Книжкові виставки

Виставка, присвячена 150-річчю від дня народження Кирила Студинського

Кирило Студинський – філолог-славіст, літературознавець, мовознавець, фольклорист, письменник, громадський діяч. Доктор філософії (1894), академік Всеукраїнської академії наук (1924.), голова Наукового товариства ім. Шевченка у Львові (1923–1932).
У виставковій залі Бібліотеки розгорнута книжкова виставка, присвячена 150-річчю від дня народження Кирила Студинського (1868–1941).

Ім’я Кирила Студинського добре відоме у науковому світі. Його дослідницький діапазон охоплював загальне мовознавство, слов’янську філологію, українську літературу, історію національного руху, історію і філософію християнства, патрологію (вивчення творів Отців Церкви) тощо. Вагомим внеском у розвиток книгознавства стало дослідження кириличних стародруків, зокрема, цьому питанню присвячена праця вченого «Адельфотес», граматика видана у Львові в р. 1591: студія літературно-язикова [Львів, 1895], яка експонується на виставці. До уваги читачів також представлено «Літературні замітки» (Львів,1901), працю К. Студинського «До історії взаємин Галичини з Україною» (Львів,1906), дослідження «Польські конспірації серед руських питомцїв і духовеньства в Галичинї в роках 1831 – 46 – Львів» (Львів,1908).

Накладом Наукового товариства ім. Шевченка Кирило Студинський опублікував дослідження середньовічного письменництва, як-от: «Пам’ятки полемічного письменства» [Львів,1906], «Аnтіграфи», полємічний твір Максима (Мелетія) Смотрицького з 1608 р. : студії» (Львів,1925). Також читач може ознайомитися зі студією «Копітар і Зубрицький» (Львів, 1918), видання «Причинки до історії унії» (Львів, [Б.р.]).

Визначну роль у суспільно-громадському житті Галичини відіграла діяльність Кирила Студинського як одного з керівників Християнсько-суспільної партії, співредактора її друкованого органу – часопису «Руслан», члена товариства «Просвіта» й редактора його видань (1903–1906), члена Крайової шкільної ради (1905–1914), голови Учительської громади (1916–1920), голови Національної ради (1921–1922).

Одним з напрямів наукової діяльності Кирила Студинського було дослідження українського національного відродження в Галичині у другій половині ХІХ ст. На виставці представлені праці: «Кореспонденція Якова Головацького» (Львів,1909), «Ґенеза поетичних творів Маркіяна Шашкевича» (Львів,1910), «Карло Яромір Ербен і Яків Головацький» (Львів,1935).

Увагу читачів привернуть дослідження вченого епістолярної спадщини видатних діячів української культури, урядових матеріалів, зібраних у різних архівах та бібліотеках, спогадів сучасників. Це, зокрема, збірники: «Матеріяли до історії культурного життя в Галичинї в 1795–1857 рр.: замітки й тексти» (Львів,1920), «Галичина й Україна в листуванні 1862–1884 рр.: матеріали до історії української культури в Галичині та її зв’язків з Україною» (Харків; Київ,1931), «Галичани в гостині у Мих. Максимовича 1872 р.» (Львів,1935), «Остап Ніжанківський у моїх спогадах» (Львів,1937).

Окремий розділ книжкової експозиції присвячено виданням про життя та діяльність Студинського. Це, зокрема, монографія А. Кліша «Кирило Студинський: життя та діяльність» (Тернопіль, 2011), розвідка Є. Дороша та В. Слюзара «Кирило Студинський: документи, спогади, світлини» (Тернопіль, 2008), книга У. Єдлінської «Кирило Студинський, 1868–1941 : життєписно-бібліографічний нарис» (Львів, 2006), дослідження Ф. Колесси «Академік Кирило Студинський про вплив усної словесности на поетів українського літературного відродження» (Львів,1930), розвідка І. Свєнціцького «Загальна характеристика наукової діяльности академіка Кирила Студинського» (Львів, 1928).


Виставка до 165-річчя від дня народження Михайла Павлика

У виставковій залі Бібліотеки експонується книжкова виставка, присвячена 165-річчю від дня народження Михайла Павлика – відомого суспільно-політичного та громадського діяча, публіциста, письменника, перекладача, вченого, редактора, видавця, який залишив значну наукову, літературно-критичну та художню спадщину. Це історичні та публіцистичні статті, поетичні та прозові твори, переклади з багатьох іноземних мов.
На виставці представлені його оповідання (Чернівці, 1909), «Твори» (упорядкування, вступна стаття, підготовка текстів та примітки П. Й. Ящука; Київ, 1959), книга «Михайло Павлик. Проза, публіцистика, листування : (з маловідомої спадщини)» (Львів, 1995).
Експоновано також видання «Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895)» (зладив Михайло Павлик ; видав Лев Когут; Чернівці, 1910–1912), «Народні пісні в записах Михайла Павлика» (упорядкування і примітки О. І. Дея та В. А. Качкана ; вступна стаття О. І. Дея; Київ, 1974)
М. Павлик тісно контактував з І. Франком. Першою їхньою спільною роботою було редагування науково-літературного журналу «Друг» – органу демократичної молоді Західної України. Продовжуючи традиції «Громадського друга», М. Павлик разом з І. Франком видавали часописи «Дзвін» і «Молот». Окрім цих часописів, на виставці експонується громадсько-політичний часопис «Народ», що виходив у Коломиї впродовж 1890–1895 рр. за редакцією М. Павлика. До уваги відвідувачів книжкової експозиції – журнал «Друг» за 1874р., де надруковано перший поетичний твір М. Павлика «Прийди, весно!». Покладений на ноти Віктором Матюком, вірш став популярною піснею, яку виконували в Галичині.
У цьому ж часописі за 1878 р. надруковані оповідання М. Павлика «Юрко Куликів», «Ребенщукова Тетяна» та «Пропащий чоловік».
Експоновано також 4-томне дослідження «Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну словесність і письменство» (У Львові, 1899–1907 рр.), яке підготував і видав М. Павлик, кілька томів листування М. Драгоманова з передовими представниками науки, літератури, мистецтва, зокрема з І. Франком, М. Бучинським, Лесею Українкою, дослідження «Михайло Петрович Драгоманов: 1841-1895. Його юбілей, смерть, автобіографія і спис творів» (уклав і видав М. Павлик; Львів, 1896),
«Пам’яті Михайла Драгоманова» (1902), «Михайло Драгаманов. Єго роль в розвою України» (1907), «Михайло Драгоманов як політик» (1911). На виставці є також розвідка М. Драгоманова «Пропащий час : українці під Московcьким царством (1654–1876) // (з передмовою Михайла Павлика ; Львів, 1909) та ін.
Чимало рецензій, відгуків написав М. Павлик на твори І. Франка. На виставці представлена ґрунтовна бібліографічна праця «Спис творів Івана Франка за перше 25-ліття його літературної діяльності, 1874–1898. На пам’ять його ювілею 30.ІХ.1898» (Львів, 1898).
Окремий розділ експозиції присвячено розвідкам сучасних літературознавців про діяльність видатного громадського та політичного діяча, як-от монографія П. Шкраб’юка «Ми, українські радикали…» (Львів, 2012), розвідка Л. Приймак «Михайло Павлик – літературний критик і перекладач» (Івано – Франківськ, 2003), два видання Г. Єрушевича та Я. Мельника «Світогляд М. Павлика» (Івано-Франківськ, 2004) та хрестоматія–антологія «Ідейна спадщина Михайла Павлика» (Івано-Франківськ, 2014) тощо.


Виставка, присвячена найвідомішому твору Івана Котляревського — «Енеїда»

У виставковій залі Бібліотеки експоновано книжкову виставку, присвячену найвідомішому твору Івана Котляревського — «Енеїда».

Це була перша друкована українська книга, написана живою народною мовою, що своєю появою стверджувала початок нового етапу розвитку нашої літератури. Над «Енеїдою» І. Котляревський працював близько 30 років (з перервами). Три перші частини вийшли друком у 1798 р., четверта — в 1809 р., п’ята — в 1822 р.; повністю твір завершено 1826 р., а видано в 1842 р., після смерті письменника.
До уваги відвідувачів виставки – видання «Енеїди» І. Котляревського різних років: «Енеида» (Санктпетербургъ, 1808); «Виргиліева Энеида» (Санктпетербургъ, 1809); «Вергілієва Енеїда на українську мову перелицьована» (Києв, 1886); «Енеїда» (Київ, 1931); «Енеїда» (Львів, 1936); «Вергілієва Енеїда» (Київ, 1936); «Енеїда» (Київ, 1944, 1955, 1962, 1969, 1970, 1989, 1994, 2012, 2013); «Енеїда» (Рівне, 1998); «Енеїда» (Торонто, 2004); «Енеїда» (Харків, 2006, 2008, 2011); «Енеїда» (Тернопіль, 2018).
Експоновано також дослідження історії написання «Енеїди» та її впливу на сучасну українську літературу: Житецький П. «Энеида Котляревскаго и древнѣйшій списокъ ея въ связи съ обзоромъ малорусской литературы XVIII вѣка» (Кіевъ, 1900); Гординський Я. «Причинки до студий над “Енеїдою” І. Котляревского» (Коломия, 1907); Житецький П. «Енеїда Котляревського в звязку з оглядом української літератури XVIII століття» (Київ, 1919); Єнсен А. «Перелицьована Енеїда Котляревського» (Перемишль, 1921); Марковський М. «Найдавніший список “Енеїди” І. П. Котляревського й деякі думки про генезу цього твору» (Київ, 1927); Ващенко В. «Лексика “Енеїди” І. П. Котляревського : покажчик слововживання» (Харків, 1955); Плющ П. «Мовні засоби гумору в “Енеїді” І. Котляревського : спецкурс» (Київ, 1959); Шевчук В. «”Енеїда” Івана Котляревського в системі літератури українського бароко : розмисел» (Львів, 1998); Неборак В. «Перечитана “Енеїда”: спроба сенсового прочитання “Енеїди” Івана Котляревського на тлі зіставлення її з “Енеїдою” Вергілія» (Львів, 2001); Шковира Ю. «Нова Енеїда: Гумористична точка зору на новітню історію» (Дніпропетровськ, 2002); Бевз Г. «Енеїда : перелицьована втретє» (Київ, 2012); «Проект Енеїда : візуальна історія легендарної поеми» (Київ, 2017).


Виставка, присвячена Денису Лукіяновичу

У виставковій залі Бібліотеки  експонується книжкова виставка, присвячена Денисові Лукіяновичу (1873–1965) – українському письменникові, літературознавцю, публіцисту.

Денис Лукіянович народився 13 вересня 1873 р. в селі Городниця (тепер Гусятинського району Тернопільської області). Навчався в Станіславській цісарсько-королівській гімназії. Був активнимим організатором таємного гуртка «Поступ», у якому гімназисти читали й обговорювали твори соціалістів та позитивістів. Згодом учасники гуртка налагодили особисті контакти з Іваном Франком та Михайлом Павликом. Але 1890 року адміністрація припинила діяльність гуртка, а Дениса Лукіяновича разом із Михайлом Яцковим виключили з гімназії.

Майбутній письменник зумів скласти іспити на атестат зрілості (матуру) екстерном. Відтак працював приватним учителем. 1894 р. став секретарем громадсько-політичного часопису «Народ», що виходив у Коломиї у 1890–1895 рр. за редакцією Михайла Павлика.

1907 р. закінчив юридичний факультет Львівського університету, а згодом – філософський факультет Чернівецького університету. 1939 р. Денис Лукіянович став викладачем Львівського університету, де читав лекції з української мови, спецкурси про Івана Франка – перекладача та про творчість Василя Стефаника. Заснував і редагував серію книг «Універсальна бібліотека». У радянському дискурсі письменника сприймали суперечливо: від 1939 р. влада всіляко виявляла пошану до його особи, водночас вилучаючи з бібліотек його твори.

До уваги відвідувачів книжкової експозиції – твори Дениса Лукіяновича : «Повісті» (Львів, 1990), «Вибрані твори» (Київ, 1973), біографічна повість «Франко і Беркут» (Київ, 1956), видання «Гість із Запоріжжя» (Львів, 1925), розвідка «Про житє Тараса Шевченка» (Львів, 1914), наукове дослідження «Маківка – гора стрілецької невмирущої слави» (Львів, 2005) та ін.