IV Стефаниківська зустріч: Оссолінеум і Наукове товариство імені Шевченка як чинники формування національної свідомості поляків та українців

4 листопада 2026 року в конференц-залі Національного інституту імені Оссолінських у Вроцлаві відбулася IV зустріч у межах циклу лекцій «Стефаниківські зустрічі», присвячена 200-м роковинам смерті Юзефа Максиміліана Оссолінського. Центральною подією стала лекція «Оссолінеум і Наукове товариство імені Шевченка як чинники формування ідентичності поляків та українців», у якій було розглянуто роль двох визначних науково-культурних інституцій у становленні польської та української національної свідомості.

З вітальними словами до учасників звернулися генеральний директор Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника Василь Ферштей та директор Національного інституту імені Оссолінських Лукаш Камінський.

У своєму виступі Лукаш Камінський представив почесних гостей, серед яких –Генеральний консул України у Вроцлаві Тарас Токарський, виконавча директорка Фундації УКУ в Польщі (осередок у Вроцлаві) Христина Фогель, а також представники Вроцлавського університету.

Своєю чергою, Василь Ферштей представив доповідачів: професора Олексія Сухого – завідувача кафедри новітньої історії України імені Михайла Грушевського історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка та професора-емерита Вроцлавського університету Мацея Матвіюва (Maciej Matwijów), пов’язаного з Відділом міждисциплінарних досліджень книги та комунікації Інституту інформаційних наук і медіа.

Окрему подяку висловлено Юрію Котику – голові благодійного фонду «З Україною в серці», за фінансової підтримки якого реалізується цикл «Стефаниківські зустрічі».

У центрі обговорення були історія заснування Оссолінеуму та Наукового товариства імені Шевченка, основні напрями їхньої діяльності, взаємозв’язки між цими інституціями, а також їхня роль у житті польської й української спільнот та культурному розвитку Львова і тогочасної Галичини.

На згадку про зустріч генеральний директор Бібліотеки Василь Ферштей подарував професорові Мацею Матвіюву низку наукових видань Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника. Серед них – книга, що стала результатом спільної видавничої співпраці Бібліотеки та Національного інституту імені Оссолінських у Вроцлаві: «Стефаник В. Вибрані твори : білінгва = Utwory wybrane : wydanie dwujęzyczne» (Львів, 2021).”

Також професорові було передано праці, що репрезентують результати науково-дослідної діяльності Бібліотеки, зокрема її структурного підрозділу – Науково-дослідного інституту пресознавства: «Василь Стефаник в європейській пресі 1899–1936 рр.: антологія» (Львів, 2021), «Преса НТШ у рецепції європейської журналістики (1873–1939): вибрані твори» (Львів, 2023), «Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів XIX–XXI ст.» (Львів, 2023).

Ці видання засвідчують широту наукових зацікавлень Бібліотеки, спрямованих на дослідження європейської культурної спадщини, зокрема її польського складника, а також на вивчення українсько-польських культурних взаємин.

«Стефаниківські зустрічі» поступово утверджуються як важлива платформа українсько-польського наукового діалогу, що відкриває нові можливості для взаємного пізнання, поглиблення гуманітарної співпраці та зміцнення інституційних зв’язків між Львовом і Вроцлавом.

Зустріч традиційно відбулася під патронатом Генерального консульства України у Вроцлаві та Фундації Українського католицького університету в Польщі.

Висловлюємо щиру вдячність Національному інституту імені Оссолінських, Генеральному консульству України у Вроцлаві, Фундації УКУ в Польщі, благодійному фонду «З Україною в серці», доповідачам та всім учасникам за плідну співпрацю й вагомий внесок у розвиток українсько-польського наукового та культурного діалогу.

Пропонуємо ознайомитися з фотозвітом IV «Стефаниківських зустрічей» у Вроцлаві.


Опубліковано Admistration в Без рубрики
Маркіян Шашкевич (1811–1843) – провісник національного відродження

Маркіян Шашкевич (1811–1843) – провісник національного відродження

У читальному залі № 1 імені Тетяни і Омеляна Антоновичів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника розгорнуто книжкову виставку «Маркіян Шашкевич (1811–1843) – провісник національного відродження».

В історії українського національного відродження Маркіян Шашкевич посідає особливе місце. Письменник, поет, громадський і культурний діяч, священник − він став одним із провідників національно-культурного руху в Галичині. Народився 6 листопада 1811 р. у с. Підлисся Золочівського району Львівської області в родині священника. Попри недовге життя (помер 7 червня 1843 р.), залишив вагомий слід в історії української культури, літератури та національного відродження.

Особливе місце у спадщині Маркіяна Шашкевича посідає його просвітницька діяльність. Він уклав перший у Галичині шкільний підручник для дітей «Читанка для малыхъ дѣтей до школьного и домашного употребленія» (Въ Львовѣ, 1850). Книга містила пізнавальні відомості про рідну землю, родину, село, місто, пори року, народні казки та поетичні мініатюри. 2 грудня 1836 р. рукопис «Читанки» був поданий до друку, однак видання побачило світ лише 1850 р., уже після смерті автора.

Послідовно обстоюючи права української мови, Маркіян Шашкевич виступав проти впровадження латинського алфавіту в українське письмо. На захист кирилиці він видав 1836 р. у Перемишлі брошуру «Азбука i abecadło: uwagi nad rozprawą o wprowadzeniu abecadła polskiego do piśmiennictwa ruskiego, napisaną przezks. J. Łozińskiego, umieszczoną w Rozmaitościach Lwowskich z roku 1834. Nro. 29» (Przemyśl, 1836). 

Важливою сторінкою діяльності Маркіяна Шашкевича стала участь у створенні та діяльності літературного гуртка «Руська трійця», одним із організаторів і провідних представників якого він був. Визначною подією в історії української культури став вихід 1837 р. у Будапешті альманаху «Русалка Дністрова» – першої книжки, написаної живою українською народною мовою («Русалка Днѣстровая» (У Будимѣ, 1837)). Наклад становив близько 1000 примірників, однак лише 200 із них потрапили до читачів: основну частину тиражу у Львові затримала й конфіскувала цензура. 

На виставці експонується факсимільне видання альманаху «Русалка Дністрова» (редактор-упорядник М. Шалата; головний редактор Ф. Стеблій. Львів, 2012). Представлено також монографії та документальні дослідження, присвячені історії видання, зокрема працю Л. Ільницької «“Русалка Днѣстровая” (1837) у бібліотеках і музеях світу: історико-книгознавче дослідження» (Львів, 2007), збірник «“Русалка Дністрова”: документи і матеріали» (Київ, 1989) та ін.

Маркіян Шашкевич увійшов в історію української літератури і як новатор поетичної форми: він першим почав писати українські сонети. Особливої уваги заслуговує його поезія «Веснівка», опублікована у виданні «Вѣнок русинам на обжинки / уплѣв Иван Б. Θ. Головацкій» (У Вѣдни, 1846). Цей твір і сьогодні вражає мелодійністю та артистичністю форми. Вірш перекладено понад п’ятнадцятьма мовами світу, зокрема болгарською, німецькою, англійською, французькою, угорською, китайською, вірменською, італійською, естонською, іспанською та багатьма іншими.

Серед літературних творів Маркіяна Шашкевича вирізняються «Псалми Русланові», що є своєрідним зразком поетичної прози («Псальми Русланові: великий єсть Бог: на мішаний хор» (Львів, 1937)).

Перу М. Шашкевича належить також кілька прозових творів. Найвизначніший серед них – казка «Олена», яку високо оцінив Іван Франко. Попри жанрове визначення, цей твір не має традиційних ознак казки. Автор назвав його казкою, щоб відвернути прискіпливу увагу цензури від справжнього змісту «Олени».

На виставці представлено збірки творів Маркіяна Шашкевича, видані в різні роки: «Твори Маркіяна Шашкевича, Якова Головацкого, Николи Устияновича, Антона Могильницького» (Львів, 1906); «Ліричні твори» (Львів, 1911); «Вибрані твори» (Львів, 1954); «Твори» (Київ, 1982); «Твори [Звуковий запис]: 200-літтю від дня народження присвячується» (Львів, 2011) та ін.

Однією зі складових творчої діяльності М. Шашкевича була перекладацька праця. Він перекладав українською мовою сербські народні пісні, твори чеських і польських поетів, здійснив повний переклад «Слова о полку Ігоревім», від якого до нашого часу зберігся лише уривок – «Плач Ярославни». Крім того, письменник адаптував для українського читача «Краледворський рукопис» Вацлава Ганки. Повний переклад рукопису опубліковано у книзі «Писання Маркіяна Шашкевича» (У Львові, 1912).

Життя і творчість Маркіяна Шашкевича віддавна привертали увагу дослідників. Значний внесок у вивчення його спадщини зробили Іван Франко (М. Шашкевич і галицько-руська література // Франко І. Я. Зібрання творів у 50 т. Київ, 1981. Т. 29), Кирило Студинський (Geneza poetycznych utworów Markiana Szaszkiewicza (Kraków, 1896)), Іван Крип’якевич (Шашкевичіана: статті, рецензії, публікації (Львів, 2012)), Михайло Возняк (Маркіян Шашкевич як фольклорист (Львів, 1911); Маркіян Шашкевич (Львів, 1941)) та ін.

Творчість і громадсько-культурна діяльність письменника широко висвітлені й у сучасних наукових дослідженнях. Зокрема, в «Історії української літератури: у 12 т.» (Київ, 2016. Т. 3), наукових збірниках «Шашкевичіана» (Львів, Броди, Вінніпеґ, 1996. Вип. 1, 2), довідкових виданнях «Українські письменники: біо-бібліографічний словник: у 5 т.» (Київ, 1963. Т. 3), «Енциклопедія історії України: у 10 т.» (Київ, 2013. Т. 10).

Окрему увагу привертають монографічні дослідження: С. Шаха «О. Маркіян Шашкевич та галицьке відродження» (Париж, Мюнхен, 1961); М. Шалати «Маркіян Шашкевич: життя, творчість і громадсько-культурна діяльність» (Київ, 1969); Р. Кирчіва «Етнографічно-фольклористична діяльність “Руської трійці”» (Львів, 2011), «Маркіянове сузір’я: ті, кого пробудив, “воодушевив” і повів за собою Маркіян Шашкевич» (Львів, 2012); Ф. Стеблія «Маркіян Шашкевич – провісник незалежності соборної України» (Львів, 2011); О. Петраша «“Руська трійця”: М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький та їхні літературні послідовники» (Київ, 1986); М. Люзняка «Роль та місце “Руської трійці” в історії української філософії» (Львів, 2003); М. Тершаковця «Маркіян Шашкевич та його ідеї на тлі українського відродження» (Львів, 2021) та ін.

Архів Маркіяна Шашкевича зберігається у відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника (Ф. 142).

Запрошуємо ознайомитися з книжковою виставкою та виданнями, які розкривають багатогранну постать Маркіяна Шашкевича, його літературну спадщину й визначальну роль у становленні українського національного відродження.

Опубліковано Admistration в Без рубрики
IV Стефаниківська зустріч: Оссолінеум і Наукове товариство імені Шевченка як чинники формування ідентичності поляків та українців

IV Стефаниківська зустріч: Оссолінеум і Наукове товариство імені Шевченка як чинники формування ідентичності поляків та українців

Львів XIX століття був містом, у якому на одному просторі жили й розвивалися різні національні спільноти, спільно формуючи його багатокультурний характер. Водночас це був період інтенсивного становлення модерних національних ідентичностей – у процесі взаємних впливів, але також і суперництва.

У цих процесах ключову роль відігравали установи культури та науки. У 1817 році було засновано Національний заклад імені Оссолінських, який десять років потому, у 1827 році, розпочав свою діяльність у Львові. У 1873 році виникло Товариство імені Шевченка, згодом реорганізоване в Наукове товариство імені Шевченка. Обидві установи відіграли важливу роль у формуванні польської та української національної свідомості.

Яку роль вони відігравали в житті обох спільнот? Хто стояв біля витоків цих установ і на кого була спрямована їхня діяльність? Які зв’язки існували між ними та яке значення вони мали для Львова й усієї тогочасної Галичини?

Про ці питання розмовлятимуть два видатні історики:

  • проф. Олексій Сухий – завідувач кафедри новітньої історії України імені Михайла Грушевського історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.
  • проф. Мацей Матвіюв (Maciej Matwijów) – професор-емерит Вроцлавського університету, пов’язаний із Відділом міждисциплінарних досліджень книги та комунікації Інституту інформаційних наук і медіа.

4 листопада 2026 р. 18:00 за Києвом.
Конференц-зала Оссолінеуму, Вроцлав.

Під час зустрічі буде забезпечено синхронний переклад польською та українською мовами.

Вхід вільний!

Онлайн трансляція зустрічі


Ossolineum i Towarzystwo Naukowe im. Szewczenki jako czynniki kształtujące tożsamość Polaków i Ukraińców.

XIX-wieczny Lwów był miastem, w którym na tej samej przestrzeni żyły i rozwijały się różne wspólnoty narodowe, współtworząc jego wielokulturowy charakter. Był to zarazem okres intensywnego kształtowania się nowoczesnych tożsamości narodowych – w procesie wzajemnych oddziaływań, ale także rywalizacji.

W procesach tych kluczową rolę odgrywały instytucje kultury i nauki. W 1817 roku powołano do życia Zakład Narodowy im. Ossolińskich, który dziesięć lat później, w 1827 roku, rozpoczął działalność we Lwowie. W 1873 roku powstało Towarzystwo im. Szewczenki, przekształcone następnie w Towarzystwo Naukowe im. Szewczenki. Obie instytucje odegrały istotną rolę w kształtowaniu polskiej i ukraińskiej świadomości narodowej.

Jaką rolę pełniły w życiu obu społeczności? Kto je tworzył i do kogo kierowały swoją działalność? Jakie relacje łączyły te instytucje i jakie znaczenie miały one dla Lwowa oraz całej Galicji?

O tych zagadnieniach porozmawiają dwaj wybitni historycy:

  • prof. Oleksij Suchyj – kierownik Katedry Najnowszej Historii Ukrainy im. Mychajła Hruszewskiego na Wydziale Historycznym Lwowskiego Uniwersytetu Narodowego im. Iwana Franki.
  • prof. Maciej Matwijów – profesor emerytowany Uniwersytetu Wrocławskiego, związany z Zakładem Interdyscyplinarnych Badań nad Książką i Komunikacją w Instytucie Nauk o Informacji i Mediach.

Sala konferencyjna Ossolineum, Wrocław

Spotkanie będzie tłumaczone symultanicznie na język polski i ukraiński.

Wstęp wolny!

Serdecznie zapraszamy na kolejne Spotkanie Stefanykowskie – polsko-ukraińską rozmowę o historii, dziedzictwie i pamięci!

Опубліковано Admistration в Без рубрики

«Ігор Калинець (1939–2025) — голос нескореної України»: відкриття документальної виставки у ЛННБ України ім. В. Стефаника

29 жовтня 2026 року у Львівській національній науковій бібліотеці України ім. В. Стефаника відбулося урочисте відкриття документальної виставки «Ігор Калинець (1939–2025) — голос нескореної України», присвяченої пам’яті видатного українського поета, представника покоління шістдесятників, дисидента, політичного в’язня радянського тоталітарного режиму, громадського та культурного діяча.

Відкриваючи урочистості, генеральний директор Бібліотеки Василь Ферштей привітав учасників заходу та наголосив на вагомому місці Ігоря Калинця в історії української культури й національно-визвольного руху. Про концепцію та структуру виставки розповіла завідувачка відділу рукописів, кандидатка історичних наук Мирослава Дядюк, яка представила основні тематичні блоки експозиції, охарактеризувала унікальні документи та розкрила значення родинного архіву Ірини та Ігоря Калинців для формування документальної спадщини Бібліотеки.

Виставку підготовлено на основі архіву та бібліотеки Ірини й Ігоря Калинців, переданих на зберігання до фондів ЛННБ України ім. В. Стефаника донькою подружжя Звениславою Калинець-Мамчур та її чоловіком Анатолієм Мамчуром. Це вже друга експозиція, створена на основі родинного зібрання. Перша, організована напередодні Великодня 2026 року, представляла колекцію великодніх листівок із сімейного архіву. Нинішня виставка значно ширше розкриває документальну та книжкову спадщину родини, зосереджуючи основну увагу на житті, творчості й громадській діяльності Ігоря Калинця.

Документальне наповнення експозиції охоплює кілька важливих періодів біографії митця — від дитинства та становлення особистості до суспільного визнання в незалежній Україні. Серед представлених матеріалів — автобіографічні документи, рукописи й машинописи поетичних творів, самвидавні видання, листування, офіційні документи, матеріали слідства та суду, книжкові видання, фотографії, нагороди й відзнаки.

Окремі тематичні блоки присвячені родинному середовищу та навчанню майбутнього поета, його становленню як одного з виразних представників українського літературного шістдесятництва, протистоянню радянській системі, арешту, засудженню, ув’язненню й засланні у 1972–1981 роках. Документи цього періоду розкривають механізми політичних репресій проти української інтелігенції та дають змогу простежити драматичні випробування, яких зазнали митець і його родина.

Особливе місце в експозиції посідають матеріали про повернення Ігоря Калинця до Львова, його професійну та культурну діяльність у 1980-х роках. Для Бібліотеки особливо цінними є документи, що засвідчують працю поета у Львівській науковій бібліотеці імені Василя Стефаника упродовж 1983–1990 років, а також його участь у підготовці та виданні самвидавного журналу «Євшан-зілля». Вони відображають важливий етап біографії митця та водночас доповнюють історію самої установи.

Центральне місце у виставці відведено літературній спадщині Ігоря Калинця. Рукописи, машинописи, авторські виправлення, різні редакції поетичних творів, переклади, книжкові видання та літературно-критичні матеріали дають можливість простежити особливості творчої лабораторії письменника. Особливу увагу привертає авторське осмислення періодів власної творчості — «Пробуджена муза», «Невольнича муза» та «Муза мовчазна», а також поезія для дітей.

Важливим свідченням особистої відданості Ігоря Калинця літературі та родинній пам’яті є представлені видання творчої спадщини його дружини Ірини Калинець у восьми томах, що вийшли дванадцятьма книгами після її смерті у 2012 році. Сам поет вважав цю працю одним із найважливіших здобутків свого життя.

Значну частину експозиції становлять фотодокументи, які відтворюють особисте й родинне середовище поета, його літературні контакти, участь у дисидентському русі, період репресій та заслання, повернення до культурного життя, громадську діяльність і суспільне визнання. Світлини зустрічей із письменниками, науковцями, митцями та громадськими діячами, участі в культурних і наукових заходах, ушануванні визначних постатей української історії, відкритті пам’ятників і меморіальних таблиць розкривають Ігоря Калинця як активного учасника національного культурного процесу.

Окремий тематичний блок представляє численні державні, національні та міжнародні нагороди й відзнаки, якими було вшановано творчий доробок, громадянську позицію та внесок поета в розвиток української культури. Серед них — Національна премія України імені Тараса Шевченка (1992), премія імені Василя Стуса (1992), орден Свободи (2009), звання «Почесний громадянин Львова» (2005), «Народний поет України» (2022), премія імені митрополита Андрея Шептицького (2023) та інші відзнаки.

Урочисте відкриття виставки об’єднало представників органів державної влади й місцевого самоврядування, наукової, освітньої та культурної спільноти, духовенства, громадських діячів і шанувальників творчості Ігоря Калинця.

З вітальними словами та спогадами про поета виступили керуючий справами Львівської обласної ради Ярослав Гасяк, заступник начальника Львівської обласної військової адміністрації Іван Собко, настоятель Архикатедрального собору святого Юра у Львові митрофорний протоієрей Роман Кравчик, літературознавець, доктор філологічних наук Михайло Гнатюк, професор, доктор історичних наук, заслужений діяч науки і техніки України Микола Литвин, доктор економічних наук, громадсько-політичний діяч і меценат Степан Давимука, поетеса, письменниця та перекладачка Ярина Сенчишин.

У виступах учасників урочистостей було відзначено визначальний внесок Ігоря Калинця в український літературний і суспільно-політичний процес, його моральну стійкість перед випробуваннями тоталітарного режиму, послідовність громадянської позиції та активну діяльність у період розбудови незалежної Української держави. Промовці наголошували на особливій ролі поета в утвердженні національної свідомості, збереженні духовних цінностей і формуванні історичної пам’яті українського суспільства.

Особливо зворушливим моментом заходу став виступ доньки Ігоря Калинця — Звенислави Ігорівни Мамчур, кандидатки біологічних наук, доцентки, завідувачки кафедри екології Львівського національного університету імені Івана Франка. Вона поділилася особистими спогадами про батька, наголосила на важливості збереження його пам’яті та висловила вдячність Бібліотеці за можливість представити його постать через власні тексти, рукописи, фотографії та інші документи родинного архіву. Саме така форма репрезентації дає змогу побачити не лише відомого поета й громадського діяча, а й людину, її особистий світ, родинні цінності та життєві переконання.

Відкриття виставки стало важливою подією в культурному житті Бібліотеки та черговим кроком у справі збереження і популяризації документальної спадщини видатних представників української інтелектуальної еліти. Передання архіву Ірини та Ігоря Калинців до фондів ЛННБ України ім. В. Стефаника є не лише вагомим внеском у формування національного документального надбання, а й виявом довіри до установи, яка продовжує зберігати пам’ять про людину, котра свого часу була частиною її колективу.

Представлені документи мають значну джерельну цінність для дослідження українського літературного шістдесятництва, дисидентського руху, історії політичних репресій, культурного життя Львова та суспільних трансформацій другої половини ХХ — початку ХХІ століття. Вони відкривають широкі можливості для подальших наукових студій і водночас сприяють осмисленню життєвого подвигу людини, яка залишила помітний слід в історії української культури.

Документальна виставка «Ігор Калинець (1939–2025) — голос нескореної України» запрошує відвідувачів до ознайомлення з унікальними матеріалами родинного архіву, що засвідчують незламність митця, силу українського слова та його відданість національним ідеалам.


Опубліковано Admistration в Без рубрики

Український експресіоніст: з нагоди 100-річчя від народження Володимира Патика

Фотопортрет Володимира Патика.  З кн.: Володимир Патик : альбом / відп. за вип. В. Баранов. Київ, 2004.

Фотопортрет Володимира Патика. З кн.: Володимир Патик : альбом / відп. за вип. В. Баранов. Київ, 2004.

Володимир Патик (9 жовтня 1926 р. – 28 серпня 2016 р.) – видатний український живописець, монументаліст, педагог, член Національної спілки художників України (1958), народний художник України (2006), лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1999). Його творчість є вагомою складовою українського живопису XX ст. і характеризується експресивним колоритом, виразною фактурою і глибоким філософським осмисленням національної ідентичності. 

Народився в с. Чорний Острів на Львівщині. Фахову освіту здобув у Львівській художньо-промисловій школі, згодом – у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (випуск 1953 р.), де його наставниками були Роман Сельський, Микола Федюк і Йосип Бокшай. Упродовж 1956–1991 рр. працював у Львівському художньо-виробничому комбінаті. Науково-педагогічну діяльність розпочав у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (1992–1998), обіймаючи з 1994 р. посаду доцента кафедри живопису. З 2006 р. викладав живопис у Львівському коледжі декоративного й ужиткового мистецтва ім. І. Труша. Основний період творчої та педагогічної діяльності художника пов’язаний зі Львовом. З метою пошуку нових образно-пластичних рішень він здійснив численні творчі подорожі різними регіонами України, країнами Прибалтики, Сибіром і Середньою Азією. В. Патик сформував самобутню авторську манеру, яка балансує на межі реалізму та експресії, коли колір стає головним носієм емоцій і композиційно-утворювальним елементом. До  раннього періоду його творчості належать живописні твори «Через кладку» (1955), «Сіті на лимані Дністра» (1962), «Т. Шевченко на батьківщині» (1964), «Гуцульська мадонна» (1965), «Дівчина з Буковини» (1966). Пізній період презентують полотна «Весільний натюрморт» (1968), «По Черкащині» (1980–1981), «Квіти рідної землі» (1983), «Земля Шевченка» (1999). До монументальних творів, перевірених часом і надалі знакових в історії мистецтва, належать: декоративне панно «Південь» у ресторані «Південний» (м. Ялта, АР Крим, 1965), розпис «Облога Львова» в кінотеатрі імені Б. Хмельницького (1968), рельєф із мозаїчним панно «Морська фауна» на фасаді магазину «Океан» (1978; обидва – Львів). Митець був активним учасником міжнародних виставок, організував десятки персональних експозицій. В. Патик увійшов в історію української культури як творець експресіонізму нового періоду, виховав не одне покоління українських митців. Його роботи сьогодні є окрасою провідних музеїв України та приватних колекцій по всьому світу.

З нагоди 100-річчя від народження В. Патика у виставковій залі Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів ЛННБ України ім. В. Стефаника до уваги користувачів представлено виставку книжково-журнальних видань.

Обкладинка книги: Володимир Патик: альбом / відп. за вип. В. Баранов. Київ, 2004.

Обкладинка книги: Володимир Патик: альбом / відп. за вип. В. Баранов. Київ, 2004.

 

Обкладинка книги: Горак Р. Д. Під знаком Дамоклового меча: роман-есей про Володимира Патика. Львів, 2017.

Обкладинка книги: Горак Р. Д. Під знаком Дамоклового меча: роман-есей про Володимира Патика. Львів, 2017.

 

Обкладинка книги: Яців Р. М. Володимир Патик: національна ідентичність, живопис, доба. Львів, 2021.

Обкладинка книги: Яців Р. М. Володимир Патик: національна ідентичність, живопис, доба. Львів, 2021.

Експозиційний простір розділено на декілька тематичних частин. Одна з них присвячена каталогам виставок, у яких брав участь В. Патик. З-поміж усіх варто виділити раритетне видання «Львів сміється: виставка шаржистів» (Львів, 1999), у якому представлено 77 шаржів митця. Окрему групу становлять мистецькі видання, які комплексно висвітлюють різні напрями діяльності майстра. Розвиток монументального і станкового живопису В. Патика розкриває альбом-монографія «Володимир Патик» (Київ, 2004), видана за сприяння Національної спілки художників України. До огляду запропонований мистецький альбом «Майстер кольору. Володимир Патик: малярство», в якому представлені репродукції його найвідоміших пейзажів, натюрмортів і жанрових полотен. В експозиції відмежоване наукове осмислення спадщини художника. Крім публікацій у періодичних виданнях, чільне місце займає монографія Р. Яціва «Володимир Патик: національна ідентичність, живопис, доба» (Львів, 2021), в якій проаналізовані інтелектуальні та філософські виміри його мистецького світогляду. Доповнює експозицію художньо-документальна повість відомого письменника Р. Горака «Під знаком Дамоклового меча» (Львів, 2021), яка висвітлює складний життєвий шлях Володимира Патика, його боротьбу за право залишатися самобутнім українським художником в умовах ідеологічного тиску.

Патик В. Миколаївська церква. Полотно, олія, 1975. З кн.: Яців Р. М. Володимир Патик: національна ідентичність, живопис, доба. Львів, 2021.

Патик В. Миколаївська церква. Полотно, олія, 1975. З кн.: Яців Р. М. Володимир Патик: національна ідентичність, живопис, доба. Львів, 2021.

 

Патик В. Земля Шевченка. Полотно, олія, 1961. З кн.: Яців Р. М. Володимир Патик: національна ідентичність, живопис, доба. Львів, 2021.

Патик В. Земля Шевченка. Полотно, олія, 1961. З кн.: Яців Р. М. Володимир Патик: національна ідентичність, живопис, доба. Львів, 2021.

Опубліковано Admistration в Без рубрики

Український художній модернізм Павла Ковжуна: до 130-ї річниці від народження

Фотопортрет Павла Ковжуна. З кн.: Гординський С. Павло Ковжун (1896–1939). Краків ; Львів, 1943.

Фотопортрет Павла Ковжуна. З кн.: Гординський С. Павло Ковжун (1896–1939). Краків ; Львів, 1943.

Павло Ковжун (3 жовтня 1896 р. – 15 травня 1939 р.) – український графік, маляр, мистецтвознавець і культурно-громадський діяч. Його діяльність була спрямована на модернізацію української книжкової графіки, синтез національної барокової спадщини з європейським авангардом та інституціоналізацію українського мистецького процесу міжвоєнного періоду. 

Павло Ковжун народився в с. Костюшки на Житомирщині. Фахову освіту здобув у Київському художньому училищі (1911–1915), а згодом удосконалював майстерність в Українській академії мистецтв (1919–1920) у класі Георгія Нарбута. Під час Першої світової війни був на фронті, пізніше працював в інформаційному бюро Сірої дивізії Армії УНР. З 1921 р. жив у Галичині,  а в 1922 р. переїхав до Львова. В історії мистецтва Павло Ковжун відомий передусім як графік. У його мистецькій спадщині вагоме місце посідають станкові графічні твори, першими з яких називають «Місто» (1913–1914), «Танго» (1913–1914) і «Спів природи» (1914). Значну увагу митець приділяв прикладній графіці, розробляв листівки, плакати, видавничі марки (зокрема для львівських видавництв – «Логос», «Шлях», «Новини») та екслібриси (для В. Дорошенка, І. Калиновича, М. Рудницького, С. Гординського). Як книжковий ілюстратор оформив видання  В. Винниченка («Федько-Хламидник», «Боротьба», обидва –  1917), І. Франка  («Панські жарти», 1921; «Із дні дружби», «Борислав сміється», «Зів’яле листя», всі – 1922). Працював як живописець;  виконував станкові твори, але славу йому принесли монументальні розписи у понад десяти галицьких церквах, серед іншого – у селах Грималів, Стоянів, Озірна, Зашків, Долина, Сокаль. Науково-теоретична діяльність П. Ковжуна охоплює понад сто публікацій – про Т. Шевченка (1921), О. Архипенка (1923), Г. Нарбута (1929),  концептуальні розвідки, серед яких – «Мистецтво і нинішній день» (1922). Він був співзасновником провідних художніх об’єднань доби: київського футуристичного гуртка «Кверо», Гуртка діячів українського мистецтва (ГДУМ) та Асоціації незалежних українських мистців (АНУМ). 

З нагоди 130-річчя від народження Павла Кожуна у виставковій залі Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів ЛННБ України ім. В. Стефаника організовано книжково-журнальну виставку. 

Титульна сторінка книги:  Павло Ковжун і постнарбутівська плеяда / упоряд.: І. Мельник, Р. Яців. Львів, 2010.

Титульна сторінка книги: Павло Ковжун і постнарбутівська плеяда / упоряд.: І. Мельник, Р. Яців. Львів, 2010.

Чільне місце в експозиції посідає перша монографічна праця –  «Павло Ковжун: графіки» М. Федюка (Київ ; Львів, 1924), присвячена  дослідженню раннього графічного доробку митця. Вагому його роль в організації виставкового руху міжвоєнного періоду засвідчує «Каталог виставки сучасної української графіки» (Львів, 1932), підготований АНУМ за редакцією самого Павла Ковжуна. Особливу історико-культурну цінність має меморіальне видання М. Голубця «Павло Ковжун (1896–1939)», опубліковане у Львові невдовзі після смерті митця.

В експозиції представлений монографічний збірник «Павло Ковжун» (Краків ; Львів, 1943), підготований С. Гординським, що засвідчує інтерес до спадщини митця в період Другої світової війни. Новий етап переосмислення постаті художника розпочався у 1990-х рр.  Його діяльність активно досліджували Р. Яців, О. Кіс-Федорук, М. Студницька та інші науковці, праці яких можна оглянути на виставці. Академічну вартість має фундаментальне науково-ілюстративне видання «Павло Ковжун і постнарбутівська плеяда» (Львів, 2010; упорядники – І. Мельник і Р. Яців), у якому перелічені всі його публікації і твори, а також статті про нього.

Пейзаж. 1920–1922. З кн.:  Павло Ковжун: графіки / текст М. Федюка. Київ ; Львів, 1924.

Пейзаж. 1920–1922. З кн.: Павло Ковжун: графіки / текст М. Федюка. Київ ; Львів, 1924.

 

Календар на рік 1924 Товариства Просвіта. Київ, 1923 (обкладинка). З кн.:  Павло Ковжун: графіка / текст М. Федюка. Київ ; Львів, 1924.

Календар на рік 1924 Товариства Просвіта. Київ, 1923 (обкладинка). З кн.: Павло Ковжун: графіка / текст М. Федюка. Київ ; Львів, 1924.

 

Франко І. Зів’яле листя. Б. м., 1922 (обкладинка). З кн.:  Павло Ковжун: графіка / текст М. Федюка. Київ ; Львів, 1924.

Франко І. Зів’яле листя. Б. м., 1922 (обкладинка). З кн.: Павло Ковжун: графіка / текст М. Федюка. Київ ; Львів, 1924.

Опубліковано Admistration в Виставки
Урочисте відкриття документальної виставки «Ігор Калинець (1939–2025) — голос нескореної України»

Урочисте відкриття документальної виставки «Ігор Калинець (1939–2025) — голос нескореної України»

29 жовтня 2026 року о 15.00 у головному корпусі Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника відбудеться відкриття документальної виставки «Ігор Калинець (1939–2025) — голос нескореної України», присвяченої видатному українському поетові-шістдесятнику, дисидентові, політичному в’язневі, лауреатові Національної премії України імені Тараса Шевченка Ігореві Калинцю.

На основі документальної та книжкової спадщини експозиція представить багатогранну постать митця — поета й інтелектуала, культурного діяча, борця за українську національну ідентичність, чия творчість стала формою духовного спротиву тоталітарній системі. Рукописи, авторські тексти, листування, офіційні документи та інші матеріали дадуть змогу простежити життєвий і творчий шлях Ігоря Калинця, відтворити драматичні сторінки його біографії та розкрити нерозривний зв’язок літературної творчості з громадянською позицією.

Документальні блоки виставки послідовно висвітлюватимуть формування світогляду поета, його творчу діяльність, протистояння тоталітарному режиму, досвід політичного ув’язнення, а також участь у культурному й громадському житті незалежної України, суспільне визнання та відзначення державними нагородами й літературними преміями.

Виставка покликана актуалізувати документальну спадщину Ігоря Калинця як важливе джерело вивчення історії українського дисидентського руху, літератури шістдесятництва та боротьби за національну свободу. Водночас вона засвідчує значення збереження особистих архівів для осмислення історичної пам’яті та утвердження духовних цінностей українського суспільства.

Опубліковано Admistration в Без рубрики
Відзначення 120-річчя заснування Скнилівської Лаври преподобного  Антонія Печерського

Відзначення 120-річчя заснування Скнилівської Лаври преподобного Антонія Печерського

24 жовтня 2026 року у селі Скнилові відбулися урочистості з нагоди 120-річчя від дня заснування Студитської Лаври преподобного Антонія Печерського. У програмі заходу — Архиєрейська Божественна літургія, очолена високопреосвященним владикою Ігорем Возьняком у співслужінні з високопреосвященним владикою Теодором Мартинюком, Архиєпископом і Митрополитом Тернопільсько-Зборівським, процесійна хода до місця розташування колишньої Лаври, панахида біля пам’ятного хреста, а також історично-просвітницька зустріч у Скнилівському народному домі. Організатором історично-просвітницької частини святкування виступив Постуляційний центр монастирів студійського уставу УГКЦ під проводом синкела у справах монашого життя Львівської архиєпархії УГКЦ єромонаха доктора Юстина Бойка.

Важливою подією святкування стало представлення оригінальної пергаментної грамоти митрополита Андрея Шептицького від 24 листопада 1906 року, яка засвідчує канонічне заснування Студитської Лаври святого Антонія Печерського у Скнилові поблизу Львова. Унікальна історична пам’ятка зберігається у відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника.

Під час урочистостей документ експонували в церкві, а згодом — у Скнилівському народному домі. Його представив генеральний директор ЛННБ України ім. В. Стефаника Василь Ферштей, наголосивши на особливому значенні грамоти як безпосереднього документального свідчення історії українського монашества та духовно-культурних процесів початку ХХ століття. Він також акцентував на ролі Бібліотеки як спадкоємиці першої української національної бібліотеки, заснованої при Науковому товаристві імені Шевченка у Львові, книжкових та рукописних пам’ятках книгозбірні «Студіон»та важливості збереження документальної і книжкової спадщини студитського чернецтва.

Завідувачка відділу рукописів ЛННБ України ім. В. Стефаника, кандидатка історичних наук Мирослава Дядюк у своєму виступі представила історико-джерелознавчий аналіз грамоти митрополита Андрея Шептицького. Вона розкрила її значення для дослідження історії Української греко-католицької церкви, інституційного становлення студитської спільноти та відродження східнохристиянської монашої традиції в Галичині на початку ХХ століття. Окрему увагу було приділено канонічно-правовому змісту документа, духовним засадам діяльності Лаври, ролі митрополита Андрея Шептицького в організації чернечого життя, а також особливостям оформлення грамоти як історичного джерела. На підставі документа та долученої до нього історичної довідки висвітлено подальшу долю монастиря, зокрема його руйнування внаслідок воєнних подій і перенесення студитського осередку до Унева.

Представлення оригіналу грамоти у Скнилові стало символічним поверненням історичної пам’ятки до місця, з яким безпосередньо пов’язане її призначення. Ця подія засвідчила важливість співпраці наукових установ, Церкви та громади у збереженні, дослідженні й актуалізації української документальної та духовної спадщини.

З нагоди 120-річчя заснування Скнилівської Лаври преподобного Антонія Печерського представників Бібліотеки було відзначено грамотами Курії Львівської архиєпархії УГКЦ за вагомий внесок у дослідження, збереження та популяризацію історії студитського чернецтва й рукописної спадщини Церкви. Відзнаки вручено з благословення Архиєпископа і Митрополита Львівського Ігоря Возьняка.

Участь працівників ЛННБ України ім. В. Стефаника в урочистостях засвідчила вагому роль Бібліотеки у збереженні національної культурної спадщини, введенні до наукового обігу унікальних історичних документів та зміцненні зв’язків між академічною наукою, духовними інституціями й українською громадою.

Підготувала
зав. відділу рукописів ЛННБ України ім. В. Стефаника,
кандидатка історичних наук Мирослава Дядюк


Опубліковано Admistration в Без рубрики
Конференція «Пресознавчий дискурс: від минулого до сьогодення»

Конференція «Пресознавчий дискурс: від минулого до сьогодення»

Другого жовтня 2026 р. відбулася ІІІ Міжнародна наукова конференція «Пресознавчий дискурс: від минулого до сьогодення», організована Науково-дослідним інститутом пресознавства Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника.

Цьогоріч конференція об’єднала 61 учасника з України та зарубіжжя. До її роботи долучилися науковці з Польщі, Федеративної Республіки Німеччина, Хорватії та Румунії, представники наукових установ, закладів вищої освіти, бібліотек та інших інституцій. Конференція відбулася у гібридному форматі, що дало змогу поєднати безпосереднє наукове спілкування з дистанційною участю дослідників із різних наукових осередків. До Львова приїхали учасники з Києва та Сум. Особливо важливо, що до роботи конференції змогли долучитися й науковці, які нині проходять військову службу: попри обставини воєнного часу, вони підготували та представили свої дослідження.

Проблематика виголошених доповідей охопила історію української та зарубіжної преси, історію журналістики, джерелознавчий потенціал періодики, бібліографічні та біографічні студії, збереження і цифрову репрезентацію пресової спадщини, а також сучасні медіакомунікації та трансформації медійного середовища в умовах війни. Важливе місце посідали доповіді, присвячені персоналіям української та іноземної журналістики, регіональній та еміграційній пресі, польсько-українським взаєминам, інформаційній безпеці та інформаційній стійкості.

Особливістю цьогорічної конференції стало органічне поєднання історичної перспективи із проблемами сьогодення. Звернення до пресової спадщини XIX–XX ст. співіснувало з осмисленням функціонування медіа в умовах російсько-української війни, сучасних інформаційних загроз, новітніх медійних технологій та змін у професійних практиках журналістики. Такий широкий часовий і проблемний діапазон засвідчив можливості взаємодії історико-пресознавчих студій із сучасними медіадослідженнями.

Доповіді викликали велике зацікавлення учасників наукового зібрання, супроводжувалися запитаннями та обговоренням порушених проблем. Важливою складовою конференції стало професійне спілкування, обмін дослідницьким досвідом, новими напрацюваннями та ідеями.

ІІІ Міжнародна наукова конференція «Пресознавчий дискурс: від минулого до сьогодення» засвідчила широту сучасного поля пресознавчих і медіадосліджень, актуальність вивчення пресової спадщини та необхідність осмислення нових викликів, перед якими постають журналістика і медіа. Представлення результатів досліджень, фахове обговорення та безпосереднє спілкування учасників сприяли активному науковому діалогу й подальшій плідній співпраці між дослідниками та науковими осередками.

Опубліковано Admistration в Конференції

Відкрито збір коштів на відбудову Президії НАН України

28 вересня під час чергового ворожого обстрілу Києва тяжкого удару зазнала історична будівля Президії НАН України на вул.Володимирській, 54.
З метою допомоги Національній академії наук України, ПриватБанк оголосив збір коштів на відбудову. Зробити свій внесок на відновлення НАН України можна, задонативши на Конверт: https://next.privat24.ua/env/donate/b2188461
Також відкрито рахунок для збору коштів від юридичних осіб на відновлення будівлі НАН України
Реквізити для юридичних осіб:
Отримувач: ВБФ ДОПОМАГАТИ ПРОСТО!
Код отримувача: 37806835
IBAN: UA813052990000026008050006048
Призначення платежу: Благодійна допомога для відновлення НАН України
Надавач платіжних послуг отримувача: АТ КБ «ПриватБанк»

Звернення керівництва Західного наукового центру НАН України і МОН:
Опубліковано Admistration в Без рубрики
Завантажити ще