25 березня 2026 р. відбулося підписання угоди між Львівською національною науковою бібліотекою України імені В.Стефаника та Товариством «Родинний союз Дідушицьких гербу Сас». 

Генеральний директор Бібліотеки Василь Фершетей та голова Товариства Дідушицьких Матеуш Дідушицький і секретар Товариства Меланія Дідушицька скріпили підписами погоджені етапи співробітництва. 

Наміри щодо цієї співпраці були висловлені під час святкування 200 літнього ювілею від дня народження Володимира Дідушицького (1825–1899) на урочистому відкритті виставки «Документальна спадщина родини Дідушицьких як складова історико-культурних фондів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника». 

Виставка загалом, як і окремі представлені на ній цінні документи, викликали значний інтерес відвідувачів та сприяли появі пропозицій щодо ширшого залучення цих матеріалів до наукового обігу. 

З огляду на те, що найефективнішою формою забезпечення доступу широкого кола користувачів до цінних культурних пам’яток сьогодні є їх цифрове представлення в онлайн-просторі, співпраця Бібліотеки та Товариства розпочинається з реалізації проєкту «Консервація, цифровізація та опрацювання поторицького альбому (1870–1896)». Проєкт фінансово підтримує Міністр культури і національної спадщини Республіки Польща на кошти Фонду промоції культури. 

Проєкт передбачає наукове опрацювання, консервацію та оцифрування цінної мистецької пам’ятки товариського життя галицької аристократії кінця XIX ст. – альбому «Спогади з поторицьких полювань», який містить низку оригінальних малюнків, автографів художніх творів знаних авторів 1870–1896 років. 

Альбом «Спогади з поторицьких полювань», який зберігається в Інституті досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів ЛННБ України імені В.Стефаника, у запланованій електронній версії, що стане результатом реалізації погодженого проєкту, невдовзі буде доступним для дослідження, вивчення, чи просто задоволення мистецьких потреб широкого загалу реципієнтів.

12 березня 2026 р. у Львівській національній науковій бібліотеці України ім. В. Стефаника відбулося відкриття документальної виставки «Спадкоємність», приуроченої до 150-річчя від дня народження Мирона Михайловича Кордуби (1876–1947) — історика, археографа, публіциста, педагога, громадського діяча, члена Наукового товариства ім. Шевченка.

У відкритті взяли участь громадський діяч і меценат, доктор економічних наук Степан Давимука, заступник голови НТШ, кандидат історичних наук Андрій Фелонюк, а також онук Мирона Кордуби — заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Борис Білинський.

Відкриваючи виставку, генеральний директор ЛННБ України ім. В. Стефаника Василь Ферштей наголосив на важливості вшанування постаті Мирона Кордуби саме у рік 134-ї річниці створення Бібліотеки НТШ — першої національної наукової бібліотеки. Посилаючись на постанову Президії НАН України «Про історичну спадкоємність ЛННБ України ім. В. Стефаника» від 16 квітня 2025 р., він підкреслив вагому роль ученого в діяльності НТШ та у розвитку Бібліотеки товариства.

Завідувачка відділу рукописів, кандидат історичних наук Мирослава Дядюк представила концепцію виставки, яка складається з трьох експозиційних розділів, об’єднаних ключовим поняттям «спадкоємність». У першій частині експозиції висвітлено історію створення та діяльності Бібліотеки НТШ. Тут подано документи, що ілюструють процес її формування: статутні положення про заснування бібліотеки, матеріали діловодства, інвентарні книги, картотеки, печатки, а також фотодокументи діячів НТШ, безпосередньо причетних до становлення та розвитку бібліотеки. Серед них — Михайло Павлик, Михайло Грушевський, Іван Кревецький, Володимир Дорошенко та інші.

Друга складова експозиції присвячена постаті Мирона Кордуби та ґрунтується на документальній спадщині з його особового архіву, що зберігається у фондах ЛННБ України ім. В. Стефаника. Експозиція містить матеріали епістолярної спадщини вченого, документи про його навчання, трудову та наукову діяльність, а також рукописи і публікації, пов’язані з дослідженнями у галузі історико-географічної, краєзнавчої, топонімічної та бібліографічної проблематики. Окремо представлено прижиттєві друковані праці Мирона Кордуби та його наукові розвідки, опубліковані у чужомовних і серійних виданнях НТШ.

Третій розділ виставки розкриває ідею родинної спадкоємності. У ньому представлено матеріали з особового архіву онука Мирона Кордуби — видатного українського хірурга-онколога, дійсного та почесного члена НТШ, заслуженого діяча науки і техніки України Бориса Тарасовича Білинського. Експозиція репрезентує документи його професійної, наукової та громадської діяльності: особисті документи, дипломи та відзнаки, матеріали наукових досліджень, рукописи лекцій, публікації, а також документи, що відображають участь ученого у міжнародних наукових форумах та діяльності громадських організацій.

Заступник голови НТШ Андрій Фелонюк у своєму виступі зосередив увагу на ролі Мирона Кордуби в розвитку української історичної науки та його діяльності як бібліотечного референта НТШ упродовж 1921–1934 рр., коли він активно опікувався питаннями комплектування фондів Бібліотеки НТШ, організації книгообміну та представлення української науки на міжнародному рівні.

Професор Борис Білинський поділився спогадами про шанобливе ставлення до постаті Мирона Кордуби у родині та наголосив на значущості його наукової і громадської діяльності. Він також згадав про участь ученого у політичному житті — як референта закордонних справ УНР та радника посольства ЗУНР у Відні, а також про складні періоди життя родини в умовах радянської системи.

Громадський діяч і меценат Степан Давимука підкреслив важливість збереження родинних архівів та їх передачі до наукових інституцій, що забезпечує доступ дослідників до унікальних джерел історії та культури.

У завершальному слові генеральний директор бібліотеки Василь Ферштей відзначив роль Степана Давимуки у передачі до фондів ЛННБ України ім. В. Стефаника архівної спадщини Мирона Кордуби та Бориса Білинського, а також понад сорок інших архівних збірок. На знак подяки меценатові було вручено повний «Реєстр» переданих ним архівних матеріалів.

Організатори виставки наголосили, що експозиція лише частково репрезентує багатство архівних матеріалів. Ознайомитися з повним складом документальної спадщини дослідники можуть у читальному залі відділу рукописів ЛННБ України ім. В. Стефаника.

16 березня 2026 р. відійшла у вічність Луїза Іванівна Ільницька — видатна науковиця, чий внесок у розвиток вітчизняної бібліографістики та книгознавства залишив глибокий слід в історії української науки. Основні напрями наукової діяльності вченої — книгознавство, історія української бібліографії, історія книговидання. 

Народилася 29 вересня 1939 р. у сім’ї вчителів Івана Демидовича та Антоніни Михайлівни Бабичів в с. Печеськи Хмельницької області. У 1961 р. закінчила українське відділення філологічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка. Працювала вчителем, коректором у видавництві. З 1970 р. працює у Львівській національній науковій бібліотеці України ім. В. Стефаника (тоді Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника АН УРСР): бібліотекар (1970-1972), старший редактор (1972-1974), головний бібліограф (1974-1988), завідувачка відділу наукової бібліографії (1988-2023), старший науковий співробітник відділу наукової бібліографії (2023-2025).

Луїза Ільницька є укладачкою понад 30 бібліографічних покажчиків гуманітарного профілю, зокрема, про Марка Вовчка, В. Стефаника, Р. Іваничука, Р. Федоріва, М. Ільницького, М. Гуменюка, упорядницею багатьох збірників наукових праць Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника.

Серед численних опублікованих праць вченої у наукових збірниках та журнальній періодиці привертають увагу: «Матеріали до бібліографії української книги, 1798–1916 рр.: історія створення картотеки (1945–1948) і проблеми видання» (1996), «Національна бібліографія в Україні: теоретичні і практичні аспекти» (1996, 2001), «До питання про банки даних з українознавства» (1998), «Концепція національної бібліографії у працях Ярослава Дашкевича» (2012), «Бібліографічна шашкевичіана (огляд бібліографічних джерел XIX—початку XXI ст.)» (2013), «Бібліографія української книги в Галичині, на Буковині, Закарпатті, Волині і в еміграції (1914–1939): науково-методичні засади створення видавничого проекту та його реалізація» (2019) та ін.

Вчена є ініціаторкою, керівником і співукладачкою широкомасштабних бібліографічних проєктів, які мають загальнонаціональне значення. Одне із них — дев’ятитомний «Репертуар української книги 1798-1916 рр.: матеріали до бібліографії» — археографічне видання цінної архівної пам’ятки — картотеки української книги 1798-1916 років, над якою після Другої світової війни працювали бібліографи Бібліотеки АН УРСР та її філії у Львові. Видання здійснене під науковим керівництвом професора Я. Дашкевича впродовж 1995-2006 років. Другим проєктом є шеститомне видання бібліографії під назвою «Українська книга в Галичині, на Буковині, Закарпатті, Волині та в еміграції, 1914–1939». Цей покажчик є єдиним в Україні і, мабуть, у світі базовим джерелом, яке реєструє в повному обсязі західноукраїнську та українську еміграційну книгу міжвоєнної доби. Обидва проєкти є цінною і надзвичайно вагомою складовою повної національної бібліографії.

Підсумком вивчення західноукраїнської і західноукраїнської еміграційної книги 1914-1939 років є підготовлений Л. Ільницькою збірник наукових праць «Реабілітована історією: західноукраїнська та українська еміграційна книга міжвоєнної доби», у якому представлені книгознавчі студії співробітників відділу наукової бібліографії.

Дослідниця підготувала до видання цінний архівний документ — протокол наради, присвяченої складанню бібліографії української книги 1798-1914 років, яка відбулася в Бібліотеці Академії наук УРСР в 1945 р. (1991), а також підготувала перевидання бібліотекою важливого книгознавчого видання — журналу «Бібліологічні вісті», 1924-1930 (1999-2000), який є бібліографічною рідкістю.

Л. Ільницька була дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка в Україні та головою комісії з книгознавства і бібліографії НТШ від часу її створення. Велику увагу вчена приділяла дослідженню бібліографічної спадщини Наукового Товариства імені Шевченка у Львові, а також упорядкувала кілька збірників наукових праць з історії книгознавства та бібліографії в НТШ. Це, зокрема: «Бібліотека НТШ — книги і люди» (1996), «Іван Омелянович Левицький» (2002), «Бібліографічна комісія наукового товариства імені Шевченка у Львові (1909-1939): напрями діяльності та постаті» (2010). 

Луїза Іванівна є авторкою унікального історико-книгознавчого жанру: історії першодруків знакових для української культури книг. У цьому жанрі написані дві книги: “Русалка Дністровая” (1837) у бібліотеках і музеях світу» (2007), та «Перше видання ”Енеїди” (1798) І. П. Котляревського у бібліотеках, музеях, архівах світу» (2020), а також ґрунтовне дослідження про історію збережених у світі примірників першого видання «Кобзаря» Т. Шевченка (1840), яке опубліковане у першому томі «Альманаха бібліофілів» (2015). Ці розвідки базуються на скрупульозних архівних та бібліотечних розшуках, у них простежено шляхи книги до читача, рідкісні деталі формування читацьких і бібліофільських зібрань, а також міжнародні культурні та книгарські взаємовпливи у Європі першої половини XIX ст. 

Л. Ільницька одержала нагороду ім. Миколи і Володимири Ценків за рукопис праці «Руська Трійця» (1993), почесну відзнаку Української Бібліотечної Асоціації (2008). Нагороджена орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2011) та грамотою Верховної ради України (2023).

Про науковий доробок вченої писали М. Вальо, Н. Рибчинська, М. Кривенко, Т. Добко, С. Когут. У 2009 р. вийшов друком біобібліографічний покажчик Л. Ільницької, який уклали Н. Кошик і Л. Кужель.

Масштаб і вагомість копіткої праці Луїзи Ільницької з метою збереження національної пам’яті залишить глибокий слід в історії української бібліографістики і книгознавства.

Вічна їй пам’ять!