Олександр Антонович Кошиць (12 вересня 1875 – 21 вересня 1944) –хоровий диригент, композитор, етнограф, чий талант і професійна діяльність стали потужним інструментом для збереження української культури в часи національного відродження, а згодом – і в еміграції. Народився в селі Ромашки (нині Миронівський р-н Київської обл.). Освіту здобував у Богуславській єпархіальній бурсі і Київській духовній семінарії, після закінчення яких викладав на Кубані, де у козацьких станицях зібрав понад 500 народних пісень. Повернувшись до Києва в 1904 р., вивчав композицію у Григорія Любомирського й одночасно викладав хорову музику. Деякий час був директором і диригентом товариства «Боян». 1909 р. його запросили керувати студентським хором Київського університету св. Володимира. О. А. Кошиць викладав у консерваторії і був диригентом Київської опери. Після встановлення УНР очолив музичний відділ Генерального секретаріату освіти. За дорученням Симона Петлюри, разом із Кирилом Стеценком створив Українську республіканську капелу. Понад 900 концертів капели мали великий успіх у Європі, Сполучених Штатах і Канаді. Однак колектив розпався, бо радянська влада не дозволила йому повернутися в Україну. Відтак О. А. Кошиць від 1926 р. оселився у Нью-Йорку, де керував групою зведених українських хорів і реалізовував себе як композитор. 1938 р. у Нью-Джерсі він узяв участь у зйомках кінострічки «Маруся». Викладав у Колумбійському університеті. Пізніше переїхав до Канади, де знайшов вічний спочинок у Вінніпезі, провінція Манітоба. Його спадщина по-справжньому масштабна – тонко і майстерно оброблені народні пісні, духовні твори і насамперед – створення хору, який прославив і популяризував українську пісню у світі.

З нагоди 150-річчя від народження Олександра Антоновича Кошиця у виставкових залах Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів ЛННБ України ім. В. Стефаника представлено тематичну виставку книжково-журнальних видань. Серед них користувачі можуть оглянути одне з перших досліджень творчої діяльності славетного композитора, підготовлене Мирославом Антоновичем («Кошиць Олександер Антонович: композитор церковної музики і диригент». Вінніпеґ, 1975). На виставці експонується праця краєзнавця із Нью-Йорка Євгена Паранюка «Український Голівуд і Олександр Кошиць» (Івано-Франківськ, 2002), в якій автор головно присвятив увагу участі видатного диригента у зйомках фільму «Маруся» в США. Нові сторінки життя і праці О. А. Кошиця розкриває опубліковане в окремій книжці: «Олександр Кошиць: листи до друга 1904–1931 р.» (Київ, 1998) листування диригента і композитора з Василем Беневським. Її упорядниця Лю Пархоменко розкриває взаємини О. А. Кошиця з другом-професіоналом, а також подає критичні оцінки диригента власного творчого і професійного шляху в Сполучених Штатах під час великої депресії. До вагомих на виставці належить книжка Михайла Головащенка «Феномен Олександра Кошиця» (Київ, 2007), в якій постать митця подана через спогади його друзів і колег, колишніх хористів, присвячені його пам’яті вірші, а також через власні спогади, інтерв’ю та рецензії. Видання адресоване дослідникам життєвого шляху видатної особистості, історії українського хорового мистецтва і всім поціновувачам української музики. З мистецької спадщини О. А. Кошиця до уваги користувачів представлені нотні видання його творів, які виходили як окремо, так і у збірниках, видані в Україні  і за кордоном: «Щигликове весілля», «Ой на Іордані», «Янголи в небі», «Воскликнули Янголи», «Що то за предиво». Цінним експонатом виставки є розповідь О. А. Кошиця про сутність української музики та осмислення ним сили і важливості народної пісні, яка ввійшла до видання «Про українську пісню й музику» (Нью-Йорк, 1970; Київ, 1993). Сторінки творчої біографії О. А. Кошиця доповнює мемуарна книга «З піснею через світ» (Київ, 2008), в якій детально відображене турне Української республіканської капели. З неї користувач може почерпнути багато відомостей про цю подорож, діяльність О. А. Кошиця. Зібрані на виставці матеріали демонструють велич О. А. Кошиця в історії української культури, дають уявлення про осмислення ним народної музики, якій він дав нове життя завдяки своїм композиторським і диригентським талантам, а також розкрив світу красу і багатство культури української нації. Його мистецтво – це поєднання народного коріння, хорової традиції та високої професійної майстерності.

Шановні відвідувачі! Колектив Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника запрошує Вас до перегляду виставки і вивчення унікальних фондів.