З метою активної протидії російській дезінформації співробітники книгозбірні розробили проєкт «ImagoUcrainæ на картах XV–XX ст.», який взяв участь у ґрантовому сезоні 2025 від Українського культурного фонду у конкурсній програмі «Культура під час війни». Проєкт успішно пройшов технічний відбір та посів шосте місце у рейтингу з результатом 278 балів. Упродовж травня–червня 2025 р. тривали переговорні процедури та підписання договору про співпрацю.
У межах проєкту заплановано презентувати широкому загалу громадськості 60 унікальних, цінних та рідкісних карт із картографічної колекції книгозбірні. Картографічна збірка Бібліотеки включена до «Переліку наукових об’єктів, що становлять національне надбання» (Постанова Кабінету Міністрів України № 1709 від 19 грудня 2001 р.). Серед найдавніших карт буде представлено карту-інкунабулу, на якій зображено територію сучасної України – мапу Центральної та Східної Європи зі знаменитої інкунабули «Нюрнберзька хроніка» (1493) Шеделя Гартмана та карти-палеотипи із страсбурзького видання Клавдія Птоломея «Географія» Мартіна Вальдземюллера (1513) і з видань середини ХVI ст. Себастьяна Мюнстера «Географія» та «Космографія». Ці цінні раритетні карти спростовують один із головних міфів російської імперської пропаганди, актуалізований у сучасній росії про «святую русь». Назва «Russia» на цих картах позначала територію сучасної України, як спадщину Галицько-Волинської держави (Королівства Руського), тоді як невелика територія довкола Москви – «Moskovia».
Сучасна карта Європейської Сарматії, або Угорщини, Польщі, Русі, Пруссії та Валахії / Клавдій Птоломей, Мартін Вальдземюллер. Стразбург, 1513
Карта Угорщини, Польщі, Русі, Литви, Валахії та Болгарії / Себастьян Мюнстер. Базель, 1544
В експозиції будуть представлені карти Гійома Левассера де Боплана, які відіграли важливу роль у поширенні назви «Україна» в Європі та світі, визначенні її території на мапах Європи та світу, а нині наочно заперечують маніпуляції ворожої пропаганди. Демонструватимуться карти України, що ґрунтувалися на його працях, авторства знаменитих європейських картографів: Ніколи Сансона (Nicolas Sanson, Франція), Йогана-Баптиста Гоманна (Johann Baptist Homann, Німеччина), Тобіаса Конрада Лоттера (Tobias Conrad Lotter, Німеччина) та ін.
Carte d'Ukranie Contenant plusiers Prouinces comprises entre les Confins de Moscouie et les Limites de Transiluanie / Dressez par G.L.V. sieur de Beaupla Ingénieur et Capitaine de l’Artillerie du sérénissime Roy de Pologne. A Rouen, [1660]
Значний масив представлених карт відображатимуть основні етапи розвитку української картографії ХІХ–першої пол. ХХ ст. Зокрема, це перші карти українською мовою та національної картографії авторства Мирона Кордуби «Стінна карта Европи» (1898) та Степана Рудницького «Стінна карта півкуль западної та східної» (1907), перші українські тематичні мапи: етнічні (Михайла Коссака «Карта етнографічна Малоруси» (1861), Григорія Величка «Народописна карта українсько-руського народу» (1896), лінгвістичні (Павла Чубинського, 1871) та ін.). Згадані карти збереглися в єдиному примірнику у бібліотеці або в кількох примірниках в Україні та світі.
Народописна карта українсько-руського народу / зладив др. Григорій Величко. Львів, 1896
Мапа України: [карта-поштівка] / накладом «Вістий з Запорожа». Львів, 1914
Цінними для спростування російської дезінформації та недостатньо популяризованими є карти України, створені напередодні та під час Першої світової війни, а також у період Української революції 1917–1921 рр. Саме тоді карти стали ефективним засобом пропаганди української державності у світовому комунікаційному просторі. У проєкті будуть представлені мапи українського вченого-географа Степана Рудницького, на яких Україна постала у міжнародно-визнаних державних кордонах. Карти міжвоєнного періоду будуть репрезентовані картографічними працями Володимира Кубійовича, Миколи Кулицького, Степана Рудницького, які вивели національну картографію на новий якісний рівень.
Трансформацію території України у ХХ ст. буде відображено на картах України радянських, діаспорних та закордонних видавництв. Завершить виставку одна із перших карт України видавництва «Мапа» (1992), на якій зафіксовано кордони нашої держави 1991 р.
Україна : політико-адміністративна карта / укладено та підготовлено до друку МП «Мапа ЛТД».Київ : Мапа ЛТД, 1992
Важливим компонентом проєкту стане цифрова колекція, представлена в електронному каталозі установи. Для широкої громадськості у вільному необмеженому доступі 24/7 буде презентовано цифрові копії 60 унікальних карт 1493–1992 років. Цифрова колекція надасть можливість оглядати копії карт усім зацікавленим, оскільки з огляду на воєнний стан доступ до картографічного фонду Бібліотеки є обмежений.
Популяризувати культурно-мистецький проєкт й експоновані в його межах картографічні документи допоможе друковане ілюстроване видання «Imago Ucrainæ на картах XV–XX ст.: ілюстрований каталог виставки з картографічного фонду ЛННБ України ім. В. Стефаника», що міститиме вступну статтю, описи і повноколірне зображення понад 50 картографічних документів. Каталог приверне увагу широкої громадськості та спонукатиме до ознайомлення та поглиблення географічних та історичних знань про Україну.
Представлений проєкт надасть можливість ознайомитися громадськості з унікальною картографічною та історичною інформацією українознавчого характеру. З іншого боку, він також сприятиме формуванню в української і світової громадськості правдивого просторового уявлення про Україну, допомагатиме відрізняти достовірні картографічні та історичні факти від кремлівських фальсифікацій, а головне – стане важливим інструментом інформаційного спротиву агресії росії проти України.
26 червня 2025 р. урочисто відкрили ювілейну книжково-ілюстративну виставку “Служіння науці та бібліографії” присвячену 100-річчю від дня народження Марії Вальо (1925-2011). З вітальною промовою до присутніх звернулася заступниця генерального директора, кандидатка історичних наук, доцентка Ольга Колосовська. З ґрунтовним оглядом експонатів виступила наукова співробітниця відділу наукової бібліографії Наталія Рибчинська. Велике зацікавлення присутніх викликали наукові праці Марії Андріївни та документи з особового архіву вченої.
У стародрукованому фонді відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В. Стефаника зберігається чимала кількість цінних видань, серед яких особливу увагу привертають стародруки друкарні Києво-Печерської лаври могилянської доби.
Петро Могила (1596–1647) – нащадок роду молдавських господарів, митрополит Київський, Галицький та всієї Русі, архимандрит Києво-Печерської лаври, видатний реформатор освіти та української православної церкви. Неоціненною заслугою Петра Могили стало те, що завдяки йому було реформовано освіту духовенства, церковний обряд, а українська православна церква набула чіткої організаційної структури та була забезпечена високої якості церковно-теологічною літературою.
У науково-мистецькому середовищі Києво-Печерської лаври, Київської братської школи та Києво-Могилянського колегіуму утворився потужний осередок – гурток Петра Могили, або, як себе називали самі його учасники – Києво-Могилянський Атеней. Членами гуртка були, окрім самого Петра Могили, Тома Євлевич – ректор Київської братської школи; Атанасій Кальнофойський – письменник, чернець; Сильвестр Косов – письменник, богослов, згодом наступник Петра Могили на київській митрополії; Іларіон Денисович – ігумен Куп’ятицького монастиря, письменник; Ісайя Трофимович-Козловський – доктор богословія, ректор Києво-Могилянської колегії; Памво Беринда – визначний лексикограф, друкар, педагог, гравер, чернець Києво-Печерської лаври; Тарас Земка – ієромонах Києво-Печерської лаври, друкар, перекладач, освітній діяч, поет; Пилип Баєвський – поет, префект Києво-Могилянського колегіуму, єпископ; Йосип Калимон – поет; Павло Голодович-Остропольський – викладач Київського колегіуму та ін. Усі ці видатні діячі –однодумці Петра Могили, які залишили по собі вагомий пласт агіографічної та полемічної літератури, барокової поезії, науково-історичних розвідок, перекладів, тексти яких видавалися у друкарні Києво-Печерської лаври.
Архимандрит Петро Могила відіграв особливу роль у розвитку і діяльності друкарні Києво-Печерської лаври, яка була важливим інструментом для створення спільного комунікативного поля київської митрополії на всій території Речі Посполитої. Видавничий репертуар друкарні Києво-Печерської лаври охоплював релігійну, світську, полемічну літературу та навчальні посібники. Зберігаючи традиції своїх наставників Йова Борецького, Захарії Копистенського, Єлисея Плетенецького, Петро Могила вводив у загальний текст літургійних книг історичні відомості про давньоруських святих.
Видавничий репертуар друкарні Києво-Печерської лаври охоплював навчальні посібники, релігійну, світську та полемічну літературу. У фонді відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В. Стефаника зберігаються зразки практично усієї книжкової продукції друкарні Києво-Печерської лаври цього періоду. Численні провенієнції та маргінальні записи, залишені на сторінках стародруків попередніми власниками, є цінним джерельним матеріалом для вивчення шляхів побутування книжки та дослідження історії нашого регіону.
У 1628 р., невдовзі після обрання Петра Могили архимандритом Києво-Печерської лаври, друкарня видала в перекладі з грецької мови популярний у середньовіччі посібник з мистецтва управління державою – «Настанови Агапіта імператорові Юстиніану». Над перекладом тексту працював Петро Могила, а загалом виданням стародруку опікувався Памво Беринда. У тому ж році вийшов друком ще один переклад тексту «Поученія душеполезна различна к своим его учеником…» авторства авви Доротея (VI ст.), християнського святого родом з Палестини, його видання присвячувалося новообраному архимандритові Києво-Печерської лаври – Петру Могилі. На звороті титульного аркуша вміщено герб роду Могил та вірш «На пресвітлий герб…», авторства Тараса Земки.
Агапіт, діакон. Царю Іустініану главізни поучітельни. Київ, друкарня Києво-Печерської лаври, 1628. На останній сторінці – ініціали Памви Беринди. Примірник з бібліотеки «Студіону»
Агапіт, діакон. Царю Іустініану главізни поучітельни. Київ, друкарня Києво-Печерської лаври, 1628. На останній сторінці – ініціали Памви Беринди. Примірник з бібліотеки «Студіону»
Доротей, авва… Поученія душеполезна различна к своим его учеником. Київ, друкарня Києво-Печерської лаври, 1628
Доротей, авва… Поученія душеполезна различна к своим его учеником. Київ, друкарня Києво-Печерської лаври, 1628
Однією з найважливіших літургійних книг, виданих у друкарні Києво-Печерської лаври початкового періоду діяльності архимандрита, був «Служебник» (1629 р.). Тексти до цього видання на основі грецьких першоджерел редагував сам Петро Могила. Тарас Земка написав передмову, яка є ґрунтовним науковим трактатом про літургію. «Служебник» був схвалений до друку і використання під час богослужінь на київському соборі митрополитом Йовом Борецьким. У тому ж 1629 р. друкарня Лаври видала «Номоканон» з передмовою Петра Могили та «Акафісти».
Служебник. Київ, друкарня Лаври. 1.IV.1629. Книга з Крехівського монастиря оо. Василіян
Номоканон. Київ, друкарня Лаври, 1.1.1629. З бібліотеки графа В. Баворовського
Акафісти. Київ, друкарня Лаври, 1629. З бібліотеки Антонія Петрушевича. Також на сторінках збереглися давніші записи, які свідчать про те, що ця книга походить з родинної бібліотеки українських священників з Лемківщини Свідзінських. О. Іван Свідзінський був парохом с. Явірник Руський, де й помер у 1732 р. Син отця Івана, Павло Свідзінський (1704-1779), автор рукописного «Пом’яника київських митрополитів та перемиських єпископів», парох с. Лодина над Сяном, успадкував та розвивав родинну бібліотеку, започатковану ще дідом о. Авраамом в середині XVII ст.
У 1631 р. вийшла друком «Тріодь цвітна», передмови до книги написали Петро Могила і Тарас Земка. Стародрук містить пояснення ваги та значення церковних гімнів, нарис про їхній історичний розвиток. Видання ілюстроване гравюрами на біблійну тематику.
Тріодь цвітна. Київ, друкарня Лаври. 1631. ». Примірник з бібліотеки Наукового товариства ім. Шевченка
На останній сторінці «Тріоді» є криптонімічний запис глаголицею: «Памво іже Павло Беринда протосинкел, архитипограф»
За ініціативи Петра Могили у 1635 р. вийшли друком дві праці Сильвестра Косова – звіт про роботу київських та вінницьких шкіл «Exegesis» та польськомовний варіант давньоруського Печерського Патерика «Paterikon». У кінці книги вміщено трактат «Chronologia o prawosławnych metropolitach ruskich…», у якому подані докладні історичні відомості про православних київських митрополитів від часів хрещення Русі до Петра Могили.
Kossow, Sylwester. Exegesis: Danie sprawy o szkołach Kiowskich y Winickich. Drukowane w S. Lawrze Pieczarskiey. 1635. Примірник з Поторицької бібліотеки Дідушицьких
Kossow Silwestr. Paterikon… Київ, друкарня Лаври, 1635. З бібліотеки Ґвальберта Павліковського
Kossow Silwestr. Paterikon… Київ, друкарня Лаври, 1635. З бібліотеки Ґвальберта Павліковського
Герб митрополита Петра Могили
У 1636 р. у лаврській друкарні було надруковано «Trigonus radości…» – панегірик на честь приїзду до Києва білоруського шляхтича, підкоморія мстиславського Богдана Стеткевича. Хвалебні вірші написані від імені його сина, студента Колегіуму, Михайла Стеткевича, «працею і наглядом» Павла Остропольського, викладача Києво-Могилянського колегіуму.
Hołodowicz-Ostropolski, P. Trigonus radosci, dzielnosci, hoynosci... W Kiiowie, z drukarnie Monastera Pieczarskiego, 1636. З бібліотеки В. Баворовського
«Євангеліє учительне», надруковане у 1637 р. за розпорядженням і з благословення Петра Могили, де канонічний текст доповнений його роз’ясненнями. Текст Євангелія, перекладений з церковнослов’янської на давню українську мову відомим письменником, церковним діячем Мелетієм Смотрицьким, взято з видання друкарні Віленського братського Святодухівського монастиря (Єв’є, 1616).
Євангеліє учительне. Київ, друкарня Лаври, 1637. Примірник з бібліотеки Народного дому у Львові. На сторінках книги збереглися записи: «З книг… Романа Пасічинського від 1848 по 1899 приходника в Красному» та «Для бібліотеки Народного Дому жертвує Ісидор Пасічинський 1899». Роман Пасічинський (1806-1899) – священник в с. Красне Турківського повіту. Ісидор Романович Пасічинський (1853-1930) – поет, прозаїк, публіцист, фольклорист
«Тератургіма», видана у 1638 р., написана на доручення Петра Могили. Як і в «Патериконі» Сильвестра Косова, в «Тератургімі» зібрано свідчення про чуда, які відбувалися в Печерському монастирі і обох святих печерах. Також до видання увійшли записи самого Могили з рукописного збірника оповідань. У «Тератургімі» зібрано чимало матеріалу з історії Києва та Києво-Печерського монастиря. У тому ж році вийшов друком «Parergon cudow», текст до якого був складений за дорученням Петра Могили ігуменом Куп’ятицького монастиря Іларіоном Денисовичем. Видання оздоблене гравюрою із зображенням чудотворної ікони Куп’ятицької Божої Матері.
Kalnofoyski A. Тератургіма lvbo Cvda... Swietych Pieczarach... Z drukarni Kiiowopieczarskiey, 1638. З книг Ґвальберта Павліковського
Denisowycz, Ilarion. Parergon cudow. 1638. Книга з бібліотеки графа В. Баворовського
Denisowycz, Ilarion. Parergon cudow. 1638. Книга з бібліотеки графа В. Баворовського
1639 р. – друге перевидання «Служебника», до якого Петро Могила написав передмову, де, окрім іншого, пояснює причини, які спонукали його перевидати Служебник, а також вказує, які саме зміни було внесено до цього видання.
Служебник. Київ, друкарня Лаври, 1639. З бібліотеки Богословської Академії у Львові
У 1640 р. надруковано «Тріодь пісну» за наставництва Петра Могили. Книга присвячена Федору Проскурі-Сущанському – представникові давнього українського шляхетського роду. Окрім передмови-присвяти на його честь, перед основним текстом надрукована друга передмова П. Могили до читача, що містить міркування про високі моральні якості людини та сутність християнського посту. Для титульного аркуша було використано форту з Тріоді цвітної (1631р.). Згодом, у 1643 р. у друкарні Києво-Печерської лаври видано «Полуустав, або Правила істинного життя християнського…».
Тріодь пісна. Київ, друкарня Лаври, 1640. Книга з автографом Петра Могили походить з бібліотеки оо. Василіян у Львові
Автограф Петра Могили
Полуустав. Київ, друкарня Лаври, 1643
У 1644 р. вийшов друком польською мовою полемічний твір «Літос, або Камінь з пращі правди…». На титульному аркуші як автор зазначений Евзебій Пімин, який, як встановив у 1672 р. Йоаникій Галятовський, є псевдонімом Петра Могили.
Lithos albo Kamien z procy prawdy Cerkwie prawoslawney ruskiey. Kyiv, druk. Pieczarskiey Lawry, 1644. Примірник з бібліотеки А. Петрушевича
У 1645 р. видано українською та польською мовами «Катехизис, або Собраніе короткой науки о артикулах віри православно-кафоліческой» на доручення П. Могили.
Собраніе короткой науки о артикулах віри православно-кафоліческой. Київ, 1645. Книга складається з передмови до читача та тексту Катехизису
Zebranie krotkie o artykulach wiary prawoslawney katholickiey chrzescianskiey iako Cerkiew wschodnia apostolska uczy. Druk w Lawrze Pieczarskiey,1645. З бібліотеки В. Баворовського
У грудні того ж року в друкарні Лаври до дня народження митрополита Петра Могили був виданий панегірик латинською мовою, автором якого є Теодозій Баєвський. Після тексту панегірика надруковано оповідання «Felix cometa…» (Щаслива комета після дня народження Петра Могили), де поява комети попереджає не про трагічну, а про радісну подію, що провіщає зміни на краще.
Bajewski, Theodozy. Sancti Petri Metropolitae Kiowiensis. Kioviae, typ. Pieczariennibus, 1645.. З бібліотеки Ю. Оссолінського
16 грудня 1646 р., незадовго до смерті митрополита, вийшла друком книга, відома під назвою Великий Требник Петра Могили. Автором українською мовою передмови та розгорнутих богословських коментарів до кожного розділу був сам Петро Могила. Митрополит не лише самостійно правив тексти, звіряв їх з оригіналами, упорядковував ілюстрації, що мали національний характер, а й брав безпосередню участь у друкуванні книги. Видання складається з трьох частин. На початку книги надрукований вірш на герб роду Могил українською мовою. У «Требнику» П. Могила унормував і кодифікував усі приписи для кліру, за якими потрібно здійснювати Літургію. Книга містить українські православні обряди, значна частина яких не мала аналогів в богослужіннях в інших країнах. Це величезний корпус, що залишався найповнішим літургічним збірником на довгий час. «Требник» містить окрім служб і чинів церковно-слов’янською мовою, коментарі та пояснення переважно українською мовою.
Евхологіон албо Молитвослов или Требник. Київ, друкарня лаври, 16.ХІІ.1646
1 січня 1647 р. Петро Могила помер. Згодом у друкарні Києво-Печерської лаври було надруковано одну з поховальних проповідей, яку виголосив вихованець Колегії – Йосип Калимон.
Kalimon J. Żal ponowiony po pogrzebie Piotra Mohiły...metropolity... 1647. З бібліотеки Оссолінських
Період, коли жив і творив Петро Могила, вчені описали під назвою «могилянська доба». Митрополит Петро Могила увійшов в історію як визначний культурний діяч: засновник Київської колегії, меценат мистецтва, ініціатор відбудови старовинних київських храмів, проповідник, письменник, публіцист і майстерний наставник друкарні Києво-Печерської лаври.
Підготувала Анна Борис, зав. сектору відділу рідкісної книги ЛННБУ ім. В.Стефаника
24 червня 2025 року у межах відзначення 200-річчя від дня народження Володимира Дідушицького (1825-1899) урочисто відкрито виставку «Документальна спадщина родини Дідушицьких як складова історико-культурних фондів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В.Стефаника».
Численну громаду львівських науковців, музеєзнавців, бібліотекарів, представників родинного товариства Дідушицьких Меланію і Матеуша Дідушицьких та Марію Чарторийську привітав генеральний директор Бібліотеки, кандидат педагогічних наук Василь Ферштей.
Володимир Дідушицький – меценат, учений-орнітолог, фундатор і засновник Природничого музею у Львові, громадський діяч, посол до Галицького крайового сейму, зазначив генеральний директор, провадив активну наукову діяльність, був у центрі культурного і суспільно-політичного життя, шанованою особистістю європейського рівня.
Матеріали родинного зібрання Дідушицьких – Бібліотеки Поторицької, яка наприкінці 30-х рр. XX ст. займала поважне місце в соціокультурному ландшафті Львова і регіону з огляду на тяглість формування фонду і поважний історико-документальний потенціал, стали підгрунтям виставки. Їхню презентацію розпочала заступник генерального директора з наукової роботи, кандидатка історичних наук, доцентка Ольга Колосовська.
З огляду на трагічні історичні обставини минулого сторіччя Бібліотека втратила свою самостійність, її фонди були націоналізовані і розпорошені, більша їхня частина нині зберігається в ЛННБ України ім. В.Стефаника, констатувала доповідачка. Вони не ідентифіковані як окремі колекції, розосереджені, про їхнє походження інформують провенієнційні знаки.
Характеризуючи загалом окремі комплекси документів, О.Колосовська звернула увагу присутніх на поважне зібрання стародрукованих видань, цінних картографічних документів, колекції світлин (серед яких – невідомі біографам рідкісні фото ювіляра); акцентувала на чисельно представлених на виставці книжкових виданнях XIX-XX ст., що відображають напрями зацікавлень та бібліофільські пріоритети власників бібліотеки; а їхні екслібриси та інскрипти розкривають шляхи формування родинної книжниці, окреслюють комунікаційне коло Родини Дідушицьких.
Завідувачка відділу рукописів, кандидатка історичних наук Мирослава Дядюк ознайомила товариство з комплексом рукописних та архівних документів фонду «Дідушицькі, графи, власники маєтків у Галичині, ХVІ–ХХ ст.», що містить понад 9 тисяч архівних справ за 1527-1943 рр., зокрема родинно-маєткові та особисті матеріали членів родини Дідушицьких, споріднених із ними родів, багату епістолярну спадщину, рукописні книги та праці з історії, теології, філософії, юриспруденції.
Архівні документи, представлені на виставці, охоплюють період від ранньої історії роду (генеалогічна таблиця, рукопис праці «Історія Дідушицьких (1836) та ін.) до розкриття основних віх життя Ювілята (подорожній паспорт (1825 р., свідоцтво про одруження з Альфонсиною графинею Міончинською (1853 р.), особиста кореспонденція, щоденники, дипломи, матеріали з управління родинними маєтками, свідоцтво про смерть тощо). Представлені документи про участь В. Дідушицького у суспільному житті та парламентській діяльності; пов’язані з історією створення і діяльністю Поторицької бібліотеки, а також організацією і функціонуванням Природничого музею у Львові.
Багатство представленого на виставці матеріалу, фахове формування експозиції засвідчили гості події – Андрій Бокотей, доктор біологічних наук, завідувач відділу ландшафтного та біотичного різноманіття Державного Природознавчого музею НАН України, професор кафедри зоології Львівського національного університету імені Івана Франка та директорка Центрального державного історичного архіву України у м. Львові Олеся Стефаник.
Голова родинного товариства Дідушицьких Матеуш Дідушицький подякував колективу Бібліотеки за збереження і наукове представлення родинного зібрання Дідушицьких, організацію ювілейної виставки, різноманіття представленого матеріалу, фахово дібрані документи.
Свідома свого «русинського» походження родина Дідушицьких упродовж століть формувала багатонаціональну культурну спадщину, яка, за задумом В.Дідушицького, повинна була служити громадськості.
Виставка засвідчує багатство спільної історії різних національностей регіону, і, на переконання Матеуша Дідушицького, заініціює і стане початком низки спільних досліджень і проєктів.
«Родзинкою» дійства стало погашення ювілейної марки.
У виставковій залі Бібліотеки розгорнуто ювілейну книжково–ілюстративну виставку «Служіння науці та бібліографії», присвячену 100-річчю від дня народження Марії Вальо, яка висвітлює багатогранну наукову діяльність Вченої.
Урочисте відкриття виставки відбудеться 26 червня 2025 р. в 11.00 у виставій залі Бібліотеки.
Окрім друкованої спадщини Марії Вальо, на виставці також представлені матеріали з її особового архіву, люб’язно переданого Бібліотеці родиною вченої. Великий за обсягом та багатий за змістом архів на ювілейній виставці репрезентований окремими блоками матеріалів, які розкривають життєвий і творчий шлях ученої. З документів про освіту, наукову та професійну діяльність Марії Андріївни можна побачити автореферат дисертаційного дослідження, відгуки та рецензії на дисертацію, а також оголошення про публічний захист; із творчих матеріалів – фрагменти рукописів її головних монографій. Експонуються також документи зі службової діяльності в Інституті суспільних наук АН УРСР та в ЛНБ ім. В. Стефаника, документи з наукової діяльності – про участь у конгресах, з’їздах, конференціях, форумах, симпозіумах, презентаціях видань тощо (фотодокументи, запрошення, програми). Окремим блоком представлені листи до Марії Вальо членів родини, українських та іноземних науковців, інституцій, редакцій видавництв, які є частиною багатого і змістовного листування вченої.
26 червня 2025 р. відділ наукової бібліографії ЛННБУ імені В. Стефаника проводитиме наукову конференцію
«Марія Вальо (1925–2011) – невтомна мандрівниця в наукових світах»
(Конференція відбуватиметься у читальному залі імені Тетяни та Омеляна Антоновичів. Початок конференції – 11:30.)
Захід приурочений до 100-річчя від дня народження відомої української філологині, книгознавиці, літературознавиці, бібліографознавиці, багатолітньої наукової співробітниці відділу наукової бібліографії нашої книгозбірні, дійсної членкині НТШ (від 1992 р.), Вченої з великої літери Марії Андріївни Вальо. Її літературознавча діяльність здебільшого концентрувалася у предметному полі дослідження життя і творчості таких видатних особистостей, як Бальтазар Гакет, Іван Франко та Ірина Вільде.
Народилася в Бориславі. Упродовж 1938-1944 років навчалася в українській приватній гімназії товариства “Рідна Школа” в Дрогобичі. У 1945-1951 рр. студіювала українську філологію у Львівському університеті. У 1951 р. обійняла посаду молодшого наукового співробітника у відділі української літератури Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові (тепер – Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України). У 1961 р. захистила кандидатську дисертацію “Життя і творчість Ірини Вільде”, на захисті була присутня сама письменниця. Від 1963 р. – старший науковий співробітник згаданого інституту. У 1972 р. після розформування відділу української літератури перейшла на роботу у відділ бібліографії Львівської наукової бібліотеки АН УРСР (тепер – Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника).
У науковому доробку М. А. Вальо – монографії, наукові збірники, бібліографічні покажчики, сотні статей та розвідок: “Ірина Вільде: літературно-критичний нарис” (1962), “Ірина Вільде: бібліографічний покажчик” (1972, у співавт. з Є. Лазебою), “Степан Щурат: бібліографічний покажчик” (1988), збірник “Ірина Вільде. Незбагненне серце” (1990), “Бальтазар Гакет і Україна: статті і матеріали” (1997), “Марія Деркач: бібліографічний покажчик” (1999), “Подорожі в Українські Карпати” (1993), “Листи Юрія Меженка до львів’ян” (2000), “Бальтазар Гакет – дослідник Південно-Східної і Центральної Європи” (2000, у співавт.), “Зеновія Франко: статті, спогади, матеріали” (2003), “Іван Франко. Бібліографічна спадщина: збірник вибраних праць і матеріалів” (2008), “Ірина Вільде 1907-1982: біобібліографічний покажчик” (2020, у співавторстві з М. Мовною). Пам’яті Марії Вальо присвячено останнє перевидання малої прози та публіцистики Ірини Вільде “Таємнича пара” (2019, упоряд. М. Мовна), яке вийшло у серії “Спадщина” видавництва “Каменяр”.
Марія Андріївна запам’яталася колегам працелюбною, комунікабельною, доброзичливою, привітною, завжди усміхненою. Вона уміла стоїчно переносити життєві негаразди, зберігаючи рідкісну силу духу. Сучасники високо цінували її наукову ерудицію, беззастережну відданість обраній справі, суто людські якості.
2025 року минає 1000 років з моменту коронації в архікатедральному соборі у Ґнєзні двох перших польських королів: Болеслава І Хороброго та Мєшка ІІ Ламберта. Це стало зростанням позиції Польщі на карті середньовічної Європи, яка з князівства перетворилася на королівство. У той же час Київська Русь, якою правили нащадки Володимира Великого, була одним з наймогутніших центрів Європи, з розвиненою адміністрацією, культурою та релігією.
Зустріч дасть можливість обговорити основи державності Польщі та Русі, які були сформовані окремими, але взаємодоповнюючими культурними традиціями.
Розпочати розмову про коріння державності в цей особливий ювілейний для Польщі рік – це можливість поміркувати про символізм тисячоліття та поговорити про тяглість і стійкість держав, про те, як використовувати тисячолітню спадщину, щоб разом протистояти викликам сьогодення.
У зустрічі візьмуть участь:
проф. Володимир Александрович, головний науковий співробітник відділу історії середніх віків Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН
України
проф. Анджей Плещинський, завідувач кафедри антропології історичної трансмісії Інституту історії Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні
🕖19 ЧЕРВНЯ 2025, 17:00 (захід польською та українською мовами)
▶️Читальний зал ім. Тетяни і Омеляна Антоновичів ЛННБ України ім. В. Стефаника, вул. Стефаника, 2
✅Вхід вільний!
🔷Захід транслюватиметься онлайн із синхронним перекладом з польської на українську мову
🔷Синхронний переклад з української польською мовою буде доступний тут: https://fb.me/e/5ka4R7CyW
ℹ️Дофінансовано Міністром культури та національної спадщини Республіки Польща з Фонду промоції культури.
У читальних залах відділу періодичних видань ім. Мар'яна та Іванни Коців з 01 липня 2025 р. по 18 липня 2025 р. тимчасово призупиняєтся обслуговування користувачів
(згідно з наказом № 29-аг від 16.06.2025 р.)
31 липня (четвер) – санітарний день.
Бібліотека читачів не обслуговуватиме.
ЛННБУ ім. В. Стефаника подовжує надання інформаційних послуг
повнотекстовий електронний архів української періодики LIBRARIA
Львівська національна наукова Бібліотека України імені В. Стефаника отримала річну передплату до повнотекстового електронного архіву української періодики онлайн LIBRARIAзавдяки грантовому фінансуванню Фонду катедр українознавства (Ukrainian Studies Fund) – освітньої благодійної інституції, створеної українською діаспорою в США 1958 року з метою сприяння розвитку освітніх програм, знань та інформації про Україну та українців. Найбільшим його проєктом є заснування програми україністики в Гарвардському університеті, ФКУ також надає підтримку численним проєктам вчених Північної Америки та Європи, в тому числі українським
(www.ukrainianstudiesfund.org).
Звертаємо увагу, що отримати доступ до повнотекстового електронного архіву української періодики онлайн LIBRARIA можна з комп’ютерів читальних залів Бібліотеки.
Research4Life
Прагнучи надати підтримку науковій спільноті України в умовах повномасштабної війни, яку розв’язала РФ, видавництва наукової літератури відкрили українським вченим до кінця 2022 року безкоштовний доступ до повнотекстових електронних ресурсів в межах проєкту Research4Life. Research4Life– проєкт, організований у форматі державно-приватного партнерства Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ), Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО), Програмою ООН із навколишнього середовища (ЮНЕП), Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ), Міжнародною організацією праці (МОП), Корнельським і Єльським університетами, а також Міжнародною асоціацією науково-технічних і медичних видавців.
Через порталResearch4Life надається доступ до електронних колекції книг і журналів міжнародних видавництв Elsevier, Springer Nature, John Wiley & Sons, Taylor & Francis, Emerald, Sage Publications, Oxford University Press, Cambridge University Press, IOP Publishing, повний перелік можна подивитись тут(обравши у відповідних полях назву країни Ukraine та тип установи NationalLibrary).
У межах платформи Research4Life забезпечується доступ до більше ніж 154 тис. наукових журналів і книг від понад 200 видавців з усього світу.
GOALI – дослідження в галузі права та соціальних наук.
Відеоінструкції з використання платформи Research4Lifeможна подивитись тут. Отримати тестовий доступ:
Доступ надається працівникам та користувачам бібліотеки віддалено за умови обов’язкового логування. Логін і пароль можна отримати склавши запит до контактної особи установи на електронну пошту: [email protected] (сервісна послуга ЕДД).
Цифрова бібліотека Onleihe дає можливість випозичати широкий спектр цифрових носіїв, таких як електронні книги, електронні документи, електронна музика, електронні аудіо та електронні відео, електронні періодичні видання.
Користувачам послуги Onleihe потрібно зареєструватись у Mein Goethe.de, або створити обліковий запис на Mein Goethe.de (реєстрація та користування Mein Goethe.de та Onleihe безкоштовні).
Onleihe – це новий електронний сервіс світової мережі бібліотек Goethe-Institut. Цей сервіс дозволяє взяти на обмежений проміжок часу електронні книжки, електронні аудіо-книжки й електронні періодичні видання у користування. Для цього потрібно просто завантажити обрані матеріали у нашій системі Onleihe.
Необхідність повертати матеріали зникає автоматично: після завершення терміну користування ви втрачаєте доступ до матеріалів.
Через систему Onleihe ви можете одним кліком мишки взяти необхідні вам матеріали на абонемент у будь-який час – 24 години на добу, 7 днів на тиждень.
каталог онлайнових цифрових колекцій Національної бібліотеки імені Оссолінських у Вроцлаві
Нагадуємо, що скористатися доступом до оцифрованих колекцій можна з будь-якого комп’ютера Бібліотеки, а також отримати дистанційний доступ до Katalog zbiorów cyfrowych (Zakład Narodowy im. Ossolińskich), зареєструвавшись у мережі Бібліотеки за допомогою читацького квитка.
Інформаційна база даних Zasoby cyfrowe Zakładu Narodowego im.Ossolińskich містить різноманітні типи колекцій, збережених на цифровому носії, тобто: електронні видання та публікації, оцифровані колекції (рукописи, журнали, стародруки), аудіодокументи тощо.
База даних постійно оновлюється та поповнюється новими документами. Представлена значна частина оцифрованих львівських архівів провідних польських аристократичних родів, у т.ч. Батовських, Оссолінський, Ценських, Любомирських та ін. Водночас база даних містить документи зі львівського архіву Оссолінеуму та окремі рукописи, зібрані у Вроцлаві.
Web of Science, Scopus, ScienceDirect
Львівська національна наукова Бібліотека України імені В. Стефаника подовжує надання доступу до передплачених баз даних Web of Science, Scopus, ScienceDirect (включно з безстроковим доступом до колекції 2088 електронних монографій 2019-2020 рр.).
Провайдер послуги підключення до наукометричних баз даних Державна науково-технічна бібліотека України.
Нагадуємо, що скористатися доступом до наукометричних баз даних можна з будь-якого комп’ютера Бібліотеки, а також отримати дистанційний доступ до наукометричних баз Web of Science, Scopus, ScienceDirect, зареєструвавшись у мережі Бібліотеки та створивши кабінет користувача.
![Carte d'Ukranie Contenant plusiers Prouinces comprises entre les Confins de Moscouie et les Limites de Transiluanie / Dressez par G.L.V. sieur de Beaupla Ingénieur et Capitaine de l’Artillerie du sérénissime Roy de Pologne. A Rouen, [1660]](https://www.lsl.lviv.ua/wp-content/uploads/2025/07/3_1.jpg "Carte d'Ukranie Contenant plusiers Prouinces comprises entre les Confins de Moscouie et les Limites de Transiluanie / Dressez par G.L.V. sieur de Beaupla Ingénieur et Capitaine de l’Artillerie du sérénissime Roy de Pologne. A Rouen, [1660]")
![Мапа України: [карта-поштівка] / накладом «Вістий з Запорожа». Львів, 1914](https://www.lsl.lviv.ua/wp-content/uploads/2025/07/7_1.jpg "Мапа України: [карта-поштівка] / накладом «Вістий з Запорожа». Львів, 1914")
