Колектив Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника зі сумом сповіщає, що 12 серпня на 75-му році життя відійшов у вічність член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, генеральний директор Бібліотеки у 2003-2017 рр. Мирослав Миколайович РОМАНЮК.
З іменем Мирослава Миколайовича нерозривно пов’язуємо стрімкий розвиток діяльності бібліотеки, започаткування нових проєктів у галузі сучасної української гуманітаристики, зокрема історичного і теоретичного книгознавства, пресознавства та бібліографії. Як ініціатор створення та перший керівник Науково-дослідного інституту пресознавства періодики, а також багатолітній заступник директора з наукової роботи і згодом — генеральний директор бібліотеки, він понад два десятиліття впевнено та успішно реалізував ідею національної бібліографії української книги та періодики, що дозволило нашій установі посісти провідне місце серед наукових інституцій України в цій галузі.
Добрий і світлий спомин про Мирослава Миколайовича назавжди залишиться у пам’яті та серцях всіх, хто його знав.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та колегам Покійного.
Світла і вічна пам’ять!
Мирослав Миколайович Романюк народився 27 липня 1952 року в селі Закрівці Коломийського району Івано-Франківської області в селянській родині. Після навчання у школах рідного краю здобув вищу освіту на факультеті журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Працював редактором університетської багатотиражної газети «За радянську науку», асистентом кафедри теорії і практики преси, а згодом — у Львівському міському комітеті Компартії України. У 1988 році захистив кандидатську дисертацію.
Особливий період у житті та науковій діяльності Мирослава Романюка був пов’язаний із Львівською національною науковою бібліотекою України імені В. Стефаника, до якої він прийшов працювати у 1990 році. Упродовж 1990–2003 років обіймав посаду заступника директора з наукової роботи, у 2003–2009 роках очолював бібліотеку як директор, а в 2009–2017 роках був її генеральним директором. Від листопада 2017 року працював в установі як головний науковий співробітник Науково-дослідного інституту пресознавства.
Саме в Бібліотеці значною мірою розкрився талант Мирослава Миколайовича як науковця, організатора науки та керівника великої наукової установи. За його ініціативи у 1993 році було створено Науково-дослідний центр періодики, який згодом став Науково-дослідним інститутом пресознавства. Учений заклав засади його діяльності, спрямованої на дослідження історії української та зарубіжної преси, систематизацію й бібліографування періодичних видань та введення до наукового обігу унікальних джерел.
У роки керівництва Мирослава Романюка Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника активно розвивалася як сучасний науково-інформаційний та культурний центр. Значна увага приділялася збереженню й примноженню її унікальних фондів, розвитку наукових досліджень, створенню нових інформаційних ресурсів, модернізації структури установи та розширенню міжнародного співробітництва. Важливим кроком стало ініційоване ним у 2007 році впровадження автоматизованої бібліотечної інформаційної системи Aleph 500, що започаткувало новий етап комп’ютеризації основних бібліотечних процесів.
Вагомим внеском Мирослава Миколайовича у розвиток Бібліотеки та української науки стала організація масштабних досліджень з історії української періодики. Під його керівництвом здійснювалися фундаментальні праці, зокрема історико-бібліографічне дослідження «Українські часописи Львова (1848–1939 рр.)», матеріали до бібліографії «Періодика Західної України 20–30-х рр. ХХ ст.» та багатотомне дослідження «Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.». Значну увагу він приділяв також розвитку видавничої діяльності установи, був відповідальним редактором низки фундаментальних наукових видань, серед яких «Репертуар української книги, 1798–1916: матеріали до бібліографії» (у 9 томах), бібліографічний покажчик «Українська книга в Галичині, на Буковині, Закарпатті, Волині та в еміграції, 1914–1939» (4 томи), а також фахові видання Бібліотеки — «Записки Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника» та «Збірник праць Науково-дослідного інституту пресознавства».
М. Романюк був автором понад 700 наукових праць, упорядником, науковим консультантом, науковим і відповідальним редактором понад 200 видань. Його науковий доробок вирізняється ґрунтовним опрацюванням архівних документів та інших джерел, уведенням до наукового обігу рідкісних і малодосліджених періодичних видань, широким висвітленням історичного, суспільного, культурного та мистецького контексту розвитку українського друкованого слова. Багаторічна праця вченого стала вагомою складовою розвитку українського пресознавства, книгознавства та бібліографії.
Важливою сторінкою його діяльності була й педагогічна робота. Мирослав Романюк був професором Української академії друкарства, за сумісництвом працював професором кафедри бібліотекознавства і бібліографії Львівського національного університету імені Івана Франка. Під його науковим керівництвом захищено одинадцять кандидатських та одну докторську дисертацію. Він виховав плеяду науковців, які продовжують дослідження української книги, преси, бібліографії та бібліотечної справи.
Наукова й організаційна діяльність ученого була відзначена державними та галузевими нагородами, серед яких Грамота Верховної Ради України, відзнаки Національної академії наук України, звання заслуженого діяча науки і техніки України та інші почесні відзнаки.
Мирослав Миколайович Романюк залишив по собі вагому наукову спадщину, численних учнів і послідовників, а також помітний слід в історії Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника. Його багаторічна праця сприяла утвердженню Бібліотеки як одного з провідних осередків дослідження української книги, преси та національної культурної спадщини.
