Шановні пані та панове!

Із прикрістю повідомляємо, що запланована на 23 вересня 2026 року IV Стефаниківська зустріч «Як культура може стати стрижнем стійкості» скасовується через непередбачені обставини.

Дякуємо всім, хто зацікавився заходом, а також нашим партнерам за їхню залученість у підготовці зустрічі.

Просимо вибачення за незручності, пов’язані зі скасуванням заходу, та дякуємо за Ваше розуміння.
Про можливу нову дату повідомимо в окремому оголошенні.

З повагою,
Лукаш Камінський, директор Національного інституту імені Оссолінських (Оссолінеум),
Василь Ферштей, генеральний директор Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника

Відзначення 20-річчя Оссолінських зустрічей розпочалося 16 вересня з урочистого відкриття пленерної виставки «Союз за свободу. Східна політика „Культури”». Експозиція висвітлює концепцію, розроблену Єжи Ґедройцем та Юліушем Мєрошевським на сторінках паризької «Культури», і представляє ключові її положення, що незалежність Польщі нерозривно пов’язана зі свободою народів Центрально-Східної Європи.

Урочиста частина та відзначення ювілею

Святкову програму продовжила церемонія вручення дипломів і пам’ятних медалей, підготовлених до Року Юзефа Максиміліана Оссолінського. Нагородами відзначили працівників ЛННБ України імені В. Стефаника, які зробили вагомий внесок у співпрацю з Національним інститутом імені Оссолінських упродовж останніх 20 років.

Також пам’ятні нагороди були вручені працівникам провідних наукових, архівних, мистецьких установ м. Львова та представникам медіа, зокрема видання «Kurier Galicyjski» і порталу «Збруч».

111-ту ювілейну Оссолінську зустріч у Львові розпочав генеральний директор ЛННБ України імені В. Стефаника Василь Ферштей з промови In memoriam багаторічного директора Бібліотеки, члена-кореспондента НАН України, заслуженого діяча науки і техніки України, доктора історичних наук, професора Мирослава Миколайовича Романюка. Учасники заходу ушанували пам’ять Мирослава Романюка хвилиною мовчання.

Надалі відбулася міжнародна дискусія «Актуальність Ґедройця? Спадщина „Культури“ у Центрально-Східній Європі», яку модерував директор Національного інституту ім. Оссолінських д-р Лукаш Камінський. В обговоренні взяли участь представники України, Польщі, Литви та Білорусі.

Під час дискусії учасники обговорили багатогранний вплив ідей Єжи Ґедройця та спадщини паризької «Культури» на сучасний розвиток регіону. Анна Бернхардт наголосила на потребі плекання простору для спокійної, вдумливої рефлексії, вільного обміну різноманітними поглядами та глибокого пізнання культур сусідніх народів. Розвиваючи тему суспільної трансформації, д-р Тацяна Нядбай підкреслила визначальну роль культури в розбудові демократичних інститутів і безпосередніх зв’язків між народами, зауваживши, що еміграція має бути не просто «залою очікування», а активним середовищем для формування майбутнього своєї країни. З геополітичного боку проф. Альвідас Нікжентайтіс відзначив вагомий вплив концепції на формування зовнішньої політики Литви та вказав на критичну необхідність остаточного подолання імперських стереотипів мислення. Узагальнюючи цінність цієї спадщини, д-р Микола Рябчук акцентував на особливому інтелектуальному середовищі, створеному Ґедройцем, чиї представники мали відвагу відкрито порушувати найбільш складні, гострі та суперечливі теми. 

Урочистості відбулися під патронатом Генерального консула Республіки Польща у Львові та за фінансової підтримки Міністерства культури та національної спадщини Республіки Польща з Фонду промоції культури.

---

 

---

---

 

У стінах нашої книгозбірні у межах Форуму видавців у Львові (10-13 вересня, 2026 р.) відбулася серія літературних подій та творчих зустрічей.
Це,зокрема, презентація видань Олександра Красовицького, присвячених стійкості та обороні міста-героя: «Харків. Три роки незламності та боротьби»; «Харків. 20 розмов про незламність». Автор особисто підписував примірники видань та спілкувався з читачами про історію й сучасність міста.
Велику зацікавленість читачів викликала творча зустріч із відомим українським письменником Василем Добрянським. На заході автор презентував детективні та історичні твори: «Мертві птахи падають у небо. Помилка капітана Жегра»; «Замах у Берліні. Скриня для гетьмана»; «Чорні кішки вважають білих несправжніми. Забута справа дізнавача Антона Аурумного»; «Трибунал апостолів».
12 вересня відбулася творча зустріч із відомим письменницьким подружжям — Надією Гуменюк та Володимиром Лисом, під час якої шанувальники мали змогу поспілкуватися з авторами про їхній творчий шлях і нові видання. Окрім літературного спілкування, на гостей чекала особлива культурна програма: завідувачка відділу рукописів Мирослава Дядюк провела для Надії Гуменюк, Володимира Лиса та учасників заходу захопливу екскурсію. Гості отримали унікальну нагоду ознайомитися з багатствами рукописної спадщини, рідкісними документами та цінними історичними артефактами, що зберігаються у фонді відділу.

---

У межах проведення «Днів європейської спадщини у Львові 2026» (11–13 вересня) Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника підготувала та провела дві захопливі екскурсійні програми: 

• «Зберігати, плекати, примножувати: Львівська національна наукова бібліотека України імені В.Стефаника як скарбниця історичної пам’яті» — кураторкою була завідувачка відділу бібліотекознавства Валентина Мудроха. Учасники заходу занурилися в історію нашої інституції, оглянули інтер’єри головного корпусу ЛННБ України ім. В. Стефаника. Гості ознайомилися з сучасними напрямами діяльності Бібліотеки, зокрема з популяризацією національної спадщини через поєднання традиційних та інноваційних форм бібліотечно-інформаційного обслуговування. Фахову екскурсію у відділі рукописів провела його очільниця Мирослава Дядюк, детально ознайомивши гостей із рукописними пам’ятками та документальними джерелами. Доповненням маршруту стало знайомство з музейно-дослідницьким комплексом, де наукові співробітники відділу Ярослав Сеник та Тамара Литвин провели пізнавальні огляди Меморіального читального залу-музею академіка Івана Крип’якевича та Меморіального читального залу імені Омеляна і Тетяни Антоновичів. 
• Виставка «Imago Ucrainæ на картах XV–XX ст.» — куратором був керівник кабінету картографії Тарас Огородник, який зробив детальний огляд стаціонарної експозиції з використанням інтерактивних технологій, завдяки чому відвідувачі мали змогу ознайомитися з 60 рідкісними мапами (1493–1992 рр.) та глибше пізнати багатовікову історію формування територіального образу України. 

За вагомий внесок у збереження та популяризацію культурної спадщини кураторів заходів було відзначено подяками від управління туризму Львівської міської ради.

---

Генеральний директор Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника Василь Ферштей та Голова Родового Союзу Дзєдушицьких гербу Сас Матеуш Дзєдушицький запрошують на презентацію альбому «Спогади з поторицьких полювань»

Про історію альбому та консерваційно-реставраційні роботи розкажуть Лариса Купчинська та Леся Дзендзелюк.

---

17/09
15:00
Камінний зал
ЛННБ України ім. В. Стефаника
м. Львів, вул. В. Стефаника, 2
Дофінансовано за кошти Міністра культури та національної спадщини Республіки Польщі з Фонду промоції культури.

Вхід вільний!

Олександр Онуфрійович Дзьобан (12 вересня 1931, с. Новий Витків, нині у Радехівській міській громаді Шептицького р-ну Львівської обл. – 18 вересня 2022, м. Львів) – знаний історик, архівіст, археограф, бібліограф, публіцист.

Народився в сім’ї стрільця УГА, приватного ремісника-шевця, довголітнього члена управи читальні товариства «Просвіта», активного громадського діяча Онуфрія Теодоровича Дзьобана. Разом із дружиною Теклею Семенівною (з дому Прихітко) виховували дітей Надію, Володимира, Олеся, Богдана в українському дусі.

Середню освіту здобував у неповно-середній (семирічній) школі у рідному містечку (1939–1946) та у Радехівській середній школі (8–10 класи, 1946–1949). Того ж, 1949, року вступив до Львівського державного університету ім. І. Франка на історичний факультет, від 1951 року через хворобу навчався на заочному відділенні. 30 червня 1956 р. отримав диплом із кваліфікацією «історик».

О. Дзьобан від 1 вересня 1951 р. до 1 вересня 1957 р. працював учителем історії 5–10 класів Ново-Витківської середньої школи. Далі коротко працював архіваріусом у Державному архіві Львівської області. Від 15 травня 1958 р. прийнятий на тимчасову роботу «за договором по переінвентаризації та рекаталогізації книжкових фондів» до Львівської бібліотеки Академії наук УРСР (нині – ЛННБ України ім. В. Стефаника). Від 16 квітня 1959 р. переведений на посаду бібліотекаря відділу рукописів, від 1 грудня 1972 р. – головного бібліотекаря, від 1 січня 1990 р. – наукового працівника. 27 липня 1992 р. О. О. Дзьобана призначили завідувачем відділу рукописів. 1 квітня 2004 р. його перевели на посаду наукового працівника, 15 грудня 2015 р. він звільнився за власним бажанням, пропрацювавши більше 58 років у відділі рукописів.

Олександр Онуфрійович був членом комісії з комплектування фондів (від 1986), Вченої ради (1990–2004), редакційно-видавничої ради (1993–2000) ЛНБ ім. В. Стефаника. Його неодноразово обирали членом профкому і головою його ревізійної комісії, секретарем товариства охорони пам’ятників історії та культури Бібліотеки. 29 квітня 1960 р. і 28 квітня 1963 р. йому уперше оголосили «подяку за хорошу роботу»; 9 жовтня 1981 р. – нагородили Почесною грамотою з нагоди 50-річчя від дня народження, а з нагоди наступних ювілеїв (22 серпня 1986; 10 вересня 2001; 6 вересня 2006) – оголошували подяки «за багаторічну сумлінну працю». 14 вересня 2011 року у Бібліотеці урочисто відзначили 80-річчя О. О. Дзьобана ювілейною книжковою і документальною виставкою. 10 грудня 2015 р. його нагородили Почесною грамотою за «багаторічну самовіддану працю на ниві збереження унікальних рукописних пам’яток культури і за вагомий внесок у розвиток українського джерелознавства та архівознавства».

1991 року літературне товариства ім. А. Міцкевича у Варшаві нагородило О. Дзьобана ювілейною медаллю з нагоди 100-річчя товариства за роботу зі збереження та упорядкування документальних матеріалів.

Похований у рідному селі Новий Витків.

Олександр Онуфрійович Дзьобан зробив вагомий внесок у розвиток архівної та бібліотечної справи в Україні, збереження та примноження документальної спадщини. Основна тематика його досліджень – історичні та архівознавчі розвідки; літературознавчі праці; дослідження життя і творчості діячів української науки і культури, розкриття змісту архівних фондів відділу рукописів ЛННБ України ім. В. Стефаника, популяризація рукописних пам’яток української й світової культури, краєзнавчі розвідки.

Науковець упорядкував, описав і створив науково-довідковий апарат на понад 20 архівних фондів: М. Шашкевича, І. Вагилевича, Р. Моха, Ю. Желехівського, М. Бучинського, Т. Павликова, А. Петрушевича, Ю. Дверницького, К. Соханевича, Т. Купчинського, М. Кічури, Я. Янчака, Є. Наконечного, Г. Дем’яна, родин Барвінських і Томасіків; «Бібліотеки інституту «Народний Дім», колекції О. Чоловського, товариств «УЦК. Відділ у Львові» та «Січ» у Відні, фонду «Окремі надходження» та ін.

Олександр Дзьобан був активним учасником наукових конференцій, круглих столів, симпозіумів, підготував понад 240 публікацій. Їх (частина – у співавторстві) друкували від 1964 року у виданнях «Вітчизна», «Народна творчість та етнографія», «Всесвіт», «Архіви України», «Жовтень», «Дніпро», наукових збірниках «Українське літературознавство» і «Проблеми слов’янознавства», у центральних («Друг читача», «Літературна Україна» та ін.) і місцевих газетах.

Серед наукового доробку – 13 окремих видань (бібліографічні покажчики, каталоги, історико-краєзнавчі розвідки). Разом із працівниками відділу рукописів підготував два видання анотованого бібліографічного покажчика «Особисті архівні фонди відділу рукописів» (написав 27 гасел до видання 1977 р., 51 гасло – до видання 1995 р.). Уклав бібліографічні покажчики «Рукописи архіву М. С. Шашкевича» (1979), «Іван Вагилевич» (1986); спільно з Ю. П. Ясиновським – каталог «Нотолінійні рукописи ХVI–XVII ст.» (1979), з П. Г. Баб’яком – покажчик «Марійка Підгірянка» (1981), з С. С. Кіралем – «Остап Терлецький» (1984).

У бібліотечних збірниках видавництва «Наукова думка» (м. Київ) на основі архівних матеріалів відділу рукописів підготував публікації: «Зв’язки Я. Головацького з південними слов’янами» (1983), «Питання народно-визвольних рухів на Україні XVII–XVIII ст. у працях Я. Ф. Головацького» (1987) (співавтор обидвох – З. М. Матисякевич); «Архів М. Й. Бачинського» (1984), «Архів академіка АН УРСР В. Г. Щурата» (1990).

У наукових збірниках Бібліотеки вийшли друком його розвідки: «Митрополит Андрей Шептицький у джерелах відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України (1995), «Спогади М. Чайковського про автора «Журавлів» (співавтор – П. Г. Баб’як) і «Михайло Грушевський в писемних джерелах відділу рукописів ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України» (усі – 1998); «Богдан Барвінський – український історик, педагог, бібліотекар, архівіст, журналіст» (1999); «Федір Науменко – педагог, вчений, журналіст» (2000), «Олександр Миколайович Цинкаловський – археолог, історик, музейний працівник, публіцист», «Бібліотека митрополита Андрея Шептицького у Львові (усі – 2002); «Рудольф Мох – священик, поет-драматург, пропагандист тверезості» (2003), «Меморіальна бібліотека Володимира Лесевича в Науковому товаристві ім. Шевченка у Львові» (2009).

Важливою подією у житті відділу рукописів стала Міжнародна науково-практична конференція «Рукописна україніка у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України та проблеми створення інформаційного банку даних» за участю близько ста науковців з України та з-за кордону (20–21 вересня 1996 р.). Під керівництвом О. О. Дзьобана було підготовлено і видано збірник матеріалів конференції (Львів, 1999. 654 с.), де були опубліковані його доповіді «Кирилична рукописна книга» (співавтор – В. Я. Фрис) та «Рукописні фонди ЛНБ: історія і сучасність».

Олександр Дзьобан був науковим редактором «Інвентарного опису особистого архіву Івана Калиновича» (1998), співавтором першого тому каталогу «Кириличні рукописні книги у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України» (2007), співупорядником (разом із Т. М. Гуцаленко) збірника документів і матеріалів «Історія Теофіпольщини в документах архіву князів Сапєг і Яблоновських» (Шепетівка, 2008. 755 с.).

Як член (від 1991) Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові брав участь у її засіданнях. У «Записках НТШ» надруковано «Листи Богдана Лепкого до Василя Щурата» (співавтор – О. Петраш; 1990) та «Чотири документи Івана Мазепи з 1705 року» (1991). Опублікував розвідки до історії товариства: «Шляхи комплектування рукописних фондів бібліотеки НТШ» (1990), «Меморіальна бібліотека Олександра Кониського в НТШ» (1996); подав гасла «Апостол Бибельський» (2012), у співавторстві – «Бібліотеки меморіальні Наукового Товариства ім. Шевченка» і «Боднар Іван» (2014) до «Енциклопедії Наукового Товариства ім. Шевченка».

Серед літературознавчих статей (частина – у співавторстві) варто виділити «Шість листів» [Лесі Українки до В. Гнатюка] (1964), «Листи К. В. Квітки до В. М. Гнатюка» (1965), «Недрукований лист І. Нечуя-Левицького» (1968), «Листи А. Ю. Кримського до В. М. Гнатюка» (1971), «Що читали учасники «Руської трійці» (1986); «Маловідомі матеріали про Ольгу Кобилянську» (1990), «Молитва Василя Щурата» (1991), «Призабута дитяча письменниця: (До 90-річчя від дня народження М. Штеліги)» (1994) та ін.

У своїх публікаціях розкрив багаті архівні джерела відділу рукописів: «Архів Рудольфа Моха» (1967), «Причинки до біографії І. Я. Франка за 1909–1914 рр.» (1968), «Архів М. Й. Бучинського» (1984), «Архів академіка АН УРСР В. Г. Щурата» (1990), «Найдавніші кириличні пам’ятки у фондах Львівської наукової бібліотеки» (1995), «Матеріали особистого архіву Івана Лозинського у фондах ЛНБ ім. В. Стефаника», «Матеріали до історії ОУН–УПА у фондах відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України» (1999), «Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника (ЛНБ): Відділ рукописів» (2000), «Відділ рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України: [нові надходження 2001–2003]» (2004), «Шашкевичіана у фондах відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України» (2004).

У ділянці біографістики Олександр Дзьобан підготував понад двадцять статей до видання «Українська журналістика в іменах» (1997–2007): «Думін Осип Олексійович», «Кузьма Олекса Михайлович», «Бобикевич Олекса Христофорович», «Медведик Петро Костьович», «Прокопів Іван Васильович», Шпитковський Іван-Юліан Володиславович», «Суха Любов Михайлівна», «Штеліга Марія Мартинівна», «Мушак Юрій Федорович», «Науменко Федір Іванович», «Турянський Осип Васильович», «Барвінський Богдан Олександрович», «Гординський Ярослав Дмитрович», «Векірчик Кузьма Миколайович», «Матисякевич Зеновій Михайлович», «Петраш Осип Осипович», «Вуйцик Володимир-Андрій Степанович», «Мацюк Орест-Нестор Ярославович», «Волков Віталій Тимофійович», «Коновалець Мирон Михайлович», «Матвійчук Микола Якович».

Гасла біографічного змісту були надруковані також в «Українській літературній енциклопедії» – «Камінський Андрій Варфоломійович» (1990), у біографічному довіднику «Українські архівісти» – «Баб’як Петро Григорович» (2002); в «Енциклопедії Сучасної України» – «Борковський Олександр Михайлович», «Бородач Василь Миколайович» (2004); «Волков Віталій Тимофійович» (2006), «Гресько Михайло Миколайович» (2006); «Дзєдушицький Войцех» (2007).

Олександр Онуфрійович усе життя призбирував архівні і друковані матеріали про свою малу Батьківщину – містечко Новий Витків та його людей. Результатом досліджень стали два історико-краєзнавчі видання: «Історія Нового Виткова» (2006) та фотоальбом «Новий Витків – колиска роду Мишугів» (2009). Варто згадати дописи у пресі, зокрема, «Зоря Луки Мишуги (з нагоди 120–річчя від дня народження)» (2007).

Науковець був ініціатором Першого з’їзду роду Мишугів, який пройшов 20 вересня 2009 р. у Новому Виткові в присутності численних гостей і земляків славетного співака Олександра Мишуги і громадсько-політичного діяча Луки Мишуги. На цвинтарі поруч могили О. Мишуги було встановлено та освячено таблицю пам’яті Л. Мишуги, згідно з його заповітом. Під час урочистої академії науковці Львова виголосили доповіді, присвячені діяльності Л. Мишуги. Художню програму склали виступи солістів Львівської опери і філармонії, ансамблю народної музики «Гомін Карпат» і вихованців Львівської хореографічної школи. О. Дзьобан підготував три публікації про з’їзд до місцевої преси: «Вшанування родини Мишугів», «Нашого роду нема переводу», «Перший всесвітній з’їзд роду Мишугів».

Одна з останніх окремих праць О. О. Дзьобана – «Листи Ганни Берло до Олександра та Богдана Барвінських» з його передмовою, ілюстраціями та двома покажчиками (серія «Епістолярій», 2011).

Ми пам’ятаємо Олександра Онуфрійовича як сумлінного і невтомного науковця, ЛЮДИНУ високої громадянської позиції, щедру на поради і добре слово, тактовного та доброзичливого керівника й УЧИТЕЛЯ.

Щира подяка донькам Олені Олександрівні та Софії Олександрівні за надання документів із родинного архіву для цієї віртуальної виставки.

Ярослав СЕНИК,

науковий співробітник відділу рукописів

ЛННБ України ім. В. Стефаника

---

ВІРТУАЛЬНА КНИЖКОВА І ДОКУМЕНТАЛЬНА ВИСТАВКА

І. ПУБЛІКАЦІЇ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

---

ІІ. ДОКУМЕНТИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

---

ІІІ. У РОДИННОМУ КОЛІ

 

 

 

 

 

---

IV. 58 РОКІВ НА РУКОПИСНІЙ НИВІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У 2026 році минає 20 років від першої Оссолінської зустрічі – польсько-українського циклу лекцій, дискусій та розмов, який організовують у Львові Національний інститут ім. Оссолінських та Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника.

Перша Оссолінська зустріч відбулася 28 листопада 2006 року. Тоді Богдан Осадчук і Богуміла Бердиховська говорили про Єжи Ґедройця та його бачення польсько-українських відносин. Через двадцять років і понад сто зустрічей ми повертаємося до цієї вихідної точки – у зовсім іншій політичній і суспільній реальності, але з питаннями, які не втратили своєї актуальності.

Чи залишається думка Ґедройця актуальною в умовах війни росії проти України та фундаментальних змін у Центрально-Східній Європі? Чим сьогодні є його спадщина для поляків, українців, литовців і білорусів? І чи можуть ідеї, сформовані навколо паризької «Культури», надалі допомагати нам осмислювати майбутнє нашого регіону?

На ці питання спробують відповісти учасники ювілейної дискусії під час 111-ї Оссолінської зустрічі.

16 вересня 2026 року  17.00 – дискусія «Актуальність Ґедройця?»

У дискусії візьмуть участь:

• Анна Бернгардт – голова Літературного інституту «Kultura» в Мезон-Лафіт
• д-р Микола Рябчук – почесний голова українського ПЕН-клубу (Україна)
• проф. Альвідас Нікжентайтіс – голова Форуму діалогу та співпраці імені Єжи Ґедройця (Литва)
• д-р Таццяна Нядбай – голова білоруського ПЕН-клубу (Білорусь, у вигнанні)

Модератор: д-р Лукаш Камінський – директор Національного інституту ім. Оссолінських

Камінна зала Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника, вул. В. Стефаника, 2, Львів

Вхід вільний!

Оссолінські зустрічі відбуваються під патронатом Генерального консула Республіки Польща у Львові.

Дофінансовано Міністром культури та національної спадщини Республіки Польща з Фонду промоції культури.

 

---

 

111 Jubileuszowe Spotkanie Ossolińskie we Lwowie „Aktualność Giedroycia?”

W 2026 roku mija 20 lat od pierwszego Spotkania Ossolińskiego – polsko-ukraińskiego cyklu wykładów, debat i rozmów organizowanego we Lwowie przez Zakład Narodowy im. Ossolińskich i Lwowską Narodową Naukową Bibliotekę Ukrainy im. W. Stefanyka.

Pierwsze Spotkanie odbyło się 28 listopada 2006 roku. Bohdan Osadczuk i Bogumiła Berdychowska rozmawiali wówczas o Jerzym Giedroyciu i jego wizji stosunków polsko-ukraińskich. Dwadzieścia lat i ponad sto spotkań później wracamy do tego punktu wyjścia – w zupełnie innej rzeczywistości politycznej i społecznej, ale z pytaniami, które nie straciły na znaczeniu.

Czy myśl Giedroycia pozostaje aktualna w obliczu wojny Rosji przeciwko Ukrainie i zasadniczych przemian zachodzących w Europie Środkowo-Wschodniej? Czym jest dziś jego dziedzictwo dla Polaków, Ukraińców, Litwinów i Białorusinów? I czy idee wypracowane wokół paryskiej „Kultury” mogą nadal pomagać nam myśleć o przyszłości naszego regionu?

Na te pytania spróbują odpowiedzieć uczestnicy jubileuszowej debaty podczas 111. Spotkania Ossolińskiego.

16 września 2026 17.00 – debata „Aktualność Giedroycia?”

W debacie wezmą udział:

• Anna Bernhardt – prezes Instytutu Literackiego „Kultura” w Maisons-Laffitte 
• dr Mykoła Riabczuk – honorowy prezes ukraińskiego PEN Clubu (Ukraina)
• prof. Alvydas Nikžentaitis – prezes Forum Dialogu i Współpracy im. Jerzego Giedroycia (Litwa)
• dr Tatsiana Niadbaj – prezes białoruskiego PEN Clubu (Białoruś na uchodźstwie)

Moderacja: dr Łukasz Kamiński – dyrektor Zakładu Narodowego im. Ossolińskich

Sala Kominkowa Lwowska Narodowa Naukowa Biblioteka Ukrainy im. W. Stefanyka ul. W. Stefanyka 2, Lwów

Wstęp wolny!

Spotkania Ossolińskie odbywają się pod patronatem Konsula Generalnego Rzeczypospolitej Polskiej we Lwowie.

Dofinansowano ze środków Ministra Kultury i Dziedzictwa Narodowego pochodzących z Funduszu Promocji Kultury.