Без рубрики

30 вересня 2024 року у виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника  відбулося урочисте відкриття ювілейних виставок: «У вимірах часу. Миколі Ільницькому – 90» та «Бібліографія як покликання. Луїзі Ільницькій – 85».

Виставка «У вимірах часу. Миколі Ільницькому – 90»

Микола Миколайович Ільницький – доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, заслужений діяч науки і техніки України, читач Бібліотеки з 1958 р.

До уваги численних відвідувачів запропоновано оглянути частину значного творчого доробку науковця. Це, зокрема, збірники літературно-критичних статей: «Барви і тони поетичного слова» (1967), «Таємниці музи» (1971), «Енергія слова» (1978), «На вістрі серця і пера: Про спадкоємність художніх ідей і новаторство в сучасній українській поезії» (1980), «Безперервність руху» (1983), «У вимірах часу» (1988), двотомне видання «Драма без катарсису» (1999, 2003), «У фокусі віддзеркалень: статті, портрети, спогади» (2005), «Знаки доби і грані таланту» (2014), «Читаючи, перечитуючи…» (2019); тритомник «На перехрестях віку» (2008, 2009), навчальний посібник «Порівняльне літературознавство» (у співавторстві з В. Будним) (2008), «Формули пізнання Яцкова» (2021), «Франко: антиномія природи і духу» (2023) тощо. А також літературні портрети: «Іван Драч» (1986), «Ключем метафори відімкнені вуста…: Поезія Ігоря Калинця» (2001), «Три формули мого осягнення Антонича (2011), навчальний посібник «Українська літературознавча думка ХХ століття (Західна Україна, еміграція)» (2015) та ін.

Окремий розділ книжкової експозиції знайомить із поетичною творчістю Миколи Ільницького, його збірками: «Земні артерії» (1965), «Мозаїка доріг» (1980), «За роком рік» (1988), «Вересневі відлуння» (2011), «Поезія» (2016, серія «25 улюблених віршів» вид-ва «Каменяр»), низкою перекладів: «Бгагавадгіта (Божественна пісня): з санскриту (1999, 2019), «Румі: Поезії. З фарсі» (1983), творів Сааді Ширазі «Бустан» (2016), «Ґулістан» (2016).

Численні публікації статей, рецензій, спогадів, інтерв’ю в українській і зарубіжній пресі («Слово і Час», «Дивослово», «Дукля», «Українська літературна газета» тощо) засвідчують активність ювіляра в літературному процесі впродовж усієї творчої діяльності, а нагороди та відзнаки – його визначну роль у розвитку української культури. Він – заслужений діяч науки і техніки України; нагороджений Почесною грамотою Верховної ради України та медалями.

Посеред книжкових здобутків – найсвітліше: світлини, на яких батьки Миколи Ільницького, відомі українські літературні діячі: Ліна Костенко, Леонід Новиченко, Микола Жулинський, Володимир Панченко, Віра Вовк, Наталя Пилип’юк, а також найближча родина.

Інший розділ ювілейної експозиції присвячений дослідженням, які висвітлюють багатогранну творчість ученого: книги «Україна: Культурна спадщина, національна свідомість, державність: ювілейний збірник на пошану члена-кореспондента НАН України Миколи Ільницького» (Львів, 2004), науковий портрет із серії «Слово про вченого» (Львів, 2011), також бібліографічні покажчики його наукових праць: «Микола Ільницький: біобібліографічний покажчик» (2004), «Микола Ільницький: біобібліографічний покажчик (2005–2020)» (2021).

Виставка «Бібліографія як покликання. Луїзі Ільницькій – 85»

Луїза Ільницька – відома в Україні і за її межами бібліографиня та книгознавиця. Експоновані на виставці матеріали висвітлюють різні напрями її роботи як ініціаторки й керівнички важливих бібліографічних проєктів, укладачки бібліографічних покажчиків, авторки ґрунтовних досліджень і статей, цікавих розвідок, співавторки колективних праць, редакторки книгознавчих збірників, рецензентки.

Ювілярка працює у Львівській національній науковій бібліотеці України імені В. Стефаника (тоді Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника АН УРСР) з 1970 року: як бібліотекарка (1970—1972), старша редакторка (1972—1974), головна бібліографиня (1974—1988), завідувачка відділу наукової бібліографії (1988—2023), тепер – старша наукова співробітниця цього відділу (з 2023).

Луїза Ільницька є ініціаторкою та виконавицею широкомасштабних бібліографічних проєктів загальнонаціонального значення з історії української бібліографії, теоретичних і практичних проблем створення національної бібліографії. Це, перш за все, дев’ятитомний «Репертуар української книги 1798—1916 рр.: матеріали до бібліографії» – археографічне видання цінної архівної пам’ятки – картотеки української книги зазначених років, над якою після ІІ Світової війни працювали бібліографи Бібліотеки АН УРСР та її філії у Львові. Видання здійснене під науковим керівництвом професора Ярослава Дашкевича впродовж 1995–2005 рр. Другий проєкт – шеститомне видання бібліографії «Українська книга в Галичині, на Буковині, Закарпатті, Волині та в еміграції, 1914–1939», яке заплановано завершити цього року. Це єдине в Україні і, мабуть, у світі базове джерело, яке реєструє в повному обсязі західноукраїнську й українську еміграційну книгу міжвоєнної доби.

Луїза Іванівна уклала понад 30 бібліографічних покажчиків гуманітарного профілю, зокрема, Марка Вовчка, В. Стефаника, Р. Іваничука, Р. Федоріва, М. Ільницького, М. Гуменюка, впорядкувала численні збірники наукових праць Бібліотеки, ініціювала перевидання раритетного журналу «Бібліологічні вісті» (1924–1930).
Серед численних опублікованих праць Ювілярки у наукових збірниках та журнальній періодиці привертають увагу: «Матеріали до бібліографії української книги, 1798–1916 рр.: історія створення картотеки (1945–1948) і проблеми видання» (1996), «Національна бібліографія в Україні: теоретичні і практичні аспекти» (1996, 2001), «До питання про банки даних з українознавства» (у співавторстві) (1998), «Бібліографія західноукраїнської та української еміграційної книги міжвоєнного періоду, 1914–1939: засади створення» (2005).

Луїза Іванівна – авторка унікального історико-книгознавчого жанру –історії першодруків знакових для української культури книг. Мова про книги «“Русалка Дністровая” (1837) у бібліотеках і музеях світу» (2007) та «Перше видання “Енеїди” (1798) І. П. Котляревського у бібліотеках, музеях, архівах світу» (2020), а також про ґрунтовне дослідження історії збережених у світі примірників першого видання «Кобзаря» Т. Шевченка 1840 року. Ці розвідки ґрунтуються на скрупульозних архівних та бібліотечних розшуках, у них простежено шляхи книги до читача, рідкісні деталі формування читацьких і бібліофільських зібрань. Вони є безцінною джерельною базою для книгознавців, літературознавців, бібліографів.

Велику увагу Л. Ільницька присвятила дослідженню бібліографічної спадщини Наукового Товариства імені Шевченка у Львові, опублікувала низку статей на цю тему, а також упорядкувала кілька збірників наукових праць.

Л. Ільницька – дійсний член Наукового товариства імені Шевченка в Україні, голова комісії з книгознавства і бібліографії НТШ від часу її створення до сьогодні.

За свої досягнення ювілярка відзначена орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2011 р.) та грамотою Верховної Ради України (2023), одержала нагороду ім. Миколи і Володимири Ценків за рукопис праці «Руська Трійця» (1993), почесну відзнаку Української Бібліотечної Асоціації (2008).

Своїми багатими знаннями й досвідом Ювілярка щедро ділиться з усіма, не тільки з працівниками відділу чи Бібліотеки, а й з тими, хто звертається по допомогу.

Відкриваючи ювілейні виставки Миколи та Луїзи Ільницьких, генеральний директор ЛННБ України ім. В. Стефаника Василь Ферштей відзначив вагомий науковий українознавчий доробок обидвох ювілярів та вручив Миколі Ільницькому квиток почесного читача Бібліотеки.

Привітали ювілярів колеги-науковці: доктор філологічних наук, завідувач відділу української літератури Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, професор кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка Тарас Пастух; доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка Михайло Гнатюк; доктор філологічних наук, професор, академік НАН України, директор Інституту Івана Франка НАН України Євген Нахлік.

Присутні з великим зацікавленням оглянули презентовані наукові доробки ювілярів і послухали фахові огляди експозицій докторки філологічних наук, старшої наукової співробітниці, завідувачки відділу наукових досліджень української періодики Науково-дослідного інституту пресознавства Мар’яни Комариці та наукової співробітниці відділу наукової бібліографії Наталії Рибчинської.

Отож, зичимо дорогим Ювілярам довгих літ, міцного здоров’я і творчого натхнення.

З роси Вам і води!

29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Його встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, які віддали життя за Батьківщину, як нагадування про одну з найкривавіших подій війни на сході України – Іловайську трагедію. У цей день ми згадуємо також захисників і захисниць України, полеглих від 2014 року у війні України проти агресії російської федерації.

Для збереження пам’яті, висловлення шани і вдячності героям у виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника розгорнуто книжково-ілюстративну виставку «День пам’яті захисників України», на якій представлені видання, що відтворюють незламність волі й духу українських воїнів, є свідченням кровопролитної боротьби за майбутнє нашої держави.

До уваги читачів репрезентовані праці сучасних дослідників, у яких висвітлено події серпня-вересня 2014 року під час війни українського народупроти агресії росії на сході України, а також спогади про загиблих українських вояків, які захищали нашу землю в перші місяці війни: «АД 242: історія мужності, братерства і самопожертви» (Харків, 2016); Положій Є. «Іловайськ: розповіді про справжніх людей» (Харків, 2017); «Книга памʼяті випускників Національного університету оборони України імені Івана Черняховського – учасників АТО» (Київ, 2018); «Книга памʼяті воїнів Дніпропетровщини, загиблих в АТО/ООС» (Дніпро, 2020); «Назавжди в строю: памʼятні місця на честь загиблих військовослужбовців Національної гвардії України» (Київ, 2020); Вовк І. «На щиті: спогади родин загиблих воїнів. Іловайськ» (Харків, 2020); Вовк І. «На щиті: спогади родин загиблих воїнів. Донецький аеропорт» (Харків, 2020); Вовк І. «На щиті: спогади родин загиблих воїнів. Дебальцеве» (Харків, 2020); Вовк І. «Василь Сліпак» (Харків, 2020) та ін.

Окремий розділ виставки висвітлює продовження боротьби України за незалежність, державний статус, утвердження суверенного становища: Кульчицький С. «Помаранчева революція» (Київ, 2005); Діяк І. «Національна трагедія і боротьба за незалежність. Маніфест українця» (Київ, 2007); Кузьо Т. «Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет» (Київ, 2018); «За Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ!: фотолітопис боротьби і звитяг» (Косів; Львів; Київ, 2018); Гайдуцький П. «Біль за Україну» (Київ, 2019); Рущенко І. «Війна цивілізацій: анатомія російсько-українського конфлікту» (Київ, 2020); Дудка Г. «Небесна сотня» (Харків, 2019); «Національна безпека України: кримський вектор: збірник документів і матеріалів (1917–2014 рр.): у 5 ч.» (Львів, 2015); Кравченко В. «Україна, імперія, Росія: вибрані статті з модерної історії та історіографії» (Київ, 2011); Власюк О., Кононенко С. «Кремлівська агресія проти України: роздуми в контексті війни» (Київ, 2017); Зіненко Р. «Війна, якої не було» (Харків, 2020); Бура Д., Красовицький О. «Хроніка війни, 2014–2020» (Харків, 2020) та ін.

Кожен із загиблих захисників – це герой, який боровся за нашу спільну мрію про мирну і демократичну Україну. Ми в скорботі схиляємо голови перед величним подвигом героїв полеглих у боях за вільну, незалежну і нескорену Україну. Цього дня ми запалюємо свічки, кладемо квіти до меморіалів, молимося за загиблих і дякуємо нашим захисникам за все.

Герої не вмирають!

Вони навічно залишаються в наших серцях і пам’яті.

Пам’ятаємо і будемо пам’ятати…