Роман Мар’янович Лубківський народився 10 серпня 1941 року в селі Острівець нині Теребовлянського району Тернопільської області.
У 1963 році закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка. Дебютом молодого автора стала розлога публікація в «Літературній Україні» (1964) зі вступним словом Дмитра Павличка, яка передувала виходу першої збірки поезії, що привернула увагу Богдана Кравціва й Івана Світличного.
Автор збірок «Зачудовані олені» (1965), «Громове дерево» (1967), «Рамена» (1969), «Смолоскипи» (1975), «Звіздар» (1977), «Словацьке літо» (1986), «Карбівня»(1987), «Серпневе яблуко» (1989), «Лелече віче» (1990), «Погляд вічності» (1990), «Балканський Христос» (2001), «Камінне жниво» (2001), «Сто і одна строфа» (2003), «Квітень у серпні» (2003), «Янгол у снігах» (2005), «ForumRomanum»(2008-2009), «Нічна варта» (2010), «Чаша непокори» (2011), «Пейзажі з-за обрію» (2012), «Ключові слова» (2015).
Роман Лубківський – непересічний перекладач. У його доробку твори світових поетів (світу), що ввійшли до авторських антологій «Словʼянське небо» (1972, 2018), «Словʼянська ліра» (1983); трагедія Юліуша Словацького «Срібний сон Саломеї», драма Йозефа Вацлава Фріча «Іван Мазепа», поема Кіндрата Рилєєва «Войнаровський». Упорядник і автор передмови до двотомного зібрання творів Юліуша Словацького українською мовою (2011-2012) та «Кобзаря» Тараса Шевченка польською мовою (2013). Поважним надбанням стали переклади творів польського поета Константи Ільдефонса Галчинського, повне авторське зібрання перекладів яких під назвою «Зачарована бричка» вийшло друком у 2024 році у видавництві «Світ».
Твори Романа Лубківського перекладені англійською, білоруською, болгарською, польською, російською, сербською, словацькою, хорватською і чеською мовами.
Романові Лубківському належить поважний внесок у збереження національної памʼяті України. Він є ініціатором започаткування Міжнародної премії імені Івана Франка (1986), реконструкції музеїв Івана Франка (у Львові та в с. Нагуєвичі Дрогобицького району), створення меморіальних садиб – Маркіяна Шашкевича (с. Підлисся Золочівського району, с. Нестаничі Радехівського району та с. Новосілки Буського району) Львівської області, а також родини Устияновичів (с. Вовків Пустомитівського району), Осипа Маковея (м. Яворів), музеїв «Русалки Дністрової», Михайла Грушевського (обидва м. Львів), гетьмана Івана Виговського (с. Руда Жидачівського району).
За активної участі Романа Лубківського Львівська обласна організація Національна спілка письменників України домоглася широкого відзначення ювілеїв Богдана-Ігоря Антонича, зокрема встановлення памʼятника на його могилі у Львові, меморіальної таблиці на вул. Городоцькій, 50, пам’ятного знака у селі Новиця на Лемківщині, а також відкриття меморіальної кімнати в містечку Горлиці (нині територія Республіки Польща) та музею родини Антоничів (с. Бортятин Мостиського району на Львівщині), перевезення в Україну архівів Олександра Олеся, Олега Ольжича, Святослава Гординського.
Роман Лубківський стояв біля початків відновлення сучасної Української держави. Був народним депутатом України першого скликання (1990-1994). ініціатором внесення до зали засідань Верховної Ради україни 24 серпня 1991 року національного прапора України та складання Присяги українському народові на Пересопницькому Євангелії Президентом України (грудень 1991 року).
З 1992 року до поділу Чехословаччини – перший Надзвичайний і Повноважний Посол України в ЧФСР, потім у Чеській та Словацькій Республіці, а згодом у 1993-1995 роках – у Чеській Республіці. Започаткував перші дипломатичні контакти між Києвом, Прагою і Братиславою і заклав основи для сучасних відносин між нашими державами. Підтримував тісні контакти з Вацлавом Гавелом, багатьма відомими іноземними діячами культури, інтелектуалами, дипломатами і політиками.
Роман Лубківський – лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1992), премії імені Вітезслава Незвала Чеського літературного фонду (1984), премії імені Павола Ґвєздослава за перекладацьку творчість, відданість культурі словацького народу (1988), літературної премії імені Павла Тичини (1979), Премії імені Максима Рильського (2006), Премії імені Миколи Лукаша «ArsTranslationis» (2008), всеукраїнської літературно-мистецької премії братів Богдана та Левка Лепких (2009).
Кавалер ордена «За заслуги» ІІ і III ступенів. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка та почесний професор Національного університету «Острозька академія». Член Національної спілки письменників України з 1966 року та один із засновників Українського ПЕНу. Заслужений діяч мистецтв України. Заслужений діяч культури Польщі, почесний член Спілки білоруських письменників.
Помер 23 жовтня 2015 року у Львові.
У серпні 2016 року на фасаді будинку на вулиці Соломії Крушельницької у Львові, де жив і працював Роман Лубківський, встановлено меморіальну таблицю.
Відкриття виставки відбудеться у понеділок 1 грудня 2025 року, о 15.00 за адресою м. Львів, вул. В. Стефаника, 2.






