Місяць: Серпень 2021

96 Оссолінська зустріч (анонс)

96 Оссолінська зустріч (анонс)

2 вересня о 17 год. у читальній залі імені Тетяни і Омеляна Антоновичів відбудеться 96 Оссолінська зустріч.

Тема зустрічі «Рисунки польських художників з Музею Любомирських у Львові» – презентація книги.

Опубліковано root в Без рубрики
30 років Незалежності України (книжкова виставка)

30 років Незалежності України (книжкова виставка)

 

У межах відзначення 30-річчя незалежності України у виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника розгорнуто книжкову виставку «30 років Незалежності України».

24 серпня 1991 року — на позачерговій сесії Верховної Ради народні депутати ухвалили Акт проголошення незалежності України та винесли це питання на всеукраїнський референдум. Це доленосне рішення остаточно підтвердило нову геополітичну реальність — виникнення на Сході Європи незалежної держави та стало початком нового етапу в сучасній українській історії. Осягнути значущість цієї події без знання історії та політичних процесів складно. Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника підготувала виставку «30 років Незалежності України», аби розповісти про відновлення української державності та становлення незалежності.

До уваги читачів репрезентовані праці сучасних істориків, у яких досліджено становлення незалежності України: «Декларація про державний суверенітет України : історія прийняття, документи, свідчення» (Житомир, 2010); «Здобуття незалежності України 1991 : історія проголошення, документи, свідчення : у 2 т.» (Житомир, 2011); «Україна : політична історія XX – початок XXI століття» (Київ, 2007 с.); Капустян Г. Українська державність : етапи становлення (Кременчук, 2011); Рябошапко Г. «Суверенітет в Україні : від радянської федерації – до незалежної держави» (Львів, 2012); Подільський М. «Історія України 1990–2012 рр. «Руїна – чи не втрачена надія»» (Київ, 2013); Рафальський О., Калакура Я., Коцур В., Юрій М. «Антропологічний код української культури і цивілізації. Кн. 1, 2» (Київ, 2020); «Україна в історії Європи XIX – початкуXXI ст. : історичні нариси» (Київ, 2020); Коцур А. «Українська державність : історія та сучасність» (Чернівці, 2000); Шаповал Ю. «Торкнутись історії» (Київ, 2017) та ін.

 

 

Низка книжкових видань висвітлює історію створення «Народного руху України за перебудову» або просто «Руху», який став рушійною силою у просуванні України до незалежності: Гончарук Г. «Народний Рух України : Історія : 1989–1996 рр.» (Одеса, 2014); «Великі дерева в тіні не ростуть. Спогади і роздуми про Вячеслава Чорновола» (Камʼянське, 2018); Бірюк Л. «Народний Рух. Народження, шляхи становлення і діяльності (з архіву організації, публіцистика, спогади 1989–1990–1991 років)» (Тернопіль, 2019) та ін.

 

 

Окремий розділ виставки присвячений гарантам державного суверенітету й територіальної цілісності України — Президентам України: Кравчук Л. «Держава і влада» (Київ, 2001); Кравчук Л. «Одна Україна, єдиний народ : політичні роздуми над записами в щоденнику» (Харків, 2010); Кучма Л. «Україна – не Росія» (Москва, 2004); Кучма Л. «Своїм шляхом : роздуми про економічні реформи в Україні» (Київ, 2004); Ющенко В. «До нації : вибрані промови» (Київ, 2010); Ющенко В. «Недержавні таємниці : нотатки на берегах памʼяті» (Харків, 2014); Чередниченко В. «Виктор Янукович» (Харьков, 2013).

 

 

Наступний розділ експозиції присвячений основному закону України — Конституції, ухваленій і введеній в дію Верховною Радою України 28 червня 1996 року: Гетьман В. «Як приймалась Конституція України» (Київ, 1996); «Конституція України» (Київ, 2020); «Конституційний процес в Україні (2005–2008)» (Харків, 2009); «Конституції і конституційні акти України : історія і сучасність» (Київ, 2006).

 

 

Також до уваги читачів – дослідження Національної академії наук, а саме Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса, Інституту соціології, Інституту історії України: «Українське суспільство. Двадцять років незалежності. Соціологічний моніторинг : у 2 т.» (Київ, 2001); «Суспільні ідеали та уявні проекції українського майбутнього у репрезентації «діючих» генерацій інтелектуалів XX – початку XXI ст.» (Київ, 2019); Рафальський О. «Консолідація українського суспільства : етнополітичний вимір» (Київ, 2018); Гриценко О. «Декомунізація в Україні як державна політика і як соціокультурне явище» (Київ, 2019); «Демократизація політичних інститутів і суспільний розвиток в Україні : збірник наук. пр.» (Київ, 2019) та ін.

 

 

Окремий розділ виставки висвітлює продовження боротьби України за незалежність, державний статус, утвердження свого суверенного становища в оточенні сусідів: Кульчицький С. «Помаранчева революція» (Київ, 2005); Кузьо Т. «Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет» (Київ, 2018); Рущенко І. «Війна цивілізацій : анатомія російсько-українського конфлікту» (Київ, 2020); Филипович Л. «Майдан і церква» (Київ, 2015); Дудка Г. «Небесна сотня» (Харків, 2019); «Національна безпека України : кримський вектор : збірник документів і матеріалів (1917–2014 рр.) : у 5 ч.» (Львів, 2015); Кравченко В. «Україна, імперія, Росія : вибрані статті з модерної історії та історіографії» (Київ, 2011); Власюк О., Кононенко С. «Кремлівська агресія проти України : роздуми в контексті війни» (Київ, 2017); Положій Є. «Іловайськ» (Харків, 2017); Зіненко Р. «Війна, якої не було» (Харків, 2020); Бура Д., Красовицький О. «Хроніка війни, 2014–2020» (Харків, 2020) та ін.

 

 

Запрошуємо оглянути виставку, яка експонуватиметься до 29 вересня 2021 року.

Опубліковано root в Без рубрики
«Imago Ucrainæ» крізь призму віків

«Imago Ucrainæ» крізь призму віків

Картографічні документи з фонду кабінету картографії ЛННБ України ім. В. Стефаника засвідчують трансформацію «Imago Ucrainæ» у європейській та світовій картографії від пізнього Середньовіччя і дотепер. Вони є джерелом для розуміння тогочасних історичних і геополітичних реалій, наукових знань та пересічних уявлень про Україну. Поява перших друкованих картографічних документів в епоху Відродження (на зламі XV-XVІ ст.), на яких зображено українські землі, була зумовлена інтенсивним розвитком книгодрукування, географії, картографії (особливо зацікавленням працями античних географів, зокрема Клавдія Птоломея). Такою є найдавніша карта (1513 р.) у збірці із страсбурзького видання «Географії» К. Птоломея німецького картографа М. Вальдземюллера.

 

 

Конститутивну роль у процесі формування «Imago Ucrainæ» в європейській картографії середини XVII-XVIII ст. відіграли праці Гійома Левассера де Боплана, які з’явилися майже водночас із становленням Гетьманщини, що сприяло утвердженню назви «Україна» в тогочасному європейському комунікаційному просторі, а також європейській картографії.

 

Carte d'Ukranie | Contenant plusieurs Prouinces com= | prises entre les Confins de Moscouie et | les Limites de Transiluanie [Карта України, що містить кілька провінцій між кордонами Московії і Трансільванії] / Dressez par G.L.V. sieur de Beauplan | Ingénieur et Capitaine de l'Artillerie du |sérénissime Roy de Pologne. – A Rouen : Chez Jacques Cailloue, [1660]. Із книги: Description | d'Vkranie, qvi sont plvsievrs | Prouinces du Royaume de | Pologne. Contenvës depvis | les confins de la Moscouie, iusques |aux limites de la Transilvanie / par le Sieur de Beavplan. – A Rov̈en : Chez Iacqves Cailloüe, dans la Cour du Palais, M. DC. LX

Carte d’Ukranie | Contenant plusieurs Prouinces com= | prises entre les Confins de Moscouie et | les Limites de Transiluanie [Карта України, що містить кілька провінцій між кордонами Московії і Трансільванії] / Dressez par G.L.V. sieur de Beauplan | Ingénieur et Capitaine de l’Artillerie du |sérénissime Roy de Pologne. – A Rouen : Chez Jacques Cailloue, [1660]. Із книги: Description | d’Vkranie, qvi sont plvsievrs | Prouinces du Royaume de | Pologne. Contenvës depvis | les confins de la Moscouie, iusques |aux limites de la Transilvanie / par le Sieur de Beavplan. – A Rov̈en : Chez Iacqves Cailloüe, dans la Cour du Palais, M. DC. LX

Свідченням цього стала поява в тодішніх світових картографічних центрах Амстердамі, Парижі, Нюрнберзі, Аугсбурзі карт України та її окремих земель, які ґрунтувалися на працях Боплана.

 

 

Наприкінці XIX ст. процес формування модерної української нації спричинив появу етнічних карт українського народу, зокрема авторства М. Кимаковича та Г. Величка.

 

 

На початку XX ст. зацікавленість «українським питанням» у світовій геополітиці, а також етнічний принцип визначення кордонів майбутньої Української держави були посутніми для публікації серії карт України провідними європейськими картографічними видавництвами (Freytag & Berndt, Kummerly & Frey, Imprimerie Dufrénoy).

 

 

 

Напередодні та в часи Першої світової війни, особливо з початком Української революції, картографічні документи стали одним із ефективних засобів пропаганди Української держави у світовому комунікаційному просторі. Серед них варто відзначити картографічні праці видатного українського вченого-географа Степана Рудницького. Процес державотворення у період Української революції 1917-1921 рр. відображений у картографічних документах, на яких Україна постала в міжнародно визнаних державних кордонах.

 

 

 

Після поразки Української революції справу пропаганди Української державності ефективно виконували картографічні праці видатного українського вченого-географа Володимира Кубійовича.

Етнографічна карта України = Ethnographical map of Ukraine / В[олодимир] Кубійович, М[икола] Кулицький ; Encyklopedia of Ukraine "Molode Žyttja" publishing house. – Масштаб 1:5 000 000. – [Мюнхен ; Нью-Йорк] : Molode Žyttja, [1949].

Етнографічна карта України = Ethnographical map of Ukraine / В[олодимир] Кубійович, М[икола] Кулицький ; Encyklopedia of Ukraine “Molode Žyttja” publishing house. – Масштаб 1:5 000 000. – [Мюнхен ; Нью-Йорк] : Molode Žyttja, [1949].

Опубліковано root в Без рубрики

Острозька Біблія — українська національна реліквія XVI ст.

12 серпня 2021 року минає 440 років від дня виходу у світ Острозької Біблії — першого повного видання всіх книг Святого Письма церковнослов’янською мовою, цінного надбання для всіх християн Східної Європи.

Острозька Біблія — одне з найважливіших кириличних стародрукованих видань, яке було підготовлене гуртком учених при Острозькій Академії і надруковане в Острозі друкарем Іваном Федоровим, заходами князя Костянтина Острозького. Книга є досконалим зразком друкарського мистецтва України кінця XVI століття.  Острозька Біблія надрукована у форматі in folio, містить 628 аркушів (1256 сторінок), оздоблених ініціалами, заставками та кінцівками. За складом книга починається титульним аркушем з дереворитною рамкою, колонами по боках з напівкруглим завершенням, заголовок надруковано двома фарбами. Окрасою видання, на звороті титульного аркуша, є герб князя Острозького та вірш на герб. На наступних аркушах вміщено: першу передмову князя Костянтина Острозького, де він тлумачить підготовку тексту видання, другу віршовану передмову ректора Герасима Смотрицького з похвалою видавцеві. Продовжують видання книги Старого завіту, Євангеліє, Апостол і Апокаліпсис, завершує книгу післямова І. Федорова та сигнет друкаря.

 

Біблія. Острог, друк І. Федорова, 1581.

Біблія. Острог, друк І. Федорова, 1581.

Біблія. Острог, друк І. Федорова, 1581.

 

У фонді відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В. Стефаника зберігається дванадцять примірників Острозької Біблії. Цінне джерело для вивчення шляхів побутування книги становлять маргінальні записи, провенієнції та екслібриси, залишені на сторінках попередніми власниками.
В одному з примірників видання міститься запис скорописом, датований 1655 р., про те, що цю Біблію купив Павло Моравський і після його смерті вона буде передана церкві м. Добротвір. На форзаці цієї книги є запис польською мовою, у якому викладено зміст передмови і післямови, а також перелік учених, які писали про Острозьку Біблію.

 

У примірнику Острозької Біблії з книгозбірні «Студіону» на форзаці зберігся цікавий запис митрополита Андрея Шептицького про придбання ним книги у 1931 р. в антикварній крамниці З. Іґля у Львові, що є цінним джерелом для вивчення шляху поступлення книги до Бібліотеки.

 

Ще один примірник, що зберігається у фонді відділу рідкісної книги з бібліотеки Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові, містить автограф Василя Щурата та численні маргінальні записи, з яких можна довідатися навіть про певні події в конкретних регіонах. У одному з таких записів XVIII ст. йдеться про стрімке поширення на Закарпатті епідемії холери, від якої вимирали цілі села.

 

Цікавими є провенієнції на примірниках Острозької Біблії з бібліотеки Народного Дому у Львові, за якими можна прослідкувати джерела надходження їх до книгозбірні. Таким є запис 1861 р. про те, що парох с. Озеряни подарував її Народному Домові. Острозька Біблія була окрасою бібліотеки Народного Дому і хронологічно найстарішою книгою історичної колекції. Загалом у книгозбірні зберігалося чотири примірники Острозької Біблії, які згодом надійшли до фонду ЛННБУ ім В. Стефаника.
Провенієнції, власницькі помітки, маргінальні записи є достовірним джерелом вивчення культури українського народу.

 

Острозька Біблія завжди була предметом дослідження великого кола вчених, свого часу її докладно та всесторонньо вивчали  І. Франко, І. Огієнко, М. Возняк, І. Свєнціцький, С. Маслов, А. Зернова, Е. Немировський, Я. Ісаєвич, Я. Запаско, І.Мицько та ін. Праці цих вчених  доповнюють довідковий апарат фонду відділу рідкісної книги Бібліотеки і стали цінним внеском у книжкове пам’яткознавство.

Огієнко І. Свято української культури. Нарис з історії початків українського друкарства. Варшава, 1924.

Огієнко І. Новий Завіт в перекладі на українську мову Валентина Негалевського. Нарис з історії культурного життя старої Волині. Б. м., 1922.

Франко І. Причинок до студій над Острожською Біблією. Записки НТШ. Львів, 1907, Т. 80.

Свєнціцький І. Початки книгопечатаня на землях України. Жовква, 1924.

Возняк М. Історія української літератури. Т. ІІ. Львів, 1921.

Перлштейн А. Описание города Острога. Москва, 1847.

У книзі подано план Острога XVI ст., на якому вказане місце розташування друкарні.

Каратаевъ И. Описаніе славяно-русскихъ книъг напечатанныхъ кирилловскими буквами. СПб, 1883.

Kardaszewicz S. Dzieje dawniejsze miasta Ostroga. Warszawa, Kraków, 1913.

Опубліковано root в Без рубрики

100 років від дня народження Володимира Гаврилюка

 

 

13 серпня 2021 року минає 100 років від дня народження Володимира Гаврилюка (1921, Станіславів — 2017, Париж) — українського журналіста, редактора, дослідника української культури, бібліофіла. Публікаційну діяльність В. Гаврилюк розпочав під час гімназійних студій у Станіславові в періодичних виданнях. 1940 р. вступив на філологічний факультет Львівського університету. Під час окупації був призначений керівником відділу інформації та пропаганди ОУН Станіславівщини, працював з Ярославом Мельником. 1943 р. арештований гестапо.

 

З 1946 р. В. Гаврилюк в еміграції в Парижі. Вищу освіту здобував упродовж 1947—1951 рр. в Інституті політичних наук, Школі східних мов, студіював журналістику. На мирній конференції в Люксембурзькій палаті в Парижі був акредитований як кореспондент кількох українських газет, що виходили в Західній Німеччині та США. Як журналіст В. Гаврилюк був акредитований постійним кореспондентом при французькому міністерстві інформації, дописував до низки українських діаспорних газет про життя і діяльність українців у Франції, ознайомлював зарубіжного читача з тогочасною ситуацією та суспільно-політичним становищем в Україні.

В. Гаврилюк досліджував і пропагував історію та культуру українців, художню літературу, зокрема творчість Г. Сковороди, Т. Шевченка, писав про переслідування дисидентів, релігійне становище українців. Публікував дописи за тематикою власних досліджень щодо культурно-історичної спадщини українців. З дослідницькою метою провадив розшуки в архівних установах Франції, відкриваючи нові документи незнаних сторінок української минувшини.

Заслугою В. Гаврилюка є те, що він ознайомлював західний світ із духовною та культурною спадщиною України. Здійснив факсимільне видання Реймського Євангелія

Hawryluk Vladimir. Évangéliaire slave de Reims dit "Texte du Sacre" [Paris] : Éditions Beaurepaire, 2009. 44, [112] p.

 

Напередодні 300-річчя публікації «Конституції» Пилипа Орлика В. Гаврилюк опублікував у Парижі франкомовний нарис «Українська конституція 1710-го року»

Hawryluk Vladimir. Constitution ukrainienne, 1710 : Première constitution en Europe . [Paris] : Éditions Beaurepaire, 2009. - 191 p.

 

В опублікованому доробку В. Гаврилюка дослідження про франкомовну першу українську газету «Gazette de Leopol» (Львів, 1776 р.), з доповненнями репродукцій усіх збережених номерів річника

Hawryluk Vladimir. Gazette de Leopol, année 1776 : le premier journal en Ukraine . [Paris] : Éditions Beaurepaire, 2012. - 151, [264] p. : fac-sim.

 

Публікації поважних наукових праць В. Гаврилюка сприяло власне книжкове зібрання, яке наприкінці свого життєвого шляху власник висловив бажання передати до фондів ЛННБ України ім. В. Стефаника, в результаті чого бібліотека отримала близько дев’ятисот книжкових та добірку періодичних видань.

У книгозбірні наявні нечисленні примірники стародруків:

Тріодіон: Тріодь цвітна. Львів: друк. Ставропігійського Успенського братства 1747 р.

Патерик печерський. Київ: друк. Печерської лаври, 1777

Якуб Генріх Зернеке (1672-1741). Thornische Chronica ….[Берлін, 1727]. Автор книги - (нім. Jacob Heinrich Zernecke) – торуньський науковець, літописець, історик, бурмістр Торуня, який 1703 р. врятував з палаючої міської ратуші багато цінних документів. Книга містить 8 мідеритних таблиць, які ілюструють Хроніку міста Торуня.

Найдавнішим виданням колекції є примірник скороченої версії твору Йоганна Дамбакського De consolatione theologiae, надрукованої в Парижі у 1493 р. Примірник містить численні маргіналії латинською мовою XVI ст.

У колекції зберігаються дбайливо укомплектовані власником прижиттєві та перші видання української класичної літератури (зокрема рідкісне видання Б. І. Антонича Зелена Євангелія: Посмертне видання (Львів, 1938); примірники видань зарубіжної україніки, енциклопедичні, довідкові, факсимільні та ювілейні видання, що становлять значну наукову цінність.

Низка видань зберегла автографи знаних осіб (авторів видань, дарувальників), як, до прикладу, автограф Олеся Гончара на його творі та вітальна поштівка В. Гаврилюкові з нагоди Нового 1992 року

Бібліофільське зібрання В. Гаврилюка описане, відображене в електронному каталозі і доступне користувачам Бібліотеки.

Опубліковано root в Без рубрики