Ігор Набитович
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-9453-158X
доктор філологічних наук, професор,
Університет імені Марії Кюрі-Склодовської в Любліні
(Люблін, Польща)
[email protected]
УДК 821.161.2.09:070]-028.86"19"
DOI: https://doi.org/10.37222/2786-7552-2025-7-4
РОЛЬ НЕОКЛАСИКІВ У ЛІТЕРАТУРНІЙ ДИСКУСІЇ 1925–1928 РОКІВ ТА ПОЛІТИКА ЖУРНАЛЬНИХ ПУБЛІКАЦІЙ
Стаття присвячена Літературній дискусії 1925–1928 років у підрадянській Україні, ролі у ній київських неокласиків. Ця дискусія була виявом зіткнення ідей та декларацій про орієнтири і пошук шляхів, якими мала би прямувати українська мистецька література, українська культура загалом.
Метою дослідження є вивчення ролі київських неокласиків у цій дискусії та представлення цієї групи в дискусійно-медійному просторі.
У Літературній дискусії 1925–1928 років групи ВАПЛІТЕ і неокласиків спільно намагалися означити нові напрямки розвитку українського письменства – в орієнтації на Европу. Хвильовий кликав до Европи – бо ж вона виражає досвід століть і є осердям окремої багатої цивілізації. Водночас вона є символом протиставлення масовізму. На запитання Хвильового «Камо грядеши?» Зеров дав відповідь від усіх неокласиків: «Ad fontes!» – «До джерел!». Ідеї цих двох груп були декларацією того, що українська література розпочала пошук власного самоокреслення, осібної ідентифікації в контексті европейської літератури й культури загалом.
Державні дозволи на створення літературно-мистецьких журналів, як і забезпечення фінансування видавалися лише лівим, «пролетарським» письменницьким об’єднанням. Поза межами цього кола залишалися організації чи об’єднання, які не були пролетарськими, вважалися «попутниками» (Аспис, Ланка, МАРС) або й ворожими (неокласики) для пролетарської літератури. Тому в історії київських неокласиків не було спроб створити власний літературно-мистецький журнал.
На основі аналізу тогочасних журнальних та газетних публікацій, залучення опублікованих документів таємних спецслужб з’ясовано про керованість цієї дискусії не тільки державними установами й компартійними організаціями, а й вплив на них каральних органів.
Ключові слова: неокласики, Літературна дискусія 1925–1928 років, редакційні стратегії, цензура.