Олександр Олександрович Мурашко (26 серпня (7 вересня 1875 р. – 17 червня 1919 р.) – один із найвідоміших художників в історії українського живопису кінця ХІХ – початку ХХ ст. Його творчість є важливим етапом становлення модерного українського мистецтва. Він майстерно поєднував у своїй творчості давню традицію європейського образотворчого мистецтва і новітні тенденції з національними образами. Дитинство митець провів на Чернігівщині в селі Борозни. Прізвище отримав від вітчима Олександра Мурашка, в майстерні якого юнак захопився малярством. Він спостерігав за роботою майстрів, які розписували Володимирський собор у Києві. Саме вони та професор Адріан Прахов розгледіли його потенціал. Прагнення до підкорення подальших вершин спонукало хлопця вступити в 1894 р. до Імператорської академії мистецтв у Петербурзі, де з 1896 р. він навчався під керівництвом Іллі Ріпина у його майстерні. Успіхи у навчанні відкрили молодому художнику шлях у світ. Золота медаль Академії за картину «Похорон кошового» дала йому можливість подорожувати Італією, Францією і Німеччиною. Саме в Європі він відкрив для себе імпресіонізм, який мав значний вплив на його подальшу творчість. О. О. Мурашко майстерно поєднав академічну школу з новими формами живопису: яскраві світло і колір, емоційна атмосфера – усе це стало його виразними мистецькими інструментами. Особливо яскраво це проявляється в таких роботах, як «Дівчина в червоному капелюсі», «Біля кав’ярні», «Карусель». Художник отримує запрошення з Берліна, Відня, Парижа, Амстердама, Мюнхена і Венеції.^. Перша персональна виставка О. О. Мурашка, на які експонували 25 робіт, відбулася у Берліні, Кельні і Дюссельдорфі у 1909 р. Його світове визнання піднімало і статус вітчизняного мистецтва, долучало до загальноєвропейського розвитку і контексту. Він став педагогом, який виховав ціле покоління українських митців і передав їм свій досвід. Викладав у Київському художньому училищі, а у 1913 р. заснував власну художню студію, яка швидко стала осередком модерного мистецького мислення. У 1917 р. О. О. Мурашко став одним із засновників і професором Української академії мистецтв. На жаль, ми ніколи не дізнаємося, чого ще міг досягнути Олександр Мурашко, адже його вбили червневої ночі 1919 р. неподалік від власного будинку на Лук’янівці. Найбільша виставка творів художника була організована після його смерті. Її підготував знаний мистецтвознавець Федір Ернст, який зібрав понад 70 робіт митця. Олександр Мурашко – це ціла епоха на зламі століть і творчих стилів. Проте у творчості майстра нові ідеї не конфліктували зі старими, а доповнювали і давали нове дихання і натхнення, що не згасло зі смертю митця – адже його справа та творчі пошуки передані учням через засновані ним художню студію та академію.

З нагоди 150-ліття у виставкових залах Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів ЛННБ України ім. В. Стефаника розгорнуто виставку книжково-журнальних видань. Серед них до уваги користувачів представлено працю Дмитра Антоновича «Олександр Мурашко: 1875–1919» (Прага, 1925), першу з відомих про українського митця, в якій проаналізовані його творчість, вагомий внесок для подальшого розвитку українського мистецтва, акцентована увага на непоправній втраті для суспільства через смерть майстра, а також містяться репродукції творів митця і фотопортрети. На виставці експонується фундаментальна монографія Лариси Членової «Олександр Мурашко: сторінки життя і творчості» (Київ, 2007). Авторка розглядає різні періоди його творчості, акцентує увагу на знакових творах мистецької спадщини. Вона масштабно доповнює свою книгу фотографіями митця, його родини і друзів, репродукує картини різних жанрів, що буде корисним і цікавим для всіх дослідників та поціновувачів українського мистецтва. Водночас на виставці представлені декілька загальних видань про життя і творчість українського живописця. Серед них – «Українське мистецтво другої половини ХІХ – початку ХХ ст.» (Київ, 1964), яке підготував Петро Говдя. Він аналізує доробок О. О. Мурашка в контексті історичного розвитку українського мистецтва. На окрему увагу на виставці заслуговує видання Національного художнього музею України «Український живопис ХІХ–ХХ ст. з колекції НХМУ» (Київ, 2004), упорядницею якого є Ольга Жбанкова. У ньому розкриті маловідомі фондові твори О. О. Мурашка. До уваги користувачів запропоновані репродукції картин видатного майстра: «Портрет дівчини в червоному капелюсі» (прибл. 1902/03), «Парижанки біля кафе» (прибл. 1902/03), «Зима» (1905), «Благовіщення» (1909), «Портрет Віри Антонівни Дитятиної» (1910), «Селянська родина» (1914), «Жінка з квітами» (1918).

Шановні відвідувачі Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника! Запрошуємо Вас до перегляду виставки і вивчення фонду Бібліотеки.