер Гусятинського району Тернопільської області). Навчався в Станіславській цісарсько-королівській гімназії. Був активнимим організатором таємного гуртка «Поступ», у якому гімназисти читали й обговорювали твори соціалістів та позитивістів. Згодом учасники гуртка налагодили особисті контакти з Іваном Франком та Михайлом Павликом. Але 1890 року адміністрація припинила діяльність гуртка, а Дениса Лукіяновича разом із Михайлом Яцковим виключили з гімназії.

Майбутній письменник зумів скласти іспити на атестат зрілості (матуру) екстерном. Відтак працював приватним учителем. 1894 р. став секретарем громадсько-політичного часопису «Народ», що виходив у Коломиї у 1890–1895 рр. за редакцією Михайла Павлика.

1907 р. закінчив юридичний факультет Львівського університету, а згодом – філософський факультет Чернівецького університету. 1939 р. Денис Лукіянович став викладачем Львівського університету, де читав лекції з української мови, спецкурси про Івана Франка – перекладача та про творчість Василя Стефаника. Заснував і редагував серію книг «Універсальна бібліотека». У радянському дискурсі письменника сприймали суперечливо: від 1939 р. влада всіляко виявляла пошану до його особи, водночас вилучаючи з бібліотек його твори.

До уваги відвідувачів книжкової експозиції – твори Дениса Лукіяновича : «Повісті» (Львів, 1990), «Вибрані твори» (Київ, 1973), біографічна повість «Франко і Беркут» (Київ, 1956), видання «Гість із Запоріжжя» (Львів, 1925), розвідка «Про житє Тараса Шевченка» (Львів, 1914), наукове дослідження «Маківка – гора стрілецької невмирущої слави» (Львів, 2005) та ін.

 


Виставка, присвячена 135-річчю від дня народження Івана Кревецького

У виставковій залі Бібліотеки експонується книжкова виставка, присвячена 135-річчю від дня народження Івана Кревецького (1883–1940) — українського історика, журналіста, книгознавця, бібліотекаря, бібліографа, громадського діяча.

До уваги відвідувачів книгозбірні представлені праці вченого, розвідки про творчість та життєвий шлях дослідника. Сфера наукових зацікавлень І. Кревецького різноманітна та багатогранна. На виставці експонується дослідження «Галичина в другій половині XYIII ст. Огляд нових видань» (Львів, 1909) та монографія «Руська самооборона на галицько-угорськім пограничу 1848–1849» (Львів, 1912),

Вагомою складовою наукової діяльності І. Кревецького було, зокрема дослідження історії книгодрукування в Україні. На виставці експонується видання «Початки преси на Україні 1776–1850» (Львів, 1927), «Часописи Поділля : історико–бібліоґрафічний збірник з нагоди 150-ліття першої ґазети на Україні (1776–1926 ) та 10-ліття існування УСРР» (Вінниця, 1927–1928; у співавт.), «Перша газета на Україні» (Київ, 1927), «Часописи Галицького Поділля : історично-бібліоґрафічні матеріяли з р.р. 1882 – 1927» (Вінниця, 1928). Експонується видання «Бібліотека Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові (Львів, 1923)», «Перша бібліотека на Україні в 900-ті роковини її заснування 1037–1937» (Львів, 1937)/

Дослідник також аналізував актуальні проблеми історіографії, трактуючи історичні події минулого. З-під пера І. Кревецького вийшли численні наукові та науково-популярні праці: монографії, статті, нариси, есе, рецензії, хронікальні замітки. На виставці експоновано видання «Справа поділу Галичини в рр. 1846–1850» (Львів, 1910), «Галичина і Росія. Кілька історичних пригадок» (Львів, 1914). Зазначимо, що у відділі рідкісної книги Бібліотеки зберігаються видання «Аграрні страйки і бойкоти у Східній Галичині в 1848–49 рр.» (Львів, 1906), «Помічні днї. Причинки до історії панщини в Галичинї в XIX в.» [Львів], [б. р.], «До історії органїзовання національних гвардій в 1848 р. (Польська “нелєгальна” гвардія в Станїславові)» [Б. м.], [б. р.] та ін.

Під керівництвом І. Кревецького Бібліотека Наукового товариства імені Шевченка, яку він очолював упродовж 25 років, стала найповнішою книгозбірнею українських книг, часописів та інших друків, а також видань про Україну іноземними мовами. До уваги відвідувачів представлено низку видань, які розкривають різноманітні наукові інтереси вченого, містять спогади про нього, зокрема монографічне дослідження В. Качкана «Хай святиться ім’я твоє. Українознавство та пресологія (XIX–перша половина XX ст. –кн. 3) «(Львів, 1998)», праця Ф. Стеблія «Іван Кревецький—історик-державник (Львів, 2003), бібліографічний покажчик У. Яворської «Іван Кревецький (1883–1940) (Львів, 2008), автореферати дисертаційних досліджень У. Яворської, Н. Гірної, Л. Федунишин.

 


Виставка, присвячена 180 – річчю від дня народження Івана Нечуя-Левицького

«Іван Левицький – се великий артист зору, колосальне, всеобіймаюче око України»

І. Франко

«Писати треба так, як люди говорять.»

І. Нечуй – Левицький

У виставковій залі Бібліотеки експонується книжкова виставка, присвячена 180 – річчю від дня народження Івана Нечуя-Левицького (1838 – 1918), видатного українського прозаїка, письменника, перекладача.

Іван Нечуй-Левицький є класиком української літератури, автором визнаних літературних шедеврів.

На виставці представлено твори І. Нечуя-Левицького: «Микола Джеря» (Львів, 1927, 1948, 2014; Нью-Йорк, 1971), перевидання повісті «Кайдашева сім’я» (Вінніпег, 1917; Київ, 2006, 2009, 2011 ,2017; Донецьк, 2007; Харків, 2008; Тернопіль, 2017), повість «Бурлачка» (Київ, 1983), драматична поема «Бояриня» (Київ, 1997), повість – хроніка «Старосвітські батюшки та матушки» (Київ, 1985), повість «Хмари» (Харків, 2008; Вінніпег, 1952), книга «Над Чорним морем» (Харків, 2008), а також історичні романи «Князь Єремія Вишневецький. Гетьман Іван Виговський» (Київ, 1991, 2008) : казка «Запорожці» (Харків, 2008) та ін. До уваги читачів представлено зібрання творів письменника

Зацікавленість поціновувачів творчості І. Нечуя-Левицького викличе передрукована богословська дисертація «Спростування новітніх раціоналістичних думок про лице Ісуса Христа» (Черкаси, 2013). книга «Татари і Литва на Україні» (Київ, 1876) та ін.

І. Нечуй – Левицький першим з українських письменників використовував новаторські прийоми і методи у своїй творчості та відкрито виступав проти русифікації України. На виставці представлено дослідження І. Приходько «Українська ідея у творчості І. Нечуя-Левицького» (Львів, 1998).

Експоновано також нарис письменника «Світогляд українського народу : ескіз української міфології» (Київ, 1992,2003) в якому І. Нечуй – Левицький викладає свій досвід осягнення світогляду нації, співвідношення в ньому народних традицій, віри, науки, філософії, історії.

І. Нечуй – Левицький увійшов в історію літератури і як перший перекладач Біблії українською мовою (спільно з П. Кулішем та І. Пулюєм. Письменник хотів, щоб український варіант Біблії був перевиданий, оскільки, на його думку, редактори засмітили текст діалектизмами і русизмами. Але видання українського тексту Біблії і продаж його в Росії були заборонені духовної цензурою.У відділі україніки Бібліотеки зберігається видання «Святе письмо Старого і Нового Завіту / [пер. П.О. Кулїша, І.С. Левицького, І. Пулюя]» (Ню Йорк ; Лондон, [1957])

Один з розділів книжкової експозиції присвячений виданням про життя та творчість видатного українського письменника. Це книга В. Власенка «Художня майстерність І. С. Нечуя-Левицького» (Київ, 1980), видання Р. Івченка «Іван Нечуй-Левицький : нарис життя і творчості» (Київ, 1980) , дослідження А. Калинчук «Історичні романи І. Нечуя-Левицького : особливості поетики» (Київ, 2012), розвідки С. Хавруся «Любов і мрії мудрого Нечуя» (Черкаси,2013) та «Стеблівcьке диво : літературно-краєзнавчі розвідки» (Черкаси, 2014) та ін.

 


Виставка, присвячена вшануванню пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років

До вісімдесят п’ятих роковин вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 рр. у читальній залі імені Мар’яна та Тетяни Антоновичів книгозбірні розгорнуто книжкову виставку «День пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років».

За останні роки з’явились сотні нових видань. У другому випуску бібліографічного покажчика «Голодомор в Україні 1932–1933 рр.» (Одеса, 2008) зафіксовано понад шість тисяч позицій.

Увазі читачів запропоновано низку видань, які розкривають причини, перебіг, масштаби та наслідки страшної трагедії українського народу, зокрема збірник у двох книгах «Портрет темряви: свідчення, документи і матеріали» (Київ-Нью-Йорк, 1999), який висвітлює спланованість, механізм, авторство геноциду XX століття українського народу за національною ознакою.

Найповніше тематичне зібрання автентичних джерел з історії українського голодомору зібрано у виданні «Голодомор 1932–1933 років в Україні: документи і матеріали / упорядник Р.Пиріг» (Київ, 2007), у якому подані унікальні щоденникові записи очевидців.

На архівних документах Державного архіву м. Києва ґрунтується видання «Голодомор 1932–1933 рр. в Києві: факти, події, свідчення» (Київ, 2008). Документи, які зберігались в радянських органах державної безпеки під грифами секретності і були недоступними для дослідників, представлені у виданні «Розсекречена пам’ять: Голодомор 1932–1933 років в Україні в документах ҐПУ–НКВД» (Київ, 2008) і є свідченням здійснення органами держбезпеки масових політичних репресій, у тому числі з метою приховування правди про Голодомор.

Видання «Голодомор 1932–1933 років в Україні: злочин влади – трагедія народу: документи і матеріали» (Київ, 2008) підготовлено на матеріалах з фонду ЦК Компартії України, що зберігаються у Центральному державному архіві громадських об’єднань України. Майже всі документи опубліковані вперше і є унікальним джерелом для вивчення Голодомору 1932–1933 рр. в Україні як геноциду проти українського народу.

Спираючись на архівні фонди України та Росії, опубліковані збірники документів і матеріалів, пресу тих років, а також на листування іноземних дипломатів, автори книги Марочко В., Мовчан О. «Голодомор 1932-1933 років в Україні: хроніка» (Київ, 2008) відтворили трагічне лихоліття 1932–1933 рр.

Матеріали збірника Капустян Г. Т. «Пам’ять 33-го кличе молодих: сповіді свідків і слово історика» (3-тє вид., Кременчук, 2017) окреслюють концепцію геноциду голодом в українському селі, основу якої становив національний чинник.

Складні правові аспекти Голодомору 1932–1933 років в Україні, а саме: методологія його правової оцінки, історико-правовий аспект Голодомору, питання правової кваліфікації Голодомору як геноциду, визначення суб’єктів злочину та потерпілих від нього, а також відповідальності за Голодомор 1932–1933 рр. розглядаються у виданні «Голодомор 1932-1933 років в Україні як злочин геноциду згідно з міжнародним правом» (Київ, 2016).