
Фотопортрет Дмитра Крвавича (друга половині 1960-х рр.).
28 вересня цього року в Україні відзначають 100-річчя від народження Дмитра Крвавича (28 вересня 1926 – 2 квітня 2005) – видатного українського скульптора, мистецтвознавця, педагога і професора. Його багатогранна творча і наукова діяльність поєднує практичне втілення високомистецьких монументальних образів у матеріалі, глибоке теоретичне осмислення і концептуалізацію національної спадщини, а також багатолітню педагогічну працю, спрямовану на формування нових поколінь українських митців.
Дмитро Крвавич народився в селі Княжпіль (за іншими джерелами – у м. Добромиль, нині Самбірського р-ну Львівської обл.). У 1947–1953 рр. навчався на кафедрі монументально-декоративної скульптури Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (нині – Львівська національна академія мистецтв) у майстерні професора Івана Севери. Фахову діяльність розпочав у Львові, де впродовж 1955–1957 рр. завідував відділом скульптури Львівської картинної галереї (тепер Львівська національна галерея мистецтв імені Б. Г. Возницького) і викладав історію мистецтва в художній школі. З 1958 р. пов’язав кар’єру зі Львівським інститутом прикладного та декоративного мистецтва: з 1962 р. очолював кафедру скульптури, у 1976 р. здобув вчене звання професора, а в 1989–2001 рр. обіймав посаду проректора з наукової роботи.
Науковий доробок Дмитра Крвавича, сформований упродовж багатьох років, відзначається фундаментальністю. Однією з перших його праць став монографічний нарис про вчителя – Івана Северу. У 1956 р. за рекомендацією академіка В. Заболотного дослідник увійшов до авторського колективу масштабного шеститомного видання «Історія українського мистецтва». Зрілий етап наукової діяльності вченого позначений також низкою вагомих теоретичних праць.
Паралельно Д. Крвавич активно займався скульптурною практикою, створивши низку станкових, монументальних і меморіальних творів із бронзи, граніту, чавуну та гальванопластики. Виставкову діяльність розпочав у 1954 р. на республіканській художній виставці в Києві з погруддям Миколи Лисенка. Його першим монументальним твором став пам’ятник Осипу Маковею в Яворові (1957; початково у штучному камені, згодом – у бронзі). Від 1959 р. – член Спілки художників України, у Львівському відділенні якої того ж року відбулася його перша персональна виставка. У монументальній пластиці митець відомий як автор пам’ятників Агатангелу Кримському у Володимирі (1988), Маркіяну Шашкевичу у Львові (1990) і Золочеві (1993, обидва у співавторстві з М. Посікірою), а також Михайлу Грушевському у Львові (1994, співавтори — М. Посікіра, Л. Яремчук). Скульптурні твори майстра зберігаються у провідних музеях України.
З 1997 р. Д. Крвавич – дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, з 1998 р. – Наукового богословського товариства у Львові. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1972). За високий творчий доробок митець удостоєний звання «Народний художник України» (1990).
До 100-річчя від дня народження Дмитра Крвавича у виставковому залі Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів ЛННБ України ім. В. Стефаника розгорнуто виставку книжково-журнальних видань. Перший розділ експозиції репрезентує його науковий доробок. Серед ранніх праць представлено монографічний нарис «Іван Васильович Севера» (Київ, 1958). Важливе наукове значення має четвертий том (у двох книгах) фундаментальної «Історії українського мистецтва» (Київ, 1969–1970), в якій учений був співавтором розділів про пластичне мистецтво. На виставці експонуються праці Д. Крвавича зрілого періоду: «Український народний одяг XVII – початку XIX ст. в акварелях Ю. Глоговського» (Київ, 1988) у співавторстві з Г. Стельмащук; «Оповідь про ікону» (Львів, 2000) у співавторстві з В. Овсійчуком; тритомний навчальний посібник «Українське мистецтво» (Львів, 2003–2005), який підготували Д. Крвавич, В. Овсійчук і С. Черепанова.

Крвавич Д. П. Іван Васильович Севера: Нарис про життя і творчість. Київ, 1958.

Крвавич Д. П., Стельмащук Г. Г. Український народний одяг XVII – початку XIX ст. в акварелях Ю. Глоговського. Київ, 1988.

Овсійчук В. А., Крвавич Д. П. Оповідь про ікону. Львів, 2000.
Друга частина експозиції містить літературу про Д. Крвавича. До огляду запропонований монографічний нарис М. Батога «Дмитро Крвавич» (Київ, 1968). Його доповнює монографія В. Грабовського «Крвавич» (Львів, 1997) із серії «Славетні галичани», в якій розкрито внесок скульптора у збереження національної спадщини. Вагоме місце займає «Дмитро Крвавич: Бібліографічний покажчик» (Львів, 1996), упорядкований І. Дідик, який подає вичерпний перелік джерел про життя і творчість майстра. Презентовано збірник «Вісник Львівської академії мистецтв» (Львів, 2006. Вип. 17) зі спогадами колег про його внесок у педагогіку та науку. Окреме місце посідають репродукції творів митця.

Батіг М. І. Дмитро Крвавич. [Монографічний нарис]. Київ, 1968.

Грабовський В. Крвавич. Львів, 1997. (Серія «Славетні галичани»).







