Львів XIX століття був містом, у якому на одному просторі жили й розвивалися різні національні спільноти, спільно формуючи його багатокультурний характер. Водночас це був період інтенсивного становлення модерних національних ідентичностей – у процесі взаємних впливів, але також і суперництва.

У цих процесах ключову роль відігравали установи культури та науки. У 1817 році було засновано Національний заклад імені Оссолінських, який десять років потому, у 1827 році, розпочав свою діяльність у Львові. У 1873 році виникло Товариство імені Шевченка, згодом реорганізоване в Наукове товариство імені Шевченка. Обидві установи відіграли важливу роль у формуванні польської та української національної свідомості.

Яку роль вони відігравали в житті обох спільнот? Хто стояв біля витоків цих установ і на кого була спрямована їхня діяльність? Які зв’язки існували між ними та яке значення вони мали для Львова й усієї тогочасної Галичини?

Про ці питання розмовлятимуть два видатні історики:

• проф. Олексій Сухий – завідувач кафедри новітньої історії України імені Михайла Грушевського історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.
• проф. Мацей Матвіюв (Maciej Matwijów) – професор-емерит Вроцлавського університету, пов’язаний із Відділом міждисциплінарних досліджень книги та комунікації Інституту інформаційних наук і медіа.

4 листопада 2026 р. 18:00 за Києвом.
Конференц-зала Оссолінеуму, Вроцлав.

Під час зустрічі буде забезпечено синхронний переклад польською та українською мовами.

Вхід вільний!

Ossolineum i Towarzystwo Naukowe im. Szewczenki jako czynniki kształtujące tożsamość Polaków i Ukraińców.

XIX-wieczny Lwów był miastem, w którym na tej samej przestrzeni żyły i rozwijały się różne wspólnoty narodowe, współtworząc jego wielokulturowy charakter. Był to zarazem okres intensywnego kształtowania się nowoczesnych tożsamości narodowych – w procesie wzajemnych oddziaływań, ale także rywalizacji.

W procesach tych kluczową rolę odgrywały instytucje kultury i nauki. W 1817 roku powołano do życia Zakład Narodowy im. Ossolińskich, który dziesięć lat później, w 1827 roku, rozpoczął działalność we Lwowie. W 1873 roku powstało Towarzystwo im. Szewczenki, przekształcone następnie w Towarzystwo Naukowe im. Szewczenki. Obie instytucje odegrały istotną rolę w kształtowaniu polskiej i ukraińskiej świadomości narodowej.

Jaką rolę pełniły w życiu obu społeczności? Kto je tworzył i do kogo kierowały swoją działalność? Jakie relacje łączyły te instytucje i jakie znaczenie miały one dla Lwowa oraz całej Galicji?

O tych zagadnieniach porozmawiają dwaj wybitni historycy:

• prof. Oleksij Suchyj – kierownik Katedry Najnowszej Historii Ukrainy im. Mychajła Hruszewskiego na Wydziale Historycznym Lwowskiego Uniwersytetu Narodowego im. Iwana Franki.
• prof. Maciej Matwijów – profesor emerytowany Uniwersytetu Wrocławskiego, związany z Zakładem Interdyscyplinarnych Badań nad Książką i Komunikacją w Instytucie Nauk o Informacji i Mediach.

Sala konferencyjna Ossolineum, Wrocław

Spotkanie będzie tłumaczone symultanicznie na język polski i ukraiński.

Wstęp wolny!

Serdecznie zapraszamy na kolejne Spotkanie Stefanykowskie – polsko-ukraińską rozmowę o historii, dziedzictwie i pamięci!

29 жовтня 2026 року о 15.00 у головному корпусі Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника відбудеться відкриття документальної виставки «Ігор Калинець (1939–2025) — голос нескореної України», присвяченої видатному українському поетові-шістдесятнику, дисидентові, політичному в’язневі, лауреатові Національної премії України імені Тараса Шевченка Ігореві Калинцю.

На основі документальної та книжкової спадщини експозиція представить багатогранну постать митця — поета й інтелектуала, культурного діяча, борця за українську національну ідентичність, чия творчість стала формою духовного спротиву тоталітарній системі. Рукописи, авторські тексти, листування, офіційні документи та інші матеріали дадуть змогу простежити життєвий і творчий шлях Ігоря Калинця, відтворити драматичні сторінки його біографії та розкрити нерозривний зв’язок літературної творчості з громадянською позицією.

Документальні блоки виставки послідовно висвітлюватимуть формування світогляду поета, його творчу діяльність, протистояння тоталітарному режиму, досвід політичного ув’язнення, а також участь у культурному й громадському житті незалежної України, суспільне визнання та відзначення державними нагородами й літературними преміями.

Виставка покликана актуалізувати документальну спадщину Ігоря Калинця як важливе джерело вивчення історії українського дисидентського руху, літератури шістдесятництва та боротьби за національну свободу. Водночас вона засвідчує значення збереження особистих архівів для осмислення історичної пам’яті та утвердження духовних цінностей українського суспільства.

24 жовтня 2026 року у селі Скнилові відбулися урочистості з нагоди 120-річчя від дня заснування Студитської Лаври преподобного Антонія Печерського. У програмі заходу — Архиєрейська Божественна літургія, очолена високопреосвященним владикою Ігорем Возьняком у співслужінні з високопреосвященним владикою Теодором Мартинюком, Архиєпископом і Митрополитом Тернопільсько-Зборівським, процесійна хода до місця розташування колишньої Лаври, панахида біля пам’ятного хреста, а також історично-просвітницька зустріч у Скнилівському народному домі. Організатором історично-просвітницької частини святкування виступив Постуляційний центр монастирів студійського уставу УГКЦ під проводом синкела у справах монашого життя Львівської архиєпархії УГКЦ єромонаха доктора Юстина Бойка.

Важливою подією святкування стало представлення оригінальної пергаментної грамоти митрополита Андрея Шептицького від 24 листопада 1906 року, яка засвідчує канонічне заснування Студитської Лаври святого Антонія Печерського у Скнилові поблизу Львова. Унікальна історична пам’ятка зберігається у відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника.

Під час урочистостей документ експонували в церкві, а згодом — у Скнилівському народному домі. Його представив генеральний директор ЛННБ України ім. В. Стефаника Василь Ферштей, наголосивши на особливому значенні грамоти як безпосереднього документального свідчення історії українського монашества та духовно-культурних процесів початку ХХ століття. Він також акцентував на ролі Бібліотеки як спадкоємиці першої української національної бібліотеки, заснованої при Науковому товаристві імені Шевченка у Львові, книжкових та рукописних пам’ятках книгозбірні «Студіон»та важливості збереження документальної і книжкової спадщини студитського чернецтва.

Завідувачка відділу рукописів ЛННБ України ім. В. Стефаника, кандидатка історичних наук Мирослава Дядюк у своєму виступі представила історико-джерелознавчий аналіз грамоти митрополита Андрея Шептицького. Вона розкрила її значення для дослідження історії Української греко-католицької церкви, інституційного становлення студитської спільноти та відродження східнохристиянської монашої традиції в Галичині на початку ХХ століття. Окрему увагу було приділено канонічно-правовому змісту документа, духовним засадам діяльності Лаври, ролі митрополита Андрея Шептицького в організації чернечого життя, а також особливостям оформлення грамоти як історичного джерела. На підставі документа та долученої до нього історичної довідки висвітлено подальшу долю монастиря, зокрема його руйнування внаслідок воєнних подій і перенесення студитського осередку до Унева.

Представлення оригіналу грамоти у Скнилові стало символічним поверненням історичної пам’ятки до місця, з яким безпосередньо пов’язане її призначення. Ця подія засвідчила важливість співпраці наукових установ, Церкви та громади у збереженні, дослідженні й актуалізації української документальної та духовної спадщини.

З нагоди 120-річчя заснування Скнилівської Лаври преподобного Антонія Печерського представників Бібліотеки було відзначено грамотами Курії Львівської архиєпархії УГКЦ за вагомий внесок у дослідження, збереження та популяризацію історії студитського чернецтва й рукописної спадщини Церкви. Відзнаки вручено з благословення Архиєпископа і Митрополита Львівського Ігоря Возьняка.

Участь працівників ЛННБ України ім. В. Стефаника в урочистостях засвідчила вагому роль Бібліотеки у збереженні національної культурної спадщини, введенні до наукового обігу унікальних історичних документів та зміцненні зв’язків між академічною наукою, духовними інституціями й українською громадою.

Підготувала
зав. відділу рукописів ЛННБ України ім. В. Стефаника,
кандидатка історичних наук Мирослава Дядюк

До 145-річчя від дня народження Михайла Возняка (03.10.1881 – 20.11.1954) – авторитетного літературознавця, мовознавця, фольклориста та педагога – у виставковій залі Бібліотеки розгорнуто книжково-ілюстративну експозицію.

Михайло Возняк увійшов в історію науки як автор фундаментальних досліджень із давнього українського письменства, усної народної творчості, слов’янських літературних зв’язків та мовознавчих джерел. Експозиція детально розкриває багатогранний науковий шлях академіка через його ключові праці та раритетні фондові матеріали.

У першому блоці виставки представлено головні фундаментальні праці вченого: «Матеріали до історії української пісні і вірші. Тексти й замітки: у 3 т.» (Львів, 1913–1925); «Історія української літератури: у 3 т.» (Львів, 1920–1924); «Початки української комедії (1619–1819)» (Львів, 1919), «Наша рідна мова» (Львів, 1917), «Коротка граматика давньої церковно-слов’янської мови…» (Львів, 1925), а також «Галицькі граматики української мови першої половини ХІХ ст.» (Львів, 1911) та інші.

Вагоме місце посідає і його фольклористична робота як упорядника збірників «Українські перекази» (Краків; Львів, 1944), «Початки української комедії (1619–1819)» (Львів, 1919) та тритомника «Українські народні казки» (Київ, 1946–1948).

Окрему увагу закцентовано на дослідженнях М. Возняка, присвячених життєпису й творчій спадщині класиків української літератури: І. Котляревського, Г. Квітки-Основʼяненка, Т. Шевченка, Панаса Мирного, Лесі Українки, В. Стефаника та багатьох інших. Відвідувачі можуть ознайомитися з такими книгами, як «Філологічні праці Івана Могильницького» (Львів, 1910), «Літературна атмосфера “Івана Підкови” Т. Г. Шевченка» (Львів, 1940), «Григорій Квітка-Основ’яненко: життя і творчість» (Київ, 1946) та «Першодруки Лесі Українки» (Львів, 1951).

Поруч експонуються розвідки, що ілюструють глибоке зацікавлення вченого історією козаччини й літописання: «Виправа запорожців на Перекоп 1608 р.» (Львів, 1930), «Хто ж автор так званого “Літопису Самовидця?”» (Львів, 1933) та «Псевдо-Кониський і псевдо-Полетика : «Історія Русовъ» у літературі й науці» (Львів; Київ, 1939).

Надзвичайно вагомим є внесок Михайла Возняка у дослідження постаті Івана Франка. Саме він заклав методологічні основи для вивчення світогляду Каменяра, заснував серійне видання «Іван Франко. Статті й матеріали» та започаткував у Львові традицію щорічних франкознавчих конференцій. Крім того, М. Возняк виступив ініціатором 25-томного видання «Твори І. Франка» (Київ, 1941). Цей тематичний сегмент експозиції репрезентують відомі монографії вченого: «Титан праці» (Львів, 1946), «З життя і творчості Івана Франка» (Київ, 1955), «Нариси про світогляд Івана Франка» (Львів, 1955), а також праця «Велетень думки і праці: шлях життя і боротьби Івана Франка», що вийшла друком у 1958 році як посмертне видання.

Значну кількість наукових розвідок дослідник присвятив і діячам «Руської трійці». До уваги відвідувачів запропоновано статті «Маркіян Шашкевич як фольклорист» (Львів, 1911), «Писання Маркіяна Шашкевича» (Львів, 1912), а також окремі книги «Маркіян Шашкевич» (Львів, 1941) та «Історичне значення діяльності Маркіяна Шашкевича» (Київ, 1953).

Особливу історичну цінність мають представлені на виставці книги з автографами авторів та упорядників, які дарували свої праці Михайлу Возняку або висловлювали йому вдячність за наукову допомогу. Серед них: упорядкована Володимиром Дорошенком збірка «Шевченкова криниця: думки про бога, людей і Україну» (Львів, 1922); історичний нарис Миколи Зерова «Нове українське письменство» (Київ, 1924); дослідження Василя Витвицького «Взаємини М. Лисенка з І. Франком» (Краків; Львів, 1942) та інші.

Наступна частина експозиції присвячена дослідженням життєвого шляху самого академіка. Тут експоновано наукові розвідки, мемуари: Нечиталюк М. «“Честь праці!”: Академік Михайло Возняк у спогадах та публікаціях» (Львів, 2000); Клебан Л. «Наукова та громадська діяльність Михайла Возняка» (Львів, 2010); Бродик З. «З історії книжкової колекції Михайла Возняка» (Записки ЛННБ ім.В.Стефаника. Вип. 13, 2005); та сучасні довідкові видання: «Енциклопедія Сучасної України» (Т. 5, 2006), «Шевченківська енциклопедія» (Т. 1, 2012), «Франківська енциклопедія» (Т. 1, 2016).

Михайло Возняк був відомим колекціонером української книги. Його цінна приватна збірка та архів стали невіддільною частиною фондів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника. Сьогодні зазначена «Збірка М. С. Возняка» зберігається в окремому приміщенні установи, а рукописні матеріали – у відділі рукописів (фонді № 29).

Запрошуємо всіх охочих, дослідників та шанувальників українського слова відвідати виставку! 

Експозиція триватиме у виставковій залі Бібліотеки до 29 жовтня 2026 року.

З нагоди 160-річчя від дня народження видатного українського історика, організатора української науки, громадського та державного діяча Михайла Сергійовича Грушевського у Львівській національній науковій бібліотеці України ім. В. Стефаника підготовлено тематичну виставку.

Експозиція репрезентує наукову, редакторську, громадську та політичну діяльність Михайла Грушевського, його львівський і київський періоди життя, а також широкий спектр досліджень, присвячених постаті вченого, його науковій спадщині та суспільно-політичній діяльності.

Центральне місце у виставці посідають праці самого Михайла Грушевського, зокрема фундаментальна багатотомна «Історія України-Руси», що стала одним із визначальних наукових проєктів української історіографії та важливою основою розвитку модерної української історичної науки. В експозиції представлено перше видання «Історії України-Руси», окремі томи наступних перевидань, а також сучасні видання цієї фундаментальної праці.

Вагоме місце посідає й «Історія української літератури» — масштабне дослідження, над яким учений працював упродовж багатьох років. Представлені видання засвідчують широту наукових зацікавлень Михайла Грушевського та його прагнення до комплексного осмислення історії й культури України.

Науковий доробок Михайла Грушевського охоплює понад дві тисячі праць з історії України, історіографії, літературознавства, етнографії, археології, соціології та інших галузей гуманітарного знання. Значну частину його наукової спадщини систематизовано й опубліковано в сучасному 50-томному виданні творів Михайла Грушевського, окремі томи якого також представлені в експозиції. Вони дають змогу простежити тематичне й жанрове розмаїття наукової спадщини вченого.

Особливий період діяльності Михайла Грушевського пов’язаний зі Львовом. У 1894 році він очолив кафедру всесвітньої історії зі спеціальним оглядом історії Східної Європи у Львівському університеті. Водночас активно працював у Науковому товаристві імені Шевченка, головою якого був у 1897–1913 роках. За його керівництва НТШ набуло статусу одного з провідних осередків української науки, а Львів став важливим центром розвитку української гуманітаристики.

Львівський період діяльності вченого представлено, зокрема, виданням В. Тельвака, В. Качмара, С. Журавльова «Каталог студентів Михайла Грушевського Львівського університету» (Львів, 2023), у якому систематизовано відомості про студентів, пов’язаних із його викладацькою та науковою діяльністю у Львівському університеті. Окреме місце займає праця Л. Винара «Михайло Грушевський і Наукове товариство ім. Тараса Шевченка, 1892–1930» (Мюнхен, 1970; Нью-Йорк; Дрогобич; Львів, 2006), а також інші дослідження.

В експозиції представлено комплекс наукових і періодичних видань, що виходили за редакцією та за участю Михайла Грушевського, зокрема «Україна», «Студії з історії України», «За сто літ», «Літературно-науковий вістник», а також збірники комісій НТШ з дослідження історії України.

Окреме місце посідають «Записки Наукового товариства імені Шевченка» — одне з найважливіших наукових видань НТШ, яке в 1896–1913 роках виходило під редакцією Михайла Грушевського. Представлені в експозиції окремі томи, зокрема видання кінця ХІХ — початку ХХ століття, дають змогу простежити особливості науково-редакторської діяльності вченого та розвиток гуманітарних досліджень у НТШ.

Книжкова експозиція дає змогу побачити прижиттєві видання Михайла Грушевського, рідкісні примірники його фундаментальних праць, видання, підготовлені за його редакцією та участю, а також сучасні наукові дослідження, присвячені постаті вченого та різним аспектам його багатогранної спадщини. Представлені видання з книжкових фондів ЛННБ України ім. В. Стефаника засвідчують багатство й різноманітність джерельної бази, пов’язаної з вивченням життя та діяльності Михайла Грушевського. Експозиція репрезентує лише частину значного масиву видань, присвячених ученому, що зберігаються у фондах Бібліотеки.

Окремим сегментом на ювілейній виставці представлена іншомовна наукова і художня література польською, німецькою, чеською, латинською мовами з власницькими знаками — автографами та штампами Михайла Грушевського, які сьогодні зберігаються у відділі європейської книги ХІХ–ХХ ст. бібліотеки. Увагу привертають праці з історії та права України, Польщі, Румунії та інших європейських країн. Серед них — дослідження німецького філолога-славіста і богослова Леопольда Карла Гетца «Руська Правда», а також примірники багатотомної серії історичних джерел «Źródła dziejowe» (Варшава, 1876–1915), друга частина якої містить цінні розвідки Александера Яблоновського, присвячені українським землям у XVI ст. Крім того, експонується історична література про Білорусь, Литву, Чехію та Угорщину. Особливе місце в експозиції посідає представлена книжкова спадщина батька історика — Сергія Грушевського, яку легко впізнати за тисненим криптонімом «С. Г.».

Особливий розділ ювілейної експозиції становлять фотографії, унікальні ескізи, рисунки та шаржі В. Бойчука, О. Сорохтея та інших авторів, вирізки з періодичних видань із портретними зображеннями Михайла Грушевського, його родини, дружини Марії та доньки Катерини, їхнього оточення, рідкісні листівки, а також світлини фасаду й інтер’єрів львівської вілли Грушевських на вул. Понінського, 6 (нині — вул. Івана Франка, 154) та робочого кабінету вченого.

Значна частина представлених світлин походить із колекції Музею Наукового товариства імені Шевченка. Їхнє походження засвідчують відповідні штампи та печатки бібліотеки й музею НТШ, інвентарні номери, а також численні дарчі та власницькі написи, підписи фотографій членів Товариства, працівників його бібліотеки, зокрема Володимира Дорошенка, та музею — Ярослава Пастернака.

Частина фотоматеріалів походить безпосередньо з родинного архіву Грушевських або була передана до збірки як дарунок членів НТШ — Богдана Барвінського, Костя Паньківського, Володимира Левицького, Володимира Гнатюка та інших діячів української науки й культури.

Представлений фотоматеріал дає можливість простежити візуальну історію творчого та суспільно-політичного шляху Михайла Грушевського. Зокрема й львівського періоду життя — його діяльності як професора Львівського університету, голови Наукового товариства імені Шевченка, організатора наукової роботи та одного з активних учасників формування української наукової інфраструктури у Львові. Світлини відтворюють не лише окремі моменти особистого й професійного життя вченого, а й ширше інтелектуальне та суспільно-культурне середовище, у якому розгорталася його діяльність.

Поєднання фотографій, авторських графічних матеріалів, листівок, документальних вирізок та інших візуальних свідчень дає змогу доповнити книжкові й документальні джерела, пов’язані з його діяльністю, та поглибити уявлення про наукове й культурне середовище кінця ХІХ — початку ХХ століття.

Фотографії, представлені в експозиції, є частиною значного комплексу матеріалів, що зберігаються у фондах Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника. Їхнє оприлюднення з нагоди 160-річчя від дня народження Михайла Грушевського привертає увагу до цінності фотографічних та образотворчих джерел для сучасних досліджень історії української науки, культури та інтелектуального життя.

Запрошуємо відвідати тематичну виставку «Михайло Грушевський (1866–1934): учений, державник, голова Наукового товариства імені Шевченка», яка експонуватиметься у виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника до 28 жовтня 2026 року.

Пропонуємо також ознайомитися з унікальним комплексом фотоматеріалів у двох форматах, зокрема з ювілейною електронною фотогалереєю, представленою нижче.

Підготували:

• завідувачка відділу рукописів, кандидатка історичних наук Мирослава Дядюк;
• молодша наукова співробітниця відділу бібліотекознавства Наталія Прокопенко.

ФОТОГРАФІЧНА СПАДЩИНА МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО

Михайло Грушевський. Листівка з репродукцією портрета роботи художника Ф. Красицького 1907 р.

Михайло Грушевський – випускник Університету св. Володимира. Травень 1890 р. Київ.

Михайло Грушевський – новопризначений професор Львівського університету. Вересень 1894 р. Київ.

«Професор Михайло Грушевський у Львові». 1895 р.

Михайло Грушевський. Львів. Вирізка ілюстрації із невстановленого видання.

Михайло Грушевський – голова Наукового товариства імені Шевченка. [1898], Львів.

Михайло Грушевський. 1901 р. Листівка. 1903 р.

Михайло Грушевський у робочому кабінеті львівської вілли на вул. Понінського, 6. Листівка. [Липень 1904 р.]. Львів.

Михайло Грушевський. Вирізка ілюстрації з видання «Вістник Союза визволення України» (Відень).

Михайло Грушевський. Фотографія Е. Тшемескі. [19 січня (за ст. ст.) 1908 р.], Львів

Михайло Грушевський. Вирізка ілюстрації з видання «Народне слово». [Перша половина 1910 р. Львів.]

Михайло Грушевський. Фотографія Е. Тшемескі. [5 червня (ст. ст.) 1910 р.] Львів.

Михайло Грушевський. Вирізка ілюстрації. з видання «Вістник Союза визволення України» (Відень, 1916).

Михайло Грушевський, Голова Центральної Ради. [1918 р.] Київ.

Михайло Грушевський, Голова Центральної Ради. [1918 р.] Київ.

Михайло Грушевський. [Вересень 1926 р.] Київ.

«М. С. Грушевський і К. О. Студинський на Рибному заповіднику на Конончі». Травень 1927 р. Конча-Заспа.

«Михайло Грушевський (світлина) з біюсту роботи М. Паращука». 1907 р.

Ескіз до портрета Михайла Грушевського. Художник М. Бойчук. [Поч. 1910-х років.]

Портрет Михайла Грушевського. Художник М. Бойчук. [Поч. 1910-х років.]

«Проф. М. Грушевський. Рисунок Сорохтея, відбитка на цикльостилі «Нового Часу» дар В. Гнатюка». [Між 1918 і 1925 рр.]

Михайло Грушевський. Ф. Красицький. Фоторепродукція. 1907.

Візитна картка

Михайло Грушевський з родиною. Перший ряд: сестра Ганна, мати Глафіра Захаріївна, батько Сергій Федорович, дружина Марія. Другий ряд: брати Олександр і Михайло. Літо 1897 р. Батьківський хутір під Владикавказом.

Михайло Грушевський у колі рідних і друзів. Перший ряд: Марія Грушевська з однорічною донькою Катериною, Стефанія Левицька, Михайло Грушевський. Другий ряд: Іван Труш, Северин Данилович, Іван Франко. [червень 1901], Львів.

«Проф. М. Грушевський серед рідні своєї дружини». Перший ряд: Михайло Грушевський, Павло і Тетяна Калитовські, Катерина Грушевська, Марта Левицька. Другий ряд: Йосип Савицький, Марія Грушевська, Людмила Савицька, Стефанія і Єронім Калитовські. 16 серпня (за н. ст.) 1912 р. Криворівня

Марія Грушевська (Вояковська). Фото Н. Лісса. Львів. [Поч. 1900-х рр.].

«Катря Грушівська. Львів, 1913 р.».

Катерина Грушевська у садку львівської вілли на Понінського, 6. [1904 р.]

«Марія Грушевська з Вояківських в половині 1890-х рр.» Станиславів.

Михайло Грушевський з дружиною Марією. Фотолистівка. 1899 р. Берлін.

«Катруся Грушевська». [1909‒1910] рр. Львів.

«Дім Грушевського у Львові на Понінського, 6»

«Марія Грушевська, дружина Михайла, у свойому помешканні у Львові, вул. Понінського, 6». [1904 р.]

30 вересня 2026 року у читальній залі № 1 імені Тетяни і Омеляна Антоновичів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника відбудеться презентація фундаментального бібліографічного видання

Українська книга в Галичині, на Буковині, Закарпатті, Волині та в еміграції, 1914–1939 : бібліографічний покажчик : у 6 томах, 10 книгах / НАН України, Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника, відділ наукової бібліографії ; уклад.: Л. І. Ільницька (керівник проєкту), Т. М. Дубова, І. А. Жеваженко, С. Н. Когут, Л. Я. Кужель, М. В. Мовна, І. В. Морозова, Н. А. Рибчинська, Л. Т. Сущ, М. А. Ільницька (Шуварик) ; передм. М. М. Романюка ; відп. ред. М. М. Романюк (т. 1-5), Л. В. Сніцарчук (т. 6). Львів, 2010–2024. Т. 1–6.

Це результат багаторічної наукової праці колективу укладачів відділу наукової бібліографії Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника.

Шеститомне видання, що виходило друком упродовж 2010–2024 років, репрезентує понад 15 тисяч бібліографічних записів і є найповнішим в Україні та світі джерелом, у якому з максимальною повнотою представлено масив західноукраїнської та української еміграційної книги міжвоєнної доби.

У покажчику відображено не лише книжкові видання понад 170 видавництв, а й календарі, альманахи та продовжувані видання з детальним розкриттям їхнього змісту. Окрему цінність становлять відомості про українські видання, що виходили в еміграції майже у тридцяти країнах на п’яти континентах.

Багато представлених у покажчику видань тривалий час залишалися маловідомими або були заборонені й зберігалися у спеціальних фондах бібліотек. Публікація бібліографії повертає їх до наукового та культурного обігу, відкриваючи інформацію про книги, їхніх авторів, перекладачів, редакторів, видавців та ілюстраторів.

Видання є важливою складовою національної бібліографії України та продовжує масштабну працю з дослідження історії української книги, започатковану фундаментальним проєктом «Репертуар української книги, 1798–1916 рр.».

Під час презентації йтиметься про історію створення покажчика, особливості роботи над унікальним бібліографічним масивом, значення видання для сучасної науки та про відкриття, які воно дає можливість зробити дослідникам історії української книги, культури та суспільства.

Запрошуємо долучитися до презентації видання, яке повертає в історію української книги цілі пласти культурної спадщини та відкриває нові можливості для її дослідження.