Український художній модернізм Павла Ковжуна: до 130-ї річниці від народження

Павло Ковжун (3 жовтня 1896 р. – 15 травня 1939 р.) – український графік, маляр, мистецтвознавець і культурно-громадський діяч. Його діяльність була спрямована на модернізацію української книжкової графіки, синтез національної барокової спадщини з європейським авангардом та інституціоналізацію українського мистецького процесу міжвоєнного періоду. 

Павло Ковжун народився в с. Костюшки на Житомирщині. Фахову освіту здобув у Київському художньому училищі (1911–1915), а згодом удосконалював майстерність в Українській академії мистецтв (1919–1920) у класі Георгія Нарбута. Під час Першої світової війни був на фронті, пізніше працював в інформаційному бюро Сірої дивізії Армії УНР. З 1921 р. жив у Галичині,  а в 1922 р. переїхав до Львова. В історії мистецтва Павло Ковжун відомий передусім як графік. У його мистецькій спадщині вагоме місце посідають станкові графічні твори, першими з яких називають «Місто» (1913–1914), «Танго» (1913–1914) і «Спів природи» (1914). Значну увагу митець приділяв прикладній графіці, розробляв листівки, плакати, видавничі марки (зокрема для львівських видавництв – «Логос», «Шлях», «Новини») та екслібриси (для В. Дорошенка, І. Калиновича, М. Рудницького, С. Гординського). Як книжковий ілюстратор оформив видання  В. Винниченка («Федько-Хламидник», «Боротьба», обидва –  1917), І. Франка  («Панські жарти», 1921; «Із дні дружби», «Борислав сміється», «Зів’яле листя», всі – 1922). Працював як живописець;  виконував станкові твори, але славу йому принесли монументальні розписи у понад десяти галицьких церквах, серед іншого – у селах Грималів, Стоянів, Озірна, Зашків, Долина, Сокаль. Науково-теоретична діяльність П. Ковжуна охоплює понад сто публікацій – про Т. Шевченка (1921), О. Архипенка (1923), Г. Нарбута (1929),  концептуальні розвідки, серед яких – «Мистецтво і нинішній день» (1922). Він був співзасновником провідних художніх об’єднань доби: київського футуристичного гуртка «Кверо», Гуртка діячів українського мистецтва (ГДУМ) та Асоціації незалежних українських мистців (АНУМ). 

З нагоди 130-річчя від народження Павла Кожуна у виставковій залі Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів ЛННБ України ім. В. Стефаника організовано книжково-журнальну виставку. 

Чільне місце в експозиції посідає перша монографічна праця –  «Павло Ковжун: графіки» М. Федюка (Київ ; Львів, 1924), присвячена  дослідженню раннього графічного доробку митця. Вагому його роль в організації виставкового руху міжвоєнного періоду засвідчує «Каталог виставки сучасної української графіки» (Львів, 1932), підготований АНУМ за редакцією самого Павла Ковжуна. Особливу історико-культурну цінність має меморіальне видання М. Голубця «Павло Ковжун (1896–1939)», опубліковане у Львові невдовзі після смерті митця.

В експозиції представлений монографічний збірник «Павло Ковжун» (Краків ; Львів, 1943), підготований С. Гординським, що засвідчує інтерес до спадщини митця в період Другої світової війни. Новий етап переосмислення постаті художника розпочався у 1990-х рр.  Його діяльність активно досліджували Р. Яців, О. Кіс-Федорук, М. Студницька та інші науковці, праці яких можна оглянути на виставці. Академічну вартість має фундаментальне науково-ілюстративне видання «Павло Ковжун і постнарбутівська плеяда» (Львів, 2010; упорядники – І. Мельник і Р. Яців), у якому перелічені всі його публікації і твори, а також статті про нього.