Без рубрики

28 червня в Україні відзначають державне свято – День Конституції (книжкова виставка)

28 червня в Україні відзначають державне свято – День Конституції (книжкова виставка)

До 28-ї річниці Основного закону у читальному залі ім. Тетяни і Омеляна Антоновичів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника розгорнуто книжково-ілюстративну експозицію «День Конституції України».
Конституція 1996 року стала важливим етапом в українському державотворенні та законотворчості, у розвитку українського суспільства. Саме цей документ проголосив Україну суверенною, незалежною, демократичною, правовою державою, визнав людину найвищою соціальною цінністю.
На виставці представлена література з фонду Бібліотеки, яка відображає історичні передумови ухвалення Основного Закону України, дає можливість простежити шлях, пройдений нашою державою від Конституції Пилипа Орлика, розповідає про конституційний процес та конституційне право в незалежній державі.
Усі зацікавлені можуть відвідати виставку до кінця липня цього року.


Опубліковано Admistration в Без рубрики
Видання друкарні Почаївського Успенського монастиря у фонді відділу рідкісної книги (книжкова виставка онлайн)

Видання друкарні Почаївського Успенського монастиря у фонді відділу рідкісної книги (книжкова виставка онлайн)

Друкарня при Почаївському монастирі Чину святого Василія Великого була створена близько 1730 р. Її фундатором став єпископ-помічник луцький Феодосій Любенецький –Рудницький. 1732 р. друкарня отримала королівський привілей.

Книги, які видавала друкарня, надзвичайно різноманітні за жанрами. Це і літургійні книги: Служебники, Євангелії, Мінеї, Молитвослови; і проповіді та твори богословів, житія святих, підручники для богословських навчальних закладів; документи, пов’язані з діяльністю уніатської церкви: єпископські грамоти, статути церковних братств; і нотні видання. Окрім релігійних творів, видавались тексти світського характеру: філософські трактати, словники, історичні праці, переклади античних авторів, порадники з господарства та ін.

Велику увагу видавці приділяли оформленню книг, особливо, якщо йшлося про літургійні книги. В оздобленні видань використовувалась безліч заставок, кінцівок, ініціалів тощо. Почаївські стародруки прикрашали роботи відомих граверів Андрія Голоти, Адама та Йосифа Гочемських, Івана Филиповича, Івана Стрельбицького та ін.

Видання Почаївської друкарні друкувались церковнослов’янською, українською, близькою до народної, а також польською та латинською мовами, користувались надзвичайною популярністю і деякі з них мали по декілька перевидань. До прикладу, збірник «Гора Почаївська»,  який вийшов паралельно двома мовами, українською та польською – мав дев’ять перевидань: п’ять українською та чотири польською мовою.

Видавнича продукція Почаївського монастиря розповсюджувалася по всій Україні, а також за її межами.

У стародрукованому фонді відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В. Стефаника зберігається велика кількість видань Почаївської друкарні, які свого часу надійшли з бібліотек НТШ, Народного Дому, Студіону, Поторицької бібліотеки, Музею А. Петрушевича, Греко-католицької духовної семінарії у Львові, Греко-католицької богословської академії у Львові, Оссолінеуму, Фундації графа Баворовського, та ін., що свідчить про те, що ці книги були окрасою практично усіх найбільших книгозбірень Галичини. Про історію побутування кожного примірника цих видань свідчать численні маргінальні записи та провенієнційні знаки. У 2017 р. ЛННБУ ім. В. Стефаника отримала в дарунок книги з приватної бібліотеки отця Володимира Яреми і серед них – три видання Почаївської друкарні: Мінея на місяць вересень, 1761 р., Ірмологіон, 1794 р. та Тріодіон, 1784р.

Першою книгою, надрукованою в Почаївському монастирі, був Служебник, виданий у двох варіантах: перший датований 1734 р., а другий – 1735 р. Видання присвячувалося фундаторові друкарні. На звороті титульного аркуша розміщено герб родини Рудницьких. У присвяті єпископові Любенецькому-Рудницькому розповідається про заснування друкарні.


Інші літургійні книги


Збірник «Гора Почаївська» розповідає історію Почаївського монастиря, згадує про його засновницю Анну Гойську, побудову на його території церкви, про чудотворну ікону Почаївської Богородиці, а також сюди увійшли духовна пісня на похвалу Богородиці; «Житіє Йова Заліза» (колишнього настоятеля Почаївського монастиря, у XVIII ст. проголошеного святим. Текст виходив окремою книгою) та «Історія про мощі святої Варвари». Видання  оздоблене: зображенням Почаївської Богородиці з Дитям і Богородиці, що явилася монахам на горі Почаївській і залишила слід своєї стопи, а також заставками, кінцівками, ініціалами.


У 1720 р. відбувся Замойський собор, на якому, окрім іншого, було прийнято постанову про вшанування Блаженного священномученика Йосафата Кунцевича окремою службою. Виникла потреба у друкуванні таких текстів.


Богословія нравоучительна з додатком «Лексикон сиріч Словесник словенскій» – церковнослов’янсько-польський словник. Це збірник догм уніатської церкви для поглиблення знань священників і для допомоги у виконанні священичої місії. Текст написаний мовою, близькою до народної.


Науки парохіальні на неділі і свята … на простий посполитий язик руський преложенния –збірник проповідей. З італійської українською мовою, близькою до народної, переклав і написав передмову монах-василіянин  Юліан Добриловський.


У 1790 р. вийшов друком «Богогласник» – духовна пам’ятка християнської культури. Книга складається з трьох частин і містить понад 240 віршів і пісень багатьох тогочасних поетів. Поряд надруковані тексти церковнослов’янською та українською народною мовою, а також латинською і польською. Наприклад, у збірнику містяться три пісні, присвячені Йосафатові Кунцевичу: одна з них українською мовою, дві інші – польською. Деякі тексти в «Богогласнику» супроводжуються нотами.


Зразки нотодрукування


Перша книга, надрукована в почаївській друкарні латинським шрифтом це – «Woysko serdecznych nowo rekrutowanych na większą chwałę Boską…», автором якої є Hilarion Falęcki, монах ордену кармелітів босих.


Збірник «Гора Почаївська» польською мовою.


Праця Ціцерона в перекладі Ігнатія Наґурчевського, професора риторики.


Книга про корисні властивості мінеральної води та порадник з садівництва.


Після третього поділу Польщі Почаїв опинився в межах російської імперії, що призвело до заборони уніатської церкви та ліквідації василіянського ордену на цій території. На окрему увагу заслуговує доля вже надрукованих, але ще не розповсюджених видань. Частина книжок була вивезена в росію, ще одна – продана в Галичину, Буковину і Закарпаття, а решту нові господарі планували здати як макулатуру на Михлинську папірню. Про цю ситуацію дізнався львівський купець Михайло Димет і зумів їх викупити, таким чином врятувавши значну частину почаївських друків. М. Димет (1819-1890) – відомий у Львові купець, громадський діяч, власник крамниці церковної атрибутики та книг «Під надією» на площі Ринок, 20. Підприємець систематично жертвував кошти на розвиток української культури: спонсорував видання часописів «Мета», «Руська читальня» та ін., підтримував бідних студентів. Михайло Димет був членом товариств «Галицько-руська матиця», «Народний дім», «Руське казино», «Руська бесіда», «Просвіта». Він належав до засновників Літературного товариства ім. Т. Шевченка у Львові в 1873 р. (згодом НТШ).

Книги зі штампами Михайла Димета


Монастирська друкарня в Почаєві існувала до 1918 р., але саме її уніатський період дослідники згодом назвали часом найбільшого розквіту, а саму друкарню – явищем унікальним.

 

Підготували

Анна Борис, зав. сектору,

Наталія Лев, пров. бібліотекарка

відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В.Стефаника

 

Опубліковано Admistration в Без рубрики
Урочисте передання Архіву академіка НАН України Я.Д.Ісаєвича до фонду Бібліотеки

Урочисте передання Архіву академіка НАН України Я.Д.Ісаєвича до фонду Бібліотеки


20 червня 2024 р. у головному корпусі ЛННБ України імені В. Стефаника у межах ХІІ Наукових читань імені академіка Ярослава Ісаєвича відбулося урочисте передання Архіву академіка НАН України Я. Д. Ісаєвича до фонду Бібліотеки.
Відкрили конференцію та привітали її учасників генеральний директор ЛННБ України ім. В. Стефаника Василь Ферштей та доктор історичних наук, професор, директор Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Ігор Соляр.
На пленарному засіданні з доповіддю «Українська діалектика – історія – ідентичність – зброя» виступила докторка філологічних наук, заступниця директора з наукової роботи Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Тетяна Ястремська.
Конференцію продовжила презентація монографії Ярослава Ісаєвича «Місто Дрогобич у ХV–XVIII ст.», під час якої виступили: кандидат історичних наук, завідувач відділу історії середніх віків Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Ілля Паршин; доктор історичних наук, професор Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка Леонід Тимошенко та один із ініціаторів видання завідувач відділу природи Музею «Дрогобиччина» Володимир Пограничний.
Передання Архіву академіка НАН України Я. Д. Ісаєвича репрезентували: доктор історичних наук, старший науковий співробітник відділу нової історії України Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Роман Голик та кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця відділу нової історії України Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Наталія Мисак.
Присутніх також привітав Голова наглядової ради ЛННБ України ім. В. Стефаника професор, доктор економічних наук Степан Давимука.
Завідувачка відділу рукописів, кандидатка історичних наук Мирослава Дядюк подякувала доньці Ярослава Ісаєвича п. Лесі та усім причетним науковим осередкам за передання до фонду Бібліотеки особистого архіву українського вченого.
Учасники конференції, гості мали змогу оглянути у виставковій залі Книгозбірні експозицію «Ярослав Ісаєвич – видатний український історик, культоролог, книгознавець, громадський діяч»


Опубліковано Admistration в Без рубрики
Передача архіву академіка НАН України Ярослава Ісаєвича Львівській національній науковій бібліотеці України імені В. Стефаника (анонс)

Передача архіву академіка НАН України Ярослава Ісаєвича Львівській національній науковій бібліотеці України імені В. Стефаника (анонс)

20 червня у головному корпусі ЛННБ України імені В. Стефаника (вул. Стефаника, 2) відбудуться урочистості, присвячені Ярославові Ісаєвичу – видатному історику та культурологу, досліднику українського книговидання, багаторічному директорові Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича, доктору історичних наук, професору, академіку НАН України.

У межах пам’ятних заходів заплановано відкриття пам’ятника Ярославові Ісаєвичу (Личаківський цвинтар, 10:00–11:00). Урочистості буде продовжено в головному корпусі ЛННБ України імені В. Стефаника (початок о 12 год.). У програмі ХІІ Наукових читань імені Ярослава Ісаєвича передбачено пленарне засідання, презентація монографії «Місто Дрогобич у ХV–XVIII ст.», передача особового архіву вченого до фонду Бібліотеки. До уваги учасників і гостей у виставковій залі установи репрезентовано книжково-документальну експозицію, яка відображає непересічний доробок вченого.

Співорганізатори урочистостей: Західний науковий центр НАН України і МОН України, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, ЛННБ України ім. В. Стефаника.

Опубліковано Admistration в Без рубрики

Книжкова виставка, присвячена 175-річчю від дня народження Олени Пчілки (Ольги Петрівни Косач) (1849–1930)

У читальній залі відділу бібліотекознавства розгорнута книжкова експозиція, присвячена 175-річчю від дня народження Олени Пчілки (Ольги Петрівни Косач) (1849–1930) – талановитої письменниці, перекладачки, етнографині, фольклористки, першої жінки члена-кореспондента Всеукраїнської академії наук.

Вона була відомою громадською діячкою, яка палко обстоювала національну ідею, право України на самостійність, а українців – на власну державу, закликала жінок пройнятися вихованням своїх дітей справжніми патріотами.

До уваги відвідувачів виставки запропоновано найвідоміші твори Олени Пчілки, зокрема, прижиттєві видання: «Сужена – не огужена!: побытовый жартъ: (водевиль): въ 1-ій діи» (Кіевъ, 1881); «Думкы-мережанкы» (Кіевъ, 1886); «М. П. Старицкій: памяти товарища» (Кіевъ, 1904); «Артишоки: оповідання» (Кіевъ, 1907); «Світова річ: комедія в 5-ти діях» (Київ, 1908); «Оповідання. Т. 2: Три ялинки. Збентежена вечеря. За двором. Пожди, бабо, нових правів! Вірш на століття української літератури» (Київ, 1909); «Оповідання. Т. 3: Золота писанка. Півтора оселедця (Київ, 1911); «Поезія в стилю “модерн”: Оповідання гумористичне» (Київ, 1911); «Микола Лисенко: життєписи українських діячів: спогади і думки Олени Пчілки» (Київ, 1914); «Оповідання: з автобіографією / до друку виготував Т. Черкаський» (Харків, 1930) та ін. А також – видані вже пізніше: «Твори / упорядкування А. Ф. Чернишов» (Київ, 1971); «Золоті дні золотого дитячого віку…»: автобіографічний нарис» (Київ, 2011); «Козачка Олена: посвята М. В. Лисенкові: поема» (Луцьк, 2014); «Товаришки: новели» (Київ, 2024); «Вибране: художня проза, автобіографія / упорядн. і передмова А. Бідонько» (Київ, 2024) та ін.

Представлені переклади письменниці: «Оповѣданя Николая Гоголя. Веснянои ночи» (Львȏвъ, 1881); «Українськімъ дітямъ» (Кіевъ, 1882); «Юліуш Словацький: його життя, творчість і зразки творів» (Київ, 1910); «Одружіння: комедія в 3-ох діях / переклала з Гоголя О. Пчілка» (Львів, 1926) та ін.

Окремий розділ експозиції містить наукові розвідки, присвячені життєвому шляху й творчості видатної українки. Це, зокрема, книги Людмили Смоляр «Минуле заради майбутнього: жіночий рух Наддніпрянської України ІІ пол. ХІХ-поч. ХХ ст.: сторінки історії» (Одеса, 1998); «Вічні Берегині України: наукові праці й розвідки до 150-річчя від дня народження Олени Пчілки та 130-річчя від дня народження Лесі Українки» (Новоград-Волинський, 2001); Юрія Хорунжого «Шляхетні українки: есеї-парсуни» (Київ, 2003); Ольги Мікули «Творчість Олени Пчілки і фольклор» (Ужгород, 2011); «Історія української літератури: у 12 т. Т. 7: Література 80-90-х років XIX століття. Кн. 1 (Київ, 2020); автореферати дисертаційних досліджень Людмили Новаківської «Просвітницька діяльність і педагогічні погляди Олени Пчілки» (Київ, 1999), Анни Зайцевої «Творчість Олени Пчілки: жанрово-стильові та ідейні домінанти» (Луганськ, 2014) та ін.

Запрошуємо всіх охочих оглянути виставку.

Опубліковано Admistration в Без рубрики
103 Оссолінська зустріч «Artes. Сучасні львівські митці»

103 Оссолінська зустріч «Artes. Сучасні львівські митці»

Запрошуємо Вас на 103 Оссолінську зустріч «Artes. Сучасні львівські митці» (29 травня 2024 р. о 17.00)

 

Зустріч навколо книги Пйотра Лукашевича «Artes. Nowocześni plastycy lwowscy», яка презентує Об’єднання митців artes, що діяло у Львові у 1929–1935 роках і було одним з найоригінальніших явищ в авангардному мистецтві Центрально-Східної Європи. Пйотр Лукашевич реконструює історію цієї групи та всебічно аналізує творчість митців, таких як Отто Ган, Єжи Яніш, Роман Сельський, Марґіт Райх-Сельська, Александр Кшивоблоцький, Людвік Ліллє та Генрик Стренг, яких з легкістю маркували «сюрреалістами зі Львова».

«З сюрреалізмом їх об’єднувало головне спрямування – романтичне по суті заперечення інтелекту на користь почуттів і домінуючої ролі уяви. Від сюрреалізму вони також взяли нову, органічну морфологію, протиставлену попередній механістично-абстрактній, але передусім засвоїли сміливість і свободу в поетичному перетворенні дійсності, в динамічному об’єднанні форм і образів».

Вперше книга Пйотра Лукашевича була опублікована у 1975 році у видавництві Оссолінеум під назвою «Zrzeszenie Artystów Plastyków artes (1929–1935)». А наприкінці 2023 р. побачило світ нове оновлене видання цієї чудової монографії – «Artes. Nowocześni plastycy lwowscy»,

 

У дискусії візьмуть участь:

Пйотр Лукашевич, автор книги «Artes. Nowocześni plastycy lwowscy» (Artes. Сучасні львівські митці) та її українського видання «Об’єднання Митців artes (1929-1935) та інші історії львівського модернізму».

Андрій Бояров, автор опрацювання та післямови польського видання книги та редактор, автор передмови, доповнень і перекладу її українського видання.


29 ТРАВНЯ 2024, 17:00 (захід польською та українською мовами)

Читальний зал ім. Тетяни і Омеляна Антоновичів ЛННБ України імені В. Стефаника, вул. В. Стефаника, 2

Вхід вільний!

Захід транслюватиметься онлайн із синхронним перекладом з польської на українську мову

Зустріч із синхронним перекладом української на польську мову буде доступна тут: https://www.facebook.com/events/964728071635661/

На зустрічі будуть представлені книжки: «Artes. Nowocześni plastycy lwowscy» (Видавництво Ossolineum, Вроцлав, 2023 ), а також «Об’єднання Митців artes (1929–1935) та інші історії львівського модернізму» (Центр міської історії Центрально-Східної Європи, Львів, 2021).

Відеозвіт про зустріч:

Опубліковано Admistration в Без рубрики
НА СЛУЖБІ НАУКИ І КУЛЬТУРИ: <br>ДО 90-РІЧЧЯ ВІД НАРОДЖЕННЯ ОЛЕГА КУПЧИНСЬКОГО (книжкова виставка)

НА СЛУЖБІ НАУКИ І КУЛЬТУРИ:
ДО 90-РІЧЧЯ ВІД НАРОДЖЕННЯ ОЛЕГА КУПЧИНСЬКОГО (книжкова виставка)

 

Академічна спільнота Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника сердечно вітає Олега Антоновича Купчинського зі славним ювілеєм!

З цієї нагоди у виставковій залі Книгозбірні підготовано документальну виставку. У першій її частині експоновано архівні матеріали, які загалом відображають різні етапи біографії вченого: зокрема його Свідоцтво про закінчення 1947 р. Сороцької семирічної школи, Диплом про вищу освіту, здобуту у 1953–1958 роках у Львівському державному університеті імені І. Франка (нині – Львівський національний університет імені І. Франка). Окремо виділено документи, пов’язані з місцями праці О. А. Купчинського. У 1959–1960 роках  –  на посаді бібліотекаря Львівської наукової бібліотеки АН УРСР (нині – ЛННБ України ім. В. Стефаника), згодом, у 1960–1978 роках – співробітника Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові, у 1978–1996  – наукового співробітника Інституту суспільних наук АН УРСР (нині – Інститут українознавства імені І. Крип’якевича НАН України). Від 1994 р. він – викладач історичного факультету Львівського національного університету імені І. Франка і Львівської богословської академії (нині – Український католицький університет). Підсумовують  наукові  здобутки Диплом кандидата філологічних наук (1974 р.) і Диплом доктора історичних наук (2007 р.).



Найбільш численно представлена частина виставки, присвячена науковому доробку О. А. Купчинського, адже за 65 років наукової діяльності він підготував і видав майже 900 праць.  З них  експоновані: «Каталог пергаментних документів Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові, 1233–1799» (Київ, 1972; у співавторстві), «Українські географічні назви на -ичі XIV–XX століть» (Київ, 1974), «Найдавніші слов’янські топоніми України як джерело історико-географічних досліджень» (Київ, 1981), «Земські та гродські судово-адміністративні документальні фонди Львова» (Київ, 1998), «Акти та документи Галицько-Волинського князівства ХІІІ – першої половини ХІV століть: дослідження, тексти» (Львів, 2004).



 

Окремі видання О. А. Купчинського доповнюють статті в довідкових та енциклопедичних виданнях, у збірниках наукових праць, в українських та закордонних періодичних виданнях. Ось лише деякі з них: «Василь Стефаник у документах Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові» (Архіви України. 1971. № 4), «Втрачені пергаментні грамоти міст і сіл Галичини XIV – першої половини ХІХ ст.» (Бібліотекознавство та бібліографія: збірник наукових праць. Київ, 1982), «Біля джерел творчості “Руської трійці”» (Жовтень. 1986. № 10), «Професор Микола Мельник» (Вісник фонду Олександра Смакули. 1998. № 1), «Август Бєльовський та Іван Вагилевич: наукові контакти та співпраця» (Варшавські українознавчі записки. 1999. Т. 8/9), «Компаневич Варлаам» (Довідник з історії України (А–Я). Київ, 2001) та інші.

Упродовж багатолітньої праці О. А. Купчинський був співупорядником 16 колективних збірників документів і матеріалів, присвячених різним темам та особам в історії та культурі України: І. Франкові, Лесі Українці, М. Драгоманову, В. Гнатюкові та іншим. Вагомими для української культури і науки стали «Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст.: збірник документів» (Київ, 1970), «“Русалка Дністрова”: документи і матеріали» (Київ, 1989), «Листування українських славістів з Францом Міклошичем» (Київ, 1993, листи у Відні зібрав І. Свєнціцький), «Взаємне листування Михайла Грушевського та Мирона Кордуби» (Львів, 2016), які також представлено на виставці.



 

Відображено в експонатах пропонованого викладу й працю О. А. Купчинського як редактора, відповідального редактора і члена редколегії понад 30 різних колективних праць. Основні з них: «Київська Русь: культура, традиції. Збірник наукових праць» (Київ, 1982), «З історії міжслов’янських зв’язків: збірник наукових праць» (Київ, 1983), «Іван Крип’якевич. Галицько-Волинське князівство» (Київ, 1984), «Іншомовні джерела до історії міст і сіл України» (Львів, 1995), «Михайло Грушевський і Західна Україна» (Львів, 1995), «Дзендзелівський Й. Українське і слов’янське мовознавство: збірник праць» (Львів, 1996), «Український правопис і наукова термінологія: історія, концепції та реалії сьогодення» (Львів, 1996), «125 років Наукового товариства імені Шевченка» (Львів, 2001), «Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича» (Київ, Львів, 2004) та інші.



 

Із відновленням роботи Наукового товариства імені Шевченка в Україні О. А. Купчинський був редактором і відповідальним редактором багатьох його видань, передусім монографічних і серійних: «Визначні діячі НТШ», «Історичні джерела», «Українознавча наукова бібліотека НТШ», «Вісник НТШ» (2005–2013, від 2014 – член редколегії), «Хроніка НТШ» (у різні роки). Від 1990 р. – відповідальний редактор «Записок НТШ». Упродовж 1990–2022 років за редакцією О. А. Купчинського з’явилися 56 томів «Записок НТШ» суспільно-гуманітарної тематики (57 том – у друку). Окрема заслуга належить О. А. Купчинському за те, що він, на відміну від своїх попередників, не побоявся розширити тематику видання, і тепер, крім традиційних філологічних та історично-філософських досліджень, окремими томами виходять праці Секцій і Комісії НТШ на різноманітні теми з археології, спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін, етнографії, фольклористики, музикознавства, образотворчого та ужиткового мистецтва, театрознавства, архітектури й містобудування. Працю О. А. Купчинського на ниві редагування видань НТШ та розбудови їхньої «інфраструктури» загалом багато науковців та дослідників називають по-справжньому подвижницькою.



 

Окремий стенд виставки розповідає про фундаментальне видання «Енциклопедія: Наукове товариство імені Шевченка», оскільки О. А. Купчинський є автором цього наукового проєкту (кінець 1990-х – початок 2000-х рр.) і відповідальним редактором першого багатотомного видання про найдавніше наукове громадське товариство в Україні: історію становлення інституції від 1873 р. до сьогодні, його структуру, основні видання, контакти з різними національними й закордонними науковими установами та навчальними закладами, а також про наукову й громадсько-суспільну діяльність членів Товариства й проблематику їхніх досліджень. У 2012–2022 роках вийшли п’ять томів Енциклопедії (всього заплановано 14 томів).



 

Організатори виставки з-поміж інших праць О. А. Купчинського виділили п’ять томів особистих досліджень із різних гуманітарних питань під загальним заголовком «Вибрані статті та матеріали» (2011–2022): «Студії з історії української мови та ойконімії» (2011. Т. 1); «Прикладна архівістика та спеціяльні історичні дисципліни» (2011. Т. 2); «Відомі та маловідомі постаті національної науки і культури» (2011. Т. 3); «Наукове товариство ім. Шевченка: дослідження, матеріали» (2013. Т. 4); «Видатні особистості української і закордонної науки й культури ХІХ – початку ХХІ сторіч» (2022. Т. 5).



 

Багато уваги присвячено розпочатій наприкінці 1980-х років діяльності Олега Антоновича як учасника ініціативної групи зі створення Народного Руху України за перебудову, 1989 р. – як делегата Установчого з’їзду Руху у Києві, члена львівського Товариства української мови імені Т. Шевченка «Просвіта». Тоді ж він увійшов до складу ініціативної групи львівських учених із відновлення Наукового товариства імені Шевченка у Львові (1989), був співавтором Статуту НТШ. У 1989–2005 роках – науковий секретар НТШ,  у 1989–2006  роках– голова Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін Товариства. Дійсний член НТШ (з 1992), голова (2005 – 2014), почесний голова (з 2014) НТШ, член Світової Ради НТШ (з 2006). Знаковими у становленні відродженого НТШ у Львові стала підготована під керівництвом О. А. Купчинського низка видань: «З історії Наукового товариства імені Шевченка: збірник доповідей і повідомлень наукових сесій і конференцій НТШ у Львові» (Львів, 1997), «125 років Наукового товариства ім. Шевченка» (Львів, 2001), «Наукове товариство ім. Шевченка: 130 років праці для України» (Львів, 2003),  «145 років Наукового товариства ім. Шевченка» (Львів, 2019), «Наукове товариства ім. Шевченка: 150 років на службі української науки та культури» (Львів, 2023), а також «Періодичні та серійні видання Наукового товариства імені Шевченка (1885–1939): анотований покажчик» (Львів, 1991), «Бібліографія “Записок Наукового товариства імені Шевченка”: Томи I–CCXL (1892–2000)» (Львів, 2003), «Каталог видань Наукового товариства ім. Шевченка в Україні: 1989–2003» (Львів, 2003).

Окремо репрезентована діяльність О. А. Купчинського у 1980–2020 роки у численних фотографіях: «Під час науково-дослідного стажування. Біля нагробного пам’ятника Іванові Могильницькому на цвинтарі у місті Перемишлі (Польща): Олег Купчинський» (1988), «Під час відкриття на проспекті Тараса Шевченка у Львові пропам’ятної таблиці на честь НТШ: Ярослав Падох, Дмитро Штогрин, Микола Мушинка, Олег Купчинський» (1991),  «Дарування представниками «З’єднаного українського допомогового комітету Америки» Енциклопедії «Britannica». Зліва Роман Кирчів, Микола Ільницький, Олег Романів, Роксолана Зорівчак, Р. Сіра, Х. Сеник, Георгій Максимович, Христина Кульчицька, Олег Купчинський» (1994) «Між засіданнями XIII-ої Щорічної конференції з українознавства в Іллінойському університеті в м. Урбана-Шампейн (США): Олександр Мишанич, Лариса Онишкевич, Дмитро Штогрин, Олег Купчинський» (1994), «У Президії Наукової конференції “Михайло Грушевський і сучасна історична наука”: Наталія Яковенка, Ярослав Пеленський, Олег Купчинський, Ярослав Дашкевич» (1996), «У науково-видавничому відділі НТШ в Україні: Ігор Гирич, Олег Купчинський, Володимир Кравченко» (2001), «Редакційний колектив “Енциклопедії НТШ”: Надія Олійник, Олег Купчинський, Олександра Савула, Юрій Ковалів, Василь Майхер» (2023). Доповнюють їх світлини Олега Антоновича у колі знайомих і близьких: «У редакції журналу “Дзвін” у Львові: Юрій Коваль, Андрій Содомора, Олег Купчинський, Микола Ільницький» (1990), «На зустрічі з управою Фундації Ганса Зайделя: Олег Купчинський, о. Борис Ґудзяк» (1999), «В кулуарах виставки наукових праць Олега Купчинського до його 70-річчя у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника АН України: Олег Купчинський, Олександр Дзьобан, Степан Костюк» (2004) та інші.



 

Наукову, науково-редакційну, науково-організаційну працю О. А. Купчинського вже високо оцінили його сучасники. Свідченням цього є численні публікації про вченого в періодичних виданнях України: «Архіви України» (Київ), «Бюлетень Західного наукового центру» (Львів), «Вісник Львівського університету» (Львів), «Вісник НТШ» (Львів), «Дзвін» (Львів), «Універсум» (Львів), «Суботня пошта» (Львів), «Вільне життя» (Тернопіль) та інші, починаючи від 1973 р. На виставці експоноване двотомне видання «До джерел: збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя» (Київ ; Львів, 2004). До редакційної колегії увійшли: Ігор Гирич, Ярослав Грицак, Микола Крикун, Леонід Рудницький і Наталія Яковенко. У першому томі представлено «Матеріали до бібліографії праць Олега Купчинського», які уклала Марія Трегуб. До експозиції увійшли видання Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника «Олег Купчинський: бібліографічний покажчик» (Львів, 2006), підготований Марією Трегуб, з передмовою Марії Вальо. Доповненням є численні привітання знаних осіб та установ, адресовані О. А. Купчинському з нагоди чергових святкових і ювілейних дат: від Верховної Ради України (за підписом Р. Кошулинського), Інституту українознавства імені І. Крип’якевича (за підписом Я. Ісаєвича), Інституту енциклопедичних досліджень НАН України (за підписом І. Дзюби, Я. Яцківа і М. Железняка), Інституту історії НАН України (за підписом В. Смолія), Інституту Івана Франка НАН України (за підписом Є. Нахліка), Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Рильського (за підписом Г. Скрипник), Світової ради Наукових товариств імені Шевченка (за підписом Л. Рудницького і А. Кіпи), Українського міжнародного комітету з питань науки і культури при НАН України (за підписом Я. Яцківа) та інші. Окремо представлені численні нагороди: почесна відзнака Міністерства культури і туризму України «За досягнення в  розвитку культури і мистецтва» (2014), Обласна премія в галузі культури, літератури, мистецтва, журналістики та архітектури в номінації «Літературознавство, сучасна літературна критика та переклади – імені Михайла Возняка» за книгу «Взаємне листування Михайла Грушевського та Мирона Кордуби» (2017), Диплом Лауреата Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Братів Богдана та Левка Лепких за серію літературно- і мистецтвознавчих досліджень останніх років (2017), Почесна грамота «За особливі заслуги перед Українським народом» і відзнака від Верховної Ради України (2023) за вагомий особистий внесок у соціально-економічний і культурно-освітній розвиток держави, значні досягнення в професійній діяльності, активну громадську позицію, сумлінну працю та високий професіоналізм.



 

Олеже Антоновичу, впродовж десятиліть Ви були і залишаєтеся потужною інтелектуальною силою, надійним орієнтиром української науки. Серед Ваших наукових зацікавлень – великий спектр наукових проблем у сфері гуманітаристики, які Ви успішно розв’язуєте у численних ґрунтовних дослідженнях. Своєю щоденною працею та небайдужим ставленням до української історії, мови та культури Ви заслужили щиру вдячність та справжнє захоплення. Ваш талант, професіоналізм, компетентність – це ті якості, які зробили Вас авторитетним і шанованим науковцем загальнослов’янського рівня.

За Вашими плечима – великий і яскравий шлях, на якому Ви проявили себе видатним ученим-істориком та мовознавцем, талановитим педагогом, інтелігентною, мудрою та відповідальною людиною. Результати Вашого невтомного творчого пошуку збагатили скарбницю української науки, стали неоціненним внеском у її розвиток.

Високо цінуємо той щирий і незламний патріотизм, шануємо за тверду громадянську позицію, самовідданість у творчій праці, невичерпну національну енергетику.

 

До організації виставки долучилися працівники структурних підрозділів бібліотеки, активним читачем яких тривалий час був Ювіляр, і чиї фонди стали джерельною базою поважного наукового доробку Олега Антоновича Купчинського. Експозицію готували працівники відділу бібліотекознавства Роксоляна Вдовичин­, Богдана Мартинюк-Лотоцька, Наталія Прокопенко, Христина Савчак, Мар’яна Саган. До підбору та презентації матеріалів доклалася  кандидатка філософських наук, доцентка кафедри філософії Львівського національного університету імені І. Франка Ореста Лосик.


Відеозвіт про урочисте відкриття виставки можна переглянути на ютуб-каналі Бібліотеки.


 

Опубліковано Admistration в Без рубрики
З журбою радість обнялась (виставка культурної спадщини мистецького осередку села Підберізці)

З журбою радість обнялась (виставка культурної спадщини мистецького осередку села Підберізці)

З нагоди Всесвітнього дня вишиванки, який щорічно традиційно відзначають у третій четвер травня, у виставкових залах Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів ЛННБ України імені В. Стефаника організовано виставку пам’яток культурної спадщини мистецького осередку села Підберізці Підберізцівської територіальної громади на Львівщині.

У першій і – найбільшій – частині експозиції представлені вишивані, пишно оздоблені вироби початку минулого століття, зокрема першої його третини. З-поміж численних експонатів привертають увагу вишиті золотими руками українських жінок сорочки, запаски і кептарики. Виконані на різних тканинах, як правило, лляними, бавовняними і вовняними нитками, різними техніками, вони гармонійно поєднують традиційні орнаменти з тими, які тільки входили в моду на початку ХХ ст. Багате розмаїття орнаментів, окремих їхніх елементів свідчить про творче переосмислення українками давнього і нового. Кожна вишивана річ вражає поєднанням мотивів: геометричних, рослинних, зооморфних. Сорочки вдало доповнюють ткані речі, зокрема крайки.


Поряд із традиційним вбранням села Підберізці в інший частині виставки можна оглянути зразки декоративно-прикладного мистецтва: наволочки, обруси, верети (вереття) тощо. На окрему увагу заслуговують вишиті рушники різного призначення, які знайомлять із життям та побутом не тільки окремого села, але й цілого регіону. Цю частину експозиції доповнюють фотографії селян у народному вбранні. Збережені на плівці миті не тільки є свідченням неповторних культурних традицій, а й прекрасним джерелом для вивчення матеріальної культури, втраченої протягом десятиліть.


Окрему частину виставки формують твори Івана Весни (1909–1985), українського скульптора, родом із села Підберізці, учня скульптора і різьбяра Андрія Коверка, автора багатьох скульптур і рельєфів на історичні теми. Збережені родиною його роботи доповнені архівними матеріалами, які розкривають творчий шлях митця, а також численними фотографіями творів, у тому числі вже втрачених.


На виставці експонуються світлини місцевої церкви Архистратига Михаїла, яка збудована у 1891–1910 роках у неовізантійському стилі знаним архітектором Іваном Левинським (1851–1919) і оздоблена монументальними розписами пензля Модеста Сосенка (1875–1920). Як стверджує дослідниця творчої спадщини митця, Олеся Семчишин-Гузнер, ця сільська церква є однією з небагатьох, де поліхромія знаного українського живописця збережена у первинному вигляді.

Організатор цієї мистецької виставки – Ірина Вишинська ставила перед собою мету показати багатство культури українського народу на прикладі села Підберізці, яке творить самобутній мистецький осередок. За сприяння відділу з питань освіти, культури та дозвілля Підберізцівської ТГ, родини Івана Весни, а також усіх односельчан, які надали матеріали, вона зібрала і підготувала для експозиції десятки пам’яток. Першим кроком до подальшого їхнього дослідження і популяризації став підготовлений до виставки буклет зі світлинами церкви Архистратига Михаїла, її розписів, різьбленої проповідниці роботи Івана Весни (1937 р.). Крім того, з ініціативи Ірини Вишинської і за проєктом Тетяни Срібної односельчани вишивають ялинкові прикраси, а також сорочечки для немовлят, які передають до пологових будинків Львова.

Ялинкові прикраси, вишиті громадою села Підберізці у 2023 р.


Висловлюємо щиру подяку всім, хто долучився до організації та проведення виставки: голові Підберізцівської територіальної громади Василеві Ковалю, начальниці відділу з питань освіти, культури та дозвілля Олесі Крохмалюк, головному спеціалісту відділу з питань освіти, культури та дозвілля Христині Попович, студії Юрія Мельничука та її випускникам, родині Івана Весни, а також усім мешканцям села Підберізці, які зберегли і надали такі чудові експонати.

Окрему подяку складаємо адміністрації і працівникам Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, зокрема Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів.


Експозицію можна оглянути протягом 16 травня – 28 червня 2024 р. у будні з 12.00 до 16.00 (вул. Бібліотечна, 2), попередньо зареєструвавшись за адресою: [email protected].

Кожного вівторка о 15. 00 – кураторська екскурсія Ірини Вишинської.


Відеозвіт про відкриття виставки:

Опубліковано Admistration в Без рубрики
День героїв (книжкова виставка)

День героїв (книжкова виставка)

Щорічно в Україні 23 травня відзначається День героїв. У цей день українці вшановують памʼять Героїв, які боролись за суверенітет та незалежність України за час її існування і власне зараз ведуть боротьбу проти російської армії за нашу свободу.
Ідея вшанування борців-героїв зародилася в національно-визвольному русі під час Другої світової війни. Її запровадили постановою ІІ Великого Збору Організації українських націоналістів (ОУН), який відбувся у квітні 1941 року в Кракові. Ця дата присвячена памʼяті одного з найвидатніших українських націоналістів Євгена Коновальця, якого було вбито 23 травня 1938 року співробітником НКВС. Крім того, З травня 1924 року не стало головного ідеолога державної самостійності України початку XX століття, одного із авторів ідейних засад українського націоналізму Миколи Міхновського, а 25 травня 1926 року – провідника української національно-визвольної боротьби 1917-21 років Симона Петлюри.
З нагоди цього дня у виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника розгорнуто книжкову виставку «Українці – нація героїв». Відвідувачам Бібліотеки запропоновано переглянути низку видань, на сторінках яких описано героїчне минуле та сьогодення України.

Опубліковано Admistration в Без рубрики
Христос воскрес! (книжкова виставка)

Христос воскрес! (книжкова виставка)

Опубліковано Admistration в Без рубрики