22 квітня 2026 року генеральний директор ЛННБ України імені В. Стефаника Василь Ферштей взяв участь у загальних зборах Відділення історії, філософії та права НАН України (м. Київ).

Академік-секретар Відділення, академік НАН України Валерій Смолій представив результати діяльності структури та підкреслив вагомі здобутки підпорядкованих наукових установ. У доповіді було акцентовано на особливій ролі двох провідних національних бібліотек у розбудові онлайн-комплексу наукових цифрових ресурсів відкритого доступу. Окрему увагу приділено діяльності ЛННБ України імені В. Стефаника, зокрема реалізації унікального науково-просвітницького проєкту «Imago Ucrainæ на картах XV–XX століть», що презентує багатовікову історію формування українських територій.

За вагоме особисте сприяння у прийнятті Постанови Президії НАН України «Про історичну інституційну спадкоємність Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника» (від 16 квітня 2025 року) та з нагоди річниці цієї події, генеральний директор Василь Ферштей урочисто надав статус Почесного читача Бібліотеки та вручив відповідні посвідчення разом із науковим каталогом «Imago Ucrainæ на картах XV–XX століть»:

• Смолію Валерію Андрійовичу, академіку НАН України, академіку-секретарю Відділення історії, філософії та права НАН України, директору Інституту історії України НАН України, доктору історичних наук, професору, заслуженому діячу науки і техніки України;
• Рафальському Олегу Олексійовичу, академіку НАН України, віцепрезиденту НАН України, директору Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, доктору історичних наук, професору, заслуженому діячу науки і техніки України;
• Боряку Геннадію Володимировичу, члену-кореспонденту НАН України, доктору історичних наук, професору, заслуженому діячу науки і техніки України, заступнику академіка-секретаря Відділення історії, філософії та права НАН України, заступнику директора Інституту історії України НАН України;
• Стоєцькому Сергію Вікторовичу, кандидату політичних наук, ученому секретарю Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України;
• Матвійчук Ларисі Олександрівні, кандидату наук із соціальних комунікацій, ученому секретарю Відділення історії, філософії та права НАН України.

Завершальним акцентом засідання стало відзначення наукових співробітників ЛННБ України імені В. Стефаника Почесною грамотою Президії НАН України та Центрального комітету профспілки працівників НАН України. Високу нагороду за результатами конкурсу на здобуття Премії НАН України «За популяризацію науки» 2025 року, зокрема за реалізацію науково-просвітницького проєкту «Imago Ucrainæ на картах XV–XX століть» отримали: старший науковий співробітник, керівник кабінету картографії, кандидат наук із соціальних комунікацій Тарас Огородник, завідувачка відділу бібліотекознавства, кандидатка наук із соціальних комунікацій, старша наукова дослідниця Валентина Мудроха та наукова співробітниця відділу бібліотекознавства Галина Мельник-Хоха. 

До 100-річчя від дня народження Мирослава Бутрина у читальному залі відділу бібліотекознавства розгорнуто книжково-документальну виставку, що всебічно репрезентує життєвий шлях, бібліографічну діяльність і науковий доробок визначного українського бібліографа і бібліографознавця.

Експозиція побудована за хронологічно-тематичним принципом і послідовно розкриває основні етапи життя вченого. Відвідувачі мають змогу простежити його життєпис від дитячих років – через драматичні події воєнного часу, військову службу та навчання – до становлення як бібліографа, науковця і викладача у Львові. Важливим елементом виставки є унікальні світлини, що відображають родинне середовище, роки навчання, професійну діяльність ученого.

Народився Мирослав Бутрин 11 квітня 1926 року в селі Стегниківці Тернопільського району в родині заможних селян Левка та Якилини Бутрин. Його земляк, український історик Богдан Чорномаз, у книжці «Нарис історії села Стегниківці», представленій на виставці, згадує про спілкування з паном Мирославом і наголошує, що вся родина Бутринів користувалася заслуженим авторитетом і повагою серед односельців. Батько вченого був активним громадським діячем, очолював сільську «Просвіту». Дідусь Степан Бутрин пішов добровольцем в Українську Галицьку Армію. Його фотографію на початку 1990-х М. Бутрин передав до редакції «Літопису Червоної Калини», де її невдовзі оприлюднили (№ 7/9 за 1993 рік).

На виставці представлено фото батьків і сестер бібліографа, а також світлину з періоду його навчання у Тернопільській українській гімназії; спогади про цей час вміщено в «Ювілейній книзі Української гімназії в Тернополі, 1898–1998» (Тернопіль; Львів, 1998), що є частиною експозиції.

Від березня 1944 до жовтня 1950 року життя М. Бутрина пов’язане з військовою службою й здобуттям медичного фаху. Відтак він працює в обласній санепідемстанції (до 1958-го). Як згадує донька Галина Кулай, отримати вищу медичну освіту не вдалося: у Ленінградській військово-медичній академії, куди він мав намір вступити, його розглядали як особу з окупованої території.

Упродовж 1951–1957 років М. Бутрин навчається у Львівському державному університеті на філологічному факультеті. Від 1962 року працює в Науковій бібліотеці цього університету, де обіймаючи посаду головного бібліографа, а від 1976 року – завідувача науково-бібліографічного відділу. У 1960-х роках укладає персональні бібліографічні списки про Олександра Серафимовича, Антона Макаренка, Михайла Коцюбинського та Максима Рильського; згодом збирає бібліографічні джерела до вивчення життя і творчості Івана Нечуя-Левицького, Леоніда Глібова, Юрія Федьковича, Василя Щурата та Марка Черемшину; публікує розвідки про Леся Мартовича, Агатангела Кримського, Наталію Кобринську, Теодора Микитина; готує два видання пам’ятки «Бібліографічні посібники з української літератури і мови» (1964, 1971) та ґрунтовний покажчик «Мова і стиль українських письменників» (1966), експонований на виставці. Окреме місце у доробку вченого посідають укладені у співавторстві з Віталієм Кутиком довідники про письменників – лауреатів тогочасних державних премій (1980, 1982).

На виставці представлено автореферат дисертації «Цензурні переслідування української літератури в Галичині 70–90-х років XIX ст.», подану на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук (Львів, 1971), якій передували багаторічні дослідження історії цензури в умовах Австро-Угорської монархії. Результати цих студій відображено у розвідці «До історії австрійської цензури», опублікованій у журналі «Архіви України» (1970, № 5), а також у низці статей про цензурну історію журналів «Світ» і «Народ», збірок «Молот» і «Дзвін», газети «Учитель» в «Українському літературознавстві». Окремі публікації фіксують факти заборони творів Івана Франка та Михайла Павлика. 

Окремий розділ експозиції присвячено франкознавчій бібліографії — напряму, якому М. Бутрин віддав багато років наполегливої праці, починаючи від середини 1970-х років. Учений здійснив ґрунтовне дослідження франківської метабібліографії за 1882–1975 роки і підготував цикл бібліографічних списків «Франкознавство за … рік» (1977–1988), опублікованих у журналі «Українське літературознавство». Ці публікації стали своєрідним літописом франкознавчих студій: у них зосереджено відомості про нові видання творів класика та матеріали про нього, систематизовані за тематичними розділами — від критичної літератури до художніх інтерпретацій і хронікальних повідомлень.

У статті «Стан і завдання сучасної франкознавчої бібліографії» дослідник підсумував її розвиток і окреслив перспективи подальших студій («Українське літературознавство». 1983. Вип. 40). Покажчик «Франкознавство у Львівському університеті (1945–1981)» (Львів, 1984), укладений за його участю, відображає динаміку наукових студій у провідному академічному осередку.

Вагоме місце в наукових зацікавленнях М. Бутрина посідала історія України. Він активно долучився до підготовки краєзнавчого бібліографічного покажчика «Історія міст і сіл Львівської області» (Львів, 1977); підготував кілька тематичних списків, зокрема про Коліївщину. Бібліограф ретельно відстежував художні твори, присвячені минулому українському народу. Його переліки української художньої історичної літератури збагатили перші видання «Історії України» Івана Крип’якевича (1991, 1992). Згодом результати своїх напрацювань вчений втілив в окремій книжці – «Історія України в українському красному письменстві: матеріали до бібліографічного покажчика» (Львів, 1995).

Вагомий внесок М. Бутрина у бібліографування української періодики. Він долучився до створення зведеного каталогу газет і журналів періоду 1917–1921 років, що зберігаються у збірках Львова, а також став укладачем покажчика «Бібліографія періодичних видань Львівської області за 1939–1965 рр.» (1970), експонованого на виставці. У подальших наукових розвідках дослідник звертався до проблем типології покажчиків періодики та ролі бібліографічної інформації у пресі. 

Окрему увагу привертає розділ, присвячений співпраці М. Бутрина зі Львівською національною науковою бібліотекою України імені В. Стефаника. Він рецензував бібліографічні видання, зокрема покажчик «Львівська державна наукова бібліотека за 25 років, 1940–1965» (Львів, 1965), брав участь у конференціях, організованих у бібліотеці, та активно публікувався в наукових виданнях.

На виставці експоновано конференційний збірник «Українська періодика: історія і сучасність» (Львів, 1993) із текстом доповіді «Бібліографічна інформація на сторінках української преси в Галичині 20–30-х рр. ХХ ст.»; видання «Українська журналістика в іменах» (Львів, 1995) з енциклопедичними матеріалами про визначних діячів української культури — Миколу Голубця та Василя Короліва-Старого; матеріали конференції «Теоретичні та організаційні проблеми формування репертуару української книги та періодики» (Львів, 1996) із дослідженням М. Бутрина «Українська книгознавча періодика».

В експозиції також широко репрезентовано праці з історії бібліографії, зокрема книготорговельної. Представлено публікації про бібліографічну діяльність Наукового товариства імені Т. Шевченка, зокрема: «Книготорговельна бібліографічна інформація у Науковому товаристві ім. Т. Шевченка у Львові», оприлюднена у матеріалах круглого столу «Бібліотека Наукового товариства імені Шевченка: книги і люди» (Львів, 1996); «Роль НТШ у розвитку української бібліографії», надрукована в матеріалах наукового симпозіуму «Т. Шевченко і українська національна культура» (Львів: Світ, 1990); «“Матеріали до української бібліографії” в бібліографічній діяльності НТШ» у продовжуваному збірнику «Поліграфія і видавнича справа» (1997. Вип. 32). Низка статей присвячена життю і діяльності українських бібліографів, передусім його вчителя – Федора Максименка.

Важливе місце у науковій спадщині М. Бутрина і на виставці посідають праці, в яких комплексно висвітлено генезу й етапи її розвитку від першої половини ХІХ до середини ХХ століття, проаналізовано джерельну базу, типологічні особливості бібліографічної інформації та роль каталогів і періодики в розвитку книговидання і книгопоширення. Від 1987 року вчений систематично публікував статті про видавничо-книготорговельну бібліографію на сторінках «Поліграфії і видавничої справи». Уже після смерті автора (29 травня 2000 року) колеги з кафедри книгознавства і комерційної діяльності Української академії друкарства сприяли виходу у світ навчального посібника «Українська книготорговельна бібліографія» (Київ, 2003). 

Завершують експозицію матеріали про відомого бібліографа і науковця – статті в енциклопедіях і довідниках, наукові та науково-популярні публікації в періодичних і продовжуваних виданнях, поетичні тексти, а саме – вірш Миколи Старовойта з промовистою назвою «Глибина». Вагомим підсумком осмислення життєвого шляху і наукової спадщини М. Бутрина стало видання біобібліографічного покажчика, що побачив світ до його 90-річчя в Українській академії друкарства (укладач – Ольга Стадник, науковий редактор – Оксана Левицька). У ньому всебічно висвітлено життєпис і науковий доробок ученого, який упродовж 1979–1998 років працював на кафедрі книгознавства та організації книжкової торгівлі, а також подано спогади його учнів і колег.

Виставка до 100-річчя від дня народження М. Бутрина є виявом глибокої шани до вченого, чий науковий доробок назавжди вписаний в історію української бібліографії. Його праці й нині залишаються вагомим джерелом знань для дослідників, а постать вражає високим професіоналізмом та відданістю обраній справі.