Книжкові виставки


Видатний галицький бібліограф  Іван Левицький 

Виставку до 170-х уродин галицького бібліографа, письменника, публіциста Івана Левицького розгорнуто у Львівській національній науковій бібліотеці України ім.В.Стефаника, у читальному залі відділу бібліотекознавства.

Іван Левицький народився 6 (18) січня 1850 року в селі Берлоги (нині Рожнятівського району Івано-Франківської області). Навчався у Станіславівській гімназії, звідки його забрали до австрійської армії. 1871 року у Будапешті склав екзамени на атестат зрілості, згодом поступив на філософський факультет Віденського університету. Спочатку І.Левицький належав до галицьких «москвофілів», потім приєднався до «народовців». Основною справою його життя завжди була бібліографія, якою він зацікавився у 1877 році. У 1909 році очолив Бібліографічне товариство імені Тараса Шевченка. І.Левицький активно співпрацював з багатьма галицькими періодичними виданнями, був редактором газет та журналів, писав про історію українського шкільництва в Галичині, популярні історичні оповідання, останні – публікував під псевдонімом Іван з Берліг, укладав календарі.

Найголовніші праці бібліографа І.Левицького: «Галицко-русская  библиография ХІХ столетия» (т.1-2, 1888-95); «Українська бібліографія Австро-Угорщини» (т. 1-3, 1909-11), «Галицько-руська бібліографія за роки 1772-1800» (1903); «Реєстр наукових і літературних праць професора Михайла Грушевського» (1906) та інші. І.Левицький зібрав колосальні матеріали про 2000 діячів, праці яких зберігаються у відділі рукописів ЛННБ України ім.В.Стефаника.

Твори І.Левицького мали схвальні відгуки в українській, російській та польській пресі, їх високо оцінено в «Енциклопедичному словнику Брокгауза і Єфрона» та в праці О.Пипіна «История русской этнографии».

З 1879 року і до кінця свого життя І.Левицький працював дрібним урядовцем у різних страхових товариствах Львова. Відійшов у вічність 30 січня 1913 року, похований на Личаківському кладовищі.

На виставці у Бібліотеці представлено частину доробку вченого, зокрема двотомне  видання «Галицко-руская библіографія XIX-го столѣтія съ увзглядненіемъ рускихъ изданій появившихся въ Угорщинѣ и Буковинѣ (1801-1886)»; тритомна праця «Українська бібліоґрафія Австро-Угорщини за роки 1887-1900»; «Галицько-руська бібліографія за роки 1772-1800» та ін. Життєвий та творчий шлях науковця розкривають численні розвідки у довідково-енциклопедичних та монографічних виданнях, зокрема це нарис Гуменюка М. П. «І. О. Левицький», надрукований на сторінках видання цього ж автора «Українські бібліографи XIX- початку XX століття» (Харків, 1969); праці вміщені у збірнику  «Іван Омелянович Левицький : збірник наукових праць» (Львів, 2002 р.) – Вальо М. А. «Фундатор української бібліографії», Кульчицької Т. Ю. «Іван Омелянович Левицький (1850-1913) на тлі епохи», Баб’яка П. Г. «Іван Омелянович Левицький як журналіст, письменник, перекладач і видавець» та ін., а також статті в довідково-енциклопедичних виданнях – «Енциклопедія Львова», «Енциклопедія історії України», «Українська журналістика в іменах», «Енциклопедія українознавства» та інші матеріали.


Книжкова виставка  Василь Симоненко – світлий талант, трагічна доля» до 85-х уродин письменника 

У виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника розгорнуто книжкову експозицію, присвячену 85-річчю від дня народження письменника Василя Симоненка (1935 – 1963).
Олесь Гончар нарік В.Симоненка «витязем молодої української поезії», а Василь Стус сказав, що «на голос Симоненка, найбільшого шістдесятника із шістдесятників, поспішала молодь. Час поспішав так само».

Виходець із Полтавщини, Василь Симоненко почав активно віршувати під час навчання у Київському університеті. Правда, за життя поета вийшла друком лише його одна збірка «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій та Лоскотон» (1963).

Вже у той час почали набувати великої популярності його самвидавні твори, що поклали початок українському рухові опору 1960-1970 років. У них звучала сатира на деспотичний радянський лад, таврування російського великодержавного шовінізму, але домінувала – любов до України. Самвидавною творчістю В.Симоненко, за визначенням сучасної критики, увійшов в історію української літератури, як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України другої половини ХХ століття.

Один із найвідоміших його віршів «Лебеді материнства», присвячений синові, покладений на крила музики А.Пашкевичем, став популярною піснею й водночас – заповітом власному народу: «Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину». Саме ці слова викарбувані на пам’ятникові В.Симоненка у Черкасах, на місці його вічного спочинку.

На виставці у Бібліотеці експонуються вже раритетні прижиттєві видання творів Василя Симоненка, а також пізніші видання, зокрема книга його новел «Вино з троянд», що побачити світ 1965 року у серії «На добрий вечір» у Львівському республіканському видавництві «Каменяр»; поетичне «Вибране» «Лебеді материнства», яке вийшло друком 1981 року, аж через 15 років після попереднього «Вибраного»; до слова, передмову до «Лебедів материнства» Олеся Гончара «Витязь молодої української поезії» було опубліковано 10 років перед тим у його книзі «Про наше письменство»; а також – найновіші видання творів В.Симоненка, літературознавчі та біографічні матеріали, книги споминів.

Слід згадати й про приїзд Василя Симоненка до Львова 1962 року на «День поезії», що дало імпульс до написання ним вірша «Український лев»:

Бубнявіють думки, проростають словами,

Їх пагіння бринить у завихренні днів –

Цілий тиждень живу і ходжу між левами,

Недаремно ж і місто взивається Львів.

Є міста-ренеґати, є просто байстрята,

Є леви, що мурликають, наче коти, –

Божевільно байдуже облизують грати,

І пишаються з власної сліпоти.

Але думать про них я сьогодні не хочу,

Бо мені, видно, трішечки повезло –

Я побачив у Львові Міцкевича очі,

Кривоносові плечі й Франкове чоло.

Сивий Львове! Столице моєї мрії,

Епіцентр моїх радощів і надій!

Вибухає душа – я тебе зрозумію.

Але Львове, хоч трішки мене зрозумій.

Я до тебе прийшов із захопленням сина.

Од степів, де Славута легенди снує,

Щоби серце твоє одчайдушно левине

Краплю сили хлюпнуло у серце моє!

 

 


Тематична книжкова виставка “ВАСИЛЬ СТУС — ПОСТАТЬ НАД ПЛИНОМ ЧАСУ”

6 січня 1938 року, на самий Святвечір, народився Василь Стус — видатний український поет XX століття, перекладач, прозаїк, мислитель, літературознавець, правозахисник, борець за незалежність України у XX столітті.

Він — один із найактивніших представників українського дисидентського руху. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1991), Герой України (2005, посмертно).
За власні переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури, рідної мови Василь Стус зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув 4 вересня 1985 року.

Ось що сказав про Василя Стуса український релігійний діяч, патріарх-предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Любомир Гузар:  «Справжні велети духу спроможні бути вільними і в невільній державі. Василь Стус навіть за ґратами лишався вільною людиною, саме тому його смерть у неволі перетворилася на безсмертне утвердження справжньої свободи. Власне, наявність таких людей —дозволяла вважати наш народ волелюбним».

Майже 60 видань, експонованих на виставці (українських і зарубіжних), розкривають многотрудний життєвий шлях Василя Стуса, а також показують його значний творчий доробок, зокрема, як поета-новатора, який органічно поєднав традиції українського красного письменства та європейської літератури. Віддаючи перевагу верліброві, він творив поезію, яка характеризується ліричністю, мелодійністю, її основу становить усвідомлення внутрішньої свободи, готовності до боротьби за кращу долю народу і України.

Ці його поетичні рядки — своєрідне гасло життя поета-мученика:

Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,
сталить твій дух — тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб’є з власної тропи.
На ній і стій, і стрій — допоки скону,
допоки світу й сонця — стій і стій.
Хай шлях — до раю, пекла чи полону —
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.

 


Книгозбірня «Студіону» у фондах Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника (до 150-ліття від дня народження о. Климентія Шептицького)

У виставковій залі розгорнуто тематичну виставку Книгозбірня «Студіону» у фондах Львівської національної наукової бібліотеки України імені В.Стефаника», присвячену 150-літтю від дня народження блаженного о. Климентія Шептицького.

Книгозбірня «Студіону», створена Митрополитом Андреєм Шептицьким на початку минулого століття при студитському монастирі у Львові, на вул. Петра Скарги (нині – Озаркевича, 2), була однією з найбільших (понад 60 тис. томів) і найбагатших (рукописи, стародруки, видання ХІХ–ХХ ст., періодика, карти, музикалії тощо) українських бібліотек міжвоєнної доби, що відіграла значну роль в історії українського духовного відродження. У 1940-х рр. вона увійшла до складу Львівської філії БАН УРСР (нині – ЛННБ України ім. В. Стефаника) і розпорошилася у її сховищах.

На виставці представлено документи, які відображають процес входження книгозбірні до новоствореної академічної установи. Зокрема, зацікавлення викликають: Протокол комісії про передачу бібліотеки книгозбірні «Студіону» до Філії Бібліотеки Академії наук УРСР у Львові, 10, 12 лютого 1940 р.; Список інвентаря бібліотеки «Студіону» у Львові, 12 лютого 1940 р.; довідки про бібліотеку «Студіон» [1940 р.] тощо.

Наступні частини експозиції розкривають переміщення цінного та унікального фонду «Студіону» та його розпорошення у структурних підрозділах Львівської філії БАН УРСР у 1940–1947 рр. Так, на виставці експонуються копії рукописних кодексів, серед яких нотні Ірмолої XVII–XVIII ст.; автографи опер «Енеїда» і «Тарас Бульба» М. Лисенка; науково-довідкові видання про архівні, рукописні та книжкові збірки з бібліотеки «Студіону», які сьогодні зберігаються у відділі рукописів ЛННБ України ім. В. Стефаника.

В окремому розділі виставки представлено копії кириличних стародруків (Служебник (Венеція: друк. Божидара Вуковича, 1519); Осмогласник (Венеція: друк. Божидара Вуковича, 1537); Требник (Венеція: друк. Божидара Вуковича, 1538); Тріодь цвітна (Мркшина црква: ієромонах Мардарій, 1566); Апостол (Львів: друк. Івана Федорова, 1574); Новий Завіт (Острог: друк. Івана Федорова, 1580). Оригінальні видання становлять найціннішу частину бібліотеки «Студіону» та зберігаються в одному із структурних підрозділів ЛННБУ – відділі рідкісної книги.

Наступний розділ експозиції представляє так звану «реабілітовану» літературу, яка упродовж десятиліть була захована від читачів у «спецфонді» з тавром «националистическое», «клерикальное», «католическое» издание, «религиозная макулатура». На початку 1990-х рр., друки мовами з кириличною графікою, в тому числі й українська книжка зі «Студіону» (твори О. Лотоцького, І. Огієнка, С. Єфремова, В. Липинського, Юрія Липи та Катрі Гриневичевої (обкладинки їхніх книжок виконав Микола Бутович), Василя Лінниченка (обкладинка П. Ковжуна), Володимира Переяславця, Клима Поліщука та багатьох інших) повернулися у відділ україніки ЛННБ України ім. В. Стефаника.

Значна частина часописів, які зберігаються у відділі періодичних видань імені Мар’яна та Іванни Коців книгозбірні – це багатомовні та різногалузеві видання, серед яких – пресодруки з орієнталістики, візантиністики та ін.

Привертають увагу й фрагменти з багатої колекції студіонівських музикалій (нотодруків), які репрезентують музичну культуру України кінця ХІХ-першої половини ХХ ст. (С. Людкевича, Д. Січинського, І. Левицького (1875–1938) і наддніпрянських (М. Лисенка, В. Заремби, С. Заремби, Д. Котка, П. Сениці, Я. Степового, К. Стеценка та ін.) композиторів, а також українських авторів-емігрантів ХХ ст. (О. Кошиця) та сьогодні зберігаються у фонді Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів ЛННБ України ім. В.Стефаника.

Суттєво доповнюють тематичну виставку документи з фонду ЛННБ України ім. В. Стефаника, присвячені життю та діяльності о. Климентія Шептицького. Серед них: світлини отця-ігумена, фотографії будівель Дяківської бурси у Львові (вул. Петра Скарги, 2а), де від 1919 р. діяло Товариство «Студіон», та Свято-успенської Унівської Лаври; вітальні листи о. Климентію від монахів-студитів з нагоди іменин (1936, 1943 рр.); книжковий знак Блаженного отця Климентія.

 

Запрошуємо до ознайомлення з експозицією виставки, яка діятиме до 14 грудня 2019 року.

 


Тематична книжкова виставка “Україна – територія Гідності та Свободи!”

З нагоди Дня Гідності та Свободи, що відзначаємо в Україні щороку 21 листопада, у читальному залі відділу бібліотекознавства Львівської національної наукової бібліотеки України ім.В.Стефаника розгорнуто тематичну книжкову виставку.

Нагадаємо, що цього дня в нашій державі віддають шану патріотизму та мужності громадян, які були учасниками Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013–2014 років і стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів нашої держави та прагнень до європейського майбутнього.


На виставці експоновано видання відповідної тематики українських та зарубіжних авторів. Це – монографічні дослідження, фотоальбоми, хронологічні довідники, літописи очевидців тих історичних подій та літературні твори, які висвітлюють ті доленосні для України події.
Один із розділів репрезентує видання, присвячені Помаранчевій революції. Експонується, зокрема дослідження С.Кульчицького «Українська революція 2004 р.» (Київ, 2005); монографія Т.Костюка «Помаранчева революція: історична зумовленість та історична невизначеність» (Київ, 2011); видання «Майдан від першої особи. 45 історій Революції гідності» (Київ, 2015); «Майдан. Свідчення. Київ, 2013-2014 роки» (Київ, 2016) та ін. Відвідувачі експозиції також зможуть ознайомитись із науково-документальним виданням «Український Євромайдан: Прикарпатський вимір» (Івано-Франківськ, Львів, 2016).
Матеріали наступного розділу експозиції розповідають про героїв та події, які відбувались під час Революції Гідності. Відвідувачам Бібліотеки запропоновано, зокрема переглянути видання «Небесна сотня» (Харків, 2015); монографію «Суверенна Україна: вирішальні кроки до цивілізаційного світу» (Київ, 2014); фотоальбом «Свобода на барикадах Революції Гідності» (Київ, 2015); книги «Майдан і церква: хроніка подій та експертна оцінка» (Київ, 2015); «Світова гібридна війна: український фронт» (Харків, 2017) та інші.
Ще один розділ експозиції присвячений російсько-українській війні на Сході України, її героїчним і трагічним сторінкам, долям мирних громадян, які опинилися в зоні бойових дій. Тут експоновано книгу «Вознесіння духу: книга пам’яті Героїв АТО» (Вінниця, 2015); видання «АД 242: історія мужності, братерства і самопожертви» (Харків, 2016); дослідження «Іловайськ: розповіді про справжніх людей» (Харків, 2016); монографія І.Рущенка «Російсько-українська гібридна війна: погляд соціолога» (Харків, 2015), а також книга С.Лойка «Аеропорт: у фотографіях і текстах» (Київ, 2016) та інші.
Виставка експонуватиметься до 20 грудня 2019 року.

 


Урочисте відкриття книжково-ілюстративної експозиції, присвяченої 85-річчю від дня народження Миколи Ільницького та 80-річчю Луїзи Ільницької

У виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника розгорнуто книжково-ілюстративну експозицію, присвячену 85-річчю від дня народження Миколи Ільницького та 80-річчю Луїзи Ільницької.

Микола Ільницький – видатний український літературознавець, літературний критик, поет, перекладач, доктор філологічних наук, професор кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка та провідний науковий співробітник відділу української літератури Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, член-кореспондент Національної академії наук України, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Він – заслужений діяч науки і техніки України; серед нагород відомого вченого – Почесна грамота Верховної ради України та медалі.

Луїза Ільницька – талановитий український бібліограф, бібліографознавець, книгознавець, завідувач відділу наукової бібліографії Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, нагороджена орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

На ювілейній виставці експонується значна частина творчого доробку М. Ільницького. Це, зокрема, збірники літературно-критичних статей: «На вістрі серця і пера: Про спадкоємність художніх ідей і новаторство в сучасній українській поезії» (1980), двотомне видання «Драма без катарсису» (1999, 2003), «У фокусі віддзеркалень: статті, портрети, спогади» (2005), «Знаки доби і грані таланту» (Київ, 2014), «Читаючи, перечитуючи…» (Тернопіль, 2019); тритомник «На перехрестях віку» (2008, 2009), навчальний посібник «Порівняльне літературознавство» (у співавторстві з В. Будним) (2008), численні літературознавчі розвідки в періодичних виданнях – журналах «Слово і Час», «Дивослово», «Дукля», в «Українській літературній газеті» та ін.

На виставці також представлені літературні портрети: «Іван Драч» (1986), «Ключем метафори відімкнені вуста…: Поезія Ігоря Калинця» (2001), «Три формули мого осягнення Антонича (2011), навчальний посібник «Українська літературознавча думка ХХ століття (Західна Україна, еміграція)» (2015) та ін.

Окремий розділ книжкової експозиції знайомить з поетичною творчістю Миколи Ільницького: експонуються збірки: «Земні артерії» (1965), «Мозаїка доріг» (1980), «За роком рік» (1988), «Вересневі відлуння» (2011), «Поезія» (2016, серія «25 улюблених віршів» вид-ва «Каменяр»), низка перекладів: «Бгагавадгіта (Божественна пісня): з санскриту (1999, 2019), «Румі: Поезії. З фарсі» (1983), переклади Сааді Ширазі «Бустан» (2016), «Ґулістан» (2016).

Інший розділ ювілейної експозиції присвячений дослідженням, які висвітлюють багатогранну творчість вченого, – це, зокрема, книги «Україна: Культурна спадщина, національна свідомість, державність: ювілейний збірник на пошану члена-кореспондента НАН України Миколи Ільницького» (Львів, 2004), науковий портрет із серії «Слово про вченого» (Львів, 2011), експонується також бібліографічний покажчик «Микола Ільницький» (2004).

Луїза Ільницька — автор понад 100 наукових публікацій, редактор-упорядник збірників наукових праць, бібліографічних покажчиків, каталогів тощо. Головні напрями наукової діяльності Л. Ільницької – бібліографознавство, історичне книгознавство, теоретичні та методичні проблеми створення національної бібліографії; наукове бібліографування західноукраїнської та української еміграційної книги 1914–1939 рр. Окрему сторінку її наукової діяльності становлять історико-книгознавчі дослідження збережених у бібліотеках, архівах і музеях світу окремих примірників знакових видань української культури, зокрема, першого західноукраїнського альманаху діячів Руської Трійці «Русалка Дністрова» (1837), «Кобзаря» (1840) Т. Шевченка, «Енеїди» (1798) І. Котляревського.

Ювілярка є ініціатором і виконавцем широкомасштабних бібліографічних проектів загальнонаціонального значення, які стосуються історії української бібліографії, теоретичних і практичних проблем створення національної бібліографії Серед опублікованих праць у наукових збірниках та журнальній періодиці – «Матеріали до бібліографії української книги, 1798–1916 рр.: історія створення картотеки (1945–1948) і проблеми видання» (1996), «Національна бібліографія в Україні: теоретичні і практичні аспекти» (1996, 2001), «До питання про банки даних з українознавства» (у співавторстві) (1998), «Бібліографія західноукраїнської та української еміграційної книги міжвоєнного періоду, 1914–1939: засади створення» (2005). Велику увагу Л. Ільницька присвятила дослідженню бібліографічної спадщини Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові, опублікувавши низку статей на цю тему, а також упорядкувавши кілька збірників наукових праць.

Відкриваючи ювілейні виставки Миколи та Луїзи Ільницьких, генеральний директор ЛННБ України імені В. Стефаника Василь Ферштей відзначив вагомий науковий українознавчий доробок обидвох ювілярів та вручив Луїзі Ільницькій Подяку Президії Національної академії наук України.

Привітали ювілярів колеги-науковці: професор Михайло Гнатюк, професор Богдан Якимович, які охарактеризували Миколу Ільницького як знакову постать у материкові української філології не лише Львівського Франкового університету, а й світової україністики, а Луїзу Ільницьку як відомого українського бібліографа, книгознавця із майже 50-літнім стажем професійної діяльності.

Присутні з великим зацікавленням оглянули виставки, які презентують наукові доробки ювілярів й послухали фахові коментарі завідувача відділу бібліотекознавства Валентини Мудрохи та наукового співробітника відділу наукової бібліографії Наталії Рибчинської.

Луїза та Микола  Ільницькі подякували дирекції, колективу  бібліотеки, упорядникам виставки і побажали їм успіхів у роботі.

З роси Вам і води, дорогі ювіляри!