Степан Ількович Стельмащук (8 жовтня 1925 р. – 5 січня 2011 р.) – український композитор, хоровий диригент, педагог і фольклорист, чия професійна діяльність служила збереженню та розвитку української музичної традиції. Народився в селі Скородинці на Тернопільщині. Любов до музики у родину приніс старший брат Павло – співак і дириґент. Він захоплювався співом хору Дмитра Котка, на концертах якого бував у 1930–х рр. у Чорткові. Свою роль зіграла також знаменита капела О. А. Кошиця. Музичну освіту С. І. Стельмащук здобував спочатку у Львівському музичному училищі (1950–1954), а потім у Львівській консерваторії (1954–1959) на диригентсько-хоровому факультеті у класі Володимира Василевича і Михайла Антківа. Паралельно із навчанням уже у третьому класі почав сам викладати. Став керівником хору студентів музично-філологічної спеціальності Львівського педагогічного інституту. У 1960 р. разом із колективом переїхав до Дрогобича. Його капела «Бескид» стала знаною не лише в Галичині, а й за її межами завдяки високій виконавській культурі, репертуару з народних пісень, духовної музики та творів українських класиків. Викладацька діяльність С. І. Стельмащука тривала понад 35 років. Він є автором великої кількості навчальних посібників і книг. У його творчому доробку є й обробки українських народних пісень, хорові композиції на вірші Тараса Шевченка, Івана Франка, Уляни Кравченко, і духовна музика. Особливе місце займає «Служба Божа для мішаного хору». У 1949–1951 рр. він підготував для неї основу, а завершив у період українського національного відродження в 1990-х рр. Навіть у зрілому віці С. І. Стельмащук продовжував свою викладацьку і творчу діяльність. Музично збагачував поетичні перлини зі «Слова о полку Ігоревім» і поезій Т. Шевченка, М. Шашкевича, С. Руданського, М. Старицького, І. Франка, Уляни Кравченко, Б. Грінченка, Р. Купчинського, Ю. Шкрумеляка, В. Сосюри, Яра Славутича, Янки Купали.
З нагоди 100-річчя від народження С. І. Стельмащука у виставковому залі Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів ЛННБ України ім. В. Стефаника до уваги відвідувачів розгорнуто виставку книжково-журнальних видань. Організатори пропонують оглянути монографію Вірослава Блашківа і Петра Гушоватого «Степан Стельмащук: хоровий диригент, композитор, фольклорист, педагог» (Дрогобич, 2014). У ній висвітлений життєвий і творчий шлях багатогранної постаті С. І. Стельмащука, проаналізована творча спадщина митця в контексті здобутків інших композиторів України. У власній праці «Під знаком його доброти: спогади про С. Людкевича» (Дрогобич, 1991), яка теж експонується на виставці, Степан Ількович розповідає про своє знайомство із творами видатного майстра та віддає шану його постаті. У книзі «У світі звуків і слова» (Львів, 2009) Степан Ількович наводить численні спогади про українських культурних діячів, яких знав особисто. Книга ілюстрована численними фотографіями і буде корисною для всіх дослідників української культури. «Дмитро Котко та його твори» (Дрогобич, 2000) – цю книжку впорядковував Степан Ількович у пам’ять про видатного хорового диригента. Як згадував сам С. І. Стельмащук: «Я це сприйняв так, що спів хору Котка сягав своїм мистецтвом хмар, а капела Кошиця – високих небес. Все це відкладалося у свідомості, інтригувало й переслідувало мене роками». До експозиції ввійшло видання «Сто українських народних пісень села Скородинці на Тернопільщині, фольклорні записи» (Київ, 1967), зібрані в селі на Поділлі впродовж 1954–1963 рр. та впорядковані С. І. Стельмащуком. Велику цінність на виставці мають власні твори композитора. Серед них – збірка опрацьованих 30 народних пісень «Народні пісні для хору» (Дрогобич, 2008). З-поміж інших варто виділити «Службу Божу для недільної відправи (з недільними антифонами та причасними різних свят цілого року)» (Львів, 2007).
Шановні відвідувачі! Колектив Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника запрошує Вас до перегляду виставки і вивчення творчої особистості С. І. Стельмащука.
