12 червня 2020 р. до фондів Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника надійшла Колекція книжкових знаків з архіву Івана Крип’якевича, яка відображає його наукову діяльність у сфері книгознавства.

 

Цінність колекції полягає насамперед у розкритті характеру праці І. Крип’якевича у вивченні і популяризації українського книжкового знаку. Вони належним чином представляють працю вченого впродовж 1920-1930-х рр. Науковець будував її на численних контактах із багатьма провідними європейськими інституціями, а головно з Українським науковим інститутом книгознавства (Київ) і розвивав у Науковому товаристві імені Шевченка (Львів). В архіві також знаходиться доробок І. Крип’якевича 1960-х рр., зокрема рукописи статей, присвячені українському книжковому знаку. Окремі з них були надруковані на сторінках періодичних видань. Деякі залишилися у рукописах і продовжують бути невідомими для широкого загалу. Їх доповнюють вирізки газетних публікацій, які стосуються екслібрисів, каталоги виставок, на яких вони експонувалися, а також машинописи відомих дослідників (Спиченко Н. М. Книжные знаки на Украине в XVI—XVIII вв. Ленинград, 1966; Вилинбахов Б. А. Русский книжный знак XVIII века. Ленинград, 1965).

Архів розкриває джерельну базу наукових досліджень І. Крип’якевича, сформовану на фондах десятків українських книгозбірень, зокрема львівських. Більшість із них підтверджена бібліотечними знаками. В архіві є невелика група рукописних власницьких записів (підписів), відомих як провенієнційні записи. Він містить декілька фотографій суперекслібрисів, багато шрифтових печаток, книжкових штемпелів, які масово почали використовуватися лише в першій половині ХІХ ст. Серед них вирізняються печатки Музею А. С. Петрушевича, Музичного товариства ім. М. Лисенка у Львові, Товариства ремісників «Зоря» у Львові, Бібліотеки греко-католицької капітули в Перемишлі, Книгозбірні монастиря оо. василіян у Лаврові, а також Михайла Грушевського, Порфирія Бажанського, Миколи Голубця, Наталі Кобринської та ін. Унікальною є збірка мистецьких сюжетних екслібрисів, які набули великої популярності наприкінці ХІХ ст.

На окрему увагу заслуговують твори тих, хто разом з І. Крип’якевичем у 1920-х рр. ставив перед собою завдання підняти український книжковий знак «на високий художній рівень, довести його до досконалості і за допомогою мистецької форми відтворити як найтісніший зв’язок між книжкою та її власником». Це — Микола Бутович, Іван Іванець, Павло Ковжун, Олена Кульчицька, Ярослава Музика, Михайло Осінчук, Модест Сосенко, Петро Холодний (син) та ін. Поряд із ними знаходяться книжкові знаки тих, хто разом з І. Крип’якевичем спричинився до відродження українського книжкового знаку вже у 1960-ті рр.: Стефанія Гебус-Баранецька, Ганна Давидович, Іван Пантелюк, Сергій Хижняк та ін. Більшість із цих знаків виконані для близьких йому і знайомих митців, серед яких митрополит Андрей Шептицький, Святослав Гординський, Володимир Дорошенко, Федір Ернст, Антін Крушельницький, Ярослав Стешенко та ін. Окрему групу в архіві становлять екслібриси, які виконали різні митці для родини Крип’якевичів (Тирс Венгринович, Олена Кульчицька, Григорій Смольський).

Архів, який надійшов у фонди Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника, розкриває не лише місце і роль І. Крип’якевича у вивченні та популяризації українського книжкового знаку. Він відображає фрагменти історії розвитку книгознавства в Україні впродовж десятиріч, історію дослідження українського книжкового знаку загалом, і мистецького сюжетного екслібриса зокрема. Він є вагомою базою у вивченні історії бібліотек, які функціонували при національних наукових або просвітніх організаціях, а також книгозбірень як провідних діячів краю, так і малознаних осіб ХІХ і ХХ ст. Водночас він демонструє образно-змістове і художньо-композиційне багатство українських книжкових знаків, а також ідейно-естетичні орієнтири тогочасної національної інтелектуальної еліти.

Дякуємо родині в особі Олександри Крип’якевич, Іванки Крип’якевич-Димид та Богдани Крип’якевич!

Також висловлюємо щиру вдячність громадському діячеві, вченому, українському меценату Степану Давимуці за особливу роль в організації передачі цієї Колекції, що є вагомим внеском у справу збереження національної наукової і культурної спадщини!