Книжкові виставки


Антоній Степанович Петрушевич (1821—1913) — учений і бібліофіл

18 січня виповнюється 200 років від дня народження Антонія Степановича Петрушевича (1821—1913) — однієї з найпомітніших постатей українського національно-культурного руху Галичини другої половини XIX ст., громадського і релігійного діяча, ученого широкого гуманітарного спрямування, знаного бібліофіла. Дієвий учасник національного відродження 1848—49 рр., свідок «весни народів», співзасновник Головної Руської Ради 1848 р., учасник Собору Руських учених, А. С. Петрушевич активно співпрацював з національно-культурними товариствами, тричі був обраний послом до Галицького Сейму (1861 — 1877), послом до Австрійського парламенту (1873 — 1878).


ВИСТАВКА «НОВОРІЧНО-РІЗДВЯНА КАЗКА»

  З нагоди зимових свят у головному корпусі Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника відкрита виставка «Новорічно-різдвяна казка».


ПАМ’ЯТІ МАРІЇ ВАЛЬО (1925–2011)

16 червня 2020 року виповнюється 95 років від дня народження відомого українського філолога, книгознавця, літературознавця, бібліографа, багатолітнього наукового співробітника відділу наукової бібліографії нашої книгозбірні, дійсного члена НТШ (з 1992 р.), вченої з великої літери Марії Андріївни Вальо. Її літературознавча діяльність великою мірою концентрувалася у предметному полі дослідження життя і творчості таких видатних особистостей, як Бальтазар Гакет, Іван Франко та Ірина Вільде.
 


 


 

Упродовж 1938–1944 рр. навчалася в українській приватній гімназії товариства “Рідна Школа” в Дрогобичі. У 1945–1951 рр. студіювала на українському відділенні філологічного факультету Львівського університету. У 1951 р. розпочала працю на посаді молодшого наукового співробітника у відділі української літератури Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові (тепер – Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України). У 1961 р. захистила кандидатську дисертацію “Життя і творчість Ірини Вільде”. Від 1963 р. – старший науковий співробітник згаданого інституту. У 1972 р. після розформування відділу української літератури перейшла на роботу у відділ бібліографії Львівської наукової бібліотеки АН УРСР (тепер – Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника).

Серед наукового доробку М. А. Вальо – монографії, збірники, бібліографічні покажчики, сотні статей та розвідок: “Ірина Вільде: літературно-критичний нарис” (1962), “Степан Щурат: бібліографічний покажчик” (1988), збірник “Ірина Вільде. Незбагненне серце” (1990), “Бальтазар Гакет і Україна: статті і матеріали” (1997), “Марія Деркач: бібліографічний покажчик” (1999), “Подорожі в Українські Карпати” (1993), “Листи Юрія Меженка до львів’ян” (2000), “Бальтазар Гакет – дослідник Південно-Східної і Центральної Європи” (2000, у співавт.), “Зеновія Франко: статті, спогади, матеріали” (2003), “Іван Франко. Бібліографічна спадщина: збірник вибраних праць і матеріалів” (2008).

Марія Андріївна запам’яталася колегам працелюбною, комунікабельною, привітною, завжди усміхненою, уміла стоїчно переносити всілякі негаразди і знаходити розраду в життєвих труднощах, зберігаючи рідкісну силу духу. Сучасники високо цінували її наукову ерудицію, беззастережну відданість обраній справі, суто людські якості.

Ірина Вільде шанувала Марію Вальо як об’єктивну дослідницю своєї творчості та непересічну особистість: “Небагато рівних Вам Марій приходить у світ”. Такі знаменні рядки написала Ірина Вільде, даруючи дослідниці одне з видань роману “Сестри Річинські”.

Пам’яті Марії Вальо присвячено останнє перевидання малої прози та публіцистики Ірини Вільде “Таємнича пара”, що вийшло у серії “Спадщина” видавництва “Каменяр” у 2019 р. (упорядник – М. Мовна).

У виставковій залі Бібліотеки розгорнуто книжково–ілюстративну виставку, присвячену 95-річчю від дня народження Марії Вальо, яка висвітлює багатогранну наукову діяльність Вченої.

 


МАГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ВИШИВКИ

З нагоди Дня української вишиванки, який припадає на 21 травня, у головному корпусі Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника відкривається виставка «Магія української вишивки».


«ЛЬВІВ. 1939 РІК… ТОТАЛІТАРИЗМ У ДІЇ»

13 лютого 2020 року у Львівській національній науковій бібліотеці України імені В. Стефаника відкрито виставку архівних документів, книг і періодичних видань під назвою «Львів. 1939 рік… Тоталітаризм у дії», приурочену до 80-річчя знищення радянською владою національних установ, організацій, національних товариств Галичини: Наукового товариства імені Шевченка, Народного дому, Львівського “Ставропігіону”, товариства “Просвіта”, Національного інституту ім. Оссолінських, приватних бібліотек (власники яких здебільшого були репресовані НКВС) та інших.

Експозиція виставки складається із розділів: «Архівні документи: переміщені фонди» та «Спецфонд. Ув’язнена книга». Уперше виставлено понад 600 одиниць книг і періодичних видань, які в часи більшовицького тоталітаризму були недоступні читацькому загалу. Також оприявнено різноманітні документи, заборонні директиви, печатки відділу спецфондів тощо.

Відкриваючи виставку, генеральний директор Бібліотеки Василь Ферштей наголосив, що минає 80 років від часу трагічних подій для всіх національних інституцій, які відбувались у Львові в лютому 1940 року. Виставка документально руйнує міф про визволення, який радянська влада намагалася вкорінити у свідомості нашого народу. Він зазначив, що після приходу Червоної армії у вересні 1939 р. у Львові розпочала роботу т. зв. комісія з охорони пам’яток культури при тимчасовому Управлінні у Львівській області під керівництвом Петра Панча. Вже 30 листопада 1939 р. ця комісія ухвалила рішення, щоб із чинного тоді 21 музею зорганізувати сім.

Постановою № 39 Ради народних комісарів УРСР про організацію наукових установ у західних областях УРСР, спираючись на фальшиву аргументацію, нібито «з метою створення відповідних умов для розвитку наукової роботи в західних областях Української РСР», у Львові було організовано філію Бібліотеки Академії наук УРСР із передачею їй бібліотек Наукового товариства імені  Шевченка, Наукового товариства «Оссолінеум» і Народного дому.

Фактична ліквідація найбільших бібліотечних установ Львова відбулася впродовж лютого 1940 р. Як свідчать архівні документи, до складу Львівської філії Бібліотеки АН УРСР було передано приміщення, рукописи, книги і музейні збірки: Фундації ім. Баворовських (1.02.1940), бібліотеки Народного дому (07.02.1940), бібліотеки НТШ (10.02.1940), бібліотеки «Студіону» (12.02.1940), бібліотеки Національного Закладу імені Оссолінських (14.02.1940).

Як показав час, радянська влада скоїла моральний злочин – створила спецфонд. Фактично було ув’язнено понад 1 млн книг із тавром «националистическая», «религиозная, «фашистская», «католическая» тощо. Відбір книг до спецфонду здійснювався у брутальний спосіб шляхом розпорошення історичних колекцій. Негативні наслідки втручання в цілісність збірок Бібліотека відчуває донині. Ув’язнення численних видань і авторів на довгі десятиліття у спецфондах завдало непоправної шкоди науці та культурі.

У своєму виступі генеральний директор ЛННБ України ім. В. Стефаника Василь Ферштей зробив акцент на тому, що сьогодні книгозбірня є спадкоємицею українських бібліотек у частині збереження історичної пам’яті і плекання національної самосвідомості. Він наголосив присутнім, що книгозбірня ініціює проведення у 2020 році низки заходів, приурочених до 80-ї річниці цих трагічних подій, і подякував усім, хто долучився до створення книжково-документальної експозиції.

До присутніх звернувся гість із Польщі Адольф Юзвенко – директор Національного Закладу ім. Оссолінських у Вроцлаві. Він підкреслив, що окупаційна влада, прагнучи створити безликий радянський народ, намагалася знищити історичну пам’ять народів, а ця «болюча» виставка якраз і сприятиме «поверненню національної пам’яті».

Мирослава Дядюк – завідувачка відділу рукописів Бібліотеки, кандидат історичних наук – докладно ознайомила присутніх із матеріалами експозиції, зокрема акцентувала увагу присутніх на документах, які характеризують діяльність «спецфонду»: «Формі відправлення кореспонденції через спецзв’язок НКВД», квитанціях про отримання таємної та цілком таємної кореспонденції, розпорядженнях про вилучення книг і рукописів. Науковець зауважила, що документальна експозиція дає можливість кожному самостійно зробити об’єктивну оцінку та переосмислити наше минуле, чому сприятимуть і документальні збірники документів, окремі публікації, підготовлені  співробітниками.

Із ґрунтовною доповіддю «Спецфонд: ув’язнена книга» виступила  Ольга Колосовська – заступник генерального директора Бібліотеки, кандидат історичних наук. Вона навела цифри й факти про те, що спецфонди створювалися тільки у великих наукових та університетських бібліотеках (10 із 28-ми бібліотек, у яких існували спецфонди, були у Києві). Вона також назвала авторів, імена яких заборонялося згадувати у будь-якому контексті: М.Грушевського, В.Винниченка, Б.Лепкого, О.Олеся, С.Єфремова, М.Хвильового та інших. Недремне око цензури не обійшло навіть Тараса Шевченка: усі галицькі, варшавські, канадські видання його творів «каралися» у спецфондах.

Про вагомість і актуальність виставки говорили  о. д-р Богдан Прах –ректор УКУ; Олексій Сухий – завідувач кафедри новітньої історії України імені Михайла Грушевського, доктор історичних наук, професор; Степан Давимука – український політик, меценат, доктор економічних наук.

У відкритті виставки взяв також участь заступник голови Львівської обласної ради Юрій Гудима. «Ця виставка, – сказав він, – це історична правда про тоталітарний режим Радянського Союзу. І цю правду необхідно доносити до молодого покоління, особливо зараз, коли в Україні йде війна!». Юрій Гудима подякував працівникам бібліотеки за організацію книжково-документальної виставки та висловив побажання показати її  у різних районах Львівщини.

 


УКРАЇНСЬКИЙ  ПАТРІОТ  З  ДИНАСТІЇ  ГАБСБУРГІВ

Запрошуємо оглянути виставку, присвячену 125- річчю з дня народження Василя Вишиваного, яка відкрилася у вівторок, 11 лют. 2020 р. об 11:00, і експонуватиметься впродовж місяця.

Вільгельм Франц фон Габсбурґ-Лотаринзький (Василь Вишиваний) (1895 – 1948) – український військовий діяч, політик, дипломат,  поет,   австрійський  ерцгерцог династії Габсбурґів, полковник Легіону Українських Січових Стрільців.  Вільгельма Габсбурґа знали в Україні як Василя Вишиваного,- це ім’я йому дали українські вояки під час Першої світової війни. Василь Вишиваний прославився своїми військовими та дипломатичними здібностями, а Україна стала його духовною батьківщиною.

До 125-річчя від дня народження Василя Вишиваного у виставковій залі відділу бібліотекознавства відкрито книжкову виставку, на якій представлено праці про його багатогранну діяльність та драматичну долю. Це, зокрема науково-документальне видання Ю. Терещенка та Т. Осташко «Український патріот з династії Габсбургів» (Київ, 2008); розвідка І. Головацького «Австрійський принц з українською душею: полковник Українського війська Василь Вишиваний, австрійський архикнязь Вільгельм Габсбург: (життя та діяльність) (Львів, 2008); дослідження Н. Гірняка «Полк. Василь Вишиваний» (Вінніпег, 1956), а також численні довідкові видання, в яких описана діяльність Вільгельма Габсбурга (Василя Вишиваного).

Увагу відвідувачів Бібліотеки приверне збірка віршів Василя Вишиваного «Минають дні» (Відень, 1921), а також мемуари Вільгельма Габсбурга, написані у формі автобіографії «Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний): Автобіографія» (Львів, 1996).

 

 


БІЙ ПІД КРУТАМИ В СУЧАСНІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ

У виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника розгорнуто книжкову виставку «Бій під Крутами в сучасній історіографії».

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року. Це пам’ятна і водночас трагічна подія нашої історії – 5-годинний бій між чотиритисячним підрозділом російської Червоної армії та майже удесятеро разів меншим загоном київських курсантів і козаків «Вільного козацтва». У цьому трагічному бою оборонці української держави зупинили стрімкий наступ ворога, що дало змогу українській делегації укласти Берестейський мирний договір, який, фактично врятував українську державність.

27 юнаків-крутянців, які потрапили у полон до більшовиків – було страчено. Під час похорону у Києві на Аскольдовій Могилі голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав загиблих юнаків героями, а поет Павло Тичина присвятив їм вірша «Пам’яті тридцяти». Цей бій став важливою сторінкою української історичної пам’яті, він символізує патріотизм і жертовність у боротьбі за незалежну Україну. Десятиріччями історія бою замовчувалася, обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії. На державному рівні вшановувати пам’ять героїв Крут почали в Україні лише 2004 року. А через два роки на місці бою було встановлено пам’ятник.

Відвідувачам Бібліотеки запропоновано переглянути низку видань, на сторінках яких описано бій під Крутами: «Героїка трагедії Крут» (Київ, 2008); «Крути : збірка у пам’ять героїв Крут» (Київ, 2008); «Крути : проблеми державотворення – від доби Української революції 1917-1921 років до сьогодення : матеріали Всеукраїнської наукової конференції, Крути, 29 січня 2009 р.» (Чернігів ; Ніжин, 2011); Я. Тинченко «Перша українсько – більшовицька війна (грудень 1917 – березень 1918)» (Київ – Львів, 1996), книга Ю.Сороки «Бій під Крутами» (Київ, 2013); «Крути: памяті героїв Крут» (упорядники Осип і Надія Зінкевичі, Київ, 2013); «Герої Крут – лицарський подвиг юних українців (Дрогобич, 1995)» ; С. Збаразький «Крути : у 40-річчя Великого Чину» т а інші.

Окремий розділ виставки присвячений висвітленню Бою під Крутами в сучасних довідниках та енциклопедіях: експонуються, зокрема статті відповідної тематики в «Енциклопедії сучасної України» (Київ, 2001); «Довіднику з історії України: в 3-х т.» (Київ, 1995); в «Українській малій енциклопедії: у 4-х т.» (Київ, 2016); а також у книгах: «Держава: ілюстрована енциклопедія України» (Київ, 2008); «Україна: хронологія розвитку. Т. 6: Новітня історія 1917–2010 рр.» (Київ, 2011).