відділ рідкісної книги

Чер

2025

Могилянська доба друкарні Києво-Печерської лаври (книжкова виставка-онлайн)

У стародрукованому фонді відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В. Стефаника зберігається чимала кількість цінних видань, серед яких особливу увагу привертають стародруки друкарні Києво-Печерської лаври могилянської доби.

Петро Могила (1596–1647) – нащадок роду молдавських господарів, митрополит Київський, Галицький та всієї Русі, архимандрит Києво-Печерської лаври, видатний реформатор освіти та української православної церкви. Неоціненною заслугою Петра Могили стало те, що завдяки йому було реформовано освіту духовенства, церковний обряд, а українська православна церква набула чіткої організаційної структури та була забезпечена високої якості церковно-теологічною літературою.

У науково-мистецькому середовищі Києво-Печерської лаври, Київської братської школи та Києво-Могилянського колегіуму утворився потужний осередок – гурток Петра Могили, або, як себе називали самі його учасники – Києво-Могилянський Атеней. Членами гуртка були, окрім самого Петра Могили, Тома Євлевич – ректор Київської братської школи; Атанасій Кальнофойський – письменник, чернець; Сильвестр Косов – письменник, богослов, згодом наступник Петра Могили на київській митрополії; Іларіон Денисович – ігумен Куп’ятицького монастиря, письменник; Ісайя Трофимович-Козловський – доктор богословія, ректор Києво-Могилянської колегії; Памво Беринда – визначний лексикограф, друкар, педагог, гравер, чернець Києво-Печерської лаври; Тарас Земка – ієромонах Києво-Печерської лаври, друкар, перекладач, освітній діяч, поет; Пилип Баєвський – поет, префект Києво-Могилянського колегіуму, єпископ; Йосип Калимон – поет; Павло Голодович-Остропольський – викладач Київського колегіуму та ін. Усі ці видатні діячі –однодумці Петра Могили, які залишили по собі вагомий пласт агіографічної та полемічної літератури, барокової поезії, науково-історичних розвідок, перекладів, тексти яких видавалися у друкарні Києво-Печерської лаври.

Архимандрит Петро Могила відіграв особливу роль у розвитку і діяльності друкарні Києво-Печерської лаври, яка була важливим інструментом для створення спільного комунікативного поля київської митрополії на всій території Речі Посполитої. Видавничий репертуар друкарні Києво-Печерської лаври охоплював релігійну, світську, полемічну літературу та навчальні посібники. Зберігаючи традиції своїх наставників Йова Борецького, Захарії Копистенського, Єлисея Плетенецького, Петро Могила вводив у загальний текст літургійних книг історичні відомості про давньоруських святих.

Видавничий репертуар друкарні Києво-Печерської лаври охоплював навчальні посібники, релігійну, світську та полемічну літературу. У фонді відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В. Стефаника зберігаються зразки практично усієї книжкової продукції друкарні Києво-Печерської лаври цього періоду. Численні провенієнції та маргінальні записи, залишені на сторінках стародруків попередніми власниками, є цінним джерельним матеріалом для вивчення шляхів побутування книжки та дослідження історії нашого регіону.

У 1628 р., невдовзі після обрання Петра Могили архимандритом Києво-Печерської лаври, друкарня видала в перекладі з грецької мови популярний у середньовіччі посібник з мистецтва управління державою – «Настанови Агапіта імператорові Юстиніану». Над перекладом тексту працював Петро Могила, а загалом виданням стародруку опікувався Памво Беринда. У тому ж році вийшов друком ще один переклад тексту «Поученія душеполезна различна к своим его учеником…» авторства авви Доротея (VI ст.), християнського святого родом з Палестини, його видання присвячувалося новообраному архимандритові Києво-Печерської лаври – Петру Могилі. На звороті титульного аркуша вміщено герб роду Могил та вірш «На пресвітлий герб…», авторства Тараса Земки.

Агапіт, діакон. Царю Іустініану главізни поучітельни. Київ, друкарня Києво-Печерської лаври, 1628. На останній сторінці – ініціали Памви Беринди. Примірник з бібліотеки «Студіону»

Доротей, авва… Поученія душеполезна различна к своим его учеником. Київ, друкарня Києво-Печерської лаври, 1628

Однією з найважливіших літургійних книг, виданих у друкарні Києво-Печерської лаври початкового періоду діяльності архимандрита, був «Служебник» (1629 р.). Тексти до цього видання на основі грецьких першоджерел редагував сам Петро Могила. Тарас Земка написав передмову, яка є ґрунтовним науковим трактатом про літургію. «Служебник» був схвалений до друку і використання під час богослужінь на київському соборі митрополитом Йовом Борецьким. У тому ж 1629 р. друкарня Лаври видала «Номоканон» з передмовою Петра Могили та «Акафісти».

Служебник. Київ, друкарня Лаври. 1.IV.1629. Книга з Крехівського монастиря оо. Василіян

Номоканон. Київ, друкарня Лаври, 1.1.1629. З бібліотеки графа В. Баворовського

Акафісти. Київ, друкарня Лаври, 1629. З бібліотеки Антонія Петрушевича. Також на сторінках збереглися давніші записи, які свідчать про те, що ця книга походить з родинної бібліотеки українських священників з Лемківщини Свідзінських. О. Іван Свідзінський був парохом с. Явірник Руський, де й помер у 1732 р. Син отця Івана, Павло Свідзінський (1704-1779), автор рукописного «Пом’яника київських митрополитів та перемиських єпископів», парох с. Лодина над Сяном, успадкував та розвивав родинну бібліотеку, започатковану ще дідом о. Авраамом в середині XVII ст.

У 1631 р. вийшла друком «Тріодь цвітна», передмови до книги написали Петро Могила і Тарас Земка. Стародрук містить пояснення ваги та значення церковних гімнів, нарис про їхній історичний розвиток. Видання ілюстроване гравюрами на біблійну тематику.

Тріодь цвітна. Київ, друкарня Лаври. 1631. ». Примірник з бібліотеки Наукового товариства ім. Шевченка

На останній сторінці «Тріоді» є криптонімічний запис глаголицею: «Памво іже Павло Беринда протосинкел, архитипограф»

За ініціативи Петра Могили у 1635 р. вийшли друком дві праці Сильвестра Косова – звіт про роботу київських та вінницьких шкіл «Exegesis» та польськомовний варіант давньоруського Печерського Патерика «Paterikon». У кінці книги вміщено трактат «Chronologia o prawosławnych metropolitach ruskich…», у якому подані докладні історичні відомості про православних київських митрополитів від часів хрещення Русі до Петра Могили.

Kossow, Sylwester. Exegesis: Danie sprawy o szkołach Kiowskich y Winickich. Drukowane w S. Lawrze Pieczarskiey. 1635. Примірник з Поторицької бібліотеки Дідушицьких

Kossow Silwestr. Paterikon… Київ, друкарня Лаври, 1635. З бібліотеки Ґвальберта Павліковського

У 1636 р. у лаврській друкарні було надруковано «Trigonus radości…» – панегірик на честь приїзду до Києва білоруського шляхтича, підкоморія мстиславського Богдана Стеткевича. Хвалебні вірші написані від імені його сина, студента Колегіуму, Михайла Стеткевича, «працею і наглядом» Павла Остропольського, викладача Києво-Могилянського колегіуму.

Hołodowicz-Ostropolski, P. Trigonus radosci, dzielnosci, hoynosci... W Kiiowie, z drukarnie Monastera Pieczarskiego, 1636. З бібліотеки В. Баворовського

«Євангеліє учительне», надруковане у 1637 р. за розпорядженням і з благословення Петра Могили, де канонічний текст доповнений його роз’ясненнями. Текст Євангелія, перекладений з церковнослов’янської на давню українську мову відомим письменником, церковним діячем Мелетієм Смотрицьким, взято з видання друкарні Віленського братського Святодухівського монастиря (Єв’є, 1616).

Євангеліє учительне. Київ, друкарня Лаври, 1637. Примірник з бібліотеки Народного дому у Львові. На сторінках книги збереглися записи: «З книг… Романа Пасічинського від 1848 по 1899 приходника в Красному» та «Для бібліотеки Народного Дому жертвує Ісидор Пасічинський 1899». Роман Пасічинський (1806-1899) – священник в с. Красне Турківського повіту. Ісидор Романович Пасічинський (1853-1930) – поет, прозаїк, публіцист, фольклорист

«Тератургіма», видана у 1638 р., написана на доручення Петра Могили. Як і в «Патериконі» Сильвестра Косова, в «Тератургімі» зібрано свідчення про чуда, які відбувалися в Печерському монастирі і обох святих печерах. Також до видання увійшли записи самого Могили з рукописного збірника оповідань. У «Тератургімі» зібрано чимало матеріалу з історії Києва та Києво-Печерського монастиря. У тому ж році вийшов друком «Parergon cudow», текст до якого був складений за дорученням Петра Могили ігуменом Куп’ятицького монастиря Іларіоном Денисовичем. Видання оздоблене гравюрою із зображенням чудотворної ікони Куп’ятицької Божої Матері.

Kalnofoyski A. Тератургіма lvbo Cvda... Swietych Pieczarach... Z drukarni Kiiowopieczarskiey, 1638. З книг Ґвальберта Павліковського

Denisowycz, Ilarion. Parergon cudow. 1638. Книга з бібліотеки графа В. Баворовського

1639 р. – друге перевидання «Служебника», до якого Петро Могила написав передмову, де, окрім іншого, пояснює причини, які спонукали його перевидати Служебник, а також вказує, які саме зміни було внесено до цього видання.

Служебник. Київ, друкарня Лаври, 1639. З бібліотеки Богословської Академії у Львові

У 1640 р. надруковано «Тріодь пісну» за наставництва Петра Могили. Книга присвячена Федору Проскурі-Сущанському – представникові давнього українського шляхетського роду. Окрім передмови-присвяти на його честь, перед основним текстом надрукована друга передмова П. Могили до читача, що містить міркування про високі моральні якості людини та сутність християнського посту. Для титульного аркуша було використано форту з Тріоді цвітної (1631р.). Згодом, у 1643 р. у друкарні Києво-Печерської лаври видано «Полуустав, або Правила істинного життя християнського…».

Тріодь пісна. Київ, друкарня Лаври, 1640. Книга з автографом Петра Могили походить з бібліотеки оо. Василіян у Львові

У 1644 р. вийшов друком польською мовою полемічний твір «Літос, або Камінь з пращі правди…». На титульному аркуші як автор зазначений Евзебій Пімин, який, як встановив у 1672 р. Йоаникій Галятовський, є псевдонімом Петра Могили.

Lithos albo Kamien z procy prawdy Cerkwie prawoslawney ruskiey. Kyiv, druk. Pieczarskiey Lawry, 1644. Примірник з бібліотеки А. Петрушевича

У 1645 р. видано українською та польською мовами «Катехизис, або Собраніе короткой науки о артикулах віри православно-кафоліческой» на доручення П. Могили.

Собраніе короткой науки о артикулах віри православно-кафоліческой. Київ, 1645. Книга складається з передмови до читача та тексту Катехизису

Zebranie krotkie o artykulach wiary prawoslawney katholickiey chrzescianskiey iako Cerkiew wschodnia apostolska uczy. Druk w Lawrze Pieczarskiey,1645. З бібліотеки В. Баворовського

У грудні того ж року в друкарні Лаври до дня народження митрополита Петра Могили був виданий панегірик латинською мовою, автором якого є Теодозій Баєвський. Після тексту панегірика надруковано оповідання «Felix cometa…» (Щаслива комета після дня народження Петра Могили), де поява комети попереджає не про трагічну, а про радісну подію, що провіщає зміни на краще.

Bajewski, Theodozy. Sancti Petri Metropolitae Kiowiensis. Kioviae, typ. Pieczariennibus, 1645.. З бібліотеки Ю. Оссолінського

16 грудня 1646 р., незадовго до смерті митрополита, вийшла друком книга, відома під назвою Великий Требник Петра Могили. Автором українською мовою передмови та розгорнутих богословських коментарів до кожного розділу був сам Петро Могила. Митрополит не лише самостійно правив тексти, звіряв їх з оригіналами, упорядковував ілюстрації, що мали національний характер, а й брав безпосередню участь у друкуванні книги. Видання складається з трьох частин. На початку книги надрукований вірш на герб роду Могил українською мовою. У «Требнику» П. Могила унормував і кодифікував усі приписи для кліру, за якими потрібно здійснювати Літургію. Книга містить українські православні обряди, значна частина яких не мала аналогів в богослужіннях в інших країнах. Це величезний корпус, що залишався найповнішим літургічним збірником на довгий час. «Требник» містить окрім служб і чинів церковно-слов’янською мовою, коментарі та пояснення переважно українською мовою.

Евхологіон албо Молитвослов илиТребник. Київ, друкарня лаври, 16.ХІІ.1646 — Евхологіон албо Молитвослов или Требник. Київ, друкарня лаври, 16.ХІІ.1646

1 січня 1647 р. Петро Могила помер. Згодом у друкарні Києво-Печерської лаври було надруковано одну з поховальних проповідей, яку виголосив вихованець Колегії – Йосип Калимон.

Kalimon J. Żal ponowiony po pogrzebie Piotra Mohiły...metropolity... 1647. З бібліотеки Оссолінських

Період, коли жив і творив Петро Могила, вчені описали під назвою «могилянська доба». Митрополит Петро Могила увійшов в історію як визначний культурний діяч: засновник Київської колегії, меценат мистецтва, ініціатор відбудови старовинних київських храмів, проповідник, письменник, публіцист і майстерний наставник друкарні Києво-Печерської лаври.

Підготувала
Анна Борис, зав. сектору відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В.Стефаника

Лис

2024

Видання друкарні Флоріана Унглера у фондах відділу рідкісної книги Львівської національної наукової бібліотеки імені В. Стефаника (книжкова виставка онлайн)

Технологія друку, винайдена Йоганном Гутенбергом, сприяла швидкому поширенню мистецтва книгодрукування в Європі. Уже наприкінці XV ст. у різних містах Німеччини, Італії, Франції, Іспанії, Англії, Польщі діяли постійні друкарні. Головним осередком друкарства у Польщі став Краків – одне з найбільших міст Європи. Стародруки краківських друкарень першої половини XVІ ст., збережені у збірці палеотипів відділу рідкісної книги ЛННБ України ім. В. Стефаника, становлять майже третину всіх колекційних примірників. Серед них видання з друкарень Каспера Гохфедера, Яна Галлера, Матвія Шарфенберга, Ієроніма Вієтора, Флоріана Унглера.

Одним із перших видавничих осередків у Кракові була друкарня Флоріана Унглера, заснована у липні 1510 р. Дослідники виділяють три періоди його друкарської діяльності. У 1510–1516 рр. Унглер друкував самостійно або у партнерстві з Вольгангом Лерном. Частину книг видавав також на замовлення Яна Галлера і Марка Шарфенберга. Упродовж 1510–1516 рр. у друкарні Унглера з’явилося більше 80 видань. У колекції палеотипів відділу рідкісної книги зберігається 10 примірників (9 видань) із цього періоду діяльності Флоріана Унглера, зокрема праця С. Заборовського «Contra malos, Divites et Usurarios Tractatus» та перша праця античності, в якій проаналізовано тему душі, – трактат Арістотеля «De anima».

Праця Станіслава Заборовського Contra malos, Divites et Usurarios Tractatus («Проти злих багатіїв і лихварів». Краків, 1512). Трактат був першим із відомих польських антилихварських текстів, написаний не університетським професором, а чиновником королівської адміністрації.

Перша праця античності, у якій проаналізовано тему душі: трактат Арістотеля De anima («Про душу». Краків, 1513). Трактат складається з трьох книг. Душу у ньому розглянуто як сутність, яка уможливлює приписування природному тілу ознаки «живий».

Авторами праць, які друкував Унглер, були вчені з Краківської академії та видатні гуманісти: Павел із Кросна, Ян Дантишек, Ян із Глогова, Анджей Кживіцький, Ян зі Стобниці та Рудольф Агрікола. Унглеру належать заслуги в популяризації наукової літератури в галузі історії, ботаніки, географії, медицини, астрології. Одне з видань – книга Вацлава з Кракова «Introductorium Astrologie compendiosum», збережена у колекції відділу рідкісної книги.

Книга Вацлава з Кракова Introductorium Astrologie compendiosum («Короткий вступ до астрології». Краків, 1515)

Проте Унглер, захоплений астрологією і переповнений видавничо-друкарськими ідеями, очевидно знехтував економічними аспектами підприємництва. Закономірно, що основною причиною його невдач стало характерне для нього коштовне творче експериментування, схильність до постійних змін, різноманітні спроби і досліди. Проаналізувавши його видання зауважимо, що немає жодного року, щоб Флоріан Унглер не запроваджував деякої новизни до своїх поліграфічних методів. За перші шість років діяльності друкарні він двічі переробив і наново відлив основні текстові шрифти і підготував три зовсім нові. На конкурентному краківському ринку тоді домінувала видавнича продукція Яна Галлера. Тож Унглер був змушений закрити свою друкарню і перейти з усім друкарським обладнанням, шрифтами, дереворитами, прикрасами (рамки, віньєтки тощо) у підпорядкування Галлера. Упродовж наступних п’яти років, з 1516 до 1521 р., Унглер був технічним керівником Галлерівської друкарні.

У 1521 р., після розриву контракту з Галлером, Флоріан Унглер знову почав керувати друкарнею самостійно. Упродовж 1521–1536 рр. надруковано близько 170 найменувань книг. Серед них «Żywot pana Jesu Krista…krotko sebrany» і перші карти Польщі та Великого князівства Литовського Бернарда Ваповського, які є найстарішими пам’ятками польської картографії. Технічне нововведення, застосоване Унглером, – тиснення написів рухомими шрифтами за допомогою окремої форми – дало змогу досягти потрібних редакторських ефектів. У колекції палеотипів відділу рідкісної книги зберігається 17 примірників (16 назв) з друкарні Флоріана Унглера цього періоду. Серед них:

«Regule Congruitatis et figure constructionis, cum vitijs (viciis) grammaticalibus et figuris talia excusantibus. Per… Bartholomeum de Usingen…concinate» Варфоломія Узінгена;

«Dialigus / Iacobi Fabri Stapulensis in Phisicam introductionem» Джеймса Фабрі зі Стапуленсіса;

«Donati…gramatici illustris Barbarismus, et Anthonij Nebrissensis, De nominibus numeralibus, punctis clausarum clausular[is] ac ordine partium orationis documenta» давньоримського вченого, коментатора творів Вергілія, Теренція.

Regule Congruitatis et figure constructionis, cum vitijs (viciis) grammaticalibus et figuris talia excusantibus. Per… Bartholomeum de Usingen…concinate («Правило відповідності та фігури побудови з граматичними дефектами та фігурами, що виправдовують їх. За... Варфоломієм Узінгенським... підготовлено». Краків, 1522). Праця Варфоломія Узінгена, монаха-августинця і доктора богослів’я, вчителя Мартіна Лютера.

Dialigus. Iacobi Fabri Stapulensis in Phisicam introductionem («Діалог. Вступ до фізики Джеймса Фабрі зі Стапуленсіса». Краків, 1522 ).

Donati…gramatici illustris Barbarismus, et Anthonij Nebrissensis, De nominibus numeralibus, punctis clausarum clausular[is] ac ordine partium orationis documenta («Донаті... видатний граматик Барбарисмус і Антоній Небрісенський про кількісні іменники, речення та порядок частин мови документи». Краків, 1523). Праця відомого давньоримського граматика, коментатора творів Вергілія, Теренція.

Видання друкарні Унглера вирізняє з-поміж інших велика кількість гравюр і друкованих прикрас. Обидві Унглерівські друкарні мали загалом кілька десятків комплектів літер, серію ініціалів, заставок, рамок, а також понад тисячу ксилографій, виготовлених здебільша у Кракові. Для ошатності стародруків широко використовували дереворити, наприклад, у друкарні був набір гравюр, які ілюстрували життя і страсті Ісуса. Таким багато ілюстрованим є видання «Żywot pana Jesu Krista… krotko sebrany: Item Modlitwy roskosne…» Бальтазара Опека.

Żywot pana Jesu Krista…krotko sebrany: Item Modlitwy roskosne… item to nowo przydano… («Життя Господа Ісуса Христа, Бальтазара Опека». Краків, 1522). Праця Опека «Життя Всемогутнього Сина Божого Господа Ісуса Христа» є компіляцією латинських і польських джерел.

Флоріан Унглер співпрацював із краківськими друкарями Ієронімом Вієтором і Матвієм Шарфенбергом. На жаль, книговидавничій діяльності Унглера завадила пожежа 1528 р., яка знищила друкарню. Цей трагічний випадок, безумовно, вплинув на фінансовий стан закладу. Утім, через рік Унглер знову відновив роботу. У цей період у його друкарні видано:

«Psalmorum omnium iuxtra Hebraicam veritatem paraphrastica / interpretatio Ioanni Dantisco dedicata autore Ioanne Campensi…» Іоанна Дантішка, присвячене Іоанну Кампенсі.

Psalmorum omnium iuxtra Hebraicam veritatem paraphrastica / interpretatio Ioanni Dantisco dedicata autore Ioanne Campensi… («Перифрастичне тлумачення псалмів, все згідно з єврейською правдою / тлумачення Іоанна Дантіска, присвячене автору Іоанну Кампенсі». Краків, 1532).

Також відома дидактична поема про найбільш розповсюджені лікарські рослини, написана Одо Магдуненсісом, близько 1065 р., яку вважали уніфікованою працею з фітотерапії у Європі: «Aemilius macer de herbarum virtutibus: cum expositione terminorum contentorum in hoc opera, auctore Simone a Lowitz… addit. ponderibus varijs et nomenclatura variorum herbarum secundum seriem alphabeti». Польське видання містить 2756 віршованих рядків, описи й ілюстрації 77 рослин та їхнє використання в медицині.

Aemilius macer de herbarum virtutibus: cum expositione terminorum contentorum in hoc opera, auctore Simone a Lowitz… addit. ponderibus varijs et nomenclatura variorum herbarum secundum seriem alphabeti («Емілій Мацер про властивості трав: з поясненням термінів, що містяться в цій праці, Саймон Ловіц... додає різні ваги та номенклатуру різних трав відповідно до серії алфавіту». Краків, 1532). Дидактична поема про найбільш розповсюджені лікарські рослини, написана Одо Магдуненсісом близько 1065 р., яку колись приписували Еміліусу Мацеру (? –16 р. до н.е.). Це було перевиданння De Herbarum Virtutibus (Неаполь, 1477) з назвами рослин, які вперше переклав польською мовою Саймон де Ловіч у 1532 р.

Цю книгу можна вважати своєрідним підготовчим етапом до друку одного з найкращих видань друкарні Флоріана Унглера: ілюстрованого гербарію ботаніка і лікаря Стефана Фалімєржа – «O ziolach y o moczy gich». Ця перша природничо-медична енциклопедія польською мовою містила близько 500 ілюстрацій лікарських рослин, а також тексти з біології, зоології та народної медицини. У колекції палеотипів Бібліотеки є один примірник цього раритетного видання. Книга надрукована двома кольорами, перший аркуш – у гравірованій чорній рамці з червоним друком. У рамці вміщено ініціали друкаря. Кожен розділ розпочинається з гравюри. Видання містить не лише розділи з описами різних рослин та їхніх цілющих властивостей, але й інформацію про ліки, які отримували з органів тварин, риб і птахів, способи добування коштовних каменів та їхні лікувальні властивості. Книга ілюстрована численними дереворитами і таблицею зі знаками зодіаку.

Ілюстрований гербарій ботаніка і лікаря Стефана Фалімєржа – O ziolach y o moczy gich («Про рослини та їхню силу». Краків, 1534). Містить велику кількість маргінальних записів, зроблених лікарями Галичини, фіторецептів

Флоріан Унглер увійшов в історію книгодрукування як новатор шрифтів. У 1527 р. він застосував злегка курсивний шрифт, що є першою спробою створення польського шрифту. Близько 1531 р. Унглер представив текстовий фрактал. Крім того, друкував книги угорською та німецькою мовами, використовував готичний і грецький шрифти, іврит. У 1528 р. Унглер опублікував працю Яна Ван Кампена, християнського гебраїста, який викладав іврит у Льовені і Кракові, з граматики івриту, засновану на творах Еліаса Левіта «Ex variis libellis Eliae Grammaticorum omnium doctissimi, huc fere congestum est opera Ioannis Campensis, quicquid [!] ad absolutam grammaticen. Hebraicam est necessarium».

Ex variis libellis Eliae Grammaticorum omnium doctissimi, huc fere congestum est opera Ioannis Campensis, quicquid [!] ad absolutam grammaticen. Hebraicam est necessarium («З різноманітних памфлетів граматика Еліаса тут зібрано майже всі твори Іоанна Кампенського, все необхідне для абсолютної єврейської граматики». Краків, 1534). Граматика івриту, заснована на творах Еліаса Левіта

Друкарська продукція Флоріана Унглера, крім зазначення місця друку та друкаря: Cracoviae, impressum per Florianum Unglerium; Krakow, wyrazono przez Floriana Bawara…, або impressum… per Florianum Unglerium, містить знаки з ініціалами видавця FV. Видавничий знак Унглера мав не лише інформаційне, але й декоративне призначення. У книгах Флоріана зустрічаємо також кілька ілюстрацій, які символізують св. Флоріана. Дослідник історії польської книги Казімєж Пєкарський припустив, що у праці Вацлава із Кракова «Introductorium astrologiae» на деревориті із зображенням св. Флоріана був представлений сам Унглер.

Epistole Senece. Lucii Annei Senece Cordubensis… Magistri et institutoris honeste vite Ad Lucillium Epistolarum Liber de vivendi ratione… – Cracovię, impressum per Florianum... («Листи Сенеки. Луцій Анней Сенека з Кордуби… Майстри і вчителі, живіть чесно. Листи до Луція. Книга про стиль життя… Краків, надруковано Флоріаном». Краків, 1524)

Друкарський знак Флоріана Унглера у палеотипі: O ziolach y o moczy gich («Про рослини та їхню силу». Краків, 1534)

Ілюстрація з зображенням св. Флоріана у праці Вацлава з Кракова Introductorium astrologiae (Краків, 1515). Припускають, що на деревориті зображений сам Унглер

Після смерті Флоріана Унглера в 1536 р. друкарня перейшла у власність його дружини Гелени, яка впродовж наступних п’ятнадцяти років (1537–1551 рр.) керувала нею. Деякий час, у 1537–1540 рр., книги виходили ще під іменем Унглера (мабуть, із комерційних міркувань). У колекції палеотипів зберігається 12 книг, виданих Геленою у цей період. Серед них раритетний примірник:

«Farraginis actionum iuris civilis et Provincialis Saxonici, Municipalisque Maydeburgensis: Libri septem, per Ioannem Cervum Tucholiensem, collecti et revisi… In libro quinto continetur formula processus iudiciarii iuris terrestris provincialis ac castrensis Polonici…». З гербом Львова.

Sermo habitus per… Samuelem Macieiowski Episcopum Craco[viensem]... et R. P. Cancellarium in funere... Sigismundi Primi Regis Poloniae («Промова... Самуеля Мацейовського, Краківського [Віденського] єпископа... і Р. П. Канцлера на похоронах... Сигізмунда Першого Короля Польського». Краків, 1548)

Farraginis actionum iuris civilis et Provincialis Saxonici, Municipalisque Maydeburgensis: Libri septem, per Ioannem Cervum Tucholiensem, collecti et revisi… In libro quinto continetur formula processus iudiciarii iuris terrestris provincialis ac castrensis Polonici… («Сукупність дій цивільного та провінційного права Саксонії, та муніципалітету Майдебург: сім книг, зібраних і перероблених Джоном Сервусом Тухоліенсе... П’ята книга містить формулу судового процесу провінційного та військового-територіального права Польщі....» Краків, 1540). З гербом Львова.

Від 1541 р. книги друкували під видавничим титулом «Wdowa Unglerowa», «Vidua Ungleri» або «Vidua Floriani». Наприклад:

«Sermo habitus per… Samuelem Macieiowski Episcopum Craco[viensem]… et R. P. Cancellarium in funere… Sigismundi Primi Regis Poloniae».

У 1551 р., після смерті Гелени, обладнання й поліграфічні матеріали викупила родина Шарфенбергів.

У колекції палеотипів відділу рідкісної книги Бібліотеки налічується 56 примірників (51 назва), які вийшли друком у майстерні Флоріана Унглера та його вдови. Найдавніші датовані 1512 р., останній друк – 1550 р. Ім’я Флоріана Унглера асоціюється зі створенням доступної практичної сімейної книги. Це чітко простежуємо і в нашій колекції: серед палеотипів, виданих друкарем, є 29 книг першого формату і 22 – другого, решта – третього і четвертого форматів.

Провенієнційне дослідження примірників палеотипів, виданих у друкарні Флоріана Унглера, засвідчило, що більшість видань походили з бібліотек Зигмунта Чарнецького та Фундації Віктора Баваровського. Вони містять суперекслібриси та екслібриси: Zygmunt Czarnecki, Z Księgozbioru Zygmunta Czarneckiego, штампи: Z Księgozbioru Zygmunta Czarneckiego, Biblioteka Fundacyi W. Hr. Baworowskiego, Biblioteka WB.

Екслібрис: Z Księgozbioru Zygmunta Czarneckiego

Штампи: Z Księgozbioru Zygmunta Czarneckiego і Biblioteka Fundacyi W. Hr. Baworowskiego

Багатоілюстровані раритетні видання друкарні Флоріана Унглера належать до історико-культурного фонду книжкових пам’яток державного та світового рівня та є окрасою колекції палеотипів відділу рідкісної книги ЛННБ України ім. В. Стефаника.

Підготували

Любов Льода, м. н. сп.,

Наталія Лев, пров. бібліотекарка

відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В. Стефаника

Чер

2024

Видання друкарні Почаївського Успенського монастиря у фонді відділу рідкісної книги (книжкова виставка онлайн)

Друкарня при Почаївському монастирі Чину святого Василія Великого була створена близько 1730 р. Її фундатором став єпископ-помічник луцький Феодосій Любенецький –Рудницький. 1732 р. друкарня отримала королівський привілей.

Книги, які видавала друкарня, надзвичайно різноманітні за жанрами. Це і літургійні книги: Служебники, Євангелії, Мінеї, Молитвослови; і проповіді та твори богословів, житія святих, підручники для богословських навчальних закладів; документи, пов’язані з діяльністю уніатської церкви: єпископські грамоти, статути церковних братств; і нотні видання. Окрім релігійних творів, видавались тексти світського характеру: філософські трактати, словники, історичні праці, переклади античних авторів, порадники з господарства та ін.

Велику увагу видавці приділяли оформленню книг, особливо, якщо йшлося про літургійні книги. В оздобленні видань використовувалась безліч заставок, кінцівок, ініціалів тощо. Почаївські стародруки прикрашали роботи відомих граверів Андрія Голоти, Адама та Йосифа Гочемських, Івана Филиповича, Івана Стрельбицького та ін.

Видання Почаївської друкарні друкувались церковнослов’янською, українською, близькою до народної, а також польською та латинською мовами, користувались надзвичайною популярністю і деякі з них мали по декілька перевидань. До прикладу, збірник «Гора Почаївська», який вийшов паралельно двома мовами, українською та польською – мав дев’ять перевидань: п’ять українською та чотири польською мовою.

Видавнича продукція Почаївського монастиря розповсюджувалася по всій Україні, а також за її межами.

У стародрукованому фонді відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В. Стефаника зберігається велика кількість видань Почаївської друкарні, які свого часу надійшли з бібліотек НТШ, Народного Дому, Студіону, Поторицької бібліотеки, Музею А. Петрушевича, Греко-католицької духовної семінарії у Львові, Греко-католицької богословської академії у Львові, Оссолінеуму, Фундації графа Баворовського, та ін., що свідчить про те, що ці книги були окрасою практично усіх найбільших книгозбірень Галичини. Про історію побутування кожного примірника цих видань свідчать численні маргінальні записи та провенієнційні знаки. У 2017 р. ЛННБУ ім. В. Стефаника отримала в дарунок книги з приватної бібліотеки отця Володимира Яреми і серед них – три видання Почаївської друкарні: Мінея на місяць вересень, 1761 р., Ірмологіон, 1794 р. та Тріодіон, 1784р.

Першою книгою, надрукованою в Почаївському монастирі, був Служебник, виданий у двох варіантах: перший датований 1734 р., а другий – 1735 р. Видання присвячувалося фундаторові друкарні. На звороті титульного аркуша розміщено герб родини Рудницьких. У присвяті єпископові Любенецькому-Рудницькому розповідається про заснування друкарні.

Служебник. 1734. Один з примірників, які зберігаються у відділі рідкісної книги, походить з Греко-католицької Богословської академії у Львові, також відомо, що він належав церкві села Підбірці на Львівщині. Інший примірник - з бібліотеки «Студіону»

Інші літургійні книги

Євангеліє. 1754. Бібліотека оо. Василіян в Крехові

Мінея на місяць червень. 1761. На титульному аркуші попередній власник залишив запис з інформацією про те, коли була виготовлена оправа для цього примірника

Апостол. 1783. Книга з бібліотеки Греко-католицької духовної семінарії у Львові

Трефологіон. 1777. З книг Теодора Лукашевського – архидиякона греко-католицької Перемиської єпархії

Псалтир. 1750. З бібліотеки Народного дому у Львові

Збірник «Гора Почаївська» розповідає історію Почаївського монастиря, згадує про його засновницю Анну Гойську, побудову на його території церкви, про чудотворну ікону Почаївської Богородиці, а також сюди увійшли духовна пісня на похвалу Богородиці; «Житіє Йова Заліза» (колишнього настоятеля Почаївського монастиря, у XVIII ст. проголошеного святим. Текст виходив окремою книгою) та «Історія про мощі святої Варвари». Видання оздоблене: зображенням Почаївської Богородиці з Дитям і Богородиці, що явилася монахам на горі Почаївській і залишила слід своєї стопи, а також заставками, кінцівками, ініціалами.

Гора Почаївська. 1742
Гора Почаївська. 1742

У 1720 р. відбувся Замойський собор, на якому, окрім іншого, було прийнято постанову про вшанування Блаженного священномученика Йосафата Кунцевича окремою службою. Виникла потреба у друкуванні таких текстів.

Вослідованія празникам Пресвятої Тайни Євхаристії і … Блаженного Священномученика Йосафата. 1741. Книга з Поторицької бібліотеки родини Дзєдушицьких. Інший примірник цього видання містить запис від руки про сонячне затемнення 1748 р. Раніше такі «знаки неба» відігравали дуже важливу роль в житті людини

Богословія нравоучительна з додатком «Лексикон сиріч Словесник словенскій» – церковнослов’янсько-польський словник. Це збірник догм уніатської церкви для поглиблення знань священників і для допомоги у виконанні священичої місії. Текст написаний мовою, близькою до народної.

Богословія нравоучительна з додатком Лексикона словенороського, 1751. Музей А.С. Петрушевича

Науки парохіальні на неділі і свята … на простий посполитий язик руський преложенния –збірник проповідей. З італійської українською мовою, близькою до народної, переклав і написав передмову монах-василіянин Юліан Добриловський.

Науки парохіяльні на неділі і свята... 1794. Примірник належав А.С. Петрушевичу

Бесіди парохіяльні … Феодосія Ростоцького. 1784. Феодосій Ростоцький – митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, богослов. Книга належала єпископові Михайлові Куземському (1809-1879), першому голові Галицько-Руської Матиці

У 1790 р. вийшов друком «Богогласник» – духовна пам’ятка християнської культури. Книга складається з трьох частин і містить понад 240 віршів і пісень багатьох тогочасних поетів. Поряд надруковані тексти церковнослов’янською та українською народною мовою, а також латинською і польською. Наприклад, у збірнику містяться три пісні, присвячені Йосафатові Кунцевичу: одна з них українською мовою, дві інші – польською. Деякі тексти в «Богогласнику» супроводжуються нотами.

Богогласник. 1790. Примірник з бібліотеки А.С. Петрушевича

Зразки нотодрукування

Ірмологіон. 1766. Бібліотека Народного дому у Львові

Послідованіє постригу. 1750. Музей А.С. Петрушевича

Перша книга, надрукована в почаївській друкарні латинським шрифтом це – «Woysko serdecznych nowo rekrutowanych na większą chwałę Boską…», автором якої є Hilarion Falęcki, монах ордену кармелітів босих.

Збірник «Гора Почаївська» польською мовою.

Góra Poczajowska stopką ... 1757. Бібліотека оо. Василіян у Львові

Przesławna Góra Poczjowska ... 1778. Примірник з бібліотеки графа В. Баворовського

Isakowicz J. Josaphatidos. Poczajów, 1748. Це перевидання праці, написаної у 1628 р. Йосафатом Ісаковичем, василіянином. Поема у трьох частинах описує мученицьку смерть, чесноти і небесну славу Йосафата Кунцевича

Pociej, Hipacy Adam. Kazania i homilie ... 1788. Іпатій Потій – митрополит Київський і всієї Русі, письменник, богослов, один з організаторів Берестейської унії. Примірник надійшов з бібліотеки НТШ у Львові

Kulczycki, Pantaleon. Treść Teologicznej nauki obyczajnej ... 1787. На штампі напис – «Ігуменат оо. Василіян в Улашківцях». Напис від руки: «Z ksiąg Księdza Józefa Kotelskiego ...»

Ważyński, Skarbek Porfiryusz. Katechizm, albo krótkie zebranie nauki chrześcijańskiej ... 1792. Порфирій Важинський – василіянський протоархимандрит і єпископ Холмський. Примірник належав Петрові Свідницькому, народному вчителеві з Ясенова, коло Бродів. Штамп бібліотеки Народного дому у Львові

Праця Ціцерона в перекладі Ігнатія Наґурчевського, професора риторики.

Mowy Cycerona przeciwko Katyline i za Markiem Marcellem ... 1771. З бібліотеки Інституту Оссолінських
Mowy Cycerona przeciwko Katyline i za Markiem Marcellem ... 1771. З бібліотеки Інституту Оссолінських

Книга про корисні властивості мінеральної води та порадник з садівництва.

Після третього поділу Польщі Почаїв опинився в межах російської імперії, що призвело до заборони уніатської церкви та ліквідації василіянського ордену на цій території. На окрему увагу заслуговує доля вже надрукованих, але ще не розповсюджених видань. Частина книжок була вивезена в росію, ще одна – продана в Галичину, Буковину і Закарпаття, а решту нові господарі планували здати як макулатуру на Михлинську папірню. Про цю ситуацію дізнався львівський купець Михайло Димет і зумів їх викупити, таким чином врятувавши значну частину почаївських друків. М. Димет (1819-1890) – відомий у Львові купець, громадський діяч, власник крамниці церковної атрибутики та книг «Під надією» на площі Ринок, 20. Підприємець систематично жертвував кошти на розвиток української культури: спонсорував видання часописів «Мета», «Руська читальня» та ін., підтримував бідних студентів. Михайло Димет був членом товариств «Галицько-руська матиця», «Народний дім», «Руське казино», «Руська бесіда», «Просвіта». Він належав до засновників Літературного товариства ім. Т. Шевченка у Львові в 1873 р. (згодом НТШ).

Книги зі штампами Михайла Димета

Монастирська друкарня в Почаєві існувала до 1918 р., але саме її уніатський період дослідники згодом назвали часом найбільшого розквіту, а саму друкарню – явищем унікальним.

Підготували

Анна Борис, зав. сектору,

Наталія Лев, пров. бібліотекарка

відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В.Стефаника

відділ рідкісної книги

Могилянська доба друкарні Києво-Печерської лаври (книжкова виставка-онлайн)

Видання друкарні Флоріана Унглера у фондах відділу рідкісної книги Львівської національної наукової бібліотеки імені В. Стефаника (книжкова виставка онлайн)

Видання друкарні Почаївського Успенського монастиря у фонді відділу рідкісної книги (книжкова виставка онлайн)

До відома користувачів

КАТАЛОГ

ЛННБУ ім. В. Стефаника подовжує надання інформаційних послуг

Архів подій

До відома користувачів

КАТАЛОГ

Бібліотека в соцмережах

ЛННБУ ім. В. Стефаника подовжує надання інформаційних послуг

Архів подій