Місяць: Червень 2020

12 червня 2020 р. до фондів Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника надійшла Колекція книжкових знаків з архіву Івана Крип’якевича, яка відображає його наукову діяльність у сфері книгознавства.

 

Цінність колекції полягає насамперед у розкритті характеру праці І. Крип’якевича у вивченні і популяризації українського книжкового знаку. Вони належним чином представляють працю вченого впродовж 1920-1930-х рр. Науковець будував її на численних контактах із багатьма провідними європейськими інституціями, а головно з Українським науковим інститутом книгознавства (Київ) і розвивав у Науковому товаристві імені Шевченка (Львів). В архіві також знаходиться доробок І. Крип’якевича 1960-х рр., зокрема рукописи статей, присвячені українському книжковому знаку. Окремі з них були надруковані на сторінках періодичних видань. Деякі залишилися у рукописах і продовжують бути невідомими для широкого загалу. Їх доповнюють вирізки газетних публікацій, які стосуються екслібрисів, каталоги виставок, на яких вони експонувалися, а також машинописи відомих дослідників (Спиченко Н. М. Книжные знаки на Украине в XVI—XVIII вв. Ленинград, 1966; Вилинбахов Б. А. Русский книжный знак XVIII века. Ленинград, 1965).

Архів розкриває джерельну базу наукових досліджень І. Крип’якевича, сформовану на фондах десятків українських книгозбірень, зокрема львівських. Більшість із них підтверджена бібліотечними знаками. В архіві є невелика група рукописних власницьких записів (підписів), відомих як провенієнційні записи. Він містить декілька фотографій суперекслібрисів, багато шрифтових печаток, книжкових штемпелів, які масово почали використовуватися лише в першій половині ХІХ ст. Серед них вирізняються печатки Музею А. С. Петрушевича, Музичного товариства ім. М. Лисенка у Львові, Товариства ремісників «Зоря» у Львові, Бібліотеки греко-католицької капітули в Перемишлі, Книгозбірні монастиря оо. василіян у Лаврові, а також Михайла Грушевського, Порфирія Бажанського, Миколи Голубця, Наталі Кобринської та ін. Унікальною є збірка мистецьких сюжетних екслібрисів, які набули великої популярності наприкінці ХІХ ст.

На окрему увагу заслуговують твори тих, хто разом з І. Крип’якевичем у 1920-х рр. ставив перед собою завдання підняти український книжковий знак «на високий художній рівень, довести його до досконалості і за допомогою мистецької форми відтворити як найтісніший зв’язок між книжкою та її власником». Це — Микола Бутович, Іван Іванець, Павло Ковжун, Олена Кульчицька, Ярослава Музика, Михайло Осінчук, Модест Сосенко, Петро Холодний (син) та ін. Поряд із ними знаходяться книжкові знаки тих, хто разом з І. Крип’якевичем спричинився до відродження українського книжкового знаку вже у 1960-ті рр.: Стефанія Гебус-Баранецька, Ганна Давидович, Іван Пантелюк, Сергій Хижняк та ін. Більшість із цих знаків виконані для близьких йому і знайомих митців, серед яких митрополит Андрей Шептицький, Святослав Гординський, Володимир Дорошенко, Федір Ернст, Антін Крушельницький, Ярослав Стешенко та ін. Окрему групу в архіві становлять екслібриси, які виконали різні митці для родини Крип’якевичів (Тирс Венгринович, Олена Кульчицька, Григорій Смольський).

Архів, який надійшов у фонди Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника, розкриває не лише місце і роль І. Крип’якевича у вивченні та популяризації українського книжкового знаку. Він відображає фрагменти історії розвитку книгознавства в Україні впродовж десятиріч, історію дослідження українського книжкового знаку загалом, і мистецького сюжетного екслібриса зокрема. Він є вагомою базою у вивченні історії бібліотек, які функціонували при національних наукових або просвітніх організаціях, а також книгозбірень як провідних діячів краю, так і малознаних осіб ХІХ і ХХ ст. Водночас він демонструє образно-змістове і художньо-композиційне багатство українських книжкових знаків, а також ідейно-естетичні орієнтири тогочасної національної інтелектуальної еліти.

Дякуємо родині в особі Олександри Крип’якевич, Іванки Крип’якевич-Димид та Богдани Крип’якевич!

Також висловлюємо щиру вдячність громадському діячеві, вченому, українському меценату Степану Давимуці за особливу роль в організації передачі цієї Колекції, що є вагомим внеском у справу збереження національної наукової і культурної спадщини!

 

Опубліковано root в Без рубрики

ПАМ’ЯТІ МАРІЇ ВАЛЬО (1925–2011)

 

 

 


 

16 червня 2020 року виповнюється 95 років від дня народження відомого українського філолога, книгознавця, літературознавця, бібліографа, багатолітнього наукового співробітника відділу наукової бібліографії нашої книгозбірні, дійсного члена НТШ (з 1992 р.), вченої з великої літери Марії Андріївни Вальо. Її літературознавча діяльність великою мірою концентрувалася у предметному полі дослідження життя і творчості таких видатних особистостей, як Бальтазар Гакет, Іван Франко та Ірина Вільде.

 



 

Упродовж 1938–1944 рр. навчалася в українській приватній гімназії товариства “Рідна Школа” в Дрогобичі. У 1945–1951 рр. студіювала на українському відділенні філологічного факультету Львівського університету. У 1951 р. розпочала працю на посаді молодшого наукового співробітника у відділі української літератури Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові (тепер – Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України). У 1961 р. захистила кандидатську дисертацію “Життя і творчість Ірини Вільде”. Від 1963 р. – старший науковий співробітник згаданого інституту. У 1972 р. після розформування відділу української літератури перейшла на роботу у відділ бібліографії Львівської наукової бібліотеки АН УРСР (тепер – Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника).

Серед наукового доробку М. А. Вальо – монографії, збірники, бібліографічні покажчики, сотні статей та розвідок: “Ірина Вільде: літературно-критичний нарис” (1962), “Степан Щурат: бібліографічний покажчик” (1988), збірник “Ірина Вільде. Незбагненне серце” (1990), “Бальтазар Гакет і Україна: статті і матеріали” (1997), “Марія Деркач: бібліографічний покажчик” (1999), “Подорожі в Українські Карпати” (1993), “Листи Юрія Меженка до львів’ян” (2000), “Бальтазар Гакет – дослідник Південно-Східної і Центральної Європи” (2000, у співавт.), “Зеновія Франко: статті, спогади, матеріали” (2003), “Іван Франко. Бібліографічна спадщина: збірник вибраних праць і матеріалів” (2008).

Марія Андріївна запам’яталася колегам працелюбною, комунікабельною, привітною, завжди усміхненою, уміла стоїчно переносити всілякі негаразди і знаходити розраду в життєвих труднощах, зберігаючи рідкісну силу духу. Сучасники високо цінували її наукову ерудицію, беззастережну відданість обраній справі, суто людські якості.

Ірина Вільде шанувала Марію Вальо як об’єктивну дослідницю своєї творчості та непересічну особистість: “Небагато рівних Вам Марій приходить у світ”. Такі знаменні рядки написала Ірина Вільде, даруючи дослідниці одне з видань роману “Сестри Річинські”.

Пам’яті Марії Вальо присвячено останнє перевидання малої прози та публіцистики Ірини Вільде “Таємнича пара”, що вийшло у серії “Спадщина” видавництва “Каменяр” у 2019 р. (упорядник – М. Мовна).

У виставковій залі Бібліотеки розгорнуто книжково–ілюстративну виставку, присвячену 95-річчю від дня народження Марії Вальо, яка висвітлює багатогранну наукову діяльність Вченої.

Опубліковано root в Без рубрики